Київ під час епідемії... Ніхто не знає ситуацію глибше, аніж директорка департаменту КМДА, яка по факту і координатор, і комунікатор, котра формує всі медичні антиепідеміологічні think tanks, причому на базі інфекційних лікарень. Вона ж – і головний акціонер протиепідеміологічних рішень у столиці.

Ми чекали на цю розмову кілька тижнів, але вона відкладалася. Нарешті ми заходимо в кабінет “директора столичного здоров’я”, яка викладає перед собою стос вручну розписаних діаграм, починаючи з березня. Графіки із кількістю хворих на COVID-19, які складаються щоранку після того, як у кабінет надходять статистичні дані з лікарень та лабораторій. Тут цифри тих, хто одужав, хто на апаратах ШВЛ, хто з них мають серцево-судинні чи інші супутні хвороби. Власне, до цих паперів та графіків звертається Валентина Гінзбург, коли відповідає на запитання.

ЩОДНЯ ЛИШЕ МОБІЛЬНІ БРИГАДИ ЗДІЙСНЮЮТЬ 400-500 ЗАБОРІВ ЗРАЗКІВ БІОМАТЕРІАЛУ ВДОМА У ПАЦІЄНТІВ, І НА СЬОГОДНІ ПРОВЕДЕНО 19 488 ТАКИХ ПЛР-ДОСЛІДЖЕНЬ

- Валентино Григорівно, два з половиною місяці карантину минули. Як Київ справлявся із епідемією? Що можна сказати про динаміку?

- Давайте переглянемо весь період, від самого початку. Ще в березні наш Департамент поставив за мету максимально завадити розповсюдженню вірусу в столиці.

Для цього з самого початку було впроваджено низку заходів. Почали – з первинної ланки. В першу чергу ми максимально вивели з-під удару найбільш вразливі щодо тяжкого перебігу COVID-19 групи: осіб похилого віку, хворих на цукровий діабет, гіпертонічну хворобу, серцево-судинні захворювання... Наказом нашого Департаменту було запроваджене максимальне зменшення відвідувань хронічними хворими медзакладів. Навіть не очікуючи відповідних рішень Міністерства охорони здоров’я, ми регламентували власним наказом спостерігати людей із груп підвищеного ризику дистанційно, у разі необхідності – організовувати консультації вузьких фахівців удома, забезпечувати таких хворих рецептами та препаратами силами медичних працівників первинної ланки, соціальних працівників, волонтерів.

- Тобто в столиці діабетики, онкологічно та кардіологічно хворі...

- Повинні перебувати вдома! І зусилля всіх працівників консультативно-діагностичних центрів, лікарів первинної ланки були скеровані на забезпечення їх ліками так, щоб вони не відвідували лікарні та не наражалися на небезпеку.

Крім того, щоб мінімізувати відвідування медичних закладів пацієнтами з симптомами ГРВІ, Центрам первинної медико-санітарної допомоги доручено забезпечити можливість оформлення «лікарняних» дистанційно.

Далі. У березні ми видали наказ про створення мобільних бригад. Їхнє завдання – приїжджати до хворого із підозрою на COVID-19 за призначенням лікаря та забирати зразки на аналіз ПЛР. Для цього спочатку ми спільно із працівниками лабораторної служби провели навчання: зняли ролик про те, як правильно забирати біоматеріал. І ще один ролик – як правильно користуватися засобами індивідуального захисту, бо можна мати захисний одяг – і знівелювати це тим, що ти просто неправильно зняв рукавичку. Всі бригади ми забезпечили і засобами індивідуального захисту, і транспортом. У такий спосіб ми значно обмежили кількість контактних осіб, а ще – підвищили рівень тестувань.

На сьогодні бригади щодня проводять 400-500 заборів зразків біоматеріалу (в тому числі в людей, що виписані зі стаціонарів з клінічним одужанням). Це щоденна робота, яка не припиняється навіть у вихідні дні. І на сьогодні в столиці удома проведено вже 19 488 заборів для ПЛР-досліджень.

