1000 днів повномасштабної війни проти України: що вона означає для світу

За цей час український народ і держава продемонстрували небувалий раніше і надзвичайно високий рівень стійкості, єдності та волю до перемоги. Адже боротьба триває не лише за суверенітет і територіальну цілісність, а за саме існування українського народу. Який, як з’ясувалося, може існувати виключно у своїй національній державі.

Повномасштабна війна ‒ продовження російської агресії 2014 року

24 лютого 2022 року російська агресія проти України вийшла на новий рівень. Російські війська перетнули кордон і розпочали наступ одночасно з кількох напрямків, намагаючись не лише окупувати території на Сході, Півдні й Півночі, а й прорватися до столиці ‒ Києва. 

На цей момент збройна агресія тривала вже майже вісім років. Вона розпочалася зі збройного захоплення та проголошення анексії Криму, окупації частини Донецької і Луганської областей у 2014 році та невдалих спроб провести аналогічні операції в низці інших регіонів. За окупацію українських територій кремлівський режим отримав санкції, які, вочевидь, виявилися недостатньо серйозним покаранням і лише розпалили апетити агресора. 

Зруйновано міф про непереможність «другої армії світу»

Кремлівська пропаганда десятиліттями плекала міф про те, що армія РФ ‒ це не просто одна з найбільших військових потуг у світі. У просування на іноземні аудиторії наративу про її «непереможність» вкладалися величезні ресурси. Однак це виявилося великим перебільшенням. Плани російського командування зруйнував героїчний опір українських захисників. Росіянам не вдалося захопити «Київ за три дні». 

Протягом березня ‒ листопада 2022-го Сили оборони України вигнали окупантів з Київської, Житомирської, Чернігівської, Сумської, більшої частини Харківської області та правобережної Херсонщини з обласним центром включно. 

Фактично не маючи військового флоту, Україна провела успішну операцію у Чорному морі, знищила низку російських кораблів, в тому числі крейсер «Москва», змусила росіян вивести рештки флоту з окупованого Севастополя  та забезпечує функціонування зернового коридору. 

Українські безпілотники регулярно вражають цілі – як на окупованих територіях, так і на території РФ з Москвою включно. Починаючи з вересня 2024-го Росія не контролює частину своєї міжнародно визнаної території: Сили оборони України проводять оборонну операцію в Курській області РФ. 

Втрати російської армії в Україні вимірюються сотнями тисяч осіб. У 2022 році Кремль був змушений вперше з часів Другої світової оголошувати мобілізацію і залучати до бойових дій в’язнів, мігрантів та найманців. У 2024-му Росія взагалі наймає військових з Північної Кореї. 

Все це свідчить про неспроможність російської армії самотужки виконати поставлені Кремлем завдання. Україна довела, що росіян можна і треба перемагати. Щоб світ «не помічав» цього, Москва витрачає мільярди на пропаганду і дезінформацію, регулярно влаштовує істерики щодо «червоних ліній» та вдається до ядерного шантажу.     

Україна демонструє стійкість

Повномасштабна війна стала найбільшим стрес-тестом для української держави. І Україна цей тест успішно проходить, демонструючи власну інституційну спроможність. Сили оборони протистоять загарбникам на полі бою, захищають цивільне населення в тилу від ударів російських ракет і дронів. В Україні повноцінно функціонує фінансова система, працюють всі галузі економіки, впроваджуються реформи. Попри неможливість проводити вибори в умовах війни, Україна залишається демократичною державою зі свободою слова і політичним плюралізмом. У звіті Єврокомісії за 2024 рік відзначено відданість України фундаментальним реформам та прогрес у виконанні умов європейської інтеграції.

Україна успішно руйнує ще один міф російської пропаганди ‒ про  «неспроможну державу» (failed state), яка нібито має перебувати в зоні російського впливу. Українці довели спроможність розбудовувати власну державу, обрали Свободу і демократію та готовність захищати свій вибір. 

Росія намагається зламати здатність українців до спротиву терористичними ударами по критичній інфраструктурі, житлових будинках та інших цивільних об’єктах, а також потужними інформаційними атаками. 

 Україна ‒ наріжний камінь міжнародної безпеки

Повномасштабна російсько-українська війна стала найбільшим збройним конфліктом на території Європи з часів Другої світової. В умовах цієї війни Сили оборони України перетворилися на одну з найсильніших армій на континенті. Армію, загартовану у протистоянні з  Росією із застосуванням усіх видів конвенційних озброєнь. Україна здобуває важливий досвід у протидії гібридній агресії, включаючи кібер- та інформаційну війну, і готова ділитися цим досвідом з партнерами. 

Крім того, Україна є гарантом продовольчої безпеки для багатьох країн світу.   

В Україні Росія витрачає свій військовий потенціал, що обмежує її можливості здійснювати збройну агресію проти інших країн. Втім це не зупиняє Кремль від активного застосування засобів гібридної війни проти демократичних країн. Росія втручається у вибори в Грузії, Молдові, країнах ЄС та США, вчиняє диверсії, атакує вільний світ дезінформацією і пропагандою, здійснює операції впливу з метою дестабілізації інших суспільств, їх поляризації та провокування внутрішніх конфліктів. Росія не приховує свою мету ‒ руйнування системи міжнародного права, світового порядку та безпеки. Союзники РФ, насамперед КНДР та Іран, не лише допомагають країні-агресорці у війні проти України, а і є ключовими провайдерами дестабілізації в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та на Близькому Сході відповідно.

Війна, яку веде РФ, має відверто геноцидний характер, метою Кремля є знищення української держави та нації: на окупованих територіях українська ідентичність фактично заборонена.

Російська агресія проти України давно вийшла за межі регіонального конфлікту. «Вісь зла», яка вже фактично сформувалася за участі Кремля, відверто декларує бажання зруйнувати наявний світопорядок. На полі бою вирішується не лише доля України. Ми знаходимось в точці, коли світова історія може піти різними шляхами. 

Перший шлях ‒ це повернення до нормальності. Повернення до порядку, заснованого на міжнародному праві, на сторожі котрого стоїть альянс сильних і рішучих демократій. 

Другий шлях ‒ сповзання у реальність, в якій право сили домінує над силою права, автократії нав’язують свою волю іншим державам. А нові війни у різних частинах світу стають лише питанням часу. Тому підтримка України, втілення української Формули миру та Плану Перемоги є ефективною інвестицією у міжнародну безпеку.

Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу