Зеленський у Нью-Йорку: перше знайомство

Частина Першої авеню Нью-Йорка, де розташована штаб-квартира ООН, як і всі під’їзди до неї, вже повністю перекрита поліцією. Цими днями сюди прибувають понад сто лідерів держав, серед яких – 47 глав урядів. На високий тиждень акредитовано майже чотири тисячі (!) працівників медіа. Очі світу націлені на 38-поверхову будівлю у центрі найбільшого мегаполісу Америки. І як хто не ставився б до ООН, саме вона залишається найважливішим дипломатичним майданчиком світу. У часи, коли світ постає перед такою кількістю викликів, як нині, очікування від організації – надвисокі.

Лише минулого тижня відкрилася нова, 74-та сесія Генеральної асамблеї ООН. У рамках тижня важливих гостей відбудуться п’ять самітів ООН: Кліматичний саміт, саміт Цілей сталого розвитку ООН, Саміт універсальної охорони здоров’я, Саміт фінансування задля розвитку, спеціальний саміт щодо розвитку малих острівних держав.

Основна увага буде прикута до двох днів високих дебатів у Генасамблеї ООН, коли у “парламенті світу” виступатимуть лідери держав. Крім того, на полях Генасамблеї відбуватимуться сотні двосторонніх зустрічей: лідери використовують можливість скоординувати зовнішньополітичні годинники й узгодити питання двосторонніх відносин. Аби всім вистачило місця для зустрічей, поверхи будівель Генасамблеї, Секретаріату та Радбезу навіть перегороджені спеціальними пересувними стінками-ширмами. У закутках цього дипломатичного лабіринту, площа кожного з яких рідко перевищує 10 квадратних метрів, делегації та лідери шукатимуть виходи з глухих кутів та відповіді на виклики, які стоять перед їхніми націями.

Володимир Зеленський за чотири місяці на посаді президента України вже встиг провести ряд двосторонніх зустрічей з лідерами інших держав. Однак на Генасамблеї, до якої прикута увага, без перебільшення, всього світу, він виступатиме вперше. Крім заходів в ООН у президента також запланований ряд зустрічей по лінії співробітництва Україна-США, серед яких – і перша зустріч з американським лідером Дональдом Трампом. Вона відбудеться у неординарній атмосфері, оскільки останніми днями Україна знаходиться під потужними променями софітів американських новин – не з найбільш приємної причини.

Укрінформ розібрався – що заплановано у рамках візиту та чого очікувати від зустрічей.

СЛУГА НАРОДУ НА ТРИБУНІ ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ

Тиждень в ООН розпочнуть традиційно США, як країна перебування організації. Вже у понеділок, 23 вересня, об 11:30 за Нью-Йорком (18:30 за Києвом) у штаб-квартирі відбудеться захід, присвячений захисту релігійної свободи у світі, організований США. На ньому будуть присутні президент Сполучених Штатів Дональд Трамп і віцепрезидент Майк Пенс. Американський президент звернеться до присутніх із промовою, яку анонсують як “найпотужнішу промову на захист релігійної свободи в історії”. Тема захисту людей, які піддаються нападам та переслідуванню через своє віросповідання, є однією з головних “американських” тем в ООН. Відкриваючи тиждень такою подією, американський лідер прагне, за словами прес-служби Білого дому, “задати тон” Генеральної асамблеї. До слова, Україні є що розповісти про переслідування на релігійному ґрунті: цілий корінний народ – кримські татари – вже понад п’ять років страждає і піддається систематичним репресіям з боку російської окупаційної адміністрації у тимчасово окупованому Криму.

Український же президент вперше виступить на Генасамблеї, як очікується, ввечері 24 вересня (за Нью-Йорком) на саміті Цілей сталого розвитку (ЦСР) ООН.

Програма ЦСР була ухвалена на заміну попереднім оонівським “Цілям тисячоліття”, термін яких збіг у 2015 році, та розрахована до 2030 року. Вона передбачає прогрес держав-членів за 17-ма ключовими напрямами: подолання бідності; подолання голоду і розвиток сільського господарства; міцне здоров’я і благополуччя; якісна освіта; гендерна рівність; чиста вода та належні санітарні умови; доступна та чиста енергія; гідна праця та економічне зростання; промисловість, інновації та інфраструктура; скорочення нерівності; сталий розвиток міст і громад; відповідальне споживання та виробництво; пом’якшення наслідків змін клімату; збереження морських ресурсів; захист і відновлення екосистем суші; мир, справедливість і соціальні інститути; партнерство заради сталого розвитку.

До слова, порядок денний українських реформ відповідає більшості із сімнадцяти заявлених ООН цілей. Наша держава може здійснити справжній прорив у виконанні ЦСР, враховуючи період таких глибинних трансформацій, який вона проходить уже понад п’ять років.

Очікується, що президент України виголосить свою першу промову саме на цьому саміті.

Однак основна увага української аудиторії буде прикута до виступу президента, власне, на високих дебатах Генасамблеї ООН.

Він запланований на 9-ту ранку за Нью-Йорком (16-ту годину за Києвом) 25 вересня. Президент Зеленський фактично відкриватиме другий день дебатів. Це буде його перший виступ на Генасамблеї, і, звісно, світ уважно прислухатиметься до сигналів, які український лідер надішле з головної дипломатичної трибуни світу. Як пояснив напередодні візиту українським ЗМІ помічник президента Андрій Єрмак, виступ глави держави міститиме меседжі про місце України у світовому співтоваристві, позицію України, плани нової влади щодо розвитку країни, боротьби з корупцією, внутрішньої політики.

Водночас на полях Генасамблеї українська делегація на чолі з президентом та за участі міністра закордонних справ Вадима Пристайка проведе ряд двосторонніх зустрічей. Очікувати від них якихось суттєвих проривів не варто, оскільки формат зустрічей на полях ГА обмежений часом і радше передбачається для обміну позиціями, проговорення основних спільних інтересів, донесення потрібних меседжів, а не для глибоких перемовин.

Очікується, що українська делегація приділить увагу різним регіонам світу, а також країнам, до яких прикута стрілка компасу стратегічного курсу нашої держави: членам ЄС та НАТО.

Оскільки у штаб-квартирі зберуться лідери держав, які входять до Міжнародної групи з розслідування трагедії #МН17 (Нідерланди, Малайзія, Австралія, Україна), можна очікувати новин, серед інших, і з цієї теми. Нещодавно в ООН, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу, заявили, що закликають усі держави надати повне сприяння прокурорам Нідерландів у розслідуванні цього воєнного злочину. До слова, Росія веде свою дуже активну і цинічну гру на цьому полі. Кремль координує цілу мережу корисних ідіотів, які знімають фільми та пишуть статті, де заперечують причетність Росії до загибелі 298 пасажирів рейсу. Відомо також, що російська сторона докладає величезних зусиль, аби похитнути позицію Малайзії. Її прем’єр уже відзначився заявами про те, що, мовляв, “не все так однозначно” у справі #MH17. Із наближенням судового розгляду в березні 2020 року пристрасті довкола цієї теми лише зростатимуть.

Із важливих двосторонніх зустрічей на полях ГА відбудуться і переговори глави МЗС України Вадима Пристайка з очільником угорської дипломатії Петером Сійярто. Нова українська влада вже анонсувала пошук діалогу з Угорщиною задля добросусідських взаємин попри прикрі непорозуміння минулих років.

Оонівська програма Володимира Зеленського завершиться зустріччю ввечері 26 вересня, у четвер, із генеральним секретарем Антоніу Гутеррешем. Раніше, у вересні Гутерреш вітав обмін утримуваними особами між Росією та Україною та заявляв, що це обнадійливий крок на шляху мирного врегулювання. Генсек ще тоді запевняв, що докладе всіх зусиль, аби сторони “не втратили момент” і продовжували рухатися шляхом мирного врегулювання. Ба більше: він пообіцяв “підштовхувати” обидві сторони на цьому шляху. Більше деталей не додав, тому конкретики у цій ініціативі поки що небагато. Тут варто пам’ятати, що загалом ООН нині не є майданчиком врегулювання російсько-української війни. Для цього існують Нормандський формат, ОБСЄ та Тристороння контактна група у Мінську. Проте певні зусилля персональної дипломатії з боку генсека не виключені. Нагадаємо, російську сторону на Генасамблеї представлятиме глава МЗС Росії Сергєй Лавров.