Крім переліченого було ще багато впроваджень, включаючи створення на базі кожного центру первинної медико-санітарної допомоги «гарячих ліній» з питань COVID-19. Коротко кажучи: ми максимально зорганізувалися, ще на початку карантину. Чи це дало свій ефект? Переконана, що так.

ВЧЕНІ-КЛІНІЦИСТИ МАЛИ ДОСТУП ДО ХВОРИХ – І ЦЕ БУЛА СИНЕРГІЯ ДІЙ

Це те, що ми зробили на первинній ланці. Але якщо повертатися ще раніше в лютий, коли ми розуміли, що Києву не оминути COVID-19, ми проводили навчання наших фахівців за участю представників лабораторних центрів, працівників Держспоживслужби, фахівців-інфекціоністів інститутів Богомольця та Шупика… У нас ішов цілий каскад навчань: для первинної ланки, консультативно-діагностичних центрів, окремо по інтенсивній терапії для родопомічних, дитячих закладів…

Далі, робота у стаціонарах... Одразу скажу, що Київ «увійшов» в епідемію у далеко не найгіршому становищі, бо у попередні роки ми системно займалися медициною.

Протягом останніх двох років ми проводили ремонти і придбавали обладнання для приймально-діагностичних, реанімаційних та операційних відділень. Туди ми купували наркозне, дихальне та стежаче обладнання. Все це сьогодні дозволяє забезпечити якісне надання медичної допомоги тяжким хворим на коронавірусну інфекцію.

 Також ми провели ремонти кисневих мереж лікарень. Киснева мережа – це своєрідні “лінії” подачі кисню до ліжок.

Доукомплектували ПЛР-лабораторії. На сьогодні у кількох дорослих лікарнях тестування вже проводять і для своїх пацієнтів, і для медичних працівників, ми очікуємо, що почнуться тестування у дитячій інфекційній лікарні. Якщо в березні й у квітні аналізи ПЛР робив лише Лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я, то ми розширили ці можливості.

Далі щодо «вторинки». Ми були перші в Україні, коли наказом Департаменту охорони здоров’я зобов’язали медзаклади всіх пацієнтів із діагнозом пневмонія обстежити на ПЛР – COVID 19. Окрім того, ми вже з березня окреслили коло лікувальних закладів, куди ургентно (невідкладно) госпіталізувалися хворі з пневмонією. Якщо раніше пневмонію лікували в кожному закладі, де є терапевтичне чи пульмонологічне відділення, то ми на період пандемії звузили це коло. І вчинили правильно. Це дало нам змогу, по-перше – підсилити контроль над лікуванням пацієнтів з пневмоніями. По-друге – убезпечити хронічних хворих (наприклад, на цукровий діабет, гастроентерологічну патологію) від перебування поряд із людиною, яка потенційно може виявитися інфікованою. Та по-третє – знизити ризик захворювання для лікарів, які проявлятимуть особливу насторогу та використовуватимуть підсилені засоби захисту, лікуючи цю категорію хворих.

Ще один важливий момент. Весь час ми працюємо за підтримки вчених-клініцистів. Наші «опорні» по COVID-19 заклади, окрім того, що мають інфекційні відділення, є клінічними базами для кафедр реанімації вишів імені Шупіка, Богомольця. Тобто вчені клініцисти консультують хворих.

Взагалі у нас із медиками-вченими під час епідемії повна синергія. Я звернулася до ректора Інституту ім. Богомольця, професора Юрія Кучіна, який сам приїздив та оглядав хворих в інфекційному відділенні дев’ятої міської лікарні.

Кияни встигли взнати та полюбити Ольгу Голубовську, яка оглядає та курує пацієнтів і в четвертій, і в Олександрівській лікарнях.

