Українці в Техасі: як діаспора зберігає культуру, створила школу та підтримує Україну
У місті Сан-Антоніо, що в американському штаті Техас, формується активна українська громада. Попри невелику кількість українців, вони згуртувалися, щоби берегти традиції, популяризувати культуру та адвокатувати інтереси України на півдні США.
Усе почалося з неформальних зустрічей, але після Революції Гідності активісти вирішили будувати справжню громаду.
Оленка Браво й Ірина Тимко – одні з лідерок спільноти. Разом з однодумцями вони не лише заснували українську школу, а й організували багато інших ініціатив: традиційні різдвяні свята, відзначення Дня Незалежності України за підтримки місцевої влади, адвокаційні кампанії, мітинги та благодійні акції.
Оленка Браво – також авторка унікального етнографічного проєкту «Батьківська хата. Homestead», що відтворює побут, одяг та звичаї українців XIX–XX століть.
Як українці в Сан-Антоніо утверджують свою ідентичність, розповідають світові про Україну та виховують нове покоління українців за тисячі кілометрів від Батьківщини – читайте в матеріалі Укрінформу.
ДВІ ІСТОРІЇ АКТИВІЗМУ ТА ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ В ТЕХАСІ
Оленка Браво та Ірина Тимко прийшли до громадської діяльності різними шляхами, але обох об'єднує прагнення працювати задля України, навіть перебуваючи далеко від рідної землі.
Оленка Браво народилася й виросла в Києві. Вона почала волонтерити ще в підлітковому віці. «До нас у школу прийшли представники волонтерської служби, і я одразу долучилася. Ми допомагали особливим дітям, організовували благодійні заходи, брали участь у волонтерських проєктах міста. Це були мої перші кроки у громадській діяльності», – розповідає Оленка.
До США вона емігрувала у 2011 році, а Техас став її домівкою. «Коли я переїхала, тут ще не було української громади – лише спільні збори для вихідців із колишнього СРСР. Але після подій 2013–2014 років ми зрозуміли, що хочемо окремої української спільноти», – згадує вона.
Разом із небайдужими українками Оленка долучилася до створення громади. Спочатку її активність була обмежена через народження сина, але із часом вона почала ще більше заглиблюватися в громадську діяльність.
«Сан-Антоніо – одне з найменших із чотирьох великих міст і одне з економічно найменш розвинених у Техасі. У місті розвинені медична та військова сфери, але для роботи у цих галузях потрібні спеціальні документи, знання та офіційний статус. Також Сан-Антоніо – перше велике місто, розташоване близько до кордону з Мексикою, і багато робіт, таких як водії, будівельники, ремонтники, виконують саме мексиканці. Тож українська громада тут невелика, що створює додаткові виклики. Але це також означає, що кожен із нас відіграє надзвичайно важливу роль у її становленні», – додає активістка.
Ірина Тимко приїхала до США у 2023 році за програмою United for Ukraine. «Патріотична позиція завжди була частиною мене. Але коли моє рідне місто опинилося під окупацією, а мої батьки опинилися в небезпеці, цей патріотизм став життєвою місією», – зізнається вона.
В Америці Ірина зрозуміла, що кожен українець у діаспорі є послом своєї країни. «Наше завдання – доносити правду про Україну, її культуру, її боротьбу. Важливо, щоб нас чули, адже саме суспільна думка впливає на політичні рішення», – каже вона.
Навесні 2023 року Ірина познайомилася з Оленкою Браво, яка залучила її до місцевих ініціатив. «Так я стала частиною активної української громади Сан-Антоніо, почала брати участь у заходах, а згодом долучилася до волонтерства в українській школі», – розповідає вона.
Ірина впевнена: «Наша згуртованість, наполегливість і невтомна робота допомагають Україні бути почутою й підтриманою у світі».
ПРОЄКТ «БАТЬКІВСЬКА ХАТА. HOMESTEAD» – ЦЕ НЕ ЛИШЕ МИСТЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
Оленка Браво є авторкою етнографічного американсько-українського проєкту «Батьківська хата. Homestead», який був заснований у 2020 році задля збереження та популяризації української культурної спадщини. Він поєднує автентичне вбрання кінця XIX – середини XX століть з архітектурою, побутом, ремеслами та ткацтвом відповідних регіонів України.
Оленка розповідає, що ідея проєкту виникла несподівано: під час особистої етнофотосесії на території Національного музею архітектури і побуту України у Пирогові в Києві.
«Я взяла український стрій з Вінницької області й відзняла його на тлі хати, також із Вінниччини. Щоб мати фото, яке б передавалося від покоління до покоління. І тоді мені спало на думку: «А чому б не залучити до цієї справи й інших людей?» – згадує активістка й додає, що першими її ідею підтримали колекціонерка Наталя Стурджіл та етнограф Володимир Щибря.
Фотографії для «Батьківської хати. Homestead» теж були зроблені на території Національного музею народної архітектури та побуту. Усі костюми автентичні, їх надали провідні етнографи та колекціонери.
Тепер проєкт охоплює чотири різні колекції і проводить виставки в Україні, Канаді, США та країнах Європи. До нього долучені понад 30 людей, зокрема семеро фотографів, кілька кураторів і понад 10 партнерів. У зніманні брали участь як українці з України, так і представники української діаспори.
«Батьківська хата. Homestead» вирізняється тим, що це перший проєкт, який на території України та за її межами вдало поєднує автентичний стрій одного регіону з характерними для нього елементами побуту та архітектурними особливостями. Наприклад, це може бути одяг, побут та архітектура хати з Камінь-Каширського району Волині або села із Чернігівщини», – розповідає Оленка Браво.
Сьогодні команда проєкту працює над його розширенням у США. «Ми одягаємо моделей у традиційний український стрій і знімаємо їх на тлі знакових американських архітектурних пам’яток. Це не просто мистецький експеримент – це наша заява: ми не розчиняємося серед інших культур, не губимо своєї ідентичності. Так, ми будуємо нове життя, працюємо, платимо податки, інтегруємося в суспільство, але водночас залишаємося українцями. Ми зберігаємо свою культуру нетільки для себе, а насамперед для наших дітей, щоб вони знали, ким є насправді», – каже вона.
Активістка наголошує, що в часи війни проєкт набуває ще глибшого змісту, адже культура формує світогляд і змінює хід історії. Такі акції вкрай потрібні в умовах інформаційного вакууму, нестачі українського контенту, мови, культурного впливу в США.
«Наш проєкт – це не лише спроба зберегти спадщину, а й спосіб нагадати світові, що Україна є, що її історія глибока, а її краса та унікальність варті того, щоб бути побаченими й почутими», – зазначає Оленка Браво.
УКРАЇНСЬКА ШКОЛА В САН-АНТОНІО: ДІТЯМ ВАЖЛИВО БУТИ СЕРЕД СВОЇХ
Ірина Тимко, одна з викладачок і співзасновниця української школи в Сан-Антоніо, розповідає, що освітній заклад розпочав свою роботу у травні 2023 року. Його створення стало відповіддю на запит української громади, який став особливо актуальним після прибуття нової хвилі переселенців за програмою United for Ukraine.
«Шлях від ідеї до реалізації був непростим, – згадує Ірина. – Знадобилося дев’ять місяців, щоб отримати приміщення, пройти всі офіційні погодження й нарешті розпочати навчання».
За її словами, приміщення для занять безкоштовно надає приватний університет Our Lady of the Lake University.
Водночас Оленка Браво уточнює, що відкрити школу вдалося не з першої спроби.
«Перше приміщення нам не вдалося отримати, – розповідає вона. – Але завдяки моїм напрацюванням із міською радою, зокрема з депутаткою Адріаною Рочі Гарсією, ми змогли знайти інший варіант. У таких проєктах головне – не зупинятися. Ідеї та концепції – це добре, але без наполегливої роботи вони нічого не варті. Тому я вдячна однодумцям, які допомогли втілити цю ініціативу».
Ірина Тимко наголошує, що Українська школа Сан-Антоніо не має державного фінансування та працює тільки на волонтерських засадах. Її діяльність підтримують волонтери та батьки учнів, а навчання є безплатним.
Нині у школі навчається близько 20 дітей, які поділені на дві групи: молодшу (4–8 років) і старшу (9–14 років). Уроки проводяться у легкому, невимушеному форматі, щоб діти із задоволенням знайомилися з українською культурою, історією та мовою. Учні вчаться читати, писати й розмовляти українською, а також займаються творчістю: малюють, ліплять, вирізають, клеять і створюють поробки. Це не лише розвиває їхні навички, а й допомагає краще засвоювати матеріал.
«Одна з головних переваг нашої школи – індивідуальний підхід до кожної дитини, – пояснює Ірина. – Серед наших учнів є діти, які вільно володіють українською, є ті, хто розуміє, але соромиться говорити, а є й такі, що знають лише англійську. Попри ці відмінності, ми створюємо дружню й комфортну атмосферу, де кожен відчуває себе частиною великої української родини».
За її словами, одним із найцінніших аспектів для дітей і батьків є можливість спілкуватися з однолітками, які поділяють їхню культуру та мову.
«Дітям важливо бути серед своїх: серед українців, які мають схожий менталітет, традиції, принципи виховання. Це місце, де вони можуть почуватися як удома, знаходячи підтримку та розуміння», – додає Ірина Тимко.
ГОЛОВНА МЕТА ГРОМАДИ СЬОГОДНІ – НАЛАГОДЖУВАТИ СТОСУНКИ З АМЕРИКАНЦЯМИ
Українська діаспора у Сан-Антоніо почала активну адвокацію інтересів України після повномасштабного російського вторгнення. Оленка Браво є одною з лідерок адвокаційної роботи в Техасі та лідеркою у своєму окрузі.
За її словами, місцеві активісти намагаються працювати об'єднано зі всіма штатами, але є певні нюанси залежно від міста та штату проживання – чи це так званий синій, чи червоний штат, хто домінує: демократи чи республіканці.
