Москва зібралась «їсти» Україну «демілітаризованими» шматками: дайджест пропаганди за 31 січня 2024 року

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 31 січня 2024 року.

1. «Тріумфальна» поразка поблизу Зимового палацу
2. До питання про «національну гордість великоросів»
3. Путін вже підсумував «розслідування» щодо Іл-76
4. Росія озвучила «далекобійний» план щодо України

«Тріумфальна» поразка поблизу Зимового палацу

Чергове поповнення у словнику пропагандистської «новомови» виглядає наступним чином: «Стався інцидент, який потребував уваги силових відомств». Саме так губернатор Санкт-Петербургу Беглов прокоментував «хлопок», що стався на нафтопереробному заводі «Невський мазут».

НАСПРАВДІ, таких «хлопкових інцидентів» тільки в січні трапилось вже декілька. Серед найгучніших: 18 січня — Петербурзький нафтовий термінал, 19 січня — нафтобаза «Роснефти» у місті Клинці, 21 січня — термінал компанії «Новатек» в Усть-Лузі, 25 січня — НПЗ в Туапсе; 29 січня — НПЗ «Славнефть-ЯНОС» в Ярославлі.

Зважаючи на цю хроніку, увага силовиків Росії зараз прикута до зовсім іншого, наприклад, до конфіскації майна у «розповсюджувачів фейків про ЗС РФ», яку дозволила Держдума.

Інакше як пояснити, що росЗМІ радісно повідомляли, що не просто ППО, а цілий С-400 «Тріумф» помітив дрон ще в небі над Смоленською областю і збив його, але якось так дивно, що той долетів аж до батьківщини Путіна. 

Нагадаємо, комплекс С-400 включає  командний пункт, РЛС, до 12 пускових установок, що одночасно можуть вести до 36 цілей, на які можуть бути наведені до 72 ракет. І все це на дальності до 250 км.

Але якимось чином «успішно збитий» БПЛА все ж влучив у «Невський мазут». Більшої «тріумфальної» поразки чергового «аналоговнет» і вигадати важко. В тому числі й на світовому ринку озброєнь, де Росія позиціює С-400 як найсучаснішого «вартового неба».

До речі, «Невський мазут» знаходиться на залізничній розв’язці за 5 км від культової для Росії споруди — Зимового палацу. Але з огляду на те, що й досі немає чіткого роз’яснення з приводу травневої «бавовни над Кремлем», – нічого культового в Росії вже не залишилося. І захищати їх нема чого. Або просто нема чим.

До питання про «національну гордість великоросів»

Навіть з культом Путіна проблеми, які вже не може приховати і кремлівська соціологія.  ВЦИОМ опублікував дослідження під претензійною назвою «Про національну гордість великоросів».

Пропаганда, звісно, все подала у потрібному ракурсі. (Разом із ймовірно результатами майбутніх путінських «перевиборів» – 78,5%).

НАСПРАВДІ, ця ж пропаганда приховала інші досить показові цифри. Реальну гордість за Путіна (а саме це слово використане в назві дослідження) відчувають лише 9% росіян.

Ідея «повернення втраченої могутності у світі» також не знайшла у них масового відгуку: «статус на міжнародній арені» та «зовнішню політику» як предмет гордості назвали ті ж 9%.

Ці цифри були оприлюднені майже в той самий час, коли Путін пояснював мету своєї війни з Україною: «Історична Росія піднялася і змушена захищати свої інтереси, у тому числі за допомогою збройної боротьби». Судячи з того, що гордість за «перемоги у СВО» відчувають лише 8%, а за армію та російську зброю – взагалі лише 5%, – захищати свої інтереси Путіну стає дедалі важче. Здається, навіть, його автопричепний електорат втомився від такого «тріумфального» захисту.

Путін підсумував «розслідування» щодо Іл-76

З приводу авіатрощі літака Іл-76 у Бєлгородській області Путін зробив дві взаємовиключні заяви. Сказав, що «Росія готова до міжнародного розслідування» і що «літак було підбито з української території американською системою Patriot». 

НАСПРАВДІ, це цілком по путінським «понятиям»: наполягати  на міжнародному розслідуванні й одразу ж оголошувати його результати. Але  світ живе за міжнародним правом, а не «по понятиям» (як би цього нині не хотілося Кремлю). Крім «екранної версії приквелу» падіння Іл-76, жодних доказів Москва так і не надала.

Представник ГУР Андрій Юсов нагадав, що Україна також наполягає на міжнародному розслідуванні обставин падіння Іл-76 та з’ясуванні долі 65 полонених з оприлюдненого Росією списку.

«Якщо літак таки перевозив полонених, то Москва вчергове цинічно використовувала їх як живий щит, що є грубим порушенням міжнародного права. Відмова російської сторони передати тіла загиблих українців додає сумнівів щодо правдивості таких заяв», – зазначив представник МО України.

З огляду на те, що Путін вже призначив «винуватців» у вигляді українців та американців (через посередництво Patriot), про справжнє розслідування можна забути.

Росія озвучила «далекобійний» план щодо України

Головна мета таких заяв – примусити Захід припинити постачання Україні сучасного далекобійного озброєння. Саме в цьому контексті пролунала путінська заява про «демілітаризовану зону в Україні, яку треба відсунути. І це головний мотив наших хлопців, які воюють…».

НАСПРАВДІ, важко уявити, що «його хлопці» десь в окопах під Авдіївкою, вважають своїм «головним мотивом відсунення позицій далекобійної зброї». У них один мотив — вижити. А якщо поталанить, то й грошей заробити. Дивно, напевно, це було слухати й мешканцям Бєлгорода (і не тільки), які до 2022 року востаннє чули канонаду в 1943-му.

До того, що Путін верзе будь-яку маячню, аби лише виправдати свою агресію проти України, — всі давно звикли. Тепер потроху звикають і до того, що саме він (а не тільки пропагандисти) у відкриту каже, що не зупиниться на окупованих територіях України, а піде далі.

Слова Путіна щодо «демілітаризованої зони» швидко роз’яснила пропаганда: «у цей момент багато патріотів запитують себе, — а що, передбачається, що після миру в Україні збережеться нинішній неофашистський режим, який обстрілюватиме наші міста? І що ми не будемо брати російські Одесу, Харків, Миколаїв, Дніпро, Київ, Запоріжжя, Херсон? Заспокою вас. Дрони так далеко літають, що демілітаризована зона має бути на всій території України. І ці російські міста мають повернутися до Росії, якщо російська мова не буде другою державною мовою в Україні».

Отже, жодних ілюзій бути не може. Путіну потрібен не мир в Україні, а відсутність України. Або українців  на «цій території» (як він одного разу висловився). Відповідні методи вже відпрацьовуються на ТОТ. Окуповані території вже перетворилися на російську «зону». І зовсім не демілітаризовану. 

Одразу проковтнути всю Україну Путіну не вдалося. Тепер він спробує це зробити шматками — у вигляді «демілітаризованих зон». Нав’язливі «реально-територіальні» пропозиції московських «миротворців», які лунали у жовтні 2022 року і фактично не змінилися у січні 2024-го, — лише підкреслюють цей факт. Плани у Кремля далекобійні. Тому відповідь на них також має бути далекобійною.

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу