Вчора у Мінську почала роботу Координаційна рада опозиції, ініційована де-факто кандидатом у президенти Білорусі Світланою Тихановською.

Про її роботу ми говоримо з членом Ради Вольгою Ковальковою, довіреною особою Світлани Тихановської.

- Вольго, дякую за те, що ми зараз спостерігаємо... За народженням або пробудженням білоруської нації?

- За формуванням.

- Координаційна рада - це орган лише для транзиту влади?

- Координаційна рада ініційована Світланою Тихановською для пошуку шляхів подолання політичної кризи та забезпечення злагоди у суспільстві. Це - майданчик і медіатор між суспільством і владою. Очевидно, що у влади є нерозуміння процесів, які відбуваються у Білорусі. І наш посил - почати цей діалог. Цього вимагає більшість людей і з ними неможливо не рахуватися. Координаційна рада створена з моральних авторитетів - і з простих, і з високопоставлених людей. Програма Тихановської, яку вона реалізовувала під час виборчої кампанії, складалася з таких пунктів: звільнення ув'язнених, припинення переслідування людей з політичних мотивів, повернення до Конституції 2004 року, основною гарантією норм якої є обмеження повноважень президента, і проведення нових виборів. Світлана Тихановська вважає, що оскільки з кампанії з самого початку були виключені Сергій Тихановський і Віктор Бабарико, а на команди чинився безпрецедентний тиск, вона не відповідала вимогам правових норм і демократії. Тому ми просимо оголосити вибори недійсними і просимо провести нові вибори. Це не меседж Вольги Ковалькової - це меседж суспільства. На цих виборах люди вперше за 26 років стояли у чергах, щоб проголосувати.

- Як часто Координаційна рада збиратиметься?

- Координаційна рада складатиметься із сімдесяти осіб, наразі обрано президію з семи осіб. Це основний орган, який збиратиметься щодня. Рада, ймовірно, буде розширюватися. Ми отримали ще кілька сотень заявок на вступ до неї, люди хочуть надавати волонтерську допомогу. Але внаслідок тиску та погроз прокуратури деякі члени Ради відмовляються від участі в ній, щоб не підставити свої організації. Основний склад Координаційної ради ділиться на шість груп (за ідеєю, їх має стати більше) і кожна буде займатися своїм напрямом.

- Чи з'явилася у влади готовність до переговорів з вами, до нових виборів?

- У регіонах ситуація виглядає більш позитивною, все частіше представники місцевої влади кажуть: так, ми готові. У Гродно, Бресті, Орші, Молодечно влада йде на діалог з жителями міста, там він став можливий тому, що люди вийшли на мирні протести. На жаль, на республіканському рівні цього відгуку ми не бачимо. Це пов'язано з особою Олександра Лукашенка, він досить жорсткий і для нього піти на діалог означало б проявити свою слабкість. Але, на мій погляд, діалог - це прояв не слабкості, а сили. Ми виставляємо зрозумілі вимоги, люди на всіх мітингах, на всіх протестах кажуть: «Уходи». Ми вимагаємо відставки чинної влади, оскільки чинна влада втратила довіру, і ми дуже сподіваємося, що діалог відбудеться. На жаль (з огляду на останні новини), на членів Координаційної ради заведені кримінальні справи, зрозуміло, що намагаються продовжувати репресії і тиск на людей, які говорять про повагу і мир. Ось таким придушенням мотивації та ініціативи вони показують, що не готові на діалог. Але я сподіваюся, що це поки залишиться на рівні залякування.

- Чи не менше бажання у людей виходити на мітинги, чи не слабшає бажання боротьби за перетворення?

- Напевно, щодня виходити на протести складно. Ми не звикли до тривалого протесту. Але сьогодні в очах білоруського суспільства влада нелегітимна, і їй не довіряють. І навіть якщо протестні настрої будуть не такими активними, це не змінить ситуацію. Ну, тиждень ми перестанемо страйкувати, але довіра до влади не з'явиться. Рейтинг правоохоронців і так майже дорівнює нулю через репресії, побиття і насильства, криза може посилюватися: люди перестануть виходити на роботу, оплачувати платежі. Але громадяни знайдуть спосіб протестувати. І якщо зараз не почати вирішувати кризу: звільняти ув'язнених, проводити нові вибори, то це призведе до величезної економічної кризи усієї країни. Люди поїдуть, перестануть вести бізнес, перестануть фінансувати державу, що призведе до неможливості виконувати їм свої соціальні зобов'язання. Це той результат, який можливий, якщо не почати переговори.

- Про Світлану Тихановську. Ми розуміємо, через що їй довелося пройти, але чи не викликав її від'їзд розчарувань? Народження нації є очевидним, але чи народився в ній її лідер?

