#ЕнергоФактЧек: Вартість електроенергії в Україні та ЄС
Вартість електроенергії – навколо цієї теми в інформаційному просторі існує багато маніпуляцій. Значно побільшало їх після підвищення Урядом на початку літа тарифу на електроенергію для населення.
Зокрема можна зустрічі тезу про те, що в Україні після підвищення тарифів, електроенергія стала дорожчою, ніж в інших країнах Європи. І це тоді, коли маємо чималу кількість атомних реакторів, які виробляють дешеві кіловати. Проте це чергова маніпуляція.
Експерти DiXi Group підготували ґрунтовне пояснення, чому це не правда. Адже нині в Україні вартість кіловата для населення набагато нижча, ніж в інших країнах Європи.
То ж в чому полягає маніпуляція, і чому вона з’являється?
По-перше, досить часто автори подібних матеріалів беруть інформацію про ціни з різних джерел без розуміння наскільки порівнюваною є така інформація. Одне джерело може вказувати ціни з урахуванням податків, інше – без. Якесь джерело містить інформацію про оптові ціни на електроенергію (тобто без урахування тарифів на транспортування та податків), а інше – про роздрібні (де всі ці складові вже включені).
Якщо не враховувати ці відмінності, при порівнянні можна дійти хибних висновків. У фейку, який ми сьогодні спростовуємо, автори використали саме таку помилку, порівнявши кінцеву роздрібну ціну для населення в Україні з оптовими цінами в Італії, Великобританії, Франції та Німеччині.
Коректне порівняння цін між країнами наводимо на графіку нижче. Як ми бачимо, в Україні ціна на електроенергію для населення набагато нижча, ніж в обраних європейських країнах.
* В розрахунку використаний курс гривні до євро на рівні 45,8195 та курс гривні до Фунту стерлінгів на рівні 53,7931 згідно даних НБУ на 21 серпня 2024 року.
** Роздрібні ціни сформовані на основі обсягу споживання домогосподарством у діапазоні 2 500 – 4 999 кВт∙год на рік.
По-друге, некоректно лише вказати кількість атомних блоків, щоб зрозуміти відмінності в цінах на електроенергію між країнами. Це знову ж таки спосіб зманіпулювати, адже для цього потрібен глибокий аналіз складових ціни та чинників, які на них впливають, в кожній окремій країні. Для глибшого розуміння наводимо приклад деяких з цих факторів:
- Ціна на електроенергію в різних країнах варіюється через особливі умови, що має кожна держава. Наприклад, власні паливні ресурси або відносно дешеві джерела енергії, як-от наявність великої кількості річок для гідроелектростанцій, які дозволяють виробляти електроенергію дешевше.
- Важливим фактором є стан інфраструктури: вартість будівництва нових електростанцій та модернізації розподільчих мереж часто закладається в кінцеву ціну. У країнах, де потреба в новій енергетичній інфраструктурі менша, відповідні капітальні витрати є також меншими, що знижує і ціну.
- Також значну роль грає цінова політика держави у сфері енергетики. Деякі уряди запроваджують адміністративне регулювання роздрібної ціни електричної енергії, як-от Україна, де кінцева ціна для населення визначається урядом. Деякі держави запроваджують субсидії для окремих категорій споживачів.
Однією з практик, щоб підтримати окремі категорії споживачів в умовах підняття цін на електроенергією, наприклад, через зростання вартості палива, в різних державах є субсидії.
Так, в період енергетичної кризи в ЄС наприкінці 2021–2022 року, пов’язаної з рекордним підвищенням цін на природний газ, Франція та Велика Британія мала еквівалент понад 6% власного ВВП на заходи зі зменшення роздрібних цін на електроенергію та газ (субсидії, компенсації, встановлення граничних цін, зменшення податків тощо), Німеччина – майже 6% ВВП, Італія – 4,5%.
Проте в країнах ЄС та Великій Британії такі заходи мають переважно обмежений характер, тобто є або обмеженими в часі, або в охопленні споживачів, на яких вони поширюються (енергетично бідні та вразливі домогосподарства).
Загалом кінцева роздрібна ціна на електроенергію має такі складові:
- ціна електроенергії як товару (по суті – оптова ціна на електроенергію);
- тарифи на транспортування електроенергії (передачу та розподіл);
- націнка постачальника;
- податки (ПДВ та інше).
Ціна електроенергії як товару (оптові ціни). Ця складова визначається динамікою цін на різних сегментах оптового ринку електроенергії, на яких постачальники закуповують електроенергію для споживачів. У 2023 році в Німеччині ця складова без податків становила в середньому 20,6 євроцентів за кВт∙год (9,2 грн), в Італії – 24,8 євроцентів за кВт∙год (11 грн), у Франції – 13,4 євроцента за кВт∙год (5,95 грн). В Україні ця складова мала б становити близько 5-6 грн. Однак, враховуючи те, що роздрібна ціна для населення у нас є регульованою, ціна електроенергії як товару покривається за залишковим принципом, тобто без урахування “мережевих” тарифів (тариф на передачу + тариф на розподіл), націнки постачальника та податків. Враховуючи величини цих складових в кінцевій роздрібній ціні електроенергії, на товарну її складову (витрати на купівлю електроенергії на оптовому ринку) за залишковим принципом лишається близько 1,14 грн (без ПДВ), що насправді не покриває реальну оптову ціну на ринку.
