В Росії з’явився «трубний» культ: дайджест пропаганди за 21–23 березня 2025 року
- Як Пєсков «відправив» Кіркорова-старшого на війну
- Яка «недружня держава» причетна до теракту в «Крокусі»
- «Друг» Z-блогера пізнається в трубі
- Як «Львівгаз» боровся з «панікою» після операції «Потік»
Як Пєсков «відправив» Кіркорова-старшого на війну
«Не слухайте його, у нього робота така», — так Путін нещодавно висловився стосовно прессекретаря Пєскова. Специфіка роботи речника Кремля загальновідома, але Пєсков не припиняє дивувати. Так, 21 березня, на похороні артиста Бедроса Кіркорова – батька відомого російського співака Філіпа Кіркорова — Пєсков заявив, що покійний був ветераном і пройшов Другу світову війну. Це НАСПРАВДІ безпардонна брехня, адже Бедрос Кіркоров народився у 1932 році й на момент завершення Другої світової був 13-річним підлітком.
Тим, хто надає перевагу ШІ-асистентам над Вікіпедією, наприклад, чат-бот Grok охоче нагадає й про те, що Болгарія, де народився і провів дитинство Кіркоров-старший, перейшла на бік антигітлерівської коаліції лише у 1944 році, а до того була союзницею Німеччини. Ці загальновідомі факти повністю руйнують казку Пєскова про Кіркорова-фронтовика.
Взагалі, брехня про батьків-ветеранів є відомою «фішкою» російської пропаганди. Наприклад, у листопаді 2022 року цілий «Первый канал» фейканув про батька Путіна, якій буцімто загинув у боях за Невський п’ятачок під Ленінградом, тобто у період між 1941-м і 1943 роком, хоча той насправді помер 2 серпня 1999 року. Так само «воєнкор» Сладков свого часу вигадав, що батьком генерала Суровікіна був «герой-льотчик, який загинув у 1966-му році на Далекому Сході після перемоги над американцями в Кореї». Такий льотчик з прізвищем Суровікін справді існував, проте до путінського генерала не мав жодного стосунку. Брехню «воєнкора» публічно спростував правнук льотчика Суровікіна, закликавши «не робити його учасником війни в Україні, що принесла лише горе і страждання сотням тисяч людей».
Що ж до Кіркорова-старшого, у необізнаність Пєскова повірити важко. Набагато легше припустити, що речник Кремля настільки звик перекручувати факти, що робить це вже рефлекторно.
А щодо чат-ботів, то Росія зараз докладає величезних зусиль, щоб отруїти західні ШІ-системи своєю пропагандою. Для цього дезінформаційні мережі, керовані Москвою, генерують сотні тисяч статей, які мимохіть потрапляють в поле зору чат-ботів, які ще не напрацювали автоматичну недовіру до джерел, афільованих з Росією. І якщо Росії це вдасться, тоді чат-боти почнуть радісно доповідати, що 13-річний Бедрос Кіркоров дійшов до Берліна, а Україна готувалася знищити Росію за допомоги бойових комарів, створених в американських біолабораторіях на гроші Сороса і USAID.
Яка «недружня держава» причетна до теракту в «Крокусі»
22 березня у РФ тихенько відзначили роковини теракту в концертному залі «Крокус». Дочекавшись дати, Слідчий комітет РФ видав остаточну версію подій — мовляв, «теракт був спланований спецслужбами недружньої держави з метою дестабілізації обстановки в Росії». Нагадаємо, рік тому директор ФСБ Бортніков, крім України винуватцями та замовниками теракту прямо називав США та Велику Британію.
Але тепер, коли українського сліду так і не знайшли, а з США наказано дружити, СК РФ і сховався за формулюванням про «недружню державу». Все це, звісно, лежить на поверхні, але у трагедії в «Крокусі» цікавий й інший аспект.
Путін, який постійно запевняє, що жити у РФ нібито безпечніше, ніж у Європі, разом зі своїми чисельними спецслужбами фактично проґавив теракт, який забрав 145 життів. І саме Путін через ненависть до України став навмисно поширювати брехню про її причетність до теракту, щоб додатково підігріти ненависть росіян до українців.
А вже після «Крокуса» сталися напади в Дербенті — на синагогу і православну церкву. Фактично, Путін випустив із пляшки джина ісламізму, але вперто не хоче цього визнавати.
За рік після трагедії він жодного разу не зустрівся з родичами загиблих і не відвідав місця трагедії. А коли стало остаточно зрозуміло, що український слід аж ніяк не накладається на радикальний ісламізм, що буквально на очах розповзається по Росії, то взагалі забув про теракт.
