Чи стала Незалежність самоцінністю?
Ми святкуємо 27-річницю Незалежності. І здається чи не вперше ми не бачимо гострих дискусій чи потрібен цього дня військовий парад (більшість згодна, що потрібний), чи, взагалі, правильним шляхом ми рухаємося.
Чи є це ознакою того, що Незалежність стала самоцінністю? Чи є вона абсолютною цінністю, враховуючи, що ми поки що не збудували ані нормальною демократії, ані нормальної економіки? Які головні досягнення і головні проблеми, незалежності, які ми так і не змогли вирішити? І що для вас є головним символом Незалежності? Ці запитання ми поставили перед відомими правозахисниками, вченими, істориками.
ЦІННІСТЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ РЕЗУЛЬТАТАМИ ВСІХ СОЦДОСЛІДЖЕНЬ
Євген Головаха, академік, заступник директора Інституту соціології Національної академії наук:
-Це навіть не викликає жодного сумніву. Те, що незалежність стала абсолютної цінністю, підтверджується десятиліттями соціологічних досліджень. Щороку Київський міжнародний інститут соціології проводить опитування, в якому є два питання: чи пішли б ви знову на референдум, і чи проголосували б за Незалежність. Передостанні цифри - 90% пішли б, а 70% проголосували б «так». Це стійка тенденція, і вона дає можливість казати, що ця цінність вже сформована.
Що стосується головних «недоробок», чи викликів, чи незаверешностей нашого державного будівництва… Їх дуже багато. Державність такий продукт, будівництво якого вимагає тривалого часу. А ми створюємо цей продукт в умовах досвіду відсутності державності, відсутності стійких демократичних інститутів, у сусідстві з державою, яка постійно намагалася позбавити нас тої демократії. Так, цей будинок явно недобудований, але він свій і відмовлятися від нього ніхто не хоче.
Що стосується головного символу Незалежності, то особисто для мене якогось одного немає. Але всі державні символи працюють і до них в суспільстві позитивне ставлення.
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ Є ЗАСОБОМ ПОРЯТУНКУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ВІД ГЕНОЦИДІВ
Олександр Палій, історик:
-Незалежність є засобом порятунку українського народу від геноцидів, типу Голодомору. Це значно важливіше ніж будь-які інші мотиви.
Раніше українців нищили, намагаючись забрати нашу землю, ресурси і нашу історію, і світ навіть не знав про це, не кажучи про байдужість. Українців тихо знищували мільйонами. Зараз уже цього не вийде - і це колосальний здобуток Незалежності.
Інший здобуток - можливість самореалізовуватися у світі. Для українців відкрилися багато можливостей, які були тотально заблоковані Москвою. Основна маса українців тільки починає усвідомлювати ці можливості. Все, що виросло матеріального в нашій країні останні десятиліття - все це завдяки відкриванню для України Європи і світу. Кожен рік наш експорт до Європи росте на третину. З цього вже живуть мільйони і мільйони українців. Це зрушення колосального масштабу!
Власне, проти цього так істерив Кремль 4 роки тому. Кремлю треба було продовжувати пити соки з України, без того, щоб пити кров України, в нього настає "ломка". Незалежність України звільнила наш народ від цього упиря, хоч це звільнення насправді почалося щойно 4 роки тому.
Що стосується демократії, то я б не посипав голову попелом. У нас демократія значно більш, так би мовити, демократична, ніж у більшості країн Європи. А вони йшли до своєї через сотні років реформ. Для нас цей перехід відбувся значно легше й органічніше, бо демократія з елементами анархії взагалі властива слов'янам. Це ще візантійці півтори тисячі років тому писали. Для нас в демократії зараз найголовніше - навчитися безумовно поважати авторитет власних інституцій. А це неможливо без самоповаги людей. Взагалі, якість демократії є прямою функцією від якості людей, які її складають.
А економіка у нас рухається вперед. Економіка прямо залежить від трудових якостей нашого народу, а вони одні з дуже конкурентоздатних у світі. З країни виїхали мільйони за 27 років, п'яту частину промисловості ампутував агресор - а наша економіка дуже непогано росте. Ну хіба не диво?
Головні досягнення - це зростання, попри всі випробування, наших людей. Зростання національної самосвідомості, моральне зростання, особливо помітне в часи революцій, а також те, що безліч людей самостійно знайшли собі місце в абсолютно новій економічній моделі.
Головна проблема - це те, що моральний розвиток мас завжди іде дуже повільно, а повести швидше - дуже мало гідних. У всьому світі еліти менш пронизані деморалізацією, ніж загал. У нас же, завдяки 300-літній роботі Московщини, все навпаки. Створена внутрішня корпоративна культура політичного класу, яка сама в собі є деморалізуючою.
