1000 доларів за 1000 кубів: як дати відсіч штучній «газпромівській кризі»
В контексті Північного потоку-2 із уст лідерів західного світу та їх представників часто звучали заяви про те, що, мовляв, будуть вжиті серйозні заходи, якщо Москва шантажуватиме газом, використовуватиме його, як зброю. І от Європу уже трясе від відкрито зорганізованого Газпромом злету ціни газу утричі! То може, настав уже час переходити від розмов до конкретних справ?
…На європейському ринку газу зараз спостерігається паніка. Через місяць має розпочатися опалювальний сезон, а підземні сховища газу (ПСГ) в ЄС недозаповнені (середній показник останніх п’яти років становив близько 90%, нині – 70%, - Ред.). В результаті, ціни стрімко злетіли. І якщо ще минулого тижня тисяча кубів блакитного палива коштувала $730, то зараз – майже $1000.
Аналітики кажуть, що у 2021 році може повторитися ситуація трирічної давнини, тобто, коли у березні 2018 року на Європу звалився холодний атмосферний фронт «Звір зі Сходу» (the Beast from the East – саме таку назву аномальній погоді, яка прийшла до Європи з Сибіру, дала британська преса, - Ред.) і ціни на газ «перевалили» за $1000. Але, за словами військово-політичного оглядача Олександра Коваленка, різниця лише в тому, що у 2018 році цей сибірський «Звір зі Сходу» був природним явищем, натоміть, у 2021 році – це «рукотворна» загроза ЄС у буквальному сенсі.
«Нинішня газова криза в Європі створена штучно і створена вона Росією», - наголошує пан Коваленко.
«Газпром» максимально збільшив закачування газу в ПСГ на території Росії й мінімізував – у сховища на території ЄС. Ціну періодичних заяв глави російського монополіста Міллера про те, що «можемо задовольнити будь-який попит і на внутрішньому, російському ринку, і на європейському ринку, і на азійському ринку» добре видно зараз. Може і можуть, але не вважають за потрібне», - доповнив президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
Простіше кажучи, Росія навмисно обмежує поставки газу в Європу. Штучно створюючи дефіцит, «Газпром» забезпечує «Північному потоку-2» хорошу стартову позицію, представляючи цю трубу в ранзі «рятівника» Європи. Мовляв, лише після сертифікації та вирішення низки технічних й юридичних питань із ПП-2 ситуація стабілізується – ціни впадуть.
«І це ще ПП-2 не введений в експлуатацію», - акцентує пан Гончар. І додає, що з введенням трубопроводу в експлуатацію і зняттям обмежень на його використання (якщо таке станеться), можна не сумніватися, що шляхом маніпуляцій «Газпром» почне видавлювати з Європи інших постачальників, зменшуючи їхню частку на ринку.
То чому ж тоді з боку ЄС досі немає реакції? Невже ситуація з цінами на блакитне паливо не аргумент, і єдиний на сьогодні варіант – це йти на поводку в Росії?
Ситуація не надто оптимістична…
На жаль, за словами Олександра Коваленка, щоб стабільно пройти цей опалювальний сезон Європі доведеться прийняти умови Москви. Адже все прораховано: енергетична криза в країнах ЄС може спровокувати суспільне невдоволення, якими дуже добре вміє маніпулювати РФ.
«Згадати хоча б протести «Жовтих жилетів» у Франції, що почалися, як мирний протест фермерів, а закінчилися масштабними погромами. Причому протест радикалізували групи близькі до Національного Фронту проросійської Марін Ле Пен, а серед їхніх лідерів були помічені навіть бойовиків, що воювали на Донбасі проти України. Аналогічно і протести в Каталонії, які так само підігрівалися за допомогою російських агентів впливу», - каже експерт.
Погано й те, що про все це пані Меркель, яка фактично відстояла добудову ПП2, попереджали. Але схоже, можна було цього не робити: в Берліні прекрасно про це знали і рахували свої вигоди. Кажуть, що в Німеччині ПП2 лобіювали колишні «бойові друзі» з НДРівської спецслужби Штазі, які тепер стали просто друзями.
Але наступний опалювальний сезон цілком може призвести до дестабілізації Європи, а цього Брюсселю не можна допускати, тож там будуть діяти максимально обережно. «Однак, у 2022 році ЄС життєво важливо виробляти нову стратегію енергетичної незалежності та взаємин із Москвою. Зрозуміло, якщо тільки ці процеси не гальмуватиме російське лобі в європейському політикумі. А я, більш ніж впевнений, що ці перешкоди будуть створюватися», - додав пан Коваленко.
Схожу думку, але іншими словами висловив політолог-міжнародник Максим Ялі: «Чому ЄС мовчить, чому немає реакції? По-перше, ПП-2 ще не введений в експлуатацію, а отже робити подібні заяви ЄС не має підстави, тому що «гарантії» та можливі санкції в разі використання газопроводу в якості геополітичного зброї стосувалися саме другої нитки «Північного потоку». Отже, дії Кремля не несуть ніяких санкційних ризиків».
По-друге, продовжує політолог, Німеччина, яка давала Україні такі «гарантії», має довгострокові контакти з «Газпромом» і купує його газ за ціною близько $230 за тисячу кубометрів. «Тож ніяких збитків Німеччина не несе. Навпаки, вона зацікавлена в якнайшвидшому запуску ПП-2, щоби отримувати газ за нижчими цінами. І подібний тиск на ті країни, які не мають таких контрактів і купують газ на спотовому ринку, при цьому, виступаючи проти запуску ПП-2, лише на руку Німеччині та компаніям інших держав, що беруть участь у проекті».
До слова, Президент РФ Владімір Путін саме так нещодавно й заявив, мовляв, що ціни на газ в Європі виросли для тих покупців, які не укладали з «Газпромом» довгострокових контрактів.
«То що, єдиний варіант тепер для Європи – залишитися на повідку в Росії? Як би нам не було неприємно це визнавати, але, судячи з усього, так і буде. Принаймні, найближчим часом. І думати нам необхідно в цій ситуації не про ЄС, а про те, як ми переживемо цей опалювальний сезон, з огляду на брак газу в сховищах, - зауважив пан Ялі. - Завдання Кремля якраз і полягає в тому, щоб змусити Україну відновити прямі поставки газу з РФ, а також піти на реалізацію кремлівського сценарію Мінських угод в обмін на продовження контракту з транзиту російського газу через нашу ГТС і, можливо, в обмін на деякі