Незвичне, але таке, що додає впевненості почуття - бачити у столиці рідної країни, що веде війну, всіх муніципальних чиновників. Це теж ознака стійкості міста, його впевненості, віри у перемогу. Про те, як виживає (та не виживає — живе!) столиця під постійними обстрілами й загрозою оточення, ми спілкуємося з директоркою столичного Департаменту охорони здоров’я Валентиною Гінзбург на тридцятий день війни, по Zoom. Її розповідь - абсолютно об’єктивні свідчення, позбавлені міфології і бажань прикрасити дійсність.

Це наша третя розмова за час знайомства, ми разом переживали та обговорювали, як столиця бореться з ковідом, як іде вакцинація. І я завжди вважала, що запорукою ефективності (Київ був еталонним містом з організації вакцинації та допомоги лікарям) цієї жінки є її залізний характер та відсутність сентиментальності.

Але під час нинішньої розмови, часом звітуючи, часом емоційно розповідаючи про новини воєнної медицини, ця несентиментальна жінка час від часу вибачається, щоб впоратися із хвилюванням, і витирає сльози. З радості (коли, наприклад, каже про кількість новонароджених і те, що всі живі-здорові) і з болем, бо точно не хотіла б, щоб українці народжувалися у бомбосховищах. Як це: лікуватися, народжувати, рятуватися з-під бомб киянам та жителям передмість?

МИ ОДРАЗУ ВИРІШИЛИ, ЩО ПОПРИ ВІЙНУ КИЇВ НАДАВАТИМЕ УСІ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ

- Валентино Григорівно, як зараз функціонує система медичного забезпечення в Києві? Як вона перебудувалася на воєнні рейки?

- Ще перед вторгненням ми розуміли небезпеки, які можуть очікувати країну, і виклики, які постануть перед медициною.

Якраз напередодні війни було проведено перевірку всіх бомбосховищ у медзакладах. А вже у перший день ворожого вторгнення створили штаб, який наразі працює цілодобово.

26 лютого о восьмій ранку з усіма керівниками закладів було проведено нараду. В першу чергу перевірили запаси кисню, паливно-мастильних матеріалів (без них неможливою є робота дизель-генераторів на випадок відключення електрики), забезпеченість водою – питною та технічною на випадок припинення водопостачання.

Промоніторили, який маємо резерв необхідних засобів медичного призначення, витратних матеріалів, медикаментів, в тому числі наркотичних засобів…

Того ж дня були вибудовані маршрути пацієнтів до бомбосховищ при повітряній тривозі…

Це все термінові, стратегічні речі, що були продумані із самого початку.

Ну і додалася інша робота, що стала вже щоденною: розподіл гуманітарної допомоги, продуктів харчування, налагодження логістики доправляння пацієнтів, в тому числі - поранених з місць проведення бойових дій, з місць вибухів, евакуйованих…

Ми працюємо у тісній взаємодії з усіма службами міста.

Я дуже вдячна Віталію Кличку, всім заступникам голови, керівнику служби надзвичайних ситуацій за цю неймовірно злагоджену роботу єдиного механізму.  Для розуміння: коли рішення необхідно приймати терміново, то мені достатньо написати смс-повідомлення про те, що просто зараз такий-то заклад потребує чи дизель-генератора, чи ємностей для води, чи іншої допомоги. І за дуже короткий час керівник лікарні уже звітує про те, що усім цим забезпечений.

Лікарні працюють по всіх профілях, і я рада, що це вдається.

Дякую всім керівникам медзакладів, які залишилися на робочих місцях. Вони стали прикладом жертовності для свого колективу.

Це стосується всіх закладів: від центрів первинної медико-санітарної допомоги - до багатопрофільних лікарень. Ми весь час на зв’язку, 24/7. Окрім нарад в Zооm,  у нас сформовані чати по видах надання медичної допомоги: дитячі, пологові, спеціалізовані, багатопрофільні лікарні. То ж будь-яку проблему вирішуємо буквально за лічені хвилини.

Із перших днів ми організували й безперебійне забезпечення лікарень компонентами та препаратами крові. Це взагалі історія не лише злагодженої роботи медиків різних ланок, а й єднання містян заради порятунку життів. Люди стояли в чергах, щоб здати кров. А міський центр крові став функціонувати в цілодобовому режимі.

Фахівці працюють у кілька змін - спочатку на забір крові, а потім на її переробку.

