Вимоги Заходу до України: тепер – лише в ультимативній формі
За останній тиждень в ЗМІ з’явилась низка заяв західних партнерів України, де вони в доволі жорсткій формі висловлювали претензії щодо блокування владою важливих реформ. Перший дзвіночок пролунав 10 січня – голова представництва Євросоюзу в Україні Х’юг Мінгареллі закликав створити Антикорупційний суд не як-небудь, а негайно. 15 січня з’явилась заява Міжнародного валютного фонду, в якій наші кредитори висловили незгоду на межі дипломатичності (чи й поза нею?) щодо президентського законопроекту про Антикорупційний суд.
А 16 січня втрутився і Світовий банк, який висунув ультиматум: якщо не врахуєте наші вимоги, про 800 мільйонів доларів кредиту не може бути й мови.
Одночасно з’являлись заяви і євродепутатів, і послів країн Заходу, зокрема Великобританії та США, які також були невдоволені виконанням Україною зобов’язань перед МВФ та ЄС.
Вимоги Заходу не обмежуються створенням незалежного Антикорупційного суду. Зокрема, Х’юг Мінгареллі в заяві 10 січня закликав владу припинити тиск на антикорупційні органи НАБУ і НАЗК, надати НАЗК ресурси для перевірки декларацій та скасувати норму про декларування громадських антикорупційних активістів. А 16 січня СБ доповнив свій перелік вимог якнайшвидшим введенням в дію закону про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність.
Такий «асортимент» вимог дозволяє говорити про надзвичайно потужний тиск Заходу на українську владу. У заявах і Євросоюзу, і МВФ, і Світового банку вже не йдеться про стурбованість чи занепокоєння, йдеться мало не про ультиматум. Чи це значить, що вимоги таки доведеться виконувати?
Укрінформ вирішив розібратись, якими будуть санкції до України, в разі невиконання або ж виконання лише частини заявлених вимог?
Антикорупційний суд: Президент Порошенко на поступки не піде, але залишить таку можливість Парламенту
Найголовніше питання - створення Антикорупційного суду у вигляді, який запропонувала Венеційська комісія, а не в тому, який запропонований у зареєстрованому в ВР законопроекті. У листі глави місії МВФ в Україні Роя ван Родена до глави АП Ігоря Райніна, спікера Андрія Парубія, Прем’єра Володимира Гройсмана та інших високопосадовців озвучено три ключові проблеми – процедура відбору суддів, терміни запуску суду і його юрисдикція.
Найперше, що не влаштовує МВФ – дорадча роль міжнародних експертів та представників донорських організацій в президентському законопроекті. Позиція Заходу така: Громадська рада має отримати механізм ветування призначення недоброчесних суддів.
Водночас, Світовий банк не вимагає повної заміни “президентського” законопроекту про антикорупційний суд. Але. По-перше, необхідно змінити межі юрисдикції Антикорупційного суду – він має займатись усіма справами, що розглядаються НАБУ і НАЗК, по-друге, вимогу до кандидатів «мати значний досвід роботи в українських і міжнародних антикорупційних організацій» треба прибрати, і по-третє, те саме - Громадська рада повинна мати право ветувати недоброчесних кандидатів, а міжнародні донори, в свою чергу, мають отримати право призначати членів Громадської ради.
В Адміністрації Президента ще вчора наполягали, що роль міжнародних організацій в процесі відбору суддів не може бути ключовою – лише консультативною. Але потім особисто Президент зробив крок назустріч, заявивши про можливість внесення правок у законопроект під час його розгляду в Парламенті. Втім, це у свою чергу залежитиме від того, яку позицію займуть депутати, на яких Президент має вплив.
Євросоюз поки що нічим не погрожує. Але вимагає значно більше, ніж МВФ
Крім створення Антикорупційного суду, Захід вимагає від України припинити тиск на вже існуючі антикорупційні органи, зокрема – НАБУ та НАЗК. На це натякнув голова представництва ЄС Х’юг Мінгареллі, додавши, що НАЗК має отримати ресурси для перевірки електронних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави. А прямим текстом про це заявила посол Великої Британії в Україні Джудіт Гоф. Мовляв, це може серйозно позначитися на репутації України. За її словами, йдеться про подальшу міжнародну підтримку України, не кажучи вже про прихід в країну нових інвестицій.
В офіційному зверненні представництва ЄС в Україні згадується про затягування Україною виконання умов угоди про асоціацію з Євросоюзом. Україні треба якнайшвидше ввести в дію закон про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність. Це необхідно для встановлення довіри до фінансової звітності суб'єктів економічної діяльності і, як наслідок, для сприяння інвестиціям та міжнародній торгівлі. Простими словами – поки Україна не змінить законодавство, західні інвестори просто не зайдуть.