- Світлана не планувала їхати з Білорусі. Це підтверджує той спосіб, який вибрала влада, щоб ізолювати Світлану, тому що я була присутня при її поході до Центральної виборчої комісії і при тому, що послідувало далі. Але метод, який вибрала влада, викликав у людей агресію, відторгнення. Ви можете уявити: кандидат у президенти йде до ЦВК подавати скаргу - і зникає? Білоруська влада вивезла її з країни, вона не сама поїхала. Я не бачу в суспільстві розчарування, Світлана Тихановська для всіх – символ змін, людина, яка мужньо взяла прапор в руки і понесла його. Після тих подій, які відбувалися з її чоловіком, білоруський народ готовий за нею йти. Її меседжі були зрозумілі всім, і вона продовжує їх реалізовувати. Ми плануємо подавати скарги до Верховного суду і використовувати усі законні способи для реалізації наших прав.

- Ви у Білорусі часто повторюєте, що не хочете Майдану. Втім, ви його вже робите, навіть не називаючи таким словом, у вас є всі його складові: свої авторитети, своя музика, своя медицина катастроф, свої герої і нове громадянське суспільство. Чому ви боїтеся слова "революція"?

- У Білорусі всі засоби масової інформації - державні. І після подій 2014 року ми усі боролися з цим залякуванням і маніпуляцією: ви хочете як там, хочете маніпуляцій? Ніхто не боїться ніяких слів, але ми не хочемо жертв. Жодне людське життя не варте приходу до влади. І для нас, як прихильників змін, людське життя є цінним. А про насильство у 2014-му році говорить тільки Лукашенко. Це слово використовує тільки Олександр Григорович. Майдан у вашому розумінні – це одне, в його розумінні - інше. Ми хочемо змін, але ми не хочемо, щоб зміни призвели до жертв. Тому ми пропонуємо владі зрозумілі мирні шляхи.

- Вольго, ви очолюєте християнську партію. У вас є ніша для такої партії? Чи готові голосувати за неї нерелігійні люди?

- Ідеологія і релігія — різні речі. Ідеологія християнської демократії не дорівнює релігії. Ми беремо за основу християнські принципи, але це загальнолюдські принципи, усім зрозумілі. У Білорусі говорити про політичне поле і політичний спектр доволі складно. Просто тому, що немає повноцінної політичної системи, яка б функціонувала. У нас немає великої кількості партій і комітетів, які артикулюють зрозумілі широкому колу людей ідеології.

Для того, щоб розвивати ідеологію, треба сформувати політичне поле і перейти до демократії. Сьогодні більшість людей готові перейти до будь-якої структури, яка виступає за зміни, і орієнтуються на лідера, якого вони знають. Про ідеологію вони думають не у першу чергу.

- Я здивувалася тому, що серед тих, хто підтримав протест – священики Білоруської православної церкви.

- У нас були заявки на включення до Ради представників і протестантських, і православної, і католицької церков. Багато з них готові підтримувати нас. Включати їх безпосередньо до Ради питання не стоїть, хоча вони беруть участь у нашому житті. До в'язниці на Окрестіна після затримання протестантів приїхало шість священиків, які готові були стати медіаторами і якось вирішити це питання.

- Під час останнього Майдану ми створювали альтернативні органи місцевої влади, коли розуміли, що революція – це потрясіння, держапарат може почати пробуксовувати. Ви над чимось таким думаєте?

- Держава продовжить функціонувати. Тому що навіть всередині сьогоднішньої системи величезна кількість професіоналів, які продовжать працювати. Ми ж не говоримо, що ми все знесемо, це взагалі неправильно. Ми говоримо про нові вибори. А на них люди віддадуть голос за ту команду і ту людину, яка, на їхню думку, більше відповідає їхнім очікуванням. Кількість партій, які володіють достатніми компетенціями, є великою.

- У вас народжується нація, але сама держава знаходиться під покровом Росії. Якими будуть шляхи, якщо вона не змінює політичного вектору? Як вона розвиватиметься поряд з таким могутнім і авторитарним патроном?

- Я прихильниця того, що наразі усі процеси мають відбуватися всередині країни. І поки так і відбувається. Ми підтримуємо демократичні цінності і верховенство закону, але ніхто з сусідів…

- Але у вас же на території стоять російські військові.

- І що?

- Не лякає вас?

- Координаційна рада не ставить за мету зміну політичного курсу. Наше завдання - досягти всередині країни згоди і спокійної передачі влади. Напевно, коли передача влади відбудеться, і люди оберуть президента, парламент, місцеві ради – і ухвалюватимуть якісь інші рішення. Народ має зробити свій вибір. Наразі говорити про якийсь вибір доволі складно, ми не ухвалюємо рішень у питаннях будь-якого рівня. Президент "призначається", він призначає мерів міст, місцеві ради. І ось події 9 серпня стали результатом того, що влада не слухає людей. Точно так само білоруси самі мають зробити вибір щодо того, який вектор вибрати. Ми за те, щоб мирно жити з усіма своїми сусідами.

Лана Самохвалова, Київ