Результат - банки крові багатопрофільних лікарень сьогодні забезпечені препаратами крові.  За 30 днів війни було прийнято 3127 донорів. Це вдвічі більше, ніж за такий період  у мирний час.

Ми  заготували понад 1400 літрів еритроцитарної маси та плазми крові.

Якщо можна, я ще раз звернуся до киян, які хочуть і можуть стати донорами, з проханням - зробити це. Наразі в столиці на прийом крові працюють два відділення Київського міського центру крові. Одне не правому і одне на лівому березі. Адреси - вул. Максима Берлинського, 12 (8:00 – 16:00) – заготівля донорської крові та компонентів крові: плазма, тромбоцити (правобережна частина міста); вул. Петра Запорожця, 26 (8:00 – 16:00) – заготівля донорської крові (лівобережна частина міста).

- Чи багато медичного персоналу лишилося в Києві?

- Ну, я гадаю, десь до половини медперсоналу. Але й чимало киян виїхали з міста. Це помітно і по кількості пролікованих у стаціонарах, і по викликах, що надходять до Центру екстреної медичної допомоги - там у рази зменшилося навантаження.

- Як працюють аптеки?

- На початку війни, на превеликий жаль, у нас працювали лише аптеки  «Фармація». Адже приватні заклади призупинили свою роботу попри  договірні відносини з Національною службою здоров’я, зокрема, по роботі за   державною програмою «Доступні ліки».  Ми звернулися до «Фармації», щоб щодня були відкриті якомога більше пунктів мережі. І регулярно робили анонси щодо працюючих закладів із зазначенням адрес.  А згодом, після переконливого звернення Віталія Кличка, поступово почала збільшуватися і кількість працюючих приватних закладів.

- А є зараз черги, дефіцит ліків?

- Я мабуть не говорила б про дефіцит. Я не розумію  навіть, чому виник ажіотаж щодо L-тироксину. Пацієнтів, які потребують цього препарату, близько 40 тисяч. У своїй більшості пацієнти залишили Київ, і, думаю, вони купували велику кількість препаратів точно не на місяць. Але зараз ажіотаж зменшився. З перших днів і в Київському міському клінічному ендокринологічному центрі, і в Інституті ендокринології НАМН України організовано видачу цього препарату — інформацію про це ми оприлюднили. Пацієнти, які стоять на диспансерному обліку і потребують такого лікування, мають доступ до ліків. І в центрі ендокринології на Рейтарській можна його отримати. 

- Зараз черги в аптеках зменшилися?

- Десь стоять близько десяти людей, десь зовсім немає черги. Враховуючи, що збільшилася кількість відкритих аптек, то черги зменшилися.

- Як з педіатричною допомогою?

- Багато родин з неповнолітніми дітьми виїхали. Але педіатрична служба столиці працює. Продовжуємо процес вакцинації за календарем щеплень. Також лікарі консультують онлайн. У стаціонарах за час війни проліковано близько пів тисячі дітей. В тому числі (як про це не боляче говорити) – поранених діточок. Тож, можу запевнити: роботу дитячих закладів налагоджено, вони всім забезпечені.

- А скажіть, як лікуються онкологічні хворі?

- Онкологічний центр продовжує роботу, але її переформатували. Організовано бомбосховища і в укритті - невелике хірургічне відділення. Було сформовано відділення хіміотерапії - як стаціонарне, так і амбулаторне, діагностичне відділення, консультативне, лабораторія. За цей час було впроваджено систему онлайн-консультування пацієнтів і надання медичної допомоги. За місяць війни проконсультовано близько 2 500 тисяч пацієнтів, хіміотерапію пройшли десь без малого тисяча пацієнтів. Важливо, що збережено етапність лікування, тому що ми розуміємо, що частина пацієнтів виїхала в інші регіони.

Тиждень тому відновлено планову госпіталізацію. І вже навіть 10 пацієнтів проходять лікування на лінійному прискорювачі. Це один із етапів лікування онкології. До речі, жоден заклад, який здійснював паліативну допомогу не призупинив роботу, за місяць понад півтори сотні людей пройшло там лікування. Також працюють паліативні виїзні мобільні бригади, вони виїздили близько пів тисячі разів.  У Київському центрі трансплантації кісткового мозку було здійснено родинну трансплантацію стовбуровими клітинами. (Контакти онкоцентру,  телефони для консультацій онлайн онкопацієнтів та контакти паліативних відділень можна дізнатися тут) 

КИЇВ ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ УСІМ, ЩОБ ЖІНКИ НАРОДЖУВАЛИ

- Як функціонують пологові будинки?

