Чому діалог із Путіним зараз буде порожнім: дайджест пропаганди за 29 серпня
- Кисельов з «России 1» отримав орден і втратив аудиторію
- Москва вже не шукає «українській слід» в «Крокусі»?
- Три причини відсутності переговорів з РФ
- Що можна побачити в Telegram у Південній Кореї
Кисельов з «России 1» отримав орден і втратив аудиторію
Напередодні патріарх РПЦ Кирил, «зважаючи на ревні труди на благо Церкви і Вітчизни і з нагоди 70-річчя», нагородив орденом преподобного Сергія Радонезького (I ступеня) пропагандиста Дмитра Кисельова. А 10 років тому – на 60-річчя Кисельов отримав від РПЦ той самий орден, але ІІ ступеню.
НАСПРАВДІ, ступені падіння усієї російської телевізійної пропаганди наочно видно за їхніми показниками: найбільші державні канали, де в багатогодинних ток-шоу безперервно переконують, що «СВО йде за планом» і пропонують «вдарити ядерною зброєю по Європі», – втратили за рік кожного 10-го глядача.
За даними Mediascope, сумарна частка аудиторії великої трійки росТБ: «России 1» (якою й керує Кисельов), «Первого канала» і НТВ становила 30,1%. Найбільших втрат зазнав «Первый», кількість глядачів якого впала до 22% за рік. У результаті він вилетів із топ-3 телеканалів.
Загалом, за останні 7 років вони втратили понад 25 млн глядачів. Вже й провладна соціологія не приховує падіння довіри росіян до телепропаганди. Близький до Кремля ВЦИОМ виявив, що їй довіряють лише 26% росіян, в 2019-му таких було 30%, а в 2016-му 46%.
Високий рівень лояльності до телепропагандистів зберігають лише літні росіяни (51%) у віковій групі старше за 60 років. Серед молоді до 24 років частка тих, хто вважає ТБ об’єктивним джерелом інформації, скоротилася до жалюгідних 5%, а серед людей середнього віку (25-44 роки) становить лише 9-13%.
Останні за об’єктивною інформацією пішли в інтернет. За останні 2 роки місячна аудиторія YouTube у РФ зросла на 7 млн і загалом становить 95 млн осіб (рівно стільки становить місячне охоплення всього федерального телебачення). Але повне блокування в Росії YouTube — справа часу.
Тому, цілком можливо, що у 2034-му 80-річний Кисельов вже отримає Орден Святого апостола Андрія Первозванного – вищий орден РПЦ. Якщо, звісно, за цей час не надірветься, сіючи свій «радіоактивний попіл» під час «ревних трудів на благо Церкви і Вітчизни».
Москва вже не шукає «українській слід» в «Крокусі»?
29 серпня пресслужба судів загальної юрисдикції Москви повідомила про продовження арешту Шахромджону Гадоєву, Зубайдулло Ісмаїлову, Мустакімі та Умеджону Солієвим і Хусейну Хамідову в справі про теракт у «Крокусі». Їм висунули звинувачення за кількома статтями – зокрема, про участь у діяльності терористичної організації та незаконному обігу зброї. Раніше про зв’язок цих людей із терактом було невідомо.
НАСПРАВДІ, особливість цієї новини в тому, що в ній вже не згадується «українській слід». Хоча за понад 5 місяців з часу теракту російські слідчі вже мали знайти «напарника Миколу для Абдулло». Або (за своїми загальновідомими практиками) хоча б призначити. Тим паче, що відповідний «український фонд» в Росії є.
За даними дослідження Центру громадянських свобод у Києві, з лютого 2022 року станом на лютий 2024-го Росія позбавила волі близько 7 000 цивільних українців. Багатьох із них було затримано ще в лютому-березні 2022 року в Київській, Сумській, Чернігівській, Харківській та Херсонській областях. Ці території вже давно звільнені, але затримані все ще перебувають у російських в’язницях. Більшість з них офіційно ні в чому не звинувачуються, проти них не порушено кримінальних справ.
Нагадаємо, згідно з міжнародним гуманітарним правом, якщо є сумніви в тому, чи є цивільна особа комбатантом, слід виходити зі статусу цивільної особи. Різниця між військовополоненим і нею має вирішальне значення – першого можна тримати в полоні до кінця війни, тоді як цивільну особу треба звільнити негайно.
Москва створила процедуру позбавлення волі українських цивільних осіб, яка є незаконною навіть з точки зору законодавства РФ. Наказ про позбавлення волі підписує начальник регіонального управління ФСБ. Ця ж людина (а не суддя) продовжує термін утримання під вартою кожні три місяці.
РФ також порушує право українських громадян на спілкування з родичами. Женевські конвенції та додаткові протоколи до них надають затриманим право листування і вимагають дозволяти візити представників МКЧХ. Росія не виконує цих зобов’язань.
Також відомі факти, коли цивільних осіб утримують у неофіційних в’язницях, зокрема, в підвалах або складах. (Наприклад, в Енергодарі деякі співробітники ЗАЕС з липня 2023 року знаходились в підвалі будівлі відділу поліції). Особи, утримувані таким чином, позбавлені захисту. Офіційно їх не існує, і з ними можуть робити все, що заманеться. В тому числі й «призначити українськім слідом в «Крокусі». Але поки чомусь не призначають. Можливо, тому що ніхто і в це не повірить.