Це все треба враховувати під час взаємодії з політиками, адже те, що можна сказати у синьому штаті чи місті, в Техасі (який є червоним), це набагато складніше зробити і потребує обережності.
«Коли ми починаємо говорити про Україну, найперше ставимо акцент не на якусь конкретну політичну партію в Україні, а на український народ. Ми працюємо заради звичайних людей, які щодня гинуть в Україні. Наша головна мета – говорити єдиним голосом, з урахуванням особливостей міста чи штату, де ми живемо», – пояснює Оленка Браво.
Водночас вона зауважує, що працювати над адвокацією щодня стає дедалі важче. Активісти набираються досвіду, але з приходом нової влади у Сполучених Штатах це стало набагато складніше, особливо в червоних штатах.
«Про це мало хто говорить, але якщо на початку повномасштабної війни наші українці та волонтери працювали від щирого серця, то тепер, на жаль, деякі з них хоча й далі працюють із добрими намірами, почали будувати свою політичну чи цивільну кар'єру. Ми намагаємося з цим боротися, адже важливо, щоб не було особистої вигоди – тільки користь для України. Якщо це не буде так, то вся робота втратить сенс. Але, на щастя, таких випадків дуже мало, і більшість українців залишаються відданими справі та борються за інтереси України, а не за власні», – розповіла Оленка Браво.
Оскільки українська громада у місті Сан-Антоніо не дуже численна, останнім часом основна цільова аудиторія для адвокації – це американці, які можуть голосувати і які підтримують Україну
Завдання українців, які поки що не мають можливості голосувати, але мають право на власну думку відповідно до Першої поправки до Конституції США, – використовувати це право для підтримки України.
Вони можуть приходити на заходи, показуючи, що на місцеву українську громаду потрібно зважати, а також телефонувати конгресменам у своїх округах, висловлюючи підтримку Україні та закликаючи до допомоги.
«Наша головна мета на сьогодні – налагоджувати стосунки з американцями, оскільки коли люди дивляться новини про далеку країну, вони часто не розуміють реального контексту. Але коли ти знаєш особисто людину з України, коли бачиш, що це чесна, працьовита людина, яка платить податки, має друзів і доносить правдиву інформацію з України, це зовсім інше сприйняття. Ці люди мають тепер емоційний звʼязок», – каже Оленка Браво.
Вона наголосила на важливості розуміти і враховувати, що, на відміну від України, передвиборча компанія в Сполучених Штатах ніколи не зупиняється. Важливо, щоб люди брали участь у мітингах, демонструючи свою підтримку України. Політики часто звертають увагу на кількість людей, що прийшли на події. Це важливий показник для них, оскільки під час наступних виборів вони враховують, скільки людей підтримують їхні дії щодо України.
Тож активісти намагаються організовувати події та заходи, на яких американці зможуть дізнатися про українців, їхню культуру, мову, а також підтримати Україну, зокрема фінансово.
«Наприклад, на останніх мітингах українців було близько 50 людей, а американців – 150. На величезному параді, присвяченому Сезару Чавесу (громадському діячеві та лідеру робітничого руху, який разом із іншими заснував Об'єднаних працівників фермерів (UFW) та борося за права сільськогосподарських робітників та робітничого класу в США, – ред.), де було близько 10 тисяч учасників, українців було менше ніж 10, але наша присутність була помітна, і нас побачили. Щиро дякую нашій команді: Ірині Нестеренко та Ользі Літвіновій. Це показує, що ми є, що на нас потрібно зважати», – сказала Оленка Браво.
ПРОСТО ПОЧНІТЬ ДІЯТИ – І ЗНАЙДЕТЕ СВОЮ КОМАНДУ
Оленка Браво порадила українцям у США, які хочуть долучитися до волонтерства та підтримки України, просто почати робити це, а також повчитися у когось досвідченого, хто вже займається такою справою. Згодом такі взаємини можуть перерости у чудову команду.
Активістка висловила жаль з приводу того, що підтримка України тепер значно менша, ніж була на початку повномасштабного вторгнення. Але це не означає, що її немає зовсім.
«Якщо українці будуть гідними членами суспільства, працюватимуть чесно, платитимуть податки, демонструватимуть своїм прикладом порядність і відповідальність, то до них буде гарне ставлення. Водночас слід визнати, що серед українців, які приїхали за кордон, є різні люди, як у будь-якій нації», – сказала вона.
За словами Оленки Браво, тепер багато людей переживають через свій імміграційний статус. Навіть ті, хто має green card, все одно побоюються його втратити.
«Якщо, не дай Бог, станеться так, що українців виженуть зі США, важливо знати, що ви зробили все можливе, боролися до кінця за свою родину та країну. Адже нова адміністрація не буде розбиратися, чи ви виходили на мітинги, підтримували Трампа чи ні. Вони можуть ухвалити рішення про депортацію для всіх. Але головне – щоб ви знали: ви зробили все можливе. Як писав Шевченко, “Борітеся – поборете!”. У цьому наша сила», – наголосила активістка.
Андрій Петринський, Київ
Фото надала Оленка Браво
