«Газова» директива ЄС: скоріше погано, ніж добре
Європарламент на цьому тижні підтримав оновлену газову директиву (частину так званого Третього енергопакету), яка поширює дію енергетичного законодавства Євросоюзу на газопроводи із третіх країн, включаючи Північний потік-2 (докладніше про нього ТУТ). Для узаконення залишається один крок - затвердження їх Радою Євросоюзу. На жаль, поширення директиви на новий російський газопровід, який загрожує припиненням транзиту через Україну, не означає зупинки цього проекту, як того домагається ряд країн, включно з Україною і США. Лише до певної міри його ускладнює, створюючи перепони, зокрема, в питаннях окупності. Та газпромівці вже планують, як ці перепони обійти. Річ у тім, що фактичним “наглядачем” за діяльністю “Північного потоку”, згідно директиви, буде країна входу трубопроводу на територію ЄС (а це, як відомо, толерантна до Росії Німеччина). І це рішення росіянам тільки на руку, бо дозволяє частину вимог директиви регулювати двосторонніми домовленностями безпосередньо з “куратором”. Не треба бути дуже проникливим, щоб зрозуміти, як цією лазівкою скористаються обидві зацікавлені сторони.
Євродепутати не були б депутатами, як би не діяли за принципом “і вашим, і нашим”
Поправки передбачають, що трубопроводи з третіх країн до Європейського Союзу, будуть підпадати під правила, що застосовуються до трубопроводів ЄС. Зокрема, в Європі існує вимога про розподіл видобутку та постачання сировини, тобто газопровід і видобутий газ, який через нього прокачуєтся, не може перебувати під контролем однієї компанії. Також до використання трубопроводу повинні мати доступ “треті” компанії.
Для гарантування незалежності оператора передбачений ще цілий ряд захисних механізмів. Наприклад, він повинен володіти активами, необхідними для транспортування, самостійно набирати персонал, самостійно приймати рішення по транспортних активах, залучати фінансування тощо. Щоправда, на нові трубопроводи можуть розповсюджуватися певні винятки. Причому рішення про ці винятки має право приймати не Євросоюз, а та країна, на територію якої газопровід приходить з-за меж ЄС (хоча для надання винятків їй потрібні консультації з Брюсселем).
Стосовно ще недобудованого Північного потоку-2 усі ці правки означають наступне:
- оператором газопроводу повинен бути не пов'язаний з «Газпромом» Nord Stream 2 AG, а повністю незалежна компанія;
- частина потужності труби має залишатися зарезервованою для інших незалежних компаній (саме таке обмеження ЄК раніше наклала на газопровід OPAL - сухопутне продовження Північного потоку-1);
- Німеччина отримує право обмежувати дії директиви за згодою з Єврокомісією (саме в цій країні російський газопровід виходить з Балтійського моря на сушу та підключається до газотранспортної системи ЄС).
Вже відомо, що за застосування нових правил щодо Північного потоку-2 під наглядом Єврокомісії відповідатиме німецький регулятор - Федеральне агентство з мереж. Деталі (як от тарифи на транспортування) Берлін, за узгодженням з Брюсселем, зможе самостійно прописувати у міжурядовій угоді з Москвою.
Цікаво, що таке формулювання з'явилось внаслідок компромісу між ФРН, яка завжди підтримувала російський проект та Францією, яка наполягала на повній юрисдикції Третього енергетичного пакету відносно газопроводів з “третіх країн”. Німецький євродепутат з фракції Зелених Райнгард Бютікофер каже, що у цьому випадку Берлін "зазнав поразки", але компроміс дозволив йому "зберегти обличчя".
"«Газпром» має дотримуватися правил ЄС. Анбандлінг (розподіл функцій) виробництва й транспортування обмежить потужність газового гіганта. Це зробить проект Nord Stream 2 (Північний потік-2) складнішим і, можливо, відтермінує його, але не зупинить", - визнала член групи Зелених у Комітеті з промисловості, наукових досліджень та енергетики Європарламенту Ребекка Гармс. При цьому вона наголосила: «Німецька канцлер пов'язала свою підтримку проекту трубопроводу за умови продовження українського транзиту. Німецький уряд повинен дотримуватися цієї обіцянки». Бо це питання справедливості.