Тарифи на транспортування електроенергії. Ця складова залежить від тарифної політики держави, тобто підходів до встановлення регульованих тарифів на транспортування електроенергії магістральними та розподільними мережами.
В деяких країнах операторам електричних мереж через тариф покриваються лише витрати на утримання мереж зі встановленням незначної норми прибутку (модель “витрати+”). Деякі країни для сприяння розвитку мереж та підвищення якості постачання електроенергії запроваджують стимулюючі моделі тарифоутворення (до прикладу, RAB-регулювання) для забезпечення більших інвестицій в інфраструктуру. В свою чергу, оператор мереж, який отримує стимулюючий тариф, бере на себе зобов’язання з оновлення власних активів та покращення якості постачання електроенергії. Різний стан мереж та підходи до тарифоутворення зумовлюють різні розміри “мережевої” складової в кінцевій ціні на електроенергію. Так, у 2023 році, в Німеччині ця складова становила в середньому 10 євроцентів за кВт∙год (4,4 грн), у Франції – 6,2 євроцента за кВт∙год (2,76 грн), в Італії – 6,1 євроцента за кВт∙год (2,73 грн). В Україні ця складова (тариф на передачу + середній тариф на розподіл 2-го класу напруги) становить близько 2,21 грн за кВт∙год.
Націнка постачальника. Ця складова включає витрати постачальника на обслуговування споживачів, зокрема витрати на балансуючому ринку, коли споживання та/або виробництво електроенергії менше або більше ніж прогнозувалось в результаті чого утворюються небаланси. Також фіксовані платежі та комісії для участі на оптових ринках, внески регулятору, комісії банківських гарантій, комісії участі в балансуючих групах, оплата послуг платформ інсайдерської інформації, створення клієнтських сервісів (особистих кабінетів тощо).
В статистичних даних країн ЄС ця складова ціни не вказується окремо і входить до визначення вартості електроенергії як товару, зазначеної вище (її частка загалом невелика, тому на величину кінцевої ціни для споживача вона не має істотного впливу). В Україні ж націнка постачальника є регульованою і встановлюється НКРЕКП. Середній показник цієї націнки в Україні – близько 0,14 грн за кВт∙год.
Податки. На кінцеву ціну електроенергії впливає й податкова складова. Крім звичного для нас податку на додану вартість держави можуть вводити екологічні податки або додаткові збори для підтримки певних видів генерації (до прикладу, з відновлюваних джерел енергії). Так, в 2023 році в Німеччині податкова складова роздрібної ціни на електроенергію становила в середньому 11,6 євроцента за кВт∙год (5,16 грн або 27,6% кінцевої ціни), в Італії – 7,7 євроцента за кВт∙год (3,4 грн, 19,8% кінцевої ціни), у Франції – 4,1 євроцента за кВт∙год (1,81 грн, 17,2% кінцевої ціни). В Україні податкова складова включає переважно податок на додану вартість і становить 0,72 грн (16,7% у кінцевій ціні). В Німеччині відносно високими є екологічні податки, тоді як в Італії – збори на розвиток ВДЕ.
Варто зазначити, що кінцева ціна на електроенергію може відрізнятись залежно від обсягу та періоду споживання. До прикладу, в першому півріччі 2023 року в Німеччині середня роздрібна ціна на електроенергію коливалась від 34,2 євроцентів за кВт∙год (для споживачів з річним споживанням понад 15000 кВт∙год) до 57,8 євроцентів за кВт∙год (для споживачів, які використовують менше 1000 кВт∙год на рік) або 15,2-25,7 грн. В Італії аналогічний розкид цін становить 24,8-57,1 євроцентів за кВт∙год (11-25,4 грн), у Франції – 22,4-55,2 євроценти за кВт∙год (10-24,5 грн).
Загалом некоректно порівнювати оптові ціни з роздрібними, адже перші є лише однією зі складових других. Звісно, кількість (і технічний стан) атомних станцій може мати вплив на ціни, проте це є лише одним із багатьох факторів ціноутворення, яке має свої особливості у кожній країні. Детальніше про значення атомної генерації у енергосистемі можна знайти у нашому попередньому експлейнері.
Висновок: Україна має найнижчу ціну на електроенергію серед розглянутих країн. Це значною мірою обумовлено державним регулюванням. Проте така цінова політика може мати негативні довгострокові наслідки для інвестицій в енергетичний сектор, модернізацію інфраструктури, енергобезпеку та надійність електропостачання. Інші країни – Італія, Велика Британія, Франція та Німеччина – мають вищі ціни, що частково обумовлено значними потребами в інвестиціях у екологічно чисту енергію та будівництво нових електромереж. Важливо також враховувати, що ціни на електроенергію є результатом взаємодії комплексу економічних, політичних та екологічних факторів, що можуть мати свою специфіку у кожній країні.
* * *
Підготували публікацію завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (@USAID) у рамках проєкту “Прозорість енергетичного сектору”, який виконує DiXi Group.
реклама