Куди піде далі московська інформаційна окупація: дайджест пропаганди за 26-28 січня 2024 року

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 26-28 січня 2024 року.

1. РФ випустила «екранну версію приквелу» падіння Іл-76
2. Московський «суверенний інтернет» дістався Якутії
3. Російське небо вже не в алмазах
4. Чи з’явиться над Бухарестом AURа România Mare

РФ випустила «екранну версію приквелу» падіння Іл-76

Слідчий комітет Росії 26 січня вирішив порушити «режим авіамовчання» навколо літака Іл-76, який впав під Бєлгородом і випустив досить дивне відео.

НАСПРАВДІ, зроблено це було навмисно перед екстреним засіданням РБ ООН, трибуну якого Москва вчергове намагалася використати для звинувачень Києва. Але вийшло як завжди. Тобто ніяк. Єдине, що зрозуміло з цього відео (на якому немає ані дати, ані часу), пред’явленого (зауважимо) головною слідчою конторою РФ, це те, що в Росії дійсно зима, в ній дійсно є аеродроми, на яких дійсно стоять літаки, до яких дійсно прямують автобуси. Все. 

Якщо ця «екранна версія» чергової серії російського «блокбастеру» під назвою «злочини українського режиму» і дійсно є саме тими «незаперечними доказами», надати які 26 січня обіцяв особисто Путін, то виходить, що у Росії інших сценаріїв просто немає.

З огляду на те, що через 5 днів після авіатрощі район аварії й досі на кілька км (!) оточений військовою поліцією, а жодних журналістів (навіть з російських федеральних каналів) туди не допускають, Москва, напевно готується сконструювати якусь більш масштабну фальсифікацію. Але вже пізно. Жодної довіри до таких «доказів» не буде. А з огляду на те, що і «сценаристи» в Росії з часу трагедії в Оленівці навряд чи змінилися – й поготів.

Московський «суверенний інтернет» дістався Якутії

Цей режим мовчання цікавий і тим, як влада РФ власноруч його створює і контролює. Після Башкортостану він розповсюдився також на Якутію, де побутовий конфлікт між уродженцем Таджикистану і місцевим мешканцем призвів до смерті останнього і подальших масових протестів.

Проблеми з доступом до Telegram та WhatsApp у Якутську, які почалися під час стихійної акції у середині минулого тижня, тривали до 28 січня. У значної частини містян не працювали не лише месенджери, а й мобільний інтернет загалом. Була недоступною частина VPN-сервісів, якими у місті користувалися до цього. А влада республіки пояснювала, що перебої з доступом до інтернету пов’язані з профілактичними роботами операторів зв’язку. Проте головний з них – «Мегафон» – офіційно заперечив проблеми «на своїй стороні», заявивши, що труднощі «виникають із зовнішніх причин».

Депутат якутського парламенту від «Єдиної Росії» Віктор Федоров визнав проблеми та сказав, що «це схоже на порушення прав та свобод». Про проблему в ніч на 27 січня також написала відома депутатка Держдуми та колишній мер Якутська Сардана Авксеньєва: «Залишати людей без мобільного інтернету в Якутії, де багато віддалених територій, а WhatsApp – доступний спосіб спілкування з рідними – чи хороше це рішення?».

НАСПРАВДІ, включаючи «режим мовчання» в Якутії, Кремль менш за все переймається за життя людей «в екстремальних кліматичних умовах на своїх територіях» і тим паче про «порушення прав та свобод».

Але якщо в Башкортостані мобільний інтернет відновили вже наступного дня після протестів, то в Якутії це затягнулося на значно довший період. Месенджери почали працювати лише 28 січня – у Міжнародний день без інтернету.

Все це показує нинішні можливості Москви з блокування. Почала вона свої інтернет-випробування з інформаційної окупації в Маріуполі та на інших тимчасово окупованих українських територіях. А продовжила вже на своїх старих. Поки що віддалених. Судячи з того, що цього разу було відключено не просто ціле місто з населенням близько 380 тисяч людей, а столиця великого регіону, – випробування йдуть успішно.

Поки що Кремль вправляється в інформаційній окупації на українських ТОТ і на російських національних республіках. Приводом для останніх, нагадаємо, стали події спочатку в Дагестані та Чувашії. Тепер настала черга Башкортостану та Якутії. Куди далі піде кремлівський «суверенний інтернет»?

Російське небо вже не в алмазах

Крім інтернет-удару по бідних якутах було завдано й алмазного. 27 січня стало відомо, що влада Анголи вимагає від корпорації «Алроса» (російського монополіста, який контролює 90% алмазної галузі РФ) вийти з числа акціонерів компанії Sociedade Mineira de Catoca.

НАСПРАВДІ, Ангола – на одному з перших місць у світі за запасами алмазів. А «Алроса» володіє 41% акцій спільної компанії, яка розробляє місцеве родовище Катока, яке своєю чергою оцінюється фахівцями як четверте у світі. Sociedade Mineira de Catoca – спільне підприємство місцевої держкорпорації Endiama та «Алроси» – визнане токсичним на міжнародному ринку. Причина – нещодавні алмазні санкції, запроваджені ЄС та країнами G7.

