Майдан не зникне зі шкільних підручників
Днями Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК), з яким вже пов’язано чимало скандалів, виніс рішення, в якому задовольнив позов ексзаступника голови адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Портнова.
Суд зобов’язує Міністерство освіти та науки переглянути підручники з історії для 5 та 11 класів, зокрема у розділах про Революцію гідності.
«Висвітлення у шкільних підручниках з історії Україна для 5 та 11 класів, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, подій, які мали місце, зокрема, у 2013- 2014 роках, спотворює дійсні історичні події, містить неоднозначні і суперечливі факти, інформацію, яка не підтверджена доказами і, як наслідок, приводить до негативних наслідків та необ'єктивного розгляду відповідних історичних подій, які мали місце в Україні», – йдеться у мотиваційній частині рішення, в якій викладені претензії позивача.
Як приклад наведена фраза з підручника для 11-го класу: «... 22 січня 2014 р., у День соборності України, снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушевського п'ятьох активістів Євромайдану». Позивач наголошує на тому, що немає вироків суду, які б це підтвердили.
В ОАСК також нагадали про статтю 62 Конституції України, в якій зафіксовано, що «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її провину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».
Отже, суд вирішив зобов’язати МОН переглянути зміст підручників з історії для 5 та 11 класів, які вніс у свою скаргу Андрій Портнов, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 1 681, 60 грн.
Думка адвокатів: «оцінка історичних подій здійснюється фахівцями-істориками, а не юристами-криміналістами»
«Процес заради процесу» – так коментує рішення ОАСК президент Асоціації адвокатів України Зоя Ярош.
«Обговорюване рішення суду не є абсолютною поразкою та не є абсолютною перемогою», – зазначає вона.
Зоя Ярош наголошує, що предметом розгляду було саме питання дотримання Міністерством освіти та науки порядку розгляду звернення Андрія Портнова. Тобто МОН не зобов’язане змінювати текст підручників за цим рішенням, на її думку.
«Рішенням ОАСК не встановлено обов'язку МОН щодо (…) виправлення підручників, лише обов'язок щодо повернення до розгляду звернення та перевірки наведених у зверненні обставин. Тобто, при такому повторному розгляді, МОН може прийти до висновку, що тексти підручників відповідають формуванню державної політики у сфері загальної і середньої освіти», – пише президент Асоціації адвокатів України.
Натомість адвокат Роман Маселко зазначає, що рішення виписане таким чином, що не можливо отримати повне враження: невідома позиція відповідача і не відомо про текст позовної заяви.
«Сказати, що матеріал підручника є недостовірним, бо немає вироку суду, який би вже набув сили, це те саме, що стверджувати, що й в часи Радянського Союзу не було репресій, тому що немає вироку суду, який би підтверджував, що той самий Сталін видавав незаконні накази і що він організував Голодомор. Є оцінка на підставі документів, фактів, свідчень, даних очевидців і в своїй сукупності оцінка автором підручника цих подій», – наголошує адвокат.
Суд не може переписувати історію, переконаний Роман Маселко, адже оцінка історичних подій здійснюється фахівцями-істориками, а не юристами-криміналістами
«В принципі, не можна суду давати можливість оцінювати історію. Це так само, як визначати судом фізичні закони», – зазначає адвокат і називає рішення суду щодо підручника незаконним та необґрунтованим.
Під пильним «оком» парламенту
16 народних депутатів України звернулися до міністра науки та освіти Сергія Шкарлета із закликом подати апеляцію на рішення ОАСК.
Про це повідомив народний депутат Володимир Вятрович на своїй сторінці у Facebook.
«Разом з 15 колегами-депутатами надіслав звернення до Шкарлета з приводу скандального судового рішення за позовом Портнова. Вважаю, що Міністерство освіти і науки має оскаржити це рішення Окружного адміністративного суду Києва і не допустити переписування історії̈ Майдану під диктовку російських маріонеток», – написав він.
На його переконання, «мовчання МОН буде злочинною бездіяльністю, за яку доведеться відповідати перед українським суспільством».
«Те, що МОН досі мовчить, наштовхує на думку, що їхня позиція є тотожною позиції Портнова. Дуже хотілося б побачити кроки, які запевнять суспільство у протилежному і засвідчать державницькі засади політики нового міністра освіти», – зазначив Вятрович.
В іншому зверненні депутати фракції «Голос», «Європейської солідарності», «Слуги народу», групи «Довіра» та кілька позафракційних звернулася до президента, закликавши його взятися за вирішення питання ліквідації ОАСК (у Конституції сказано, що тільки глава держави має право це зробити, шляхом внесення відповідного законопроекту до парламенту. – Ред.).
Ключові позиції звернення: перше – ліквідувати ОАСК; друге – сформувати новий Київський адмінсуд, територіальна юрисдикція якого поширюватиметься і на м. Київ, і на Київську область; третє – предметна підсудність справ новоствореного органу має бути значно звужена, зокрема виключна підсудність оскаржень актів центральних суб’єктів владних повноважень, що знаходяться у місті Києві – передана Верховному суду; четверте – судді ОАСК, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень (Вовк, Аблов, Арсірій та ін), повинні понести кримінальну відповідальність, у разі доведення вчинення їх останніми.
Скупе на відповідь МОН
У МОН, відповідаючи на журналістський запит «Укрінформу» щодо рішення ОАСК не надто багатослівні: «Станом на сьогодні Міністерством надається оцінка вищезазначеному рішенню суду щодо дотримання норм процесуального та матеріального права з метою ухвалення певних управлінських рішень щодо вчинення процесуальних дій у межах компетенції» – йдеться у відповіді.
