Завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини і психотерапії медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, практикуючий психолог та психотерапевт Олег Чабан в березні 2020 року був першим спікером, котрий на шпальтах Укрінформу поділився з нашими читачами порадами, як не піддатися панічним настроям, коли весь світ принишкнув на самоізоляції. І ось тепер час підводити підсумки та починати писати постпандемічну історію.
Деякі факти, скажемо так, дуже несподівані…
ІНФОЕПІДЕМІЯ ПІД НАЗВОЮ «ВІЙНА» – ЦЕ ТЕЖ ТРАВМАТИЧНЕ УРАЖЕННЯ, КРІМ БІОЛОГІЧНОГО, ЩЕ Й ІНФОРМАЦІЄЮ
- Пане Олеже, коли ми вперше говорили з вами про ковід, здавалося, що настав кінець світу. І, якби завершення пандемії припало на інший час, напевно ми б йому дуже зраділи… Але, як ви вважаєте, досвід набутий нами під час тотального світового карантину і пережитих людських втрат від цієї хвороби, хоч трохи загартував нашу психіку до нинішніх страшних реалій?
- Ні. Тому що неможливо звикнути ні до пандемії, ні до війни. Що одне, що інше є величезним стресом, війна – локально для нас з вами, а пандемія – для всього людства. І те, і інше належить, навіть, не до хронічного чи тривалого стресу, а до якісно іншого поняття під назвою дистрес (стан, при якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій та спричинених ними наслідків. – Ред). А от до дистресу немає звикання, немає втягування і немає навчання жити в ньому. Точно так, як не можна звикнути жити в постійному болю, все одно ти страждаєш.
Тому офіційне завершення пандемії, про яке оголосила ВООЗ, це лише статистика, значить кількість нових хворих та померлих за один день, вже не відповідає терміну «пандемія». Але, швидше за все, все – ще відповідає терміну «епідемія», а вони, як правило, тривають п’ять років…
- Тим не менш, тема ковіду-19 тихенько відходить в минуле, напевно, лишаючи по собі наслідки у вигляді когнітивних розладів?
- Наслідки дуже суттєві, і, звісно, не лише в аспекті психології, адже пандемія насамперед спрчинила величезні потрясіння в світовій економіці та політиці. А поки маленький вірус під назвою SARS-CoV-2 колосально потрясав світ, ми увійшли в іншу велику інфоепідемію під назвою «війна». Це – теж травматичне ураження, крім біологічного ураження, інформацією, зокрема. У 2020 році почався ковід, а далі без усілякої перерви 2022 рік для нас став ще більшою бідою – почали гинути люди вже не від вірусу, а від інших людей – агресорів.
КОВІД-19 – ЦЕ НЕ ЛЕГЕНЕВА І НЕ ГРИПОПОДІБНА ХВОРОБА. ЦЕ – СПЕЦИФІЧНИЙ ВІРУС ПОЛІСИСТЕМНОГО УРАЖЕННЯ
- З того боку (Росію маю на увазі) людей напевно поглинула інша інфоепідемія, раз вони масово підтримали війну проти України?
- Можна й так сказати. Там відбулося психологічне ураження інформаційним вірусом, який поширився у їхніх мізках і змінив колективну свідомість.
- Щось у тих уражених мізках змінити можливо?
- Це можливо «вилікувати», створивши і видавши в інфопростір альтернативний інформаційний вірус. Думки ж передаються і поширюються, поки не зіштовхнуться з більш сильною інформацією – сильнішим інформаційним вірусом.
- Повертаючись, до вірусу біологічного, з чого вже можна починати писати нашу постпандемічну історію?
- По-перше, наукове людство вийшло на ідею, що ковід-19 це не легенева і не грипоподібна хвороба. Це – специфічний вірус полісистемного ураження, який уражає багато систем людського організму. Зокрема і неврологи, і психіатри почали описувати «своїх» пацієнтів. Йде об’єктивне наукове вивчення, що відбувається з людьми, які перехворіли на ковід. І якщо ми це знаємо, то можемо прогнозувати вплив вірусу на когнітивні функції людини, або розумові і поведінкові розлади.
- Чи корелюєтся тяжкість перебігу хвороби із впливом вірусу на нервову систему?
- Ми спостерігаємо різні ступені впливу вірусу на різних етапах хвороби: від реанімаційних хворих, до тих, які вже виписалися, і далі перебували на реабілітації. І тут є певний парадокс – чим важча стадія захворювання (наприклад, штучна вентиляція легень, коли стоїть питання виживання), і, здавалося б, повинно бути багато психічних розладів, цього часто не ставалося. А от, здавалось би, в легких випадках – коли людина вижила, вилежала, видужала, вийшла на роботу – часто психічний стан потихеньку погіршується: тривожні розлади, неврози, астенія, інсонмія (безсоння), нав’язливі страхи. Прямих звязків між важкістю ураження та наслідків для мозкових проблем було дуже складно встановити. Це все ще вивчається.