Інше звернення, вже особисто від Х’юга Мінгареллі, стосувалось виборчої реформи. Пан Мінгареллі вимагав прийняття в другому читанні нового виборчого кодексу, розробленого групою депутатів на чолі зі спікером Парубієм. Пан Мінгареллі підкреслює, що цей кодекс необхідно ухвалити до початку передвиборчої кампанії, щоб вибори-2019 відбулись вже за новою системою.
ЄС також стурбований тиском на громадських активістів. Зокрема, Х’юг Мінгареллі вимагає скасувати норми Закону про протидію корупції, що стосуються подання електронних декларацій про доходи громадськими активістами. До речі, цю вимогу ЄС підтримав і Президент Порошенко – його представник у парламенті Ірина Луценко запропонувала внести ці закони в порядок денний на цей тиждень.
Невиконання Україною цих вимог– прямий шлях до економічного колапсу
Що ж буде, якщо вимоги МВФ та Світового банку не будуть виконані? МВФ, який категорично не погоджується з президентським законопроектом щодо Антикорупційного суду, вказує, що прийняття його в такому вигляді означатиме порушення Києвом своїх зобов’язань в рамках співробітництва з МВФ. А це у 2018 році - два транші кредиту на загальну суму близько 3,5 мільярдів євро.
Натомість Світовий банк налаштований ще категоричніше: Україна має врахувати їх рекомендації, інакше кредиту на $800 мільйонів –не буде.
І це – серйозно. Україні фінансова допомога МВФ, меншою мірою Світового банку, – життєво необхідна. Економіст Сергій Фурса стверджує, якщо Україна “посвариться” з МВФ, вона не просто не отримає транш, а взагалі випаде з програми допомоги. В такому разі, усі західні інвестори закриють усі проекти в Україні. “Але одразу кінець світу не настане. Здаватиметься, що все добре – але це буде ілюзією. Економічне зростання почне вгасати, резерви поступово вичерпаються, а згодом доведеться сплачувати борги. Без контролю МВФ економічна політика повернеться до традиційної підтримки національного виробника, результатом чого стане “відкат” усіх реформ, емісія гривні тощо”, - зазначає експерт.
Щодо глобальних перспектив експерти налаштовані ще скептичніше. “Перше, що відреагує на припинення співпраці з МВФ – курс валюти. Далі буде скорочення видатків бюджету. Девальвація гривні призведе до різкого дорожчання імпортних товарів, в тому числі газу. А тоді доведеться або ж різко підвищувати тарифи, або ж накопичувати дефіцит бюджету, що, в свою чергу, призведе до ще більшої девальвації. В такому разі про економічне зростання можна забути” - зазначає Сергій Фурса.
Захід навряд чи вдасться до санкцій. Це –ризик, враховуючи війну України з Росією
В перспективі будуть і політичні наслідки. Експерти сходяться на думці, що Україна стане вразливішою для агресора – Росії. “МВФ зараз не лише гарант нашого економічного добробуту, а й основний союзник у війні з Росією. І ціна розриву стосунків з МВФ буде відповідною” - вважає Сергій Фурса.
Детальніше в коментарі Укрінформу пояснив проблему аналітик Інституту світової політики Микола Бєлєсков.
“Захід чітко розмежовує питання стимулювання реформ в Україні і посилення обороноздатності країни. Невиплата чергового траншу кредиту спричинить в Україні фінансову кризу, дефіцит бюджету. Україна вже не зможе виділяти по 250 мільйонів доларів щомісяця на утримання армії. Відтак, Заходу доведеться балансувати - з одного боку сприяти реформам, подекуди й караючи за їх гальмування, а з іншого – посилювати Україну на фоні російської агресії” - вважає експерт.
А втім, чи можуть МВФ та Світовий банк піти на рішучі кроки у разі невиконання Україною їхніх вимог? Експерти вважають, що наразі такий сценарій нереальний. “Я дуже сподіваюсь, що і в НАТО, і в ЄС політики не забудуть власних заяв, що в питанні реформ за три попередніх роки Україна зробила більше, ніж за двадцять три попередніх. Сподіватимемось, вони врахують це, приймаючи рішення стосовно фінансової підтримки України” - прокоментував Укрінформу директор Інституту світової політики Євген Магда.
Зрештою проблеми, озвучені західними партнерами України, лежать не лише в міжнародній площині. Вони не обходять і український актив, який давно висуває схожі вимоги. Відтак, перед українською владою стоять надвеликі ризики – погіршення стосунків із Заходом та розігрів атмосфери всередині країни. Чи можливо таке проігнорувати в передвиборчий рік? Лише на перший погляд це питання видається риторичним. На жаль, є ще таке слово – популізм...
Микола Романюк, Київ