Однак, як саме в міністерстві планують реагувати, зрештою, чи мають намір оскаржувати рішення – про це жодної конкретики.
Реакція авторів підручників
У коментарі «Радіо Свобода» Ігор Щупак, один із авторів підручника «Вступ до історії: підручник для 5 кл. закладів загальної середньої освіти», наголосив, що конкретно в підручнику за його авторством не названі конкретні винні у розстрілах саме через те, що їх ще не визначив суд. Натомість він пише про «злочинців» та «дії влади» наступним чином: «…Однак влада намагалася залякати й придушити громадянський рух. Для того злочинці не гребували жодними засобами: активістів Майдану викрадали, били, арештовували. Найбільше протистояння загострилося наприкінці січня 2014 року. Тоді влада вдалася до відкритих убивств майданівців. Першою жертвою став український вірменин Сергій Нігоян, якого застрелили 22 січня 2014 року. Невдовзі кількість убитих на Майдані зросла. Найбільше патріотів було вбито в останні дні Революції гідності протягом 18–20 лютого 2014 року».
Те, що написано у підручнику, відповідає рішенням Європейського суду з прав людини, які були ухвалені 21 січня 2021 року.
«Суд визнав, що під час подій Революції гідності відбулося порушення Європейської конвенції з прав людини, зокрема статті 3 «Заборона катування», статті 5 «Права на свободу і особисту недоторканність» і ЄСПЛ також зробив чіткі висновки, що акції протесту у 2013–2014 роках мали мирний характер і влада не мала права їх розганяти у такий жорстокий спосіб, чим порушила статтю 11 «Право на свободу зібрань». Отже, те, що написано в підручниках, і в моєму і, очевидно, в інших підручниках, можна аналізувати, але на мій погляд, відповідає тому, що абсолютно нещодавно ухвалив як рішення Європейський суд з прав людини», – переконаний Щупак.
Науковець також вважає, що є привід продовжувати розгляд цієї справи в порядку апеляції і зауважує, що текст підручника не може бути змінений без згоди авторів.
А ось так відкоментував «Укрінформу» автор іншого підручника «Історія України (профільний рівень): підручник для 11 кл. закладів загальної середньої освіти» Станіслав Кульчицький: «Зараз дехто намагається поставити хрест на європейському виборі України і повернути її в обійми Російської Федерації, яка уже 7 років веде з нами «гібридну» війну. (...) Вердикт суду в повному обсязі я не читав. Дізнався тільки про те, що суд хоче, щоб Міносвіти вилучив підручник з обігу через наявність в ньому фрази: «22 січня 2014-го, в День Соборності України, снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушевського п’ятьох активістів Євромайдану». Бачите, Портнову не сподобалося, що ці «державні злочинці», тобто перші п’ять жертв Небесної Сотні, були застрелені «Беркутом». Мовляв, факт не встановлений, слідство безрезультатно йде вже 7-й рік. Можливо, мені й треба було би розповісти про долю кожного з п’яти активістів Майдану, бо на Хрещатику були застрелені тільки двоє. Але обсяг шкільного підручника обмежений».
В сухому висновку…
Нинішня активність Портнова – це лише один із низки епізодів. За останні два тижні вітчизняний інформаційний простір встигло добряче потрясти багато чим. От, приміром, згадаймо про історію з 20-річною блогеркою з Києва, відомою під ніком Di.rubens (справжнє ім’я дівчини – Таїсія Онацька), яка збурила українців своїми заявами про ЗСУ, зокрема, про «кров на руках», «воюють з мирними жителями» тощо.
Або ж про скандал із викладачкою НПУ імені Драгоманова Євгенією Більченко, яка зневажливо висловилася про українську мову та Україну (назвала Україну «онкохворою американською колонією», а новий закон про українську мову в сфері обслуговування – «звичайним фашизмом». – Ред.).
Ну, або вже зовсім «свіже»: у День пам’яті жертв Голокосту ведучі програми «Наш день», що транслюється на телеканалі «Наш», раз по раз наголошували на тому, що в Україні, мовляв, «процвітає» ксенофобія, нетерпимість, ненависть, нетолерантність, насильство тощо. «Це реалії, в яких живе сучасна Україна… Це державна політика! Це з дитинства! Ненависть до людей, які відрізняються. Чому це живе у нашому суспільстві, чому українці цього не обійшли? Послідовники фашистів нині ходять вулицями…» – саме так переповідає почуте в ефірі згаданого телеканалу головред видання «Главком» Микола Підвезяний. Коли регулятор нарешті візьметься за оцей (не)«Наш» і йому подібних, які озвучують такі меседжі? Бо ж не вперше уже. Втім, це тема для іншої розмови.
Складається таке враження, що хтось спеціально б’є по наших почуттях, що нас спеціально виводять із себе, роблячи все для того, щоб ми скаженіли, бризкали слиною, перебували в постійному стресі. Наш гнів – це те, чого вони добиваються. Їм потрібно, щоб ми зневірилися, впали в апатію. Адже на що ще може бути розрахована ця психологічна спецоперація? Проте Кремль марно розраховує на політичний розворот України. Українське суспільство ментально подолало точку неповернення, і не ніколи уже не піде назад в обійми Росії. Ми просуваємося вперед, і є успіхи, зокрема, в тому ж мовному питанні. Нам справді є про що і чим пишатись, і радіти. І ми повинні постійно на цьому акцентувати. І нехай тоді скаженіють у Кремлі.
Мирослав Ліскович. Київ
