Євген Дубровський, лікар-інфекціоніст
Найнебезпечніші для людства РНК-вмісні віруси - ВІЛ, грип, гепатит С, кір та коронавірус
20.02.2024 12:22
Євген Дубровський, лікар-інфекціоніст
Найнебезпечніші для людства РНК-вмісні віруси - ВІЛ, грип, гепатит С, кір та коронавірус
20.02.2024 12:22

У лютому 2024 року грип А в деяких регіонах України подолав епідеміологічний поріг. Подробиці розвитку цьогорічної епідемії уже кілька місяців у фокусі уваги ЗМІ. Тож ми вирішили дещо змінити ракурс, поговорити більше про історію та природу вірусу, як такого, адже грип відомий з найдавніших часів, його описали ще за часів Гіппократа.

Віруси не їдять, не спалюють кисень, не беруть участі в жодному метаболічному процесі. Вони навіть не розмножуються незалежно, як вся жива матерія. Це щось менше, ніж повністю живий організм, але більше, ніж просто набір хімічних речовин. Короткий екскурс в історію деяких найпоширеніших вірусів, зокрема, грипу для нас здійснив лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.

ГРИП ВІДОМИЙ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ. ЩЕ З ЧАСІВ ГІППОКРАТА

- Пане Євгене, чи правда, що вірусологи досі сперечаються та не можуть дійти певної згоди щодо походження вірусів?

- Так і є. Втім, більшість із них вважає, що віруси дееволюціонували – тобто, з більш складних живих патогенів повернулись назад у своєму розвитку, щоб стати ідеальними безжалісними вбивцями з неймовірною здатністю виживати у будь-яких умовах.

- Які віруси на сьогодні вважаються найнебезпечнішими та найскладнішими для людського організму?

Вакцини проти грипу знижують ризик захворювання на 40-60% якщо штами віруси грипу добре «підібрані» до тих, які використовувалися для створення вакцини.

- Це - РНК-вмісні віруси. Мова йде про ВІЛ, грип, гепатит С, кір та коронавірус. Наявність РНК, а не ДНК, створює додаткову можливість до численних мутацій – нескінченної потенційної здатності змінювати поверхневі антигени, на які реагує наша імунна система. Щойно наш організм вибудував потужну захисну систему у вигляді найрізноманітніших імунних бар’єрів (в першу чергу, Т-клітин та антитіл), як ці віруси, потрапивши всередину клітини, запускають миттєвий процес мільйонів мутацій, аби уникнути імунного «розгрому» й заразити якомога більше людей або тварин.

- Що, власне, й призводить до епідемій?

- Такі імунологічні явища як «антигенний дрейф» та ще більшою мірою «антигенний зсув» взагалі роблять можливим появу найстрашнішої напасті на планеті – пандемій. А геніальний та найпотужніший людський винахід в плані боротьби з інфекціями – вакцинація – при цьому не є такою ефективною, як у боротьбі з бактеріями та іншими, більш стабільними вірусами (сказ, правець, поліомієліт, дифтерія, кір, гепатит А й В та інші). Згідно з офіційними даними, вакцини проти грипу знижують ризик захворювання на 40-60%, але теж за однієї важливої умови – якщо штами віруси грипу добре «підібрані» до тих, які використовувалися для створення вакцини.

- Здається, що грип живе з людством споконвіку - таким звичним він уже для нас став…

- Грип відомий з найдавніших часів. Ще за часів Гіппократа вже було описано цю, здатну до блискавичного поширення, респіраторну хворобу, щоправда, тоді називали її більш вишукано – «інфлюенца», що з латині перекладається як «вторгатися, охоплювати». Слово «грип» має інше тлумачення та, ймовірніше, походить від англ. «grip», що означає «захват» або французького «gripper» — схоплювати. Ця дещо «молодша» назва намагалась описати раптовість появи та неймовірну швидкість поширення хвороби.

Грип як одна з найзгубніших пошестей вторгався в людську популяцію практично кожне сторіччя, забираючи на той світ значно більш жахливий «врожай», аніж війни та багато інших небезпечних захворювань. Люди не розуміли шляхів передачі, не мали жодного уявлення про патогенез й, звісно, не мали в ті часи ніяких ліків.

ГРИП РАНІШЕ ЛІКУВАЛИ СПОКОЄМ ТА СПРОБАМИ ЗНИЗИТИ ЛИХОМАНКУ. АЛЕ БУЛИ Й КРАЙНОЩІ - КРОВОПУСКАННЯ

- Цікаво, і чим тоді його лікували?

- Уривки записів стверджують, що найкраще, що людство колись намагалося застосовувати при лікуванні грипу – цілковитий спокій та спроби знизити лихоманку. Але в цих потугах заходили в небезпечні крайнощі. Наприклад, використовували кровопускання. Ослаблений інтоксикацією та зневодненням хворий від втрати крові геть непритомнів, але лікарі розцінювали це як бажаний ефект та необхідний пацієнтові «спокій».

Описи схожих на грип епідемій можна знайти в багатьох літописах у найрізноманітніших куточках світу ще з давніх часів. Але чіткі задокументовані підтвердження дійшли до нас з XVI століття, коли було описано три пандемії грипу. Масштаби та кількість заражених жахали сучасників. 1580 року, згідно із записами, «вільна від хвороби була заледве кожна двадцята людина». Те саме повторювалось й надалі. Шість пандемій в XVIII сторіччі, чотири - в XIX. Цікаво, що коли людство нарешті зрозуміло, звідки береться ця напасть, й почало послідовно знищувати осередки появи небезпечних мутацій, епідемії стали значно рідшими. Щоб не дати адаптуватись до людини гонконгському вірусу 1997 року, «який убивав шістьох людей з вісімнадцяти інфікованих, було забито 1,2 мільйона курей». 2003 року на птахофермах Нідерландів, Бельгії та Німеччини, коли виник новий H7N7, було забито 30 млн курей та кілька мільйонів свиней…

ІСТОРІЯ ПРО «ІСПАНСЬКИЙ ГРИП» ОВІЯНА ЗАГАДКАМИ ТА ДОСІ НЕРОЗВ’ЯЗАНИМИ ДИВНИМИ НЕСТИКОВКАМИ

- Скільки пандемій грипу ми пережили в XX сторіччі?

- У XX сторіччі ми мали лише три справжні пандемії грипу. Але перша з них, «іспанський грип» або «іспанка», назавжди увійшли в історію особливою сумною сторінкою.

- Пандемія «іспанки» вважається найбільшою за смертністю за всю історію людства - за різними оцінками, від неї в світі померло від 17 до 50 млн людей. У чому були причини такої жахливої катастрофи?

- Події часів «іспанки» 1918-1920 рр. є трагічним нагадуванням про нескінченну боротьбу за виживання людства з вірусами, невпинну гонитву імунологічного озброєння та фатальні наслідки соціальних та бюрократичних помилок.

Історія про «іспанський грип» овіяна загадками та досі нерозв’язаними дивними нестиковками. Численні дослідження та найгарячіші суперечки змогли пролити світло на важливі обставини, чому трапилась така трагедія, проте, деякі моменти досі залишаються моторошними питаннями, не даючи спокою вченим та історикам.

Події часів «іспанки» 1918-1920 рр. є трагічним нагадуванням про нескінченну боротьбу за виживання людства з вірусами, невпинну гонитву імунологічного озброєння та фатальні наслідки соціальних та бюрократичних помилок.

Згідно з найдостовірнішими свідченнями, пандемія 1918-1920 рр. почалась зі США. Відомо навіть точне місце перших осередків зараження - округ Гаскелл штату Канзас. Сільськогосподарський край з дуже низькою щільністю населення, де прості фермери жили та дуже тісно контактували із тваринами, міг би так і залишитись ендогенним спалахом, де б з часом зник цей небезпечний штам грипу. Якби не одна деталь – військовий табір, який було створено неподалік від округу Гаскелл. Джон Барр, один з найвідоміших дослідників грипу та автор світового історичного бестселеру про пандемію «іспанки», називає навіть імена тих декількох молодиків, які стали «місточком» між місцевим населенням та військовими, принісши заразу в табір новобранців. Вже через два дні почали з’являтись хворі в солдатському колективі, а через три тижні більше ніж 1000 військових вже потребували ушпиталення.

НІМЕЦЬКИЙ КОМАНДУВАЧ ФОН ЛЮДЕНДОРФ ЗВИНУВАЧУВАВ ГРИП У ПРОВАЛІ СВОГО ФІНАЛЬНОГО КОНТРНАСТУПУ

- Тогочасна Америка саме активно готувалась до вступу в Першу світову війну?

- І, відповідно, новобранців збирали разом у велетенських кількостях (у таборі Фанстон перебувало не менш як 50 тис. новобранців) та концентрували в дуже тісних приміщеннях. Холод, проблеми з амуніцією та божевільна, згідно з описами, тіснява й хаос - ідеальні умови для стрімкого розповсюдження грипу. А тогочасний войовничий настрій та жорстка цензура з боку влади заборонили розголос, не звертали уваги на тривожні повідомлення й не зреагували швидко на перші натяки на епідемію.

Не дивлячись на те, що американський континент вже палав, всередині США епідеміологічна ситуація стала вкрай несприятливою, військових почали десантувати в Європу. І епідемія дуже швидко стала пандемією. В березні 1918 року все почалось в Америці. Вже в квітні запалала вся Європа.

Але тут сталась друга цікава випадковість. Перша хвиля грипу була легкою. Штам грипу, який передався від тварин до фермерів Гаскеллу, не вбивав. Солдати одужали без проблем, ніякої паніки чи натяків на небезпечну ситуацію не виникало. Звіти тогочасних командирів та полководців скаржились лише на зниження боєздатності та тимчасові незручності. Так, німецький командувач Еріх фон Людендорф, звинувачував грип у провалі свого фінального контрнаступу, який історики оцінювали як останній реальний шанс Німеччині виграти війну.

Загалом, все складалось начебто непогано. Історія розвивалася в позитивному руслі, але… Але грип змутував. З’явився вбивчий штам.

- А чому це сталося?

- Тут треба пояснити, що в інфекційних законах є певні правила. Смертельні, вбивчі та дуже небезпечні варіанти мутацій зазвичай не приживаються в популяції. Такі штами вірусів швидко вбивають певну кількість людей, які, здебільшого, ізольовані, прикуті до ліжка та не розповсюджують інфекцію. І поширення небезпечного штаму достатньо швидко припиняється. В популяції виживають переважно несмертельні, легкі варіанти мутацій вірусу.

БІЛЬШІСТЬ ВЧЕНИХ ДОВОДЯТЬ, ЩО ПЕРЕВАЖНА СМЕРТЕЙ ВІД «ІСПАНКИ» БУЛА ЧЕРЕЗ БАКТЕРІАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ

- Пригадується ковід – як з часом небезпечний коронавірус став звичайним ГРВІ та припинив так мучити людство.

- Але у 1918 році сталось все навпаки. Солдати, які хворіли легко та могли тримати зброю, залишались в окопах. А важкохворі військові, з небезпечним, критичним перебігом швидко евакуйовувались, направляючись глибоко в тил, у військові шпиталі. Так легкий безпечний штам грипу зникав на полі бою разом із солдатами, а смертельний штам не ізолювався, а навпаки, ще дужче розносився по популяції. Оцінюючи всі тогочасні події, історики та вчені дійшли висновку, що така небезпечна мутація стала можливою через різке ослаблення імунної системи солдатів недоїданням, важкими стресами від артилерійських та хімічних атак, які підвищили уразливість організму та не дали можливості хворим вчасно подолати небезпечний штам вірусу. А безпрецедентний розвиток транспортних систем полегшив поширення хвороби солдатами, моряками та цивільними мандрівниками.

А далі сталось те, що всі вже знають. Найстрашніша в історії людства друга хвиля грипу вбила менше ніж за півроку щонайменше 17 млн людей. А за іншими оцінками, навіть 50…

Попри звичайний перебіг, цей штам грипу вбивав не імуноослаблених літніх людей та новонароджених, а здорову молодь, вагітних. Задокументовані свідчення та численні розслідування підтвердили, що не на жарт розігрався всім нам вже відомий з часів ковіду «цитокіновий шторм» – коли розлючена неконтрольована імунна система переграє сама себе й вбиває організм разом із вірусами. Щоправда, більшість вчених все ж таки доводять, що переважна смертей від «іспанки» була через бактеріальні ускладнення, а саме – важкі пневмонії. Антибіотики Флемінг винайде лише через 10 років. Людство було повністю беззахисне проти таких інфекційних ворогів…

- З того часу минуло більше ста років. Сьогодні людство вже озброєне знаннями та ефективними ліками?

- Ми маємо гормони для миттєвого реагування на «цитокіновий шторм», потужні противірусні препарати для швидкого пригнічення розмноження вірусів та антибіотики для лікування ускладнень. З дещо перемінним, але все таки успіхом, вже використовується вакцинація від грипу. Той самий, «іспанський» штам грипу – H1N1 – повернувся знову в 2009 році, спробувавши створити знову пандемію. Але попри розкручену паніку, махінації з закупівлями та продажем прострочених ліків на тлі залякування, світова смертність від грипу не вийшла за межі середньостатистичної по іншим рокам. Це підтверджують дані ВООЗ.

ОСНОВНУ ПРОБЛЕМУ НА ФРОНТІ СТВОРЮЮТЬ НЕ ГРВІ, А НЕВРОЛОГІЧНІ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНІ ТА СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

- Пане Євгене, ми з вами торкнулися жахливих наслідків захворювання на грип серед військових у Першу світову війну, а яка зараз ситуація з грипуванням в ЗСУ? Коли наші бійці теж перебувають у надважких умовах - окопи, перемерзання, несприятлива погода, постійний стрес… Адже ви бачили все зсередини - рік були на фронті, служили військовим лікарем бойового батальйону на Донбасі.

- Актуальна ситуація щодо військовослужбовців мені невідома, дані не поширюються та навряд коли будуть достовірно проаналізовані. Самі розумієте – на війні не до статистики, дуже багато захворювань наші хлопці змушені переносити «на ногах», не звертаючись до медиків.

Основну проблему на фронті наразі створюють не респіраторні хвороби, а неврологічні, гастроентерологічні та серцево-судинні.

Пригадую, що коли нас всіх зібрали на учебці – майже тисячу – та розмістили в тісній будівлі, почалась справжня епідемія ГРВІ. Обмінявшись між собою всіма можливими вірусами, солдати хворіли без перестанку декілька тижнів. Але потім раптом все завершилось. Отримавши необхідний імунітет, впродовж багатьох місяців респіраторні хвороби відійшли.

Можливо, розповсюдженню вірусних захворювань завадила відсутність скупчення особового складу та переважна ізоляція замкнутих колективів у своєму колі. Адже війна не сприяє покращенню імунітету аж ніяк. Стрес, переохолодження, важкі побутові умови та шалена втома не зміцнюють стійкості до зараження. Навпаки. З мого особистого досвіду та спостережень суто по своєму підрозділу – основну проблему на фронті наразі створюють не респіраторні хвороби, а неврологічні (грижі, протрузії, радикулопатії тощо), гастроентерологічні та серцево-судинні.

Це складні питання, треба шукати шляхи їх вирішення, щоб наші захисники мали змогу не просто фізично вижити, але й не стати в подальшому інвалідами через занадто важкі та тривалі умови ведення бойових дій.

ІСТОРІЯ ЗНАЄ ВИПАДКИ, КОЛИ ДЕЯКІ ІЗОЛЬОВАНІ ЕТНІЧНІ ГРУПИ ЗНИКАЛИ ПІД ЧАС ЗАВЕЗЕНИХ ВИПАДКІВ КОРУ

- Як грип потрапляє і досягає великих епідемій, наприклад, на ізольованих островах чи континентах, де щільність населення не дуже велика і йому ніби нема де розгулятися?

- Ситуація навколо ізольованих груп населення треба розглядати в іншому ракурсі. Так, спочатку може здатись, що невелика щільність населення та ізоляція вберігає людей від небезпечних епідемій. Якийсь час це працює. Але рано чи пізно все одно настає той трагічний момент, коли необачна зустріч чи кепське поєднання зловісних випадковостей знищує всю популяцію в лічені місяці. Історія знає багато таких прикладів – геноцид корінного індіанського населення епідемічними вірусами – в першу чергу, віспою. Зникнення ізольованих етнічних груп під час завезених випадків кору.

Під час «іспанки» 1918-1920 рр. практично зникло все корінне населення Аляски, неймовірно висока смертність спостерігалась серед майорі в Новій Зеландії, на Таїті лише за місяць померло 13% населення. В Самоа смертність взагалі досягла рекордних критичних позначок – 22%! В той же час, хоча США і стали джерелом зараження й розповсюдження пандемії по всьому світу, а кількість захворілих сягала 105 млн (!) – померло лише 0,6% населення.

- Чи існують країни або радше етноси, які менш вразливі до вірусів?

- Світовий досвід вчить, що краще, коли популяція знайома з вірусами, натренована та загартована. Це створює дуже значущий прошарок імунокомпетентних осіб, що унеможливлює жахливі катастрофи, які розігруються в ізольованих групах.

До речі, в контексті «іспанки» цікаво згадати про Китай. Населення Китаю від пандемії 1918-1920 рр. сильно не постраждало. Попри те, що рівні захворюваності були також досить високі, а в сусідній Індії спостерігалась дуже висока смертність (до 20%), китайці масово від грипу не помирали. Дослідники це пояснюють двома причинами. По-перше, китайська модель фермерства характерна близьким контактом із тваринами, які, як відомо, є головними «інкубаторами» вірусу грипу. Це дає змогу китайцям постійно загартовувати імунітет та тримати його напоготові. З іншого боку, вчені не відкидають позитивного ефекту від китайської народної медицини. На противагу європейцям та американцям, які на той час практично були позбавлені засобів та медикаментів для лікування важких ГРВІ, китайські майстри досить успішно вже мали досвід використання багатьох природних речовин для симптоматичного лікування.

- Скільки в середньому щороку в сучасній Україні і світі помирає людей від діагнозу ГРВІ, грипу або бронхолегеневої інфекції?

- За офіційними даними держстатистики, в Україні за 2017 рік зафіксовано 4946 смертей від грипу та пневмоній, що становить 0,86% від загальної кількості всіх смертей та 0,01 % від чисельності населення. Для порівняння, кількість смертей від серцево-судинних захворювань за той же 2017 рік становила 385 тис. - 67% від всіх смертей за цей рік! Дані за 2018 рік – 6114 смертей від грипу та пневмоній, 2019 – 6294 померлих. 2020-2021 роки некоректно порівнювати, адже в даних держстатистики окремо смерті від коронавірусу не винесені, а все подано загалом.

За даними ВООЗ, сезонний грип щороку призводить до 250 000 – 650 000 смертей у всьому світі, що в перерахунку за чисельність сучасного світового населення (8 млрд) становить до 0,008%.

- Наскільки я розумію, що не так страшний грип, як ускладнення від нього. Коли говорять про смертність - мають на увазі саме ускладнення?

- Грип, як ми вже казали вище, має дві небезпечні «моделі поведінки». Зазвичай, що вже характерно для нашого сучасного світу та розвитку медицини, ми маємо справу з виснаженням організму та появою типових бактеріальних ускладнень. При грипі найчастіше розвиваються синусити, отити та бактеріальні пневмонії. Найбільшу небезпеку ці ускладнення становлять для маленьких дітей та літніх, імуноослаблених від хронічних захворювань, пацієнтів. Тим не менш, антибіотики в таких випадках зазвичай виручають. Варто лише пам’ятати, що антибактеріальні засоби лікують не вірус, а лише бактеріальні супутні стани. Й приймати їх треба з головою та за показаннями.

Але справжня небезпека грипу прихована в можливості спонтанного розвитку «імунного шоку», який трапляється у молодих здорових людей із потужним, але незбалансованим імунітетом. Чому так відбувається - вже знайдено пояснення. Завдяки нещодавній пандемії коронавірусу вчені та лікарі глибоко просунулись у вивченні цих питань, знайшли патогенетичні механізми й навіть окреслили справжні групи ризику. Це люди з надмірною вагою, гіпертонією та цукровим діабетом. Досвід та знання допомагають поліпшувати схеми лікування таких непростих пацієнтів та покращувати статистику одужання навіть у вкрай важких групах ризику.

В той же час, знаючи та розуміючи, про що йде мова, медична спільнота всього світу має спрямовувати ще більше зусиль на просвітницьку діяльність та впровадженні в суспільстві ази здорового правильного харчування та активного способу життя.

Любов Базів. Київ

Фото Кирила Чуботіна

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-