- Всі пологові будинки працюють. За 30 днів війни  народилося 911 немовлят, з них 423 дівчинки, і 488 хлопчиків, 22 двійні. Ми публікували інформацію про те, що діти народжувалися в бомбосховищі, і такі новини мали шалений відгук українців — більш як два мільйони  переглядів. Тому що, дійсно... (Гінзбург робить паузу, щоб опанувати хвилювання). Народження нового життя – це диво, яке щоразу вражає, - продовжує вона. - Це й радісно і щемливо.

Я сама за професією лікар, акушер-гінеколог. Тож до вагітних у мене особливе ставлення.  Так, багато майбутніх мам поїхало з Києва. Але є і такі дівчата, які не схотіли евакуюватися: хтось переживав, що дорога — це ризиковано, хтось побоявся залишати чоловіка або батьків. Є й такі, хто вирішив для себе, що дитинка має з’явитися на світ у рідному місті.  Повірте, для таких матусь наші лікарі роблять все і навіть більше. Наші пологові будинки повністю забезпечені необхідними медикаментами та усім іншим, а наші лікарі – до кожної породіллі та до кожного малюка ставляться як до рідних.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА В СТОЛИЦІ НАДАЄТЬСЯ БЕЗВІДМОВНО

- Як ще змінилася робота медика через війну, враховуючи біженців, бійців?

- Основне залишилося сталим -  медична допомога в столиці надається безвідмовно. Як і за мирних часів, на жаль, існує дефіцит сімейних лікарів та терапевтів. Але ми наразі вживаємо всіх необхідних заходів, щоб це якнайменше відчувалося киянами та евакуйованими.

Якщо говорити про те, яким чином наразі переформатовано під воєнний час діяльність первинної ланки, то можу відмітити, що всі зміни направлені на те, аби максимально спростити доступ до цього виду допомоги.

Так, запроваджено безвідмовний прийом лікарів “первинки” для всіх, хто цього потребує, незалежно від наявності підписаних декларацій. Особливо актуально це для евакуйованих (здебільшого це мешканці Чернігова, Харкова, Ірпеня тощо). До речі, є навіть випадки працевлаштування переселенців у наших медичних закладах.

Оскільки основна вразлива група – це важкі хворі (онкологія, декомпенсовані форми цукрового діабету), хронічні хворі, люди похилого віку – в центрах первинної допомоги їм намагаються максимально забезпечити активний патронаж. Тобто – за необхідності відвідувати таких людей вдома, щоб оцінити стан, визначитися щодо необхідності термінової госпіталізації, призначення ліків.

Далі. Препарати за програмою «Доступні ліки» відтепер можна отримати також за паперовими рецептами. Таке рішення було ухвалене МОЗ, щоб гарантовано забезпечити ліками людей, які їх потребують, на випадок, якщо через технічні збої використання електронного рецепта виявиться неможливим.

Налагоджено роботу з КП «Фармація» щодо забезпечення хронічних хворих базовою терапією.

Також у багатьох ЦПМСД організовано цілодобову роботу чергового кабінету з очними та онлайн (телефоном) консультаціями лікарів.

Щодо змін у роботі консультативно-діагностичних центрів – то ми намагаємося зробити все, щоб кияни якомога менше відчували вплив війни, коли йдеться про необхідність консультацій за участю вузьких фахівців. Ми зібрали інформацію та оприлюднили адреси й телефони центрів з урахуванням того, які фахівці в яких філіалах приймають. А по деяких видах медичної допомоги навіть надали телефони для онлайн-консультування:(робота КДЦ, робота кабінетів ранньої діагностики серцево-судинних захворювань+телефони кардіологів).

Ну і, якщо завершити тему переформатування роботи медиків, то не можна не сказати про те, що в столиці поновлено планові госпіталізації та операції, коли їх відтермінування може зашкодити здоров’ю. Так, ми пропонуємо всім, хто цього потребує, звертатися в разі потреби оперативного втручання на серці, очах, суглобах тощо .

- Операції на серці й судинах виконують і під час війни?

- Так. Більш того, низка таких операцій - аорто-коронарне шунтування, протезування та реконструкція клапанів серця, встановлення та заміна кардіостимуляторів - здійснюється завдяки закупленим за кошти міського бюджету витратним матеріалам. Тож для мешканців столиці такі операції є абсолютно безоплатними. А проводять їх у Київській міській клінічній лікарні № 1 та Олександрівській клінічній лікарні м. Києва.