Але це з часом мине, когнітивні функції відновляться, адже наш мозок продукує нейрони до кінця свого життя. Єдине – треба забезпечити нормальне функціонування організму, харчування, помірне фізичне навантаження, якісний сон.
Мені здається, що через такі грандіозні потрясіння, через загибель мільйонів людей, через величезні економічні перерозподіли, нас повернуло до великого запитання, а як ми будемо далі мирно співіснувати з цим біологічним світом, який значно старший, ніж сама людина як вид?
ВІРУСИ МОЖУТЬ ЗМІНЮВАТИ ПОВЕДІНКУ ВИЩИХ ТВАРИН
- Вважаєте, ми зможемо знайти на нього відповідь?
- Принаймні, це призвело до того, що людство звернулося до переоцінки життя.
Американський дослідник Джон Качіоппо, який зробив суттєвий внесок в розвиток сучасної соціальної психології, висунув під час пандемії ідею «смертельної загрози самотності». В своїх дослідженнях він наголошував що пандемія вперше примусила людей масово розривати соціальні зв’язки – дистанційна робота, дистанційне навчання, самоізоляція. Але, по суті в ізоляції у людини мозок ввійшов в режим самозахисту: оцінка зовнішнього соціуму – як недружнього та агресивного. Спрацьовував сценарій мозку «самооборони», коли знижується розуміння та довіра до інших людей, поведінка часто набуває імпульсивного характеру, особливо вранці (підвищений рівень кортизолу), при тому, що ці зміни людиною не усвідомлювалися. Це також наслідки пандемії.
А сучасний італійський філософ Джорджо Агамбен, який не вірив в загрозу ковіду-19, поки не захворів сам, в своїй колонці «Роздуми про чуму» повернувся до власної тези, яку озвучив ще в середині 1990-х: «зараз суспільство більше ні в що не вірить, окрім «Голого життя (Nuda Vita)».
Тобто, в потрясінні пандемією є один єдиний позитив – це те, что люди зададуться питанням: «Чи правильно ми жили?». Коли цінність – саме життя, яке ми не цінували в гонитві за кар’єрою, навчанням, досягненнями, матеріальними статками. І раптом питання: ти цінуєш своє життя чи ні?
Досвід перенесення пандемії також примусив замислитися про співіснування всього живого. Банальна річ: у кишківнику людини живе 50 трильйонів бактерій, а у всьому нашому організмі (якщо взяти все: шкіра, кров, м’язи, кістки, волосся) немає стільки клітин!
Людина прийшла у світ, де за мільйони років до нас вже все було перенасичене вірусами і бактеріями, і сказала: «Я – найрозумніша істота, я господар на планеті Земля», а ковід-19 сказав: «Не думаю. Давай, я тебе зменшу мільйонів на 25, щоб ти задумався, хто в кого в гостях».
Ми колись уклали з ними позасвідомий контракт, але вони постійно стукаються в наші мізки. Віруси можуть змінювати поведінку вищих тварин. Ви лише уявіть, цей такий собі шматочок одноланцюжкової РНК в білковій оболонці – нейротропний (вражає нервову систему) вірус сказу – поселяється в тварині (або людині) і вона стає безстрашною, готова померти, але піти і покусати когось! Інфікований дикий лис виходить в село до людей, де його заб’ють, але він встигне покусати і передати заразу далі. Тобто, вірус змінив поведінку тварини. А що вірус грипу робить з людьми!
- А що він робить? Цікаво.
- Він робить людину більш відкритою, комунікабельною. Було проведено дуже цікаве дослідження. Відібрали дві групи здорових людей (розподіл приблизно однаковий за статтю, віком, соціальним положенням, зайнятістю), одну групу вакцинували від грипу, а іншій введи плацебо, а потім відстежували, куди ці люди йшли відразу після вакцинації. Так от, ті, кого справді вакцинували, йшли до людей! В них оселився вірус (нехай і інактивований), і вони стали більш соціальним – тобто вірус намагався поширитися, щоб його передати далі.
От вам «омікрон» – послаблений варіант, а чому він послабився? Тому що теж намагається себе у такий спосіб поширити. Тобто, наука зараз починає вивчати… соціальну поведінку бактерій чи навіть вірусів.
А зважте, що через катаклізми в Сонячній системі (зміна обертання планети Земля навколо Сонця) та глобальне потепління, тануть вічні льодовики і звільняються «заморожені» в них віруси і бактерії, які будуть поселятися у птахах, китах, мутуватимуть і переходитимуть до людини.
НЕВЖЕ У НИХ Є ЯКИЙСЬ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ», ЯКИЙ КАЖЕ: ЛЮДСТВО ВИРОБИЛО НОВИЙ АНТИБІОТИК, ДАВАЙТЕ ЩОСЬ РОБИТИ?