Як “Газпром” вужом викручується
Євродепутати дуже тішаться тим, що у питаннях енергетичної незалежності їм вдалося знайти вдале “антимонопольне” рішення. Мовляв, “Газпром” може прощатися зі своїми амбіціями енергетичного володаря в Європі. Однак, знаючи хитрість і підступність росіян, ми б на місці європарламентарів не були настільки оптимістичні.
“З формальної точки зору, все виглядає таким чином, що має перемагати європейське енергетичне законодавство, яке буде поширено на офшорні газопроводи у цілому і на Північний потік-2 зокрема. Але фактично допускається певний виняток, яким основна відповідальність за дотримання третього енергопакету покладається на країну, яка приймає. У випадку Північного потоку-2 – на Німеччину, яка може зробити такий виняток за погодженням з Європейською Комісією. На папері усе виглядає цілком гладенько, цілком компромісно – з урахуванням інтересів усіх сторін. Але я остерігаюся того, що цей виняток і стане правилом, а загальне правило стане винятком або, скажімо так, правилом незастосування”, - зазначив в інтерв’ю Укрінформу Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
Він не виключає, що в результаті імплементації обмежень через кілька років після запуску проекту “Газпром” разом з європейськими партнерами зможуть відіграти усе на свою користь (як це було у випадку Північного потоку-1).
“Якщо до лютого (на етапі узгодження правок) ще існувала, принаймні, гіпотетично, ймовірність припинення Євросюзом проекту “Північного потоку-2”. То відтепер такої опції вже не існує”, - каже Михайло Гончар. За його словами, європейці прийняли опцію юридичного унормування, тобто фактично змирилися з будівництвом другої гілки Північного потоку. Тобто російсько-німецьке лобі виявилося сильнішим за всі разом взяті європейські інституції.
Налякали їжака відомо чим
Наразі ніхто не береться прогнозувати, що станеться з Північним потоком-2 після ухвалення доленосної директиви. Та за реакцією росіян вже можна зрозуміти, що вона їх не дуже засмутила. Постпред РФ при Євросоюзі Володимир Чижов запевнив, що газопровід буде побудовано в строк, тобто до кінця 2019 року “не взірая” на нові правила гри (ну-ну”).
«Все закінчиться тим, що проект буде добудовано і регулювання буде таке, яке дозволить якщо не відразу, то в перспективі використовувати його на повну потужність», - не сумнівається експерт Фонду національної енергетичної безпеки і Фінансового університету РФ Станіслав Мітрахович. Він натякнув, що антимонопольне право ЄС «молоде і його можна по-різному трактувати». (От вам і підтвердження тези Михайла Гончара про наміри “відіграти на свою користь”. - Авт.). Російський експерт допускає створення окремої від “Газпрому” компанії, яка управлятиме лише останніми кількома десятками кілометрів Північного потоку-2, щоб формально російський монополіст не потрапляв під директиву.
Директор Фонду енергетичного розвитку РФ Сергій Пікін теж не стримує оптимізму: «Плюс в тому, що ця директива дозволяє керуватися вимогами тієї країни, через яку проходить газопровід. Тобто, якщо Німеччина каже, що їм потрібен газопровід «Північний потік-2», то він будуватиметься - і не треба нікого питати. Але мінус в тому, що постачальник ресурсу повинен бути відділений від компанії, яка володіє трубою. Там прописано 50-відсоткове обмеження за обсягами прокачування. Але думаю, це можна перебороти - директива дозволяє подолати і це обмеження, якщо більшість країн ЄС висловляться за його скасування».
На думку вітчизняних експертів, якщо газова директива усе ж створить труднощі для “Північного потоку-2”, то найближчим часом РФ постарається укласти новий договір про транзит з Україною, щоб трохи заспокоїти Європу. “Крім того, в нашій країні є газові сховища, які потрібні РФ. Глобально ж РФ не цікавить ні ціна на газ, ні інші економічні моменти транзиту в Європу. Її цікавить саме можливість створення газопроводів в обхід України і повне позбавлення її статусу країни-транзитера, і Росія послідовно йде до цього», - вважає економічний аналітик Борис Кушнірук.
Марина Нечипоренко. Київ