“ПЕРШЕ ПОБАЧЕННЯ” ІЗ УКРАЇНСЬКОЮ ДІАСПОРОЮ У США

Президент України використає нагоду візиту до Нью-Йорка, аби навести перші містки з американськими друзями. Заплановані зустрічі з українською діаспорою, американськими бізнес-колами та єврейськими організаціями США.

Із діаспорою Зеленський зустрінеться вже ввечері у понеділок, 23 вересня. Зустріч, яка проходитиме без участі преси, повинна стати першим знайомством українців Америки й нового президента. Українська діаспора США, яка налічує понад 1,5 мільйона українців – фундамент дружби двох держав. Саме українці у США здійснювали визначний, критично важливий вплив на геополітику і курс США щодо України у численні поворотні моменти історії нашої держави. Чого варта лише їхня участь у визнанні Вашингтоном результатів референдуму про незалежність у грудні 1991 року.

Враховуючи, що на останніх президентських виборах більшість американських українців підтримали опонента чинного президента, попереднього главу держави Петра Порошенка (за нього проголосували 73,76% виборців у США), можна очікувати, що ставлення до нового президента здебільшого, – досі насторожене і скептичне. Тому зустріч саме буде нагодою познайомитися, проговорити порядок денний та почати розбудовувати довіру. З того, що вдалося почути й від нової влади, і від представників діаспори, – прагнення до довіри та співпраці є в обидвох сторін.

На зустрічі з американським бізнесом можна очікувати, що новий президент закликатиме інвестувати в Україну, зокрема і в галузі ІТ та високих технологій, переконуватиме у серйозності своїх намірів радикальної модернізації та трансформації економіки України, встановлення верховенства права та створення сприятливого інвестиційного клімату.

Варто розуміти, що цей візит є, передусім, націленим на участь у Генасамблеї ООН. Тому американські зустрічі носять радше оглядовий та ознайомчий характер. Крім того, вони важливі для нової влади заради підготовки офіційного візиту до Вашингтона, який відбудеться пізніше. Проте з лідером США президент Зеленський теж зустрінеться. Їхні перемовини вже заплановані на середу 25 вересня. Пресконференції за її результатами не очікується, але журналістам, можливо, вдасться поставити лідерам кілька запитань під час короткого доступу до лідерів для фотографування та відеозйомки після завершення перемовин.

НЕ ВТРАТИТИ СТРАТЕГІЧНІ ІНТЕРЕСИ У ЦЕНТРИФУЗІ СКАНДАЛІВ

Щодо зустрічі американського та українського лідерів є, як-то кажуть, дві новини: одна хороша, інша – погана. З якої почати?

Хороша полягає у тому, що довгоочікуване особисте знайомство президентів нарешті відбудеться. Оскільки обидва лідери є яскравими представниками “нових часів”, коли до влади приходять неочікувані й “позасистемні” кандидати, їхня особиста “хімія” на цій зустрічі – особливо важлива й цікава.

Друга ж новина – менш заохотлива: особисте знайомство відбудеться на тлі скандалу у внутрішній політиці США, у центрі якого знаходяться саме українсько-американські відносини. Ім’ям нашої держави останніми днями починаються випуски ледь не всіх американських новин, причому цього разу причиною такої уваги є зовсім не дії української влади.

Для тих, хто пропустив попередні серії, повторимо. Ті ж, хто в курсі, можуть перескочити кілька абзаців.

У середу минулого тижня стало відомо, що один із членів американської розвідки подав на ім’я генерального інспектора директорату національної розвідки США донос, який стосувався розмови президента США Дональда Трампа із невідомим “іноземним лідером”. Американські ЗМІ з посиланням на власні джерела повідомили, що у документі йдеться про те, що американський лідер, мовляв, зробив якусь “пропозицію” закордонному главі держави, яку безіменний викривач, маючи доступ до змісту розмови, сприйняв як настільки неприпустиму, що вирішив негайно донести інформацію до керівництва.

У США таких людей офіційно називають “викривачами”, а закон надає їм особливий статус і захист. За кілька днів, допоки скандал набирав обертів, ЗМІ розвідали, що йдеться саме про розмову Трампа і Зеленського, яка відбулася наприкінці липня.