А також хотіла подякувати директору Інституту ім. Громашевського Вікторії Задорожній, яка виділила нам бригаду, лікаря та медсестер. А директор Інституту ім. Амосова Василь Лазоришинець виділив у користування Олександрівській лікарні ЕКМО.

Для збільшення ліжкового фонду разом із епідеміологами та фахівцями Держспоживслужби були затверджені паспорти перепрофілювання лікарень. Сьогодні четверта лікарня вже функціонує як інфекційний госпіталь, а в Олександрівській – розширена кількість ліжкового фонду. Тобто у разі необхідності ми можемо йти шляхом розширення ліжкового фонду. Ми провели всі необхідні й управлінські, й організаційні рішення, тобто епідеміологічна готовність у нас юридично пропрацьована.

Про що ще варто згадати? Наказом нашого Департаменту керівників закладів зобов’язано зорганізувати так звані сортувальні відділення. При надходженні з будь-якою патологією людина, якщо в неї є симптоми коронавірусної інфекції, до отримання результату ПЛР не розміщується одразу в профільному відділенні, а знаходиться у спеціально відведених палатах.

 Якщо аналізувати динаміку: на сьогодні зареєстровано 3580 хворих на коронавірусну інфекцію, за минулу добу хворобу підтверджено у 57 пацієнтів. Але це показник несталий. Він весь час коливається, напередодні були цифри щоденного виявлення 50-56, тож динаміки на зменшення не бачу.

Я беру показник не тільки тестувань, а й кількості людей, які перебувають на ліжках із підтвердженою хворобою. Наш Департамент проводить щоденний моніторинг, ми аналізуємо цілий комплекс параметрів: стан пацієнтів, скільки з них перебувають на апараті штучної вентиляції легень, скільки на кисневій підтримці, скільки переведено, щоденно моніторимо кількість хворих із пневмонією. (Викладає діаграму)...

Давайте покажу динаміку: наприклад, 9 травня на ранок було 198 підтверджених випадків людей, які перебували в стаціонарах, далі свято – люди їдять шашлик на природі, розправляють плечі, а потім – 12 травня – і на лікарняному ліжку вже 217 підтверджених випадків і 59 з підозрою... Святкуємо, тішимося, а потім йде сплеск – це закономірно.

Наші колеги голландці поділилися з нами програмою, інструментом, який дозволяє, враховуючи дані міста Києва, стану лікарень – робити прогноз тільки на тиждень. Він зазвичай справджується. Тобто, ситуація така: підйом, далі зменшення і знову підйом. Всі обмеження ми плануємо тільки на тиждень. Тому, от щоб ви розуміли, що це точно достовірно і правдиво – і моніторинг проводиться такий щоденний.

- Це таке своєрідне плато, не більше і не менше?

- На ранок сьогодні із підтвердженим ковідом лежать в стаціонарах столиці 223 особи. А наприклад, 8 червня було 203. Різкого зниження чи постійного тренду на зниження точно немає. Але зауважте, не всі хворі потребують стаціонарного лікування. В порівнянні з березнем маємо більше виявлених випадків. З одного боку, це позитив, бо вони лікуються або їх спостерігають, і з іншого – є тривога, що ми маємо більше безсимптомних форм. Тобто ми робимо обстеження, наприклад, контактних осіб, то не бачимо клініки, симптомів ніяких немає, а COVID є. З одного боку, добре, що вони не потребують стаціонарної допомоги, а з іншого боку – вони інфікують інших більш уразливих, і про це в даний момент ніхто нічого не знає.

- Яка завантаженість ліжок у Києві?

- На 40 відсотків завантажені дорослі, а якщо ми говоримо про дитячі родопомічні, то десь на 22 відсотки. Тому що у нас, дякуючи Богу, вагітних із COVID-19 дуже мало – мабуть, не більше десяти за весь період часу. Дітей із підтвердженим ковідом на 31-е травня було 236, але потребувало стаціонарного лікування з них дуже мало. От дивіться, у двох дитячих лікарнях було проліковано 26 дітей із березня. З одного боку, небагато, але ж ми маємо ті 236 дітей. І коли ми аналізуємо щоденно, то 30-го виявлено двоє дітей з COVID-19, 31-го – 10, 1 червня – 4, 2 червня – 2, 3 червня – 8 дітей. Тобто, тенденції на зменшення інфікування дітей немає. Я не виключаю, що буде більше – і враховуючи той факт, що багато людей хворіють із безсимптомними формами.