За 30 днів війни в цих лікарнях провели близько трьох сотень таких оперативних втручань кардіологічним та нейрохірургічним хворим. Допомагають нам у цьому й інститути - серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова  і хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова. Вони завжди поруч. Попри жорстокість війни життя набуває в очах медиків неймовірної цінності. І ми, звісно, робимо все, щоб люди жили. 

- А інші види спеціалізованої допомоги? Наприклад, люди з серйозними патологіями нирок, які просто не можуть вижити без специфічної терапії?

- Центр нефрології і діалізу працює 24/7. Причому, і для киян, і для приїжджих. За 30 днів воєнної агресії в ньому було проведено близько 5 000 сеансів діалізу, що дало змогу забезпечити лікування майже 900 пацієнтів. З них – 58 переселенців та 112 пацієнтів із закладів, які наразі не працюють.

ПРОДОВЖУЄМО ЛІКУВАТИ КОВІД І ВАКЦИНАЦІЮ НЕ ЗУПИНИЛИ

- Про ковід. Кажуть, що війна його вбила, ним наче й не хворіють?

- Ні, ми продовжуємо лікувати ковід. За період, про який говоримо,  його мав 871 пацієнт, в тому числі 34 дитини. Ще півтори сотні киян лікуються від ковіду зараз. І, незважаючи на воєнні дії, отримують допомогу кваліфіковану і в повному обсязі. Також, що важливо, ми не зупинили і вакцинацію. У столиці наразі працює 73 пункти щеплень від COVID-19.

Що ще є важливим. Буквально з першого тижня війни в столиці організовано онлайн-консультування психіатрів та психологів для дорослих, дітей та підлітків.

Продовжують працювати психіатричні заклади, запроваджено можливість отримання цілодобової особистої консультації  психіатра, психотерапевта та медичного психолога (отримати її можна за адресою: вул. Кирилівська, 103, корпус 1, приймальне відділення. Телефон для довідок: (044) 463-74-79.)

Дуже важливим є те, що наші психіатричні заклади запровадили таку необхідну в умовах сьогодення послугу, як консультування онлайн (телефоном).

За час війни послугою онлайн-консультації психологів, психотерапевтів та психіатрів скористалися понад 1200 дорослих та понад 400 дітей і підлітків.

Така послуга може допомогти зберігати спокій та душевну рівновагу. Зрозуміло, що у будь-кого з нас сьогодні з цілком об’єктивних причин можуть статися періоди суму, тривоги та відчаю. Я раджу не залишатися у ці миті наодинці із самим собою, а довіритися професіоналам. Консультанти – штатні співробітники наших закладів, тож не може бути жодних сумнівів у їх фаховості та досвіді. 

 - Щоб поховати людину, треба констатувати смерть, це ціла історія. Лікарі, поліція... Як все це зараз відбувається?

-  У перші дні ми зіткнулися з проблемами поховання, констатації смерті. Наразі процес налагоджено таким чином, що  лікарі “первинки” виписують не лише медичну довідку про смерть, а й акт обстеження трупа в разі, якщо поліція не може виїхати. Це дає право на поховання і значно спрощує процедуру для родичів померлого.

- Як працюють «швидкі»?

- За 30 днів російської агресії вони здійснили 16,5 тисяч виїздів, і з них 400 - до поранених і 400 — це міжлікарняні перевезення поранених для надання спеціалізованої медичної допомоги.

При цьому бригади «швидкої» в зазначений період виїжджали на 33 місця вибухів та потрапляння снарядів. Одного лікаря та трьох водіїв «швидкої» було поранено. Проте жодного, просто вдумайтеся - ЖОДНОГО випадку відмови лікаря або фельдшера виїздити до пацієнта не було зафіксовано. Лікарі сьогодні – справжні герої. Це люди, які мають увійти в історію як такі, які здійснили подвиг.

Ну, і не можу не нагадати, що в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф продовжує функціонувати телефон “порада лікаря” (15-83). За час війни ним скористалися понад 12 тисяч киян.

- А як лікарі працюють під час повітряної тривоги?