Із посиланням, знов таки, на власні джерела, американська преса допускає, що Трамп міг вимагати у нового українського президента розслідувати корупційні підозри щодо свого головного опонента у Демократичній партії США Джозефа Байдена, а точніше – його сина, Хантера Байдена, який перебував у наглядовій раді української енергетичної компанії “Бурісма”. Мовляв, коли щодо компанії почали розслідування ще за генпрокурора Віктора Шокіна, тодішній віцепрезидент Байден вимагав його звільнити – а це, своєю чергою, нібито доводить, що він хотів покрити можливі корупційні діяння свого сина.

Персональний адвокат Трампа Руді Джуліані був особливо активним у просуванні цієї логіки, яку ставлять під сумнів більшість українських та закордонних експертів (врешті-решт, навіть якби такий намір був, існувала безмежна кількість способів “вирішити” питання будь-яким іншим чином, а не публічними закликами до звільнення генпрокурора).

Більше того, американські ЗМІ та опоненти президента США натякають, що саме із цим тиском на нову українську владу пов’язаний ініційований Трампом неочікуваний перегляд програми фінансування ініціативи безпекової допомоги Україні, який на певний час “заморозив” освоєння коштів. Опосередковано на користь такої версії свідчить той факт, що президент США розблокував фінансування ледь не у той самий день, коли Конгрес США направив офіційний запит щодо можливого тиску на Україну та шантажу військовою допомогою з боку президента США.

Сам Дональд Трамп рішуче заперечує будь-який тиск на нового українського президента задля розслідувань щодо Байдена-молодшого. Водночас, сам факт обговорення такої теми не заперечують, здається, ні у Вашингтоні, ні у Києві.

Варто відзначити, що на цих вихідних Трамп дуже схвально сприйняв сигнали від глави МЗС України Вадима Пристайка, який в інтерв’ю українським ЗМІ розповів, що тиску під час розмови не було.

Проблема полягає у тому, що тему взяли “в розробку” і в протилежному таборі: Джо Байден уже використовує її у власній виборчій кампанії. Він не лише опублікував різку заяву з вимогою негайно опублікувати стенограму розмови Трампа і Зеленського, але й розсилає посилання на неї в агітаційних смс-повідомленнях прихильникам у рамках виборчої кампанії. Насправді, якщо факт шантажу коштами військової допомоги задля “сприяння” у пошуку компромату на опонента підтвердиться, землетрус досягне величезних позначок за політичною шкалою Ріхтера. Такі звинувачення, як зазначають експерти, з юридичної точки зору цілком тягнуть на імпічмент.

До речі, сам Джозеф Байден не останньою чергою додав аргументів протилежній стороні. Справа у тому, що ще у січні 2018 року, виступаючи у Раді з міжнародних відносин у Нью-Йорку, Байден чомусь вирішив похвалитися тим, як вимагав звільнити генпрокурора Віктора Шокіна. Мовляв, він виставив ультиматум українській владі – або ви його звільняєте, або не отримаєте транш фінансової допомоги. І після цього, мовляв, генпрокурор був негайно звільнений. Схоже, прагнення хизуватися рішучістю у спілкуванні з іноземними партнерами цього разу зіграло проти Байдена. Адже він фактично сам зізнався у тому, в чому Демократична партія нині звинувачує президента США Дональда Трампа – шантажу коштами задля політичних рішень іноземної держави. Тепер відеозапис цієї промови використовують як контраргумент усі прихильники Трампа.

Гостроти цьому контексту додає й те, що вже на наступний день після зустрічі Трампа і Зеленського у Нью-Йорку – із цієї “скандальної” теми у Конгресі США свідчитиме директор національної розвідки США Джозеф Магуайр. Саме він нині є розпорядником інформації від викривача. І саме від нього Конгрес США вимагає її передати (до речі, закон про викривачів у таких випадках передбачає ледь не обов’язкову передачу інформації до Конгресу).

У таких умовах можна очікувати, що саме питання скандалу домінуватиме у публічному просторі довкола зустрічі двох лідерів у Нью-Йорку. Не виключено, що президент США також розраховує використати зустріч із українським лідером напередодні важливих свідчень Магуайра у своїх цілях – зокрема, задля того, щоб засвідчити, що жодного тиску не було. Не складно передбачити, що така заява із вуст Володимира Зеленського була би найбільш переконливою і найбільш вигідною Дональду Трампу в цей момент часу.