- Щодо осередків епідемії. Мені здається, що найчастіше “тригерами” виступали гуртожитки та монастирі, які не вживали заходів безпеки і продовжували докарантинні богослужбові практики? З однієї Чаші причастя, прикладання до ікон?

- Віталій Кличко від початку звертався до всіх і попереджав. Це ми говоримо про закриті приміщення, де зосереджена максимальна кількість людей, про колективи. Що ми маємо в монастирі? Колектив. Що ми маємо в інтернатному закладі? Колектив. Ми ніяким чином не попередимо занесення ззовні – й це, до речі, стосується і медичних працівників. Ми не можемо попередити – чи то молодший медичний персонал, чи то нянечка з інтернату, вихователь – що вони не принесуть інфекцію, буваючи десь, коли вони дійсно не дотримуються тих протиепідемічних заходів. Тобто сьогодні, спостерігаючи за киянами, бачу – в більшості вже немає дистанції, всі йдуть без масок. Тобто, далі питання – наскільки чисті руки й коли ми потерли очі. Інфікування залежить від того, наскільки обсяг цих частинок, цих вірусів потрапив до організму. Весь час будь-яка інфекція, яка передається повітряно-крапельним і контактним шляхом, закриті колективи – це є небезпека. І тільки дотримання – й іншого немає. Тому що, якщо прийшла санітарочка занесла і вона дотримується правил, то навіть, якщо вона ковід-позитивна, то буде ризик інфікувати своїх колег мінімізований. А коли вона, наприклад, одягнула маску, а потім вони сіли й випили чаю, тому що вони свої, вони так звикли, і вони на цей час забули, що можуть мати вірус безсимптомно. Так і формується статистика: сьогодні 1, а завтра 5, а післязавтра 15.

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ БУДЕ ПРИДБАНО ЩЕ 10 ОДИНИЦЬ ПЛР-ОБЛАДНАННЯ, КОЛИ ДЛЯ ОДНОГО ПАЦІЄНТА ВПРОДОВЖ ГОДИНИ МАТИМЕМО РЕЗУЛЬТАТ

- Ми готові до осені, на яку прогнозують другу хвилю?

- Ми готуємося, не зупиняємося, не заспокоюємося тим, що ми зробили, і ми розуміємо те, що перша задача – це максимально тестувати киян. Незважаючи на те, що Київ має один із найкращих показників тестування (при вимогах МОЗ до виходу з карантину 12 тестувань на 100 тисяч населення – показник Києва в середньому 40-50), я б не хотіла заспокоюватися. Тому ми говоримо, що перше завдання – це максимально тестувати. Найближчим часом буде придбано ще 10 одиниць ПЛР-обладнання, яке допоможе тестувати в такому режимі, коли для одного пацієнта впродовж години матимемо результати. Таке обладнання вже стоїть в Олександрівській, у 4-й лікарні, але ми підсилимо й інші опорні лікарні.

Далі. У нас разом із Держспоживслужбою, як я вже зазначала, затверджені паспорти перепрофілювання, якщо буде друга хвиля, третя хвиля епідемії – під це будуть ліжка. За кошти резервного фонду м. Києва придбано обладнання десь близько на 60 мільйонів гривень, закуплено ліки, які застосовують для надання медичної допомоги хворим на COVID-19. Йдеться про 17 найменувань медичних препаратів. Це антибіотики, противірусні та протизапальні препарати, інші медикаменти. На їх закупівлю місто виділило 101 мільйон гривень. Зважаючи на те, що з 1 квітня медикаменти лікарні закуповують за кошти, отримані з НСЗУ – ця неабияка допомога місцевого бюджету дозволяє забезпечувати лікування хворих на COVID-19, які лікуються стаціонарно необхідними медикаментами безкоштовно.