- В закладах є бомбосховища, укриття. І вони переобладнані сьогодні в  реанімації, операційні, пологові зали. Коли є можливість, під час тривоги всі прямують до укриттів. А якщо операція вже розпочалася, або триває реанімація, – лікарі працюють буквально під обстрілами, ризикуючи отримати осколок, коли рятують комусь життя. Ось так.

І на підтвердження своїх слів наведу лише дві цифри. За місяць, поки триває військова російська агресія, в наших закладах проліковано понад 10 тисяч пацієнтів і проведено близько 2 500 оперативних втручань.

- У Києві пошкоджено 87 будинків, я не знаю, яка частина з них житлові. Як ви працюєте з мешканцями тих будинків?

- Після вибуху до місця події виїжджає швидка, і  на місці надається медична допомога з наступною госпіталізацією. Здебільшого поранені мешканці мають переломи (відкриті/закриті), осколкові поранення,  мінно-вибухові травми. Наше завдання – надати екстрену допомогу та вилікувати людину в стаціонарі. Далі - це вже соціальний супровід, житло і забезпечення усім необхідним. Цим займаються інші служби.

ВІЙСЬКОВИЙ БУВ ПОРАНЕНИЙ ПРОСТО В МІОКАРД І ЗАВДЯКИ ВЧАСНІЙ ОПЕРАЦІЇ ВИЖИВ

- Скажіть, а приїжджають люди з передмість, де бомблять, де вони зіштовхнулися з окупацією, вже бачили звірства росіян? Тобто, чи доводилося вам таких ургентних рятувати?

- Ми брали участь у транспортуванні під час евакуації мешканців з Київської області.  Окрім поранених, були й евакуйовані із загостренням хронічних хвороб (нирковою недостатністю, гіпертонічними кризами), діти… Всім було надано медичну допомогу, в тому числі в стаціонарах.

А якщо йдеться про бойові поранення... Важка тема... Та в цій медицині війни нам дуже багато вдавалося.

Якщо говорити конкретніше, в перші дні  люди мали вогнепальні поранення кінцівок та голови.

А далі  - поранення в серце. Наприклад - просто в міокард серця, коли зволікати не було коли і медична допомога здійснювалася безпосередньо в наших лікувальних київських закладах. Фактично наші хірурги у госпітальних умовах «лагодили» серця, як це роблять у високоспеціалізованих закладах. Були  численні, хочу ще раз підкреслити, численні випадки мінно-вибухової поєднаної травми, коли ми мали важкі пошкодження як грудної клітини, так і кишківника, печінки, нирок одномоментно, це потребувало великих зусиль фахівців різного напрямку, торакального хірурга і нейрохірурга, і окуліста. тобто, це були складні, довготривалі операції, які рятують життя нашим військовим.

- А ви сказали, що було мінне поранення в міокард?

- Так. І військовий живий!

А ще хотіла б розповісти історію, коли 80-річна старенька постраждала внаслідок знущань російського військового в Гостомелі.

Вона жила з сином, до її хати увірвався російський військовий, який почав вимагати горілки і цигарок. Цигарок не було, і коли запропонували горілку, він вимагав, щоб спочатку жінка скуштувала, бо боявся отруїтися.  Далі відправив силоміць сина, щоб він шукав цигарки, а з неї почав знущатися. Спочатку  застрелив кішку, потім собаку, вистрелив їй у ногу і потім заклав за пазуху гранату і почав силою витягувати з дому, тому що від пострілу запалав будинок. Коли він вже тягнув жінку по вулиці, до нього підійшли інші російські військові. Поки вони з`ясовували, чому він тут перебуває, жінці вдалося втекти. Вона йшла до Києва чотири доби, потім їхала транспортом. Вона потрапила до нашої лікарні, де їй надали не лише допомогу, а й прихисток, поки не знайшовся її другий син. Долю сина, який залишився в Гостомелі, ми не знаємо. Наразі старенька у порядку, хоча вражає те, скільки 80-річній жінці довелося перенести  страждань від російських загарбників.

- Є в лікарів сила та драйв далі працювати в таких умовах?

- Ми всі живі люди. Але лікарі на роботі – суперлюди, супергерої. Тож сили мусять бути, по-іншому ніяк. Якщо лікар переконаний у правильності та успіху лікування, то і пацієнт повірить і одужає швидше. Від цього переконання і усвідомлення залежить одужання. Хто, як не лікар, повинен вірити та працювати всупереч усьому. Тоді матимемо і здоров’я, і перемогу.

Лана Самохвалова.

Фото: Павло Багмут