Як почалось все з підводного човна «Курськ» (який, за словами Путіна просто «потонув»), так і продовжилось «Крокусом». Бо НАСПРАВДІ Путін байдужий до росіян, втрати яких у злочинній війні проти України вже перевищили 900 тисяч осіб і невпинно наближаються до мільйона. Але і на такий випадок у Кремлі вигадають якесь зручне обтічне формулювання.
«Друг» Z-блогера пізнається в трубі
Що стосується Курської області, то відлуння тамтешньої «контртерористичної операції» чути навіть на Уралі. У Єкатеринбурзі біля Храму на крові встановили копію газової труби із Суджі, яка стала головним експонатом виставки, присвяченої операції «Потік».
Діаметр об’єкта повністю повторює «оригінал», за винятком протяжності — лише 16 метрів замість 15 кілометрів. Експонат інтерактивний — як повідомляється, «будь-хто може повторити шлях військовослужбовців», які нібито зайшли в тил ЗСУ в Курській області. Пройти цією трубою уральців закликав навіть місцевий митрополит.
НАСПРАВДІ, у пропагандистському сенсі з операцією «Потік» у Кремля сталася повна «труба». Гучно розрекламована «безпрецедентна військова операція», переросла в реальну проблему. Наприклад, лікарі не розуміють, як лікувати тих, хто кілька днів дихав солями важких металів, залишковими газами та сажею. Знімки легенів здорової людини й російських солдатів, які погуляли по трубі, зараз публікують «воєнкори» і намагаються надати цьому ореол «героїзму».
Паралельно йде цькування «воєнкорів». Одного з них – автора телеграм-каналу «Мойсей» — піддали дисциплінарному покаранню за те, що він розповів, як т.в.о. губернатора Курської області Хінштейн відмовився допомогти загону «Ахмат» в організації операції «Потік».
А найгучнішою жертвою пропагандистської спецоперації «Потік» став відомий курський Z-блогер Альохін. Ще 28 лютого він повідомив, що вступив в «Ахмат» і запевняв, що це «найкраща робота у світі». Але вже за 22 дні сповістив про розірвання контракту: «Так, я пообіцяв колись в емоційній розмові з Апті Алаудіновим укласти контракт, і я зробив це, бо не міг збрехати другові й найповажнішому генералу… Відправили мене із «Ахмату» чесно, без кулі в спину», — написав Альохін.
МО РФ розірвало контракт з Альохіним після інтерв’ю, в якому він розповів, що допомагав проводити операцію «Потік»: «організував вхід у трубу, постачання, логістику і навіть підміняв командира, коли той відпочивав». Після цього «найповажніший генерал» Алаудінов заявив, що Альохін не був уповноважений давати інтерв’ю й окремо наголосив, що «не відбирав його до «Ахмату». Що ж, друг Z-блогера пізнається в трубі.
Як «Львівгаз» боровся з «панікою» після операції «Потік»
Своєю трубною лихоманкою Росія намагалася заразити навіть Україну. Смішно, але факт: цього місяця в проросійських Telegram-каналах і соцмережах поширювали фото оголошень, нібито розвішаних в офісі компанії «Львівгаз». «Увага! Росіяни не зможуть пройти у ваш будинок по звичайній газовій трубі, вона маленька! Перестаньте дзвонити в аварійну службу!», — писалося на одному з фейкових оголошень.
НАСПРАВДІ, на цьому прикладі, зручно тренувати базові навички фактчекінгу. Так, на фотографії видно, що поруч висить оголошення про акцію «Твоя енергонезалежність», яку «Нафтогаз України» дійсно проводив. Але з 15 серпня по 30 вересня 2020 року.
«Проверено. Медиа» виявило оригінал фото, яке використали фейкороби. Його було опубліковано 7 вересня 2020 року у розділі з фото об’єкта «Центр обслуговування споживачів ПАТ «Львівгаз». Отже, оголошення про російських військових у львівських газових трубах – досить халтурний фейк, зроблений за п’ять хвилин у фотошопі.
Втім, російська пропаганда вже давно робить ставку не на якість фейків, а на масовість їхнього виготовлення і поширення. Мета Москви — не представити українцям «залізобетонні аргументи» на користь своєї позиції, а створити загальну атмосферу недовіри, паніки і розпачу. А ще, звісно ж, виставити українців недалекими людьми, які бояться, що російські солдати вигулькнуть у них просто з газової плити. Щоправда, реальні приводи для таких кпинів відсутні, тож пропагандистам доводиться задовольнятися власними вигадками.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