Також у нас є обов’язкова вимога до керівників закладів: вони формують бригади вже з усіх спеціалістів. Лікарі різних спеціальностей проходять навчання, щоб бути готовими в разі необхідності працювати в умовах інфекційного госпіталю.

Дякуючи волонтерам, небайдужим людям, відремонтовано близько 30 апаратів ШВЛ і благодійно передано в наші лікувальні заклади 23 апарати.

Але хочу ще раз зауважити на тому, про що кажу з березня: точно не ШВЛ визначають успіх лікування! На превеликий жаль, Київ не є винятком зі світової статистики, яка свідчить, що дуже невеликий відсоток хворих «знімають» з апаратів. Тому завдання медиків – не довести ситуацію до підключення ШВЛ. І наші київські лікарі з цим добре пораються. Зазвичай на добу одночасно у всіх лікарнях на апаратах перебуває 1-3 людини. Інших вдається не доводити до цього крайнього заходу. Тож іще раз наголошую: тяжких пацієнтів з COVID-19 рятують не апарати штучної вентиляції легень, а лікарі!

- Скажіть, скільки в Києві медичних працівників захворіло чи скільки людей було в контакті, чи вони зараз на самоізоляції?

- Ми відстежуємо захворюваність лікарів. Ви ж бачите, така у мене в моніторингу хворих є колонка – “медичні та інші  працівники медзакладів”. На сьогодні у 542 працівників підтверджено COVID-19, але з них професійно інфіковані 458 працівників, 84 – це інший шлях зараження, 32 фахівці перебувають на стаціонарному лікуванні, а 221 вже одужали.

Коли йдеться про інфікування медпрацівника, то працює комісія, яка розглядає кожен випадок. В ці комісії входять представники Держпраці, Держспоживслужби, Фонду соціального страхування. Рішення про те, захворів медик чи інший працівник медзакладу при виконанні службових обов’язків, або ж у побуті, приймається не одноосібно головним лікарем чи ще кимось. Це серйозні речі, й контроль за цим дуже жорсткий.

- Чи забезпечує Держбюджет оці задекларовані виплати 200-300 відсотків?

- Так. КМДА почало виплачувати раніше, аніж почав діяти урядовий наказ щодо оплати праці в умовах епідемії, який передбачав виплату лікарям трьох окладів.

Враховуючи, що у березні місяці фінансування проходило з місцевого бюджету, ми в квітні підготували розпорядження, причому порахували, що 3 оклади – невеликі кошти, тож було прийняте рішення про виплату 9 окладів. І персонал закладів, де лікувалися ковід-пацієнти, отримав ці гроші напередодні пасхальних свят. Для цього було виділено з місцевого бюджету 10,8 мільйона гривень. У тому числі ці гроші отримали бригади з Центру екстреної медицини, які наказом затверджені як “ковідні”.

Проте ми розуміли, що всі співробітники екстреної медицини ризикували, бо потенційно наражалися на небезпеку весь час: коли везли до лікарні, наче прості “пневмонії” (які могли бути COVID), інсульти, травми… Тож для всіх співробітників «швидкої» окремо було виділено ще 12,3 мільйона гривень. Таким чином, за березень місяць медичні працівники отримали всі обов’язкові виплати, а також 50-відсоткову муніципальну надбавку.

- Скільки лабораторій роблять ПЛР і тестів ІФА?

- Окрім опорних лікарень, працює шість приватних закладів, але левову частку найбільшу – це, безумовно, робить лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я міста Києва. Ну, й як вже я зазначила, Олександрівська, 4-та і 5-та розпочали таку роботу щоденно тестувати. Лабораторний центр зробив за цей час близько 30 тисяч досліджень. А наші заклади почали проводити тестування на ІФА. Сьогодні проведено тестування медичних працівників родопомічних закладів, розпочали тестувати співробітників центру екстреної медицини, дитячих санаторіїв, «опорних» закладів…

- Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію з реформуванням медзакладів столиці другої ланки, а також скандалом довкола Центру мікрохірургії ока та Київського міського центру репродуктивної й перинатальної медицини? У вас є якесь бачення цього конфлікту?

- Перш за все, я не говорила б про це, як про конфлікт. Будемо говорити, є проблема, яку створили самі керівники закладів. У жовтні минулого року Департамент охорони здоров’я вийшов на сесію міськради з питанням реорганізації лікувально-профілактичних закладів у комунальні некомерційні підприємства задля того, щоб вони могли укласти договір з Національною службою здоров’я. А відтак, з 1 квітня – отримувати звідти фінансування. Тобто, був закон, який всі мали виконати.

На цій сесії депутатами виключаються з загального списку два згаданих вами медзаклади. І це – незважаючи на аргументи, які лунали (можна переглянути онлайн-трансляцію цієї сесії).

- Керівники не захотіли заходити в процес реформування другої ланки?

- Так. Вони переконали депутатів, що так буде краще. А в кінці 2019 року вносять зміни до статті 89 і 90-ї закону про Бюджетний кодекс, прикінцеві положення якого забороняють з 1 квітня фінансування на утримання таких закладів не через Службу здоров’я.

Що таке утримання? Це видатки на зарплату, медикаменти, харчування. Тобто, рішенням центральних органів влади змінилася форма фінансування. До 1 квітня заклади утримувалися з місцевого бюджету, тобто їм кошти передавалися автоматично. А з 1 квітня починається фінансування за послугу Національною службою здоров’я. І закон забороняє фінансувати будь-яким іншим чином.

Враховуючи такі події, Департамент охорони здоров’я разом з Національною службою здоров’я неодноразово проводить наради, переконує керівників щодо необхідності укладати договори зі службою. Ми намагалися упередити наслідки та розв’язати проблему. Наш Департамент направляв неодноразово за підписами керівників Київської міської державної адміністрації листи в комітет Верховної Ради, Кабінет міністрів, Міністерство охорони здоров’я з пропозицією внесення змін до нормативно-правових актів. Та, на жаль, ми відповіді не отримали, а керівники продовжують ігнорувати юридичну реальність, в якій живе вся українська медицина.

Паралельно з цим проводиться масована атака на Департамент охорони здоров’я. Молодики, що представляються громадськими діячами та журналістами, по п’ять-сім осіб влітають зі зйомками, з погрозами, мені особисто, щодо кримінальних справ... Це ж тут все відбувалося на очах. Ці ж молодики знімають на відео і засідання постійної Комісії Київради з питань охорони здоров’я, де депутати на камери після кожного речення виносять на голосування пункт щодо невідповідності мене займаній посаді. І весь час говорять тільки про те, що Департамент охорони здоров’я повинен почати фінансувати Центр перинатальної та репродуктивної медицини й Центр мікрохірургії ока. А я кожного разу пояснюю: два керівники цих медичних закладів не виконали закон. А я особисто і Департамент порушувати його не вважаємо за можливе.

Більше того, хочу зазначити про те, що Департамент охорони здоров’я не вирішує питання фінансування, спочатку це робить Департамент фінансів, а потім уже Департамент охорони здоров’я. Ми напряму заклади не фінансуємо.

А ще, паралельно з цим всім, надходять листи від керівників з вимогами, щоб майно лікарні було передано в державу. Але це знов таки – не повноваження Департаменту охорони здоров’я! А відтак, ці листи ми направили до Київради. Саме депутати повинні визначитися, чи передавати клініки та майно від громади на центральний рівень.

Історія триває з жовтня минулого року, і чомусь відтоді жодного разу не було питань ні від активістів, ні від депутатів до керівників цих закладів, чому вони взяли на себе такий ризик – залишити колектив без заробітної плати.