- Природа постійно підселятиме планету іншими живими організмами?
- Буде, але ми нарешті почали замислюватися над тим, як ми будемо в подальшому з ними співіснувати. Можна так: людина подовжує вважати, що вона вінець творіння, найрозумніша істота на планеті і готова винайти ще один антибіотик, до якого бактерії набудуть резистентності; створити десятки інших антибіотиків, на один антивірусний препарат – розробити інший генетично модифікований; боротися з вічними хворобами (типу онкології) і казати всюди і завжди: ми будь що будемо перемагати. Але це… війна, а від війни страждають всі.
І пандемії ковіду, тільки вже не 19, а, наприклад, 25, скоріше всього, повертатимуться, бо вірус не зник, ми його просто перебороли і відпустили назад у природу. А жива природа планети братиме своє, як от повертати в природу «жителів», які жили тут ще за багато мільйонів років до Гомо Сапієнс.
Досвід пандемії має допомогти людству вирішити, як далі жити в цьому світі: воювати – тобто, виробляти якісь вакцини, чи все ж, вести себе так, щоб співіснувати мирно.
- У який спосіб можна досягти цього мирного співіснування?
- Перш за все, не забруднювати цю планету. Я вам наведу приклад, де багато чого пояснюється. Чому відбувається мутація вірусів? Невже у них є якийсь «генеральний штаб», який каже: людство виробило новий антибіотик, давайте щось і ми робити? Ні, все відбувається природно, зокрема, і за рахунок діяльності людини. От, у пандемію під нові мутації швиденько розроблялися вакцини, чим провокувалося створення нових мутацій.
Є ще цікава гіпотеза появи вірусних мутацій, наприклад, через те, що зараз відбувається інтенсивне світлове забруднення планети Земля.
МУТАЦІЇ ВІДБУВАЮТЬСЯ І БУДУТЬ ВІДБУВАТИСЯ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО, ВІРУСИ І БАКТЕРІЇ НЕ МОЖУТЬ НОРМАЛЬНО ВИСПАТИСЯ
- Про різні забруднення чула, а про таке ще ні!
- Це абсолютно серйозно. Світла в нашому житті стало дуже і дуже багато. Достатньо оглянути Землю з космосу – вона буквально вся світиться, крім океанів, зрозуміло. Але там, де заселені люди – наша планета світиться цілодобово (вдень з одного боку, вночі – з іншого).
У мегаполісах, де починає скупчуватися людство, світло не зникає ніколи! Я нагадаю, що якщо навіть циферблат годинника вночі світить вам у закриті очі, кількість мелатоніну – гормону, який забезпечує ваш сон і включає всі інші процеси у вашому організмі, зменшується на 30 відсотків! А додайте до власних ґаджетів, з якими ми засиджуємося ночами, комп’ютери, телевізори, ліхтарі та освітлення на вулицях, яке потрапляє у наші вікна.
Так от, «світлове забруднення» планети має безпосереднє відношення до мутацій вірусів. Ми знаємо, що за рахунок доданого світла відбуваються зміни циркадних ритмів у людини і всіх живих істот (циркадний ритм – вночі спати, вдень – бути бадьорим, синхронізація біології, два специфічних стани будь-якого живого організму). Тільки ми забули, що віруси і бактерії відносяться до живого світу! І також реагують на все, що створила людина і чого не існувало в природі.
Згідно з цією гіпотезою, мутації вірусів та бактерій відбуваються і будуть відбуватися більше у великих мегаполісах через те, що, вибачте за таку незвичну термінологію, віруси і бактерії не можуть нормально виспатися!
- Та невже?!
- Це справді смішно звучить, але порушення циркадних ритмів впливає і на них, тому що вони живуть в нашому організмі. Ви знаєте, що не можна захворіти на страшне захворювання черевний тиф, коли ти спиш? Симптоми проявляться лише тоді, коли ти будеш в стані бадьорості.
Нинішня пандемія продемонструвала, що людина достатньо безпомічна істота, їй треба пристосуватися до реалій. Ковід змусив нас задуматися не просто, куди потрібно вкладати гроші (в профілактичну медицину чи наукові розробки нового озброєння у вигляді вакцини і противірусних препаратів), а як нам дружно жити з тими, хто все одно буде залишатися тут.
Людство, як мінімум, виживе, якщо вижило після бубонної чуми і іспанки, коли сучасної медицини не було. Зараз медицина на високому рівні, ми справляємося.
Пандемія ковід-19 – це величезний досвід, після якого людство повинно стати досвідченішим, мудрішим, не розкидатися бездумно ні світлом, ні звуками, ні антибіотиками. Ми стали людьми з досвідом осмислення цінності життя через потрясіння.
Любов Базів. Київ