Києво-Могилянська академія святкує відновлення діяльності

Історія КМА зазнавала злетів і падінь так само, як і історія України. Але завжди виш відроджувався, знаходячи внутрішній потенціал, черпаючи сили зі свого славетного минулого. 

Перша письмова згадка про пра-пра-Могилянку датується 15 жовтня 1615 року, коли знатна киянка Галшка Гулевичівна подарувала братській школі на київському Подолі свої маєтності та щедрий матеріальний спадок. У 1632 році видатний український церковний та громадський діяч Петро Могила об’єднав дві школи – Братську і Лаврську в єдиний колегіум. Могила запровадив у новому навчальному закладі кращі європейські педагогічні та наукові традиції.

Школа мала підтримку Війська Запорозького, зокрема гетьмана Петра Сагайдачного. Згідно з Гадяцьким трактатом 1658 року між Річчю Посполитою і Гетьманщиною колегії надавався статус академії і вона отримувала рівні права з Ягеллонським університетом. Після входження українських земель у склад Московського царства статус академії був підтверджений у грамотах російських царів Івана V та Петра І (до речі, в КМА вчився і Михайло Ломоносов).

Серед знаних випускників Києво-Могилянської академії – гетьмани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької старшини. 

У Києво-Могилянській академії навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, композитор Артемій Ведель, філософ Григорій Сковорода. У 1817 році КМА була закрита Священним синодом, натомість у 1819 створена Київська духовна академія. 

Знадобилося 174 роки, аби Києво-Могилянську академію було відновлено, і сталося це вже в незалежній Україні.