“Дотик янгола”: як відіграла сезон київська філармонія
159-й сезон для Національної філармонії України можна назвати історичним: не кожного року музиканти грають твори українських і світових композиторів під роботу ППО та волання сирен. Через ракетні обстріли довелося ремонтувати приміщення філармонії й боротися з блекаутами, але це не завадило музичному закладу запустити десять нових проєктів для дорослих і дітей, дати 1375 концертів, ще й прийняти у своїх стінах трійко іноземних гастролерів. Укрінформ побував на фінальному концерті першого «воєнного» сезону в Національній філармонії, аби підбити підсумки останніх десяти місяців.
ЩОБ МУЗИКА БУЛА ДОСТУПНА ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ІНКЛЮЗИВНА
Спекотного літнього вечора люди збираються біля історичної будівлі XIX століття, що на Володимирському узвозі. Зараз близько 18:20, але поки всі двері до закладу зачинені. Якась жінка методично допитується, чи є в когось із присутніх зайвий квиток.
Ми стоїмо біля входу до Національної філармонії України та чекаємо, допоки зможемо увійти в просторі зали. Головне – не запізнитися: закриватиме сезон польський скрипаль-віртуоз Маріуш Патира. Його виконання творів Паганіні одне з італійських видань характеризує як «дотик янгола до скрипки» – інтригує, чи не так?
Нарешті двері відчиняють, і всі поціновувачі музики активно прямують усередину, до події ще хвилин 15. У залі зустрічаю виконувача обов'язків генерального директора Національної філармонії України Михайла Шведа, і ми проходимо в приймальню, аби обговорити підсумки сезону, що завершився.
Швед каже, що головним було налагодити роботу в більш-менш нормальному режимі та убезпечити слухачів, бо, наприклад, ракетний удар у жовтні минулого року дістав і пішохідний міст, й адміністративні приміщення філармонії.
“Довелося долати наслідки. Й облаштувати укриття, де ми відкрили музичний салон, як нову, цікаву, вишукану концертну камерну залу. Як і всі, ми долали блекаути завдяки забезпеченню альтернативного безперебійного енергоживлення», – згадує Швед.
Разом із оновленим салоном-укриттям, де навіть вибухи не зупинять гру музикантів, у філармонії обладнали простір для безбар’єрного доступу маломобільних гостей – для цивільних і військових, які знаходяться на лікуванні та реабілітації у шпиталях міста.
Господарчі проблеми, авжеж, не єдиний виклик для установи. Ким замінити професійних музикантів, які виїхали або служать у лавах ЗСУ? – ось у чому питання. Тож у філармонії активно працюють над залученням молодих інструменталістів. З цією метою з січня 2023 року запущено проєкт «Відкрита репетиція». Студенти музичних вишів можуть відвідати «репетиційну кухню» під час генерального прогону – і чудову музику послухати, і подивитися, як диригент співпрацює з оркестром та солістами.
«Це надзвичайно важливо для їхнього професійного розвитку. Найперше для майбутніх диригентів симфонічного оркестру. Музикознавці, виконавці – кожен може взяти щось для себе цікаве і корисне», – каже Швед.
Але ж мистецтво самими проблемами жити не може: воєнний 159-й сезон відзначився також запуском цікавих мистецьких проєктів. Наприклад, «Філармонія нескорених» присвячена підтримці музикантів із прифронтових територій. Подбали і про малих діток: інтерактив «Квест-концерт з кроликом Філармоном» – популярний захід для дітей від трьох років.
У філармонії по-своєму осмислюють досвід російсько-української війни, що виливається в поетичну месу «Слово – зброя» на тексти Анатолія Матвійчука. Війна та смерть – нерозлучні товариші, які, зокрема, забирають добровольців-митців. Їхню пам'ять вшановує концерт «Янголи мистецтва». Перемога України – також у думках музикантів. Грають музику кримськотатарської композиторки Ельвіри Емір (концерт «Симфонії Криму. Повернення»), також музиканти виконують «Кримські сонети» Адама Міцкевича. Загалом за цей сезон дали 1375 концертів.
«Артисти філармонії активно відвідували з концертами прифронтові території, госпіталі, а наших захисників залучаємо до відвідування наших програм у Колонному залі філармонії», – підсумовує Швед.
Попри війну до України приїздять артисти з-за кордону. Восени-взимку була перерва, а з квітня гастролі іноземців поновилися. Так, у травні до столиці завітав гітарист Рафаель Серралет.
«Він зворушив просто до глибини душі, виконавши власну обробку української колискової «Ой ходить сон», яку присвятив українським дітям», – згадує Швед.
Іспанський диригент Рамон Торрельєдо на початку червня вперше приїхав до Києва. Він зіграв з музикантами Симфонічного оркестру НФУ твори Федеріко Чуека, Едуара Лало, Мануеля де Фалья, Пабла Соросабаля, Федеріка Морено-Торроба та Хуана Хіменеса.
Закрити ж сезон не побоявся польський скрипаль Маріуш Патира – один із найкращих інтерпретаторів музики Паганіні.
«Участь закордонних виконавців у концертах – це важливий чинник підтримки українців у боротьбі за нашу державу, бажання бути поряд і підтримати нас. Для іноземців приїхати в країну, де триває війна – це подвиг», – підкреслює Швед.
МУЗИКА ПРОСТО ДИВОВИЖНА
З коридору чути другий дзвоник – вже час іти займати місце в залі. Наостанок мій співрозмовник запевняє, що робота філармонії не припиниться ні на мить. У липні слухачів чекають на концертах у новому музичному салоні, а в серпні – знову запрацює Колонний зал, де зіграють Малера, Штрауса, Бортнянського, Вівальді, Моцарта, Баха, Ревуцького, Березовського, Бетховена, Козаренка, Шуберта, Лятошинського, Шопена, Колодуба, Волтона, Елгара, Ліста.
Вестибюль спорожнів. На сходах бачу ту жінку, що шукала квиточок – у когось все ж таки знайшовся зайвий для завзятої меломанки. За програмою – виступ Патири, а далі – оркестр філармонії зіграє «Фантастичну симфонію» до мажор Луі Гектора Берліоза.
Зала повна. Виходить оркестр філармонії, і приміщення заповнюється гучними оплесками, які лише підсилюються, коли на сцену виходить диригент Микола Дядюра та скрипаль-соліст Патира.
Музиканти виконують Концерт №1 для скрипки з оркестром ре мажор Паганіні. А на біс звучить ноктюрн №20 до-дієз мінор Фридерика Шопена. Музика просто дивовижна! Словами описати складно, тому, напевно, і вдаються до метафор, які ще більш заплутують (ви чули, як янголи торкаються струн скрипки? Я – ні). Якщо казати приземлено, соло Патири – це години наполегливої роботи з інструментом, відданість і любов до музики. Ось це і вражає, це й змушує повну залу вставати з п'ятихвилинними оваціями.
Концерт закінчився – оркестр філармонії не менш блискуче відіграв Берліоза. Зала розходиться у піднесеному настрої і з великими сподіваннями на ювілейний 160-й сезон.
Світлана Ткачук, Київ
Фото Дмитра Головченка