Тут варто розуміти наступне: до цього часу російські діаманти продавалися на Заході через мультинаціональну корпорацію De Beers, але ЄС наклав заборону. Згідно з новими санкціями, з весни буде заборонена торгівля діамантами змішаного походження, розмір яких перевищує 1 карат, а з осені забороняється продаж ще менших – у пів карата. Саме від розмірів алмазів суттєво залежать їх ціни та прибутки РФ. Зараз їх видобуток приносить її бюджету приблизно 4,5 млрд євро на рік.

Через санкції заборонено імпорт непромислових алмазів, видобутих, оброблених або вироблених у РФ. З початку весни мають почати працювати і обмеження на імпорт російських алмазів, оброблених у третіх країнах. Формально ангольські під ці обмеження не підпадають, проте з їхньою реалізацією, як бачимо, все одно виникли проблеми.

До того ж «Алроса» давно включена до санкційного списку ЄС, бо настільки відкрито спонсорує низку російських воєнних проєктів, що один із них – підводний човен, який брав участь в окупації Криму у 2014 році, навіть названо її ім’ям. Вона ж його фактично й утримує. 

Коли ухвалювали алмазні санкції, багато хто був налаштований скептично щодо їхньої дієвості. Аргументуючи це тим, що жоден митник у світі не відрізнить алмаз російського походження від ангольського, ботсванського чи південноафриканського. Але до 1 вересня цього року країни G7, які ввозять необроблені алмази, пообіцяли запровадити механізм перевірки та сертифікації.

Що з цього вийде – покаже час, але вже зрозуміло, що над Росією небо вже не в алмазах. Над Якутією (яка дає 99% російського видобутку), воно ніколи таким не було. Можливо, місцевим жителям є сенс замислитися над тим, щоб перестати бути навіть не російськими, а московськими якутами. Тоді й московський «суверенний інтернет» до них не дотягнеться.

Чи з’явиться над Бухарестом AURа România Mare

Угорський ультраправий політик Ласло Тороцкаї заявив претензії на Закарпаття: «Якщо в результаті війни державність України припиниться, то ми, як єдина партія в Угорщині, претендуватимемо на цю територію». Звісно, чергову угорську зірку не могли пропустити та РИА Новости, яким він заявив, що за референдумом 1991 року Закарпаття начебто має користуватися ширшою автономією, і це б допомогло возз’єднатися з Угорщиною мирним шляхом.

У партії Тороцкаї Mi Hazánk («Моя країна») зараз лише шість із 199 місць в парламенті. Але за популярністю вони вже на 4 місці з 10% і лише на один відсоток відстають від проєвропейської Демократичної коаліції з її 11%.

28 січня один з керівників румунської партії AUR («Альянсу за союз румунів») Клаудіу Тірзіу заявив, що «готовий пожертвувати членством Румунії в НАТО, анексувавши території України. Ми не будемо по-справжньому суверенними, доки не поєднаємо румунську державу в її природних межах! Бессарабія не може бути забута, вона має повернутися додому… Не можна забути і Північну Буковину».

НАСПРАВДІ, давно відомо, що AUR вимагає припинити виділення військової допомоги Україні і виступає проти членства Румунії в НАТО. Наприклад, 16 січня лідер Альянсу Джордж Сіміон (один з депутатів Європарламенту) заявив, що «президент країни Клаус Йоханніс, держсекретар МЗС Юліан Фото та прем’єр-міністр Марчел Чолаку є пішаками інтересів, далеких від інтересів румунської нації. Ми не можемо залишатися безсторонніми і бачити, як Румунія пропонує абсолютно непрозорі гарантії безпеки Україні, яка перебуває у збройному конфлікті». Він закликав скликати позачергову сесію парламенту, аби заслухати пояснення влади, яка виступила з цією ініціативою на нещодавньому форумі у Давосі. 

Подібні настрої «Москва. Кремль. Путін» у Румунії, звісно, будуть підтримувати. Два місяці тому Financial Times назвала AUR «головною опозиційною силою країни», рейтинг якої зрівнявся вже з партіями коаліції. 

Втім, наразі ймовірність її приходу до влади невисока, вважає експерт Ради міжнародної політики «Українська призма» Сергій Герасимчук: «Існує консенсус політичних еліт про те, що подавати руку AUR поки що не варто, аби не забруднитися. А ті політичні сили, які підтримували проєкт România Mare, – тобто Румунії в її найширших кордонах, із українською Буковиною та Республікою Молдова, – згасли ще в кінці 1990-х. Відтоді представники політичних сил, які підтримували такі ідеї, більше ніколи не потрапляли до парламенту, і в принципі, це питання можна назвати закритим». 

Але побачимо. У листопаді в країні вибори парламенту та президента. І дуже не хотілось, аби над Бухарестом витала така AURа.  

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу