Новий готель на Андріївському - не Театр-Крематорій, це – гірше
Не встигли кияни оговтатися від шоку після «прем’єри» новобудови театру на Подолі – чорної коробки, яка брутально нависає над Андріївський узвозом, як по сусідству з ним розпочалося, а точніше поновилося, ще одне будівництво – значно проблемніше. Прямісінько навпроти музею Булгакова, на ділянці №14-16, обнесеній зеленим парканом, неконтрольовано виростає інший монстр, цього разу - багатоповерховий готельний комплекс, заввишки до 30 метрів. Як випливає з паспорта об’єкта будівництва, готель матиме 4-7 поверхів з мансардою. Враховуючи статус Андріївського узвозу як комплексної пам’ятки містобудування національного значення, це занадто. Тим паче, що знаменита вуличка на схилах княжої гори, яка існувала не одне століття, за цей час злилася в органічний архітектурний ансамбль із милих двоповерхових будівель, які тільки підкреслюють перспективу Київських гір. Відтак Укрінформ вирішив розібратися в цій історії, яка ось-ось переросте у чергову містобудівну трагедію.
А коріння забудовника-то в офшорах!
Ще у жовтні 2005 року Київрада передала в оренду на 15 років компанії ПП «Маркон» ділянку №14-16 на Андріївському узвозі для будівництва готельного комплексу «Mercure Andreyevskiy» із закладами громадського харчування та паркінгом. У 2008-му ПП «Маркон» пропонувало на містобудівній раді Києва погодити ескізний проект будівництва готельного комплексу на Андріївському узвозі. Тоді після кількох спроб проект не затвердили, але після 2011-го, коли новим Законом відмінили обов’язковість узгодження проектів містобудівною радою, забудовники очевидно вирішили діяти. І вже влітку 2012 під новий готель на Замковій горі було знищено близько сотні вікових дерев.
Зараз же на будмайданчику завершується закріплення схилів під нульовий рівень для паркінгу, зводиться підпірна стіна з бетону, працює важка техніка. За словами засновників громадської організації «Громада Андріївський узвіз», через будівельні роботи зруйнована дренажна система гори. Тепер вода, яку раніше відводили дренажі, насичуватиме ґрунти, які, перетворившись на сметаноподібну масу, просто стікатимуть, що наднебезпечно через високу імовірність зсувів.
То що ж це за будівельна компанія, яка наважилася після гучного скандалу з Театром на Подолі на такі роботи та ще й по сусідству? За офіційною інформацією з єдиного державного реєстру юридичних осіб, засновником ПП «Маркон» значиться офшорна компанія KENTRON DEVELOPMENT INC., зареєстрована на Британських Віргінських островах (до слова, там зареєстровано 41 % усіх офшорних компаній у світі. – Ред.). За даними 2012 року бюро "Свідомо", ПП "Маркон" належить родині столичного податківця Валерія Павлюка. Укрінформ спробував зв’язатися із забудовником за номером, вказаним в реєстрі юридичних осіб, але... Слухавку підняв чоловік, який у відповідь на запитання журналістів про новий об’єкт будівництва на Андріївському, спантеличено запитав: «А ви взагалі куди дзвоните?» - додавши, що це - звичайна квартира. Дитячий плач «на фоні» сумнівів у тому, що це чистесенька правда, не залишив. Так до кого ж звертатися?
Один проект – і сто порушень
Аби детальніше обговорити проблеми, які вже виникли і ще виникатимуть в ході будівництва нового багатоповерхового монстру, якщо забудовника не примусять до порядку, Укрінформ поспілкувався із засновниками громадської організації «Громада Андріївський узвіз», які переймаються долею історичної вулиці.
З Ольгою Рутковською та Віталієм Білецьким ми зустрілися в кав’ярні, що прямо навпроти чорної коробки Театру на Подолі. За годину нашої розмови вулицею, яка вважається пішохідною, проїхав один трактор з порожнім причепом і дві вантажівки – очевидно, прямуючи з будмайданчика і навпаки. Про легкові машини, які припарковані вздовж узвозу, годі й казати.
Ольга Рутковська, член Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць (ICOMOS) і водночас засновник згаданої ГО, одразу пояснює, що оскільки на Андріївському місто допустило зведення Театру на Подолі з порушеннями, то й інші забудовники зрозуміли, що їм також все зійде з рук.
