Які інфекції стали стійкішими до антибіотиків - роз’яснення МОЗ
Як наголошують у МОЗ, стійкість до протимікробних засобів - антибіотиків, противірусних, протигрибкових та протипаразитарних - рік у рік ускладнює лікування інфекцій і подекуди робить його практично неможливим.
У відомстві зазначають, що найбільша стійкість є у збудників найпоширеніших на планеті інфекцій: туберкульозу, пневмонії, гонореї, інфекцій сечовивідних шляхів, деяких видів кишкової інфекції. Поширеність стійкості до кожного окремого антибіотику варіює від країни до країни, навіть від лікарні до лікарні, і, на жаль, швидко зростає. Приміром, від 8% до 93% випадків лікування сечовивідних шляхів від кишкової палички (головного збудника цих інфекцій) – неуспішні через стійкість бактерії до антибіотика вибору ципрофлоксацину.
Пневмонія, що розвинулася в лікарні після перебування на апараті штучної вентиляції легенів, в більшості випадків зумовлена штамами бактерій-пневмококів із множинною стійкістю до антибіотиків. Це ті збудники, які роками виживали в лікарнях та сформували множинну стійкість до антибіотиків, що там застосовували, зазначають у МОЗ.
Золотистий стафілокок – звичайний мешканець людської шкіри – здатний спричиняти нариви, фурункули та запалення глибших шарів шкіри, а також системну інфекцію, запалення суглобів і пневмонію. Особливо вразливими до цих бактерій є люди з тимчасовою чи постійною імуносупресією, а також ті, хто має відкриті рани чи має встановлені медичні пристрої (як-от катетери). Стійкі до метициліну стафілококи вдвічі частіше спричиняють летальні випадки, аніж чутливі до антибіотиків штами.
Збудник гонореї набуває дедалі більшої стійкості до антибіотиків з груп сульфонамідів, пеніцилінів, макролідів, фторхінолонів та цефалоспоринів. Такі резистентні штами поширюються світом із місць виникнення. Острівцями суперстійкості в прямому і переносному значенні є острів Ібіца та країни Південно-Східної Азії, де величезний потік туристів. Наразі єдиним поки дієвим в усіх випадках препаратом залишається цефтриаксон. Але в Україні суттєво поширилась резистентність до цього антибіотику, і у випадку появи стійкої гонореї її буде майже неможливо побороти.
Понад 3% нових випадків туберкульозу і 18% випадків, які уже колись лікували, нині є стійкими до кількох антибіотиків. Зокрема, до двох основних протокольних препаратів: рифампіцину та ізоніазиду. Ефективність лікування туберкульозу із так званою множинною стійкістю – менша за 60%, і таке лікування потребує значно більшого часу і ресурсів.
Поширення стійкості до антибіотиків – це величезна всесвітня проблема. Ми маємо спільними діями сповільнювати цей процес: не використовувати антибіотики без призначення лікаря, мити руки, шляхом вакцинації запобігати тим інфекціям, яким можна запобігти, та завжди обирати бар’єрну контрацепцію, підкреслюють у МОЗ.