Крім того, колосальною шкодою є монополії в бізнесі і володінні землею. По суті, левова частка політичного класу є словоблудною обслугою монополій. Упевнений, кілька мільйонів дрібних власників на землі дуже серйозно і позитивно змінили б у нас політичний клімат. Крім того, нам дуже потрібно оздоровлення медіа від іноземного впливу.
Головним символом Незалежності для мене стали ті тисячі молодих людей, які під час Революції та Війни за Незалежність зневажили всі облуди і заступилися за свій народ.
ТЕ, ЩО МИ МАЄМО, ЦЕ ВЖЕ САМО ПО СОБІ ДИВНИЙ РІВЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Йосиф Зісельс, дисидент, громадський діяч, член Української гельсинської спілки:
-Незалежність після трьохсот років колоніальної залежності і не повинна, і не могла стати абсолютною цінністю. Покажіть мені країну, яка після 300 років перебування у такій залежності за 27 років побудує і демократію і економіку!
Те, що ми маємо, це вже саме по собі дивний рівень незалежності, але ми рухаємося. Рухаємося так, як дозволяють історичні обставини, розмір країни, ментальність. Це перша в історії велика православна країна, яка відривається від імперії. Ми йдемо перші цим шляхом.
Це тягне великі труднощі, насамперед труднощі ідентичності. Всіх, хто мав незалежну ідентичність знищували, висилали. Століттями відбувалася штучна селекція, коли залишали тільки тих, хто був готовий служити імперії, працювати на її користь. І після тих втрат, ми рухаємося непогано. Тож дайте час, щоб процеси відтворилися і дійшли до розвитку. Я не можу задоволений темпом, але вектор правильний і ми рухаємося. Так як дозволяють розміри, історія та ментальність...
Наша психологія - саме вона головна перешкода… Уявіть країну - 45 мільйонів людей, більшість з яких євразійської ідентичності. Має народитися декілька генерацій вже періоду Незалежності, щоб суттєво виріс відсоток людей нерадянської ментальності.
Головним досягненням і символом Незалежності я вважаю те, що за мною не бігає КДБ, не саджає мене, не робить обшуки, а я спокійно розмовляю з вами. Це дуже дорого вартує – повірте мені.
МІЙ ШЕСТИРІЧНИЙ СИН ПОДІЛЯЄ ВЕСЬ СВІТ НА «УКРАЇНИ», З ЯКИХ НАЙКРАЩА – НАША
Кирило Галушко, історик:
-Незалежність стала цінністю, але не для всіх. В Україні зростає покоління, яке у ній народилося. Для нього та їхніх дітей таких питань вже не буде.
Попри "те, що не збудували" квітнучу та розвинену державу, головне - є процес. Є рух. За рік чи 5 рай на землі не збудувати. Але через майданний цикл Україна прогресує, бо це показує зростання спільноти.
Головне наше досягнення - нова армія та соціальна волонтерська індустрія, яка її підтримує. Для Незалежності головна запорука це захист її від загрози із зовні. А справа цивільних - налагоджувати життя всередині.
Головні проблеми - старі. Їх треба навчитися вирішувати не в майданний спосіб. Але щоденна праця на зміну країни дається важче, аніж три місяці повстанської боротьби.
Головний символ Незалежності особисто для мене є те, що мій 6-річний син вважає, що увесь світ поділяється на "україни". Але наша, на його погляд, - найкраща Україна.
ДЛЯ МЕНЕ СИМВОЛОМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СТАЛА ПОЯВА НОВОЇ ЛЮДИНИ
Іван Заєць, народний депутат України п`яти скликань, один з авторів Конституції:
-Для значної частини громадян Незалежність стала абсолютною цінністю. І ілюстрацією цього може бути поведінка українців в російсько-українській війні. Якщо люди готові помирати за державу, значить є процес усвідомлення на національному рівні власної держави як абсолютної цінності.
Є категорія людей, патерналістів, які в постійній претензії, бо з одного боку вони вимагають від держави захисту, з іншого боку - вони не сприймають її як свою національну державу.
Але рух в розвиток національної держави – невідворотній, і нема що ловити на цьому полі нашим ворогам.
Щодо «довгобудів» нашої незалежності. У нас досі існує інституційна слабкість. А вона породжує повільність реформ. Зокрема, в сільському господарстві. Нам так і не вдалося породити власника землі, господаря, не вдалося створити фермерську Україну, земля належить монстрам - агрохолдингам, які знекровлюють село.
Ще одна незавершеність - те, що наша влада не зважилася на проведення україноцентричної гуманітарної політики, що вона не осягла природу сучасних національних держав. Державотворчі процеси будувалися не на ідеологіях національної держави, а на політичній і культурній традиції сусідніх держав, у першу чергу Російської.
Що стосується нових символів, для мене головні всі державні символи, прапор, тризуб, гімн. Але ще одним символом для мене стала поява нової людини.
Лана Самохвалова, Київ