«Розміри цього об’єкту фактично в 5 разів більші за будівлю Театру на Подолі. Уся вулиця – це пам’ятка містобудування національного значення, тому для всіх видів об’єктів на цій вулиці Закон передбачає неможливість їхньої зміни. Тобто пам’ятка може бути лише реабілітована, консервована, реставрована чи музеєфікована.
Зрозуміло, що Андріївський узвіз як комплекс споруд потребує життя і хоче розвиватися. Але ж для нових об’єктів існують містобудівні обмеження щодо габаритів», - говорить Ольга Рутковська.
Вона також розповіла, що на сьогодні Андріївський узвіз увійшов до охоронних зон Андріївської церкви і Софії Київської в цілому. Там теж чітко є обмеження, прописані регламентом – не більше 9-12 метрів висоти, тобто 2-3 поверхи. Це дозволяє забудовникам тактовно увійти у весь комплекс забудови.
«Слід враховувати, що це вузенька і крута пішохідна вулиця, яка ніколи не зможе бути повноцінною транспортною артерією сучасного міста, відтак, її дорожнє покриття не витримує важкий транспорт, а будівлі – комунікаційне навантаження. Недавно, під час активних будівельних робіт навпроти, ми перебували всередині музею Булгакова і відчули, що будинок труситься, його хилитає в різні боки. Ми викликали поліцію через нищення пам’ятки містобудування невідомими особами. Але поліція тільки розвела руками», - продовжує Ольга Рутковська.
На запитання, як вирішити цю проблему, Ольга Рутковська відповіла, що намагання громадської організації спрямовані не на те, щоб просто зупинити і викинути звідти забудовника, а домогтися перегляду проекту – тобто це має бути сучасна споруда, яка відповідатиме пам’яткоохоронним обмеженням.
«Вулиці потрібний суспільний центр, якийсь публічний офіс, можливо, навіть у цій новобудові. Кожна з історичних вулиць стикається з низкою проблем – усі будівлі там різного віку і різних станів, і за ними потрібно постійно доглядати», - говорить Ольга Рутковська.
Хоча, як розповів Віталій Білецький, співголова ГО «Громада Андріївський узвіз», зараз точно невідомо щодо планів забудовника на цій ділянці, і взагалі не факт, що там планується готель: «Взимку на сайті одного з київських агентств нерухомості почали пропонувати на продаж житло саме тут, за цією адресою, але десь у березні це оголошення прибрали, оскільки почалася хвиля запитань. Тобто якщо вже йдеться про зміну статусу будівництва, то це теж незаконно, тому що проект існує як готельний комплекс з паркінгом. Але кому він взагалі тут потрібен? Тут може бути хіба що бутік-готель (невеликий готель місткістю від 10 до максимум 30 номерів. – Ред.) з якоюсь галереєю, але ж не готель такого масштабу.
Навіть більше - з запитів, які ми маємо, з’ясовано, що цей об’єкт будівництва ПП «Маркон» не має навіть нормальних містобудівних умов і обмежень. Також є купа порушень по договору оренди ділянки. Мінкульт видавав дозвіл лише на земляні роботи, термін дії якого вже скінчився».
Цю інформацію підтверджують відповідні документи, в яких йдеться, що дозвіл на проведення земляних робіт на території пам’ятки за цією адресою, виданий Мінкультури до 31 грудня 2016 року, вже не дійсний, оскільки у 2017-му міністерство його не поновлювало.
Ольга Рутковська додає, що зараз усі закони виписані так, що забудовник і власник самі й погоджують будівництво.
«У 2011 році з’явився закон про регулювання містобудівної діяльності, який позбавив прав низку контролюючих органів, навіть головного архітектора. Тобто виходить, що на сьогодні просто немає кому зупиняти такі неподобства. Андріївський – це лакмус, який перевіряє на собі вади нашого законодавства», - підсумовує Ольга Рутковська.
Театр без відкритого конкурсу вже отримали, цього замало?
Укрінформ також звернувся за фаховим коментарем з приводу нового будівництва до віце-президента Національної спілки архітекторів Олени Олійник:
«Андріївський узвіз входить до заповідника «Стародавній Київ» і має статус комплексної пам'ятки містобудування. Відповідно під час будівництва в цій місцевості обов’язковою умовою є проведення конкурсу на такі проекти. Але в цьому випадку конкурс не проводився, що є грубим порушенням закону про архітектурну діяльність.