25 травня КМДА було погоджено проєкт постанови Кабінету міністрів про внесення змін до постанови Кабінету міністрів №391, згідно з якою передбачалося укладення договорів Національною службою здоров’я цим двом закладам, а відтак відновлення фінансування. А Київській міській раді пропонували до кінця року перетворити їх у комунальні некомерційні підприємства. Але, на превеликий жаль, наскільки я знаю, на сьогодні ця постанова не підписана.

КИЇВ НЕ ПРИПИНЯВ ПРИЙМАТИ ХВОРИХ ПО ЖОДНОМУ З НАПРЯМКІВ

- Це була історія про спробу двох закладів обійти реформу на загальнонаціональному рівні.

- Коли йдеться про приватні заклади, то вони мають право робити те, що вважають за потрібне, але ми маємо комунальні заклади, які утримувалися, ремонтувалися, забезпечувалися за рахунок коштів громади. Тож мають працювати на корить громади. Вважаю, що я права в такому переконанні.

- Чи забезпечується гаряче харчування медичних працівників?

- Це благодійники забезпечують, з березня місяця і до сьогодні медики опорних лікарень забезпечуються харчуванням.

- Скажіть, чи забезпечені столичні лікарні ліками, які визначені на даний момент, як протокол?

- Так, у нас, як уже зазначила, плаквеніл ми отримали централізовано з Міністерства охорони здоров’я, все, що стосується останніх ліків, також всі лікарні у нас забезпечені. В опорних закладах проводять клінічні іспити по амізону, по стовбурових клітинах, але результатів поки що немає, тож говорити про це зарано.

- Це питання я задаю всім лікарям: чи з’явилися нові симптоми у інфікованих COVID-19?

- Симптоматика залежить від віку, від соматичних захворювань, від часу та обсягу інфікування і, мабуть, від імунного статусу кожної людини. Ми маємо говорити і про безсимптомні форми або таку симптоматику, на яку не звертають уваги самі пацієнти, переносячи COVID-19.

Наприклад, це сонливість, це слабкість, це втома, це головний біль – ось ті ознаки, на які людина може й не зважати.

Раніше не проявлялися, але зараз відмічають висипання на шкірі, наприклад. Особливо, коли йдеться про людей з порушеннями кровообігу, цукровим діабетом, ожирінням.

Ну і традиційні симптоми: втрата смаку і нюху, температура, яка може бути разова. Або температура, яка протікає хвилеподібно, тобто – підйом температури, потім три-чотири дні все нормально, а потім встановлюється субфебрильна…

Може бути сухий кашель, а може його не бути, може бути біль у горлі, може не бути. Але будь-який запальний процес, а COVID-19 – це і є ж запальний процес, проходить із порушенням згортання крові. І тому ми й говоримо про те, що не тільки пневмонії, а й інфаркти та інсульти супроводжують COVID-19. Тоді це вже ускладнене дихання або біль за грудиною. І коли медичні працівники просто міркують до тестування виключити чи підтвердити гострий коронарний синдром, моя порада: потрібно точно бачити в кожному COVID-пацієнта, щоб не наразити себе на інфікування.

- Чи шляхи поширення вірусу саме в столиці – це ті, хто повернувся з закордонних подорожей, чи ті, хто одне з одним контактує?

- Коли ми аналізували хворих у березні місяці (якщо не брати Куршавель), то так, то це дійсно були люди похилого віку, деякі навіть не мали дітей, які повернулися з-за кордону, і таких контактів.

