Україна визнала Росію агресором. А Захід – визнає?..

Верховна Рада прийняла в другому читанні закон про реінтеграцію Донбасу, де серед іншого визначила Росію військовим агресором і окупантом. Тепер на українському законодавчому рівні визначено те, про що всі говорять з 2014-го року – війну названо війною, Росію – агресором, а “Л/ДНРи” взагалі мають зникнути із нашого словника – тепер це окупаційна адміністрація, і не інакше.

Отже, тепер офіційно визначений статус Росії – агресор і окупант. І це – небезпідставно: за 4 роки війни було зібрано безліч свідчень, документів, відеоматеріалів, експертиз, паспортів та посвідчень, що беззаперечно доводять присутність не лише російської військової техніки, а й кадрових російських військових на Донбасі та в Криму, а також фіксацію їхніх злодіянь на окупованих територіях. Чому ж навіть ці кричущі факти не призвели до того, щоб Захід також визнав російську агресію щодо України?

Судячи з реакції на Закон про реінтеграцію Донбасу – їм цього недостатньо. В коментарі Укрінформу прес-секретар представництва ЄС заявила, що “цей закон стосується внутрішньої організації українських цивільних і військових структур у контексті конфлікту на сході України з огляду на майбутню реінтеграцію територій, які нині є непідконтрольними українському керівництву. Ми очікуємо, що дипломатичні зусилля у вирішенні конфлікту, зокрема у форматі «Нормандської четвірки» та Тристоронньої контактної групи, продовжуватимуться на засадах виконання усіх відповідних зобов’язань”. Загалом, Захід промовчав і в Україні це сприйняли ледве не як перемогу.

Тому тепер залишається сподіватись, що лише рішення міжнародних судових інстанцій здатне вплинути на позицію Заходу. Крім поданого в Міжнародний суд ООН позову «лише» щодо порушення Росією прав людей на окупованих територіях та фінансування терористів, Україна ініціювала одразу кілька справ проти Росії. До Міжнародного кримінального суду в Гаазі поданий також позов щодо визнання Росії ініціатором збройного конфлікту і порушення нею прав та інтересів України, а до Європейського суду з прав людини – щодо утисків кримськотатарського народу. Готуються й інші позови, наприклад, в Міжнародний трибунал ООН щодо порушення Росією морського права.

Зрештою, факт агресії Росії Україна доводитиме в Міжнародному кримінальному суді, і до цього процесу має бути прикута особлива увага. Але враховуючи те, що Україна ініціювала позов лише торік, рішення суду буде ще не скоро, а якщо точніше, то після 2019-го року.

Укрінформ вирішив розібратись, в якому стані зараз перебуває визнання Росії агресором де-юре та чи призведе прийняття закону про реінтеграцію Донбасу до зрушень в цьому напрямі?

Військова агресія – доведена. Тепер докази мають врахувати міжнародні суди

Доказів воєнних злочинів Росії на території України, які були передані до міжнародних судів і надані міжнародній спільноті – безліч і усі вони різні. Росія вже і не намагається приховувати свою військову присутність на території України. І це не лише визнання особисто Путіним російської військової операції в Криму навесні 2014 року. Свіжіший приклад – інформація на сайті Кремля про присвоєння чергових звань російським офіцерам, які – це доведено - воювали проти України. Про це ще влітку 2017-го говорив секретар РНБО України Олександр Турчинов. "Путін підписав укази про присвоєння генеральських звань кадровим російським військовим за злочини, вчинені на сході нашої країни".

А у вересні 2017 року Президент Порошенко продемонстрував на засіданні Радбезу ООН паспорти російських військових, яких українці захопили в полон. “Є незаперечні факти, що Росія створила, контролює, керує та підтримує терористичну операцію на Донбасі”, - наголосив тоді Порошенко.

«Передано на розгляд суду понад 1200 конкретних фактів, як кажуть, не «одна бабуся розповіла», не «мені сусід розповів», а саме – конкретних задокументованих фактів, які говорять про присутність регулярної російської армії на території України» - зазначив в коментарі інтернет-порталу radiosvoboda.org заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука.