Три причини відсутності переговорів з РФ
«Готовність Росії до переговорів ні в кого не мала викликати сумніву, але авантюра Києва в Курській області звела нанівець цю тему», – заявив очільник МЗС РФ Лавров.
НАСПРАВДІ, те, що Путін прив’язав «дим над ЗАЕС» і «курську аномалію» до переговорів, зрозуміло. Новий московський наратив: «Якби не Курськ, то…» просувається останній місяць дуже бурхливо і з усіх майданчиків. Багато хто навіть вірить.
Але це чергова брехня. Головна вимога – «врахування нових територіальних реалій» – нікуди не зникла і не зникне. Принаймні, до того часу, поки при владі в РФ буде Путін.
На цьому акцентує увагу і радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк, який 29 серпня пояснив, що є «принаймні три ґрунтовні причини, чому будь-який діалог Києва з субʼєктом Путіним на цьому етапі буде порожнім і не створить основ для справедливого міцного миру».
1. Неможливість довіряти росіянам. Ще в 1928 році за ініціативою Кремля був підписаний пакт про відмову від війни як інструмента державної політики. Відтоді СРСР і його правонаступниця РФ розв’язали десятки війн і порушили сотні угод, зокрема, Будапештський меморандум 1994-го і Договір про українсько-російський кордон від 2003 року. В основі нехтування миром лежать багаторічні амбіції щодо розширення імперії, від яких російське керівництво ніколи не відмовлялося.
2. Неможливість справедливих репарацій. Людські втрати, зруйнована інфраструктура, спустошення природного середовища, підірвана економіка й пограбована культура – загальні збитки України внаслідок російської агресії за різними оцінками коливаються в межах від 700 млрд до 1 трлн доларів. Виплатити таку компенсацію одномоментно РФ не здатна. Потрібен механізм під міжнародним контролем, подібний до того, за яким Ірак відраховував відсотки від нафтогазових прибутків на користь Кувейту, що пережив іракську окупацію в 1990–1991 роках. Але побудова такого механізму можлива лише за умови сприяння з боку уряду держави, що здійснила агресію. В Іраку для цього знадобилося позбавити посади, заарештувати й стратити Саддама Хусейна. Висновок зрозумілий і щодо Путіна особисто.
3. Неможливість покарання воєнних злочинців. Очевидно, що найголовнішим серед них у РФ є сам Путін. За статутом Міжнародного кримінального суду, він не має жодного імунітету щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності чи геноциду. Це означає, що Путін до останнього опиратиметься всім спробам розслідування та не видасть нікого з підлеглих.
«Усі війни з часом закінчуються, починаються переговори, підписуються мирні договори. Завадою на шляху до цього є лише одна особа. Прізвище цієї особи очевидне й дуже криваво вже вписане в історію», – підсумовує Подоляк.
Що можна побачити в Telegram у Південній Кореї
Цього тижня, слідом за Францією, ще сім країн висунули претензії до Telegram. Влада Індонезії розглядає можливість блокування додатку, оскільки його використовують для поширення порнографії та просування азартних ігор, – заявив міністр комунікацій та інформації Бурі Арі Сетіаді.
МВС Індії почало розслідування щодо Telegram, «щоб з’ясувати, чи порушує месенджер законодавство», – повідомило агентство PTI. 12 серпня стало відомо, що Telegram отримав попередження про підготовку блокування від Туреччини, влада якої виявила, що месенджер активно використовується зловмисниками для «продажу наркотиків, пропаганди проституції, азартних ігор і поширення дитячої порнографії».
У свою чергу, Німеччина, Данія і Швеція висловили власні претензії до Telegram. Міністр юстиції Данії Петер Хуммельгор заявив, що «дуже хотів би» заблокувати сервіси з шифруванням повідомлень, оскільки через них стає дедалі важче ловити злочинців, але «це поки що юридично неможливо».
У Південній Кореї комісія зі стандартів зв’язку проведе засідання, щоб розглянути заходи боротьби з каналами і чатами в Telegram, де публікують порнографічні deepfake з кореянками. Президент країни Юн Сок Йоль закликав ретельно розслідувати цифрові секс-злочини.
НАСПРАВДІ, за перші 7 місяців цього року в Південній Кореї було зареєстровано 297 випадків сексуальних злочинів, пов’язаних з онлайн deepfake. Це майже вдвічі більше, ніж 2021 року. Більшість обвинувачених були віком 20 років. Оглядачі місцевого видання Hankyoreh вивчили канали Telegram, де ділилися сексуальними deepfake, на яких були зображені студентки університетів, учениці середніх і старших класів.
У чатах Telegram також було виявлено відверті сексуальні фейки, пов’язані з південнокорейськими жінками-військовослужбовцями.
Загалом в Південній Кореї репутація Telegram була зіпсована кілька років тому, коли онлайн-група сексуального шантажу діяла в його чатах. У 2020 році ватажка цього угруповання Чо Джу-бін засудили до 40 років в’язниці за шантаж щонайменше 74 жінок і 16 підлітків.
Як бачимо, проблеми з Telegram виникли у багатьох країнах. І завдяки французькому бранцю вони, можливо, нарешті почнуть вирішуватись.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