Також з самого проекту видно, що в ньому не врахована унікальність архітектурно-ландшафтного середовища, наявність історичних видових точок, збереження силуету місцевості, перспективи, розгортки фасадів вулиці тощо. Тобто ця будівля занадто масштабна для Андріївського узвозу.
Згідно з законодавством про охорону пам’яток, нове будівництво не повинно перевищувати висоту історичних будівель, які переважають на вулиці. Тобто висота нової будівлі не повинна перевищувати 2-х поверхів.
До того ж потрібно враховувати, що Андріївський узвіз має певні домінанти фонової забудови – це Андріївська церква, «Замок Річарда», і нова будівля не має ці домінанти зміщувати.
Навіть більше - на землі історико-культурного призначення не можна зводити об’єкти інфраструктури, що шкідливо впливають або можуть вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Інша проблема - готель розрахований на 182 номери. Для такої кількості номерів потрібен паркінг хоча б на 100 місць, а не на 25, як заплановано у проекті.
Взагалі ж Андріївський узвіз, на мою думку, потрібно зробити винятково пішохідним, і лише на кілька годин зранку, приміром з 4 до 7-ї, відкривати автомобільний рух для доставки продуктів, а ввечері після 7-ї - для збору сміття. У Києві вистачає ділянок для будівництва подібних готелів. Андріївський узвіз - це унікальна історична місцевість з давнім культурним шаром, колиска Києва, тому руки геть від нього!»
Зі смаками не сперечаються, але сперечаються з їх відсутністю
Насамкінець, подивимося на малюнок проекту готелю. На перший погляд здається, що на відміну «чорного» Театру на Подолі, ставлення до якого кияни сповна уже висловили, назвавши його крематорієм, фасад готелю нібито вписується в естетику Андріївського узвозу. Але. Будувати сьогодні споруду, що просто приблизно «схожа» на історичну – ознака дурного смаку. Це, приміром, те саме, що купити підроблену сумку від Chanel – на перший погляд здається схожою, але всі ж розуміють, що це не бренд. Тим паче, що прийдешні покоління повинні вивчати нашу добу за сучасною архітектурою, а не за копіюванням минулих епох.
Ольга Рутковська: «Сучасна архітектура мусить бути. Україна ратифікувала низку міжнародних документів, зокрема й рекомендації ЮНЕСКО, в яких йдеться про те, що не має бути ніяких історизмів – лише сучасна архітектура. Але в автора вона вийшла дуже брутальною. Сьогодні в панорамах міста цей проект нічого не підкреслює. Те саме можна сказати і про майбутній готель».
Олена Олійник: «Лише здається, що такий готель доречний на Андріївському узвозі, насправді ж сучасні висотні будівлі, які маскуються під історичний стиль з якимось бароковим оздобленням під стелею, виглядають як архітектурний несмак. У цьому контексті навіть Театр на Подолі виглядає доречніше, ніж майбутній проект висотного готелю».
Хто ж затвердив такий проект? Ніхто: з 2011 року це дозволено!
То невже вигляд і масштаби такого проекту ніякими місцевими органами не погоджувалися? Невже місто не має ніякого впливу на забудовників, особливо, якщо це стосується історичної місцевості? Адже Андріївський узвіз – це не якісь хрущовки на Дорогожичах чи панельні «коробки» на Оболоні, а якраз те, що робить Київ - Києвом.
А виходить, що дійсно таки за законом 2011 року (тобто прийнятим за президентства Януковича), коли в містобудівних рад забрали повноваження по затвердженню проектів і залишили лише символічні рекомендації, відповідальність за вигляд будівлі лежить тепер просто на совісті забудовника. Але по суті це означає, що можна будувати казно-що і будь-де, і при цьому – жодних санкцій!
А взагалі ж основна хибність закону 2011 року була в тому, що відтоді розірвали ключову зв’язку: виділення землі – проектування, і тепер ті, хто виділяють землю, знову ж таки не мають жодного впливу на те, що на ній далі відбуватиметься.
Столична влада наприкінці червня ініціювала звернення до Верховної Ради, аби там внесли зміни до законів «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування» та інших. Насамперед йдеться про повернення повноважень містобудівній раді, що забезпечить місту контроль над забудовою.
Взагалі ж, не лише Андріївський узвіз, а й увесь історичний центр Києва потерпає від нахабства забудовників, яких законодавство перестало контролювати. Так уже повелося, що там де потрібно жорстко регулювати, наша законодавча система цього не робить, а там, де не потрібно – навпаки накладаються суцільні обмеження.
Юлія Горбань, Київ