А нещодавно СБУ офіційно заявила, що має близько 400 свідчень про збройну агресію, фізичне насильство та знущання російських військових над українськими громадянами від осіб, що утримувались в полоні на окупованих територіях. Ще раз: 400 свідчень лише від сотні з лишком осіб, що утримувались в полоні! Очевидно, що повний обсяг доказової бази, яка є в українських спецслужб і дипломатів – в десятки, а то і в сотні разів більший.

І про війну на сході України в міжнародних судах уже не мовчать. Зокрема, у звіті прокуратури Міжнародного кримінального суду за 2017 рік вже йдеться про «ознаки міжнародного збройного конфлікту на сході України».

Україна не дуже затягувала подачу позовів – сама процедура неабияк довга

Якщо ж усі докази зібрані, то чого ж досі не було остаточного рішення міжнародного суду стосовно злочинних дій Росії? Ще в 2014-2015 роках лунали звинувачення в бік українських урядовців, мовляв, вони навмисне затримують подачу позовів в міжнародні суди. Проблема ж полягала в тому, що ані Україна, ані Росія досі не ратифікували Римський статут, тобто не визнали Міжнародний кримінальний суд, а тому й рішення його не були б обов’язковими для виконання. Експерти хвилювались, що в разі ратифікації його Україною – Росія одразу б подала безліч позовів, і нехай з часом би виявилось, що ледве не всі вони є брехливими, тривалі розслідування могли б підірвати політичну підтримку України в Європі.

Втім, наразі статут ще не ратифіковано, але позов в Міжнародному кримінальному суді все ж розглядають...

Загалом, справи, що розглядаються в міжнародних судах, зазвичай не вирішуються за кілька років. Михайло Пашков – співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, в коментарі Укрінформу розповів, що тому є кілька причин.

“По-перше, судові справи, подібні до ініційованих Україною в міжнародних інстанціях завжди розглядаються довго. По-друге, вони досить дорого обходяться Україні – для захисту наших інтересів залучені міжнародні юристи та юридичні фірми. Але наразі дуже важливо те, що створюються прецеденти позовів проти Росії”, - вважає експерт.

Закон про реінтеграцію Донбасу підсилить позицію України в західних судах

Як вплине офіційне визнання Україною агресії РФ на справи, що зараз розглядаються в міжнародних судах? По-перше, важливо, що визнання Росії окупантом дозволяє покладати на неї повну відповідальність за порушення прав людини на окупованих територіях. А по-друге, те, що позиція України прописана в законодавстві, може підсилити нашу позицію у Міжнародному суді ООН.

“У квітні 2017-го суд вже визначав тимчасові заходи стосовно Росії - про забезпечення прав кримськотатарського населення, про утримання від дискримінаційних дій стосовно громадян Криму. Це рішення було проміжним і не має особливої юридичної сили. Але навіть воно лягло в основу резолюції Генеральної асамблеї ООН, прийнятої в грудні 2017 року. Тобто до рішень судів західні політики дослухаються”, - пояснює Михайло Пашков.

“І найважливіше, Міжнародний кримінальний суд в Гаазі оприлюднив 4 грудня попередній звіт розслідування справи України проти Росії. Там події в Криму і на Донбасі вже кваліфіковані як міжнародний збройний конфлікт. В цьому контексті закон також важливий, адже він зміцнить позицію України”, - зазначає Пашков.

Після прийняття закону сюрпризів від Заходу очікувати не варто

“Зрозуміло, що жодне рішення парламенту, яке підштовхує до конфронтації з Росією, Заходу не сподобається”, - розповів Укрінформу Євген Магда, директор Інституту світової політики.

Дещо іншу позицію з цього питання має Михайло Пашков. “Захід вже висловлював свою позицію – є резолюція ОБСЄ липня 2017-го, є резолюція Генеральної асамблеї ООН, є резолюція Парламенту Євросоюзу. Вони чудово уявляють, що відбувається сьогодні на Донбасі – хто там діє, чиї війська там воюють. Тим більше, що прийнятий Україною закон не був для них несподіванкою, вони були про це поінформовані. Відтак, західні країни ставитимуться до позиції України з розумінням і в цілому її підтримуватимуть”, - запевняє експерт.

Микола Романюк, Київ