Російські маріонетки кожну зустріч починають з ритуального "танцю живота" про "гражданскую войну, хунту, яка має платити пенсії й утримувати мирних ополчєнцев"
- Важливо, що це не прямі переговори, до яких нас так наполегливо підштовхує Москва. Там присутня ОБСЄ, там усе фіксується координаторами цієї міжнародної організації. До роботи груп у якості експертів залучені представники Служби безпеки України, Міністерства закордонних справ.
До кожної зустрічі ми отримуємо директиви для ведення переговорів, а весь процес фіксується, це не шушукання по закутках. В оцих папках - документи, історія Мінського процесу, - показує чотири величезні папки, - до кожної зустрічі надсилається порядок денний. Потім по цій адженді (порядку денному, - ред.) отримуються довідки, інформація, позиція від різних інституцій влади - що відстоюємо, яку позицію ми представляємо. Там не може бути самодіяльності. Ми маємо вигризати крок за кроком маленькі українські перемоги, український інтерес. Це важка, консолідована, командна робота дуже багатьох людей - дипломатів, представників міністерств і відомств та ін.
Іноді здається, що ми працюємо в форматі "один проти чотирьох"... Бо представники РФ роблять вигляд, що вони глухонімі, голос подають украй рідко, виконують партію "нас там нет". Їхні маріонетки кожну зустріч починають з ритуального "танцю живота" про "гражданскую войну, хунту, яка має платити пенсії і утримувати мирних ополчєнцев". Все це безумство дійсно важко витримати і не зірватися. ОБСЄ займає "нейтральну позицію". Але мова йде про Україну, про заручників, про інші гуманітарні питання, і ти змушений у такій атмосфері шукати якийсь вихід із тунелю.
Вони зі мною там борються вже півтора року. То росіяни науськують на мене своїх підлеглих, то намагаються ввести заборону на в'їзд до РФ і до Білорусі, з якою в РФ єдиний простір. У результаті я, мабуть, єдина людина, якій заборонено в'ізд до РФ, але білоруси після грандіозного скандалу змушені мене пускати. У мене вже є колекція цих заборон і дозволів на в'їзди. А часом звучать відверті погрози. На одній з останніх зустрічей "мирные ополченцы" натякнули, що мій будинок буде спалено.
- За ці два роки переговори крутилися довкола головного вибору, що перше: безпека чи політичне врегулювання. Якщо простою мовою, то демілітаризація регіону, відведення військ чи спочатку вибори. Чи ми вже чітко для себе визначили, що ніяких виборів до відходу росіян не буде? Чи розуміє це світ? Тобто, цей червоний папірець стоїть уже чітко?
- Комплекс Мінських угод складається з чотирьох важливих блоків. Безпековий є ключовим, а ще - гуманітарний, економічний і політичний блок. Для наших західних партнерів завжди пріоритетними залишаються безпековий і політичний. Вони наполягають на необхідності "паралельності процесів", маючи на увазі безпековий і політичний блок. Мовляв, давайте доб'ємося припинення вогню і проведемо вибори.
Ну, в мене завжди одне питання: а хто спостерігатиме за цими виборами? ЦВК РФ? Якщо депутатам Європарламенту офіційно не рекомендують їхати на Донбас навіть на одну годину, то хто туди поїде спостерігачами, хто урни буде розносити? Ми запрошуємо всі уряди європейських країн, які виступають за паралельність - поїхали в Широкине, поїхали в Дебальцеве, поїхали, на Світлодарську дугу, і разом там під щоденними обстрілами будемо проводити вибори, паралельно, але в вашій, шановні, присутності...
Україна наполягає не на тижневій тиші, а на встановленні сталого миру, виведенні іноземної зброї і найманців, повній демілітаризації, на участі у виборах переселенців, українських партій і ЗМІ. І тут по жодному пункту немає згоди в політичній підгрупі.
Ми щодня намагаємося донести нашим західним партнерам необхідність послідовного виконання Мінських угод, де на першому місці - безпековий блок, потім - гуманітарний, економічний, і це створює передумови, фундамент для вирішення політичного блоку.
До речі, нам вдалося змінити ставлення наших європейських партнерів до гуманітарного аспекту. На останній зустрічі міністрів закордонних справ нормандського формату саме гуманітарні питання розглядалися як пріорітетні. Головуючий в ОБСЄ німецький міністр закордонних справ В.Штайнмайєр розпочав цю зустріч з теми заручників, саме цьому було присвячено найбільше часу. І треба було бачити обличчя Лаврова, який лише повторював: "Так, а что это мы обсуждаем, это не министерские темы, давайте переходить к политическому блоку". Я впевнена, що ЄС, наші партнери по нормандському формату дуже розчаровані тим, що питання звільнення заручників заблоковане, і вони добре розуміють, хто саме все це блокує...
- Гуманітарна тема це, насамперед, заручники?
- Так. Але не тільки. Це великий комплекс проблем. Тут і невиконання пункту про допуск на окуповані територіі міжнародних гуманітарних місій, робота яких сьогодні фактично заблокована. Попри всі наші зусилля, і досі не допущено МКЧХ до пошуку зниклих безвісти. Хоча це питання підіймається на найвищому, президентському, рівні. У Берліні, під час останньої зустрічі президентів і канцлера Меркель, начебто всі, у тому числі й Путін, сказали, що Червоний Хрест має бути допущений до тюрем на окупованих територіях, до пошуку зниклих безвісти. Але віз і нині там... Ми розуміємо, чому сьогодні окуповані Донбас і Крим закриті для міжнародних гуманітарних місій: так менше свідків.
Гуманітарні питання пов'язані з економічними. Інфраструктура населених пунктів на контрольованих владою територіях тісно переплітається з неконтрольованими, особливо в сфері енерго-, водопостачання. Електростанції працюють на певному типі вугілля, що добувається в шахтах на окупованих територіях. Якщо їх зараз "вирубити", то без тепла і світла залишиться величезна кількість людей в українському Донбасі. Зокрема, й на контрольованій українською владою території. Або, наприклад, поставка води на Луганщині. У нас це зараз одна з найгарячіших тем. Україна ставиться до людей на окупованій території, як до співгромадян-заручників окупантів, ми не можемо просто відрізати їм воду взимку. Врешті-решт, це може зруйнувати систему водопостачання в цілому, постраждають і райони, що перебувають під контролем влади. Але ж ми не можемо поставляти воду безкоштовно! Тим більше - на окуповані території, де зараз панує рубль, а не гривня!