У скандалізованій новинній центрифузі останніх днів дуже важливо не втратити фокус. Національні інтереси залишаються незмінними: Сполучені Штати Америки були, є і будуть головним стратегічним союзником України. Партнерство двох країн засноване на міцній двопартійний підтримці. Це означає, що Україну в боротьбі проти російської агресії та прагненні демократичного розвитку, безпеки й благополуччя свого народу – історично підтримують як Демократична, так і Республіканська партії США. Участь у президентській виборчій кампанії 2020 року на одній зі сторін гарантовано підірве ці міцні й стратегічні стосунки. Тому не варто слухати українських “експертів”, які з екранів телебачення радитимуть використовувати внутрішньоамериканську політичну боротьбу в своїх цілях. Зазвичай, такі поради дають ті, хто нічого не тямить у стосунках США й України.

Варто також пам’ятати, що саме у Конгресі США, а не в Білому домі, історично знаходиться серце підтримки України. Десятки американських законодавців, серед виборців яких багато українців, щиро підтримують нашу країну. Саме на їхню думку варто орієнтуватися у першу чергу. Грубо кажучи, навіть у разі, якщо українською владою буде з якихось причин “незадоволений” американський президент, ефект від цього завжди “амортизує” Конгрес. А от у разі втрати двопартійної підтримки у Конгресі, жодна “прихильність” Білого дому стратегічним стосункам уже не сприятиме.

До речі, одним із беззаперечних, хоч і парадоксальних, результатів скандалу цілком може бути й таке: навіть у разі, якщо ініціатива тиску на Україну з використанням шантажу коштами військової допомоги справді існувала у природі, тепер, після такого публічного скандалу, шанси, що такий тиск можливий у майбутньому – наближаються до нуля. Тепер кожна така ініціатива розглядатиметься під мікроскопом та зі збільшувальною лінзою. І це, мабуть, – радше позитивна новина для України. Не виключено, що той безіменний розвідник, який підняв скандал, діяв, зокрема, і з розрахунком на зустріч президентів у Нью-Йорку. Виток у пресу інформації про його донос стався орієнтовно у час, коли стало відомо про зустріч лідерів.

Попри всі скандали на тлі зустрічі, особисте знайомство двох лідерів надзвичайно важливе. Можна з переконаністю стверджувати, що мова на ній ітиме не лише про новини останніх днів, а й про стратегічні цілі, зокрема, – американські інвестиції в Україну, про галузі економіки та енергетики, в яких дві держави мають багато спільних стратегічних інтересів. Не виключено й те, що президент США вчергове застереже українську владу від співпраці з Китаєм у чутливих сферах національної безпеки.

ЯКЕ МІСЦЕ УКРАЇНИ НА ПОЛІТИЧНІЙ МАПІ СВІТУ?

Від візиту президента України Володимира Зеленського до Нью-Йорка варто очікувати важливих сигналів і зміцнення зв’язків зі світовими лідерами та американськими друзями, але не глибинних перемовин і рішень. З точки зору участі у Генасамблеї ООН, очікується, схоже, дуже “класичний” зовнішньополітичний візит. Україна підтвердить своє місце у сім’ї народів та заявить пріоритети на світовій арені. Світ уперше особисто побачить і почує нового українського президента і пильно слідкуватиме за його меседжами на дебатах ГА ООН. Двосторонні зустрічі дадуть змогу підтвердити та узгодити стосунки з ключовими союзниками України.

Водночас, візит матиме важливе значення для розбудови стосунків зі США. Він дасть змогу новій українській владі провести важливі ознайомчі зустрічі з ключовими людьми в українській діаспорі, американських бізнес-колах, а також нарешті встановити особистий, а не лише телефонний, контакт із главою Білого дому.

Мабуть, жоден український президент раніше не починав свою каденцію в умовах такої турбулентності у внутрішній політиці США. Це серйозний виклик для Володимира Зеленського, і можна лише побажати йому виваженості та мудрості у таких непростих політично-метеорологічних умовах. Це також важливий тест на суб’єктність для нашої держави загалом. Проте і перебільшувати загрози не варто: скандал, який нині розгоряється у внутрішній політиці США, врешті-решт радше слугуватиме запобіжником проти майбутніх непорозумінь у стосунках двох країн, аніж навпаки. 

Георгій Тихий, Нью-Йорк