Тобто вони виходили на вулицю, в магазин – і потім ми проводили тестування і виявляли COVID-19. Я дуже чітко пам’ятаю, як із колегами акцентувала увагу навіть на те, що не потрібно уже запитувати: були за кордоном чи ні. Вже у березні ми говорили про те, що одна закордонна подорож не є індикатором. Що індикатор зовсім інший: чи є в сім’ї люди, які хворіли гострими респіраторними захворюваннями, чи були з близького оточення люди, які перебували на стаціонарному лікуванні, й з приводу якого захворювання. І от у міру того, як надходили хворі, ми контактували з лікарем, аналізували ті дані, які оприлюднювалися у тих країнах, де панувала епідемія, ми доносили й акцентували увагу на різних симптомах. Наприклад, хочу сказати, на першому етапі не сприймалася як симптом діарея, але потім, коли бачили діарею і навіть без температури, розуміли, що потрібно шукати COVID-19. І дійсно, це так.

- У вас є приклади, якісь гарні історії лікарів або медсестер, про які ви б хотіли розповісти окремо?

- На моє переконання, дякувати потрібно всім медичним працівникам. І не варто виділяти, тому що у кожній лікарні, починаючи від молодшого медперсоналу до керівника, вони працювали і продовжують працювати, як на фронті. І коли ми говорили, що виділяли кошти для всіх співробітників екстреної медицини, а не тільки бригадам, які йшли на COVID-19, ми розуміли, що в опорних лікарнях працювали у небезпеці, але люди знали, з чим вони працюють. У той же час інші працювали, як зазвичай з пацієнтами іншими, допомагали їм, але інфікувалися, тому що у їхніх пацієнтів теж був COVID. І саме там, де ми не очікували, там, де не було клініки, вони, на превеликий жаль, інфікувалися. Тому, просто користуючись нагодою, хочу подякувати без винятку всім медичним працівникам за їхній героїзм і побажати здоров’я, невичерпної енергії. Незважаючи на всі ці негаразди, наші медики не зупиняються ні на мить. Вони рятують, й одночасно вчаться, опановують нове, в нових умовах вдосконалюють свої навички, свої практичні вміння, знання заради наших людей, заради киян.

- Одні відомства кажуть, що Київ не готовий до зняття наступного карантину, з іншого боку – ми все одно знімаємо.

- Якщо ми говоримо про, наприклад, захворюваність, смертність, то певна сумна статистика є. Але що важливо, ми ж надавали допомогу по всіх напрямках здоров’я киян: інфарктів, інсультів, у цілодобовому режимі лікарні міста Києва забезпечували допомогу, онкологічний диспансер на повну потужність працював.

Але ми не можемо нескінченно тримати людей у домівках, це не вихід. Це важко психологічно, фізично, економічно… З іншого боку, люди не повинні заспокоюватися і мусять дотримуватися всіх карантинних вимог, тому що ми самі повинні розуміти, що сьогодні здоров’я — це щоденна звичка дотримання карантинних правил.

До речі, COVID-19 спровокував розмови про те, про що ніхто раніше не казав: майже 90% захворювань передається через руки.

Маємо вакцину проти грипу, показуємо, що вона впливає, але ми цим не користуємося. Чому ми очікуємо саме якихось катастроф, щоб зрозуміти й переосмислити необхідність турботи про власну гігієну та здоров’я? Сьогодні ми чесно констатуємо, що не зменшується кількість захворювань, і хоча ми справляємося й готуємося до сплеску, але нескінченно довго йти шляхом розширення ліжок – також не вихід. Ми зробимо все, щоб люди якісно отримували медичну допомогу, але і вони мають дотримуватися елементарних речей. Тому що, якщо, наприклад, ви взялися за десять ручок різних установ та під’їздів, а потім потерли око чи під носом – ви можете захворіти. І навіть зараз не можна, щоб сіли десять осіб і розпивали в обідню перерву каву, тому що в кожному потенційно є COVID-19.

- Від нас вимагається запровадження нової культури життя.

- Навчання. І ще раз: шлях до здоров’я – це є двосторонній рух. Тобто, щось робить галузь – медичні працівники та влада, а щось повинні самі громадяни зробити. Самі для себе. Заради себе.

Лана Самохвалова, Київ
Фото:  Геннадій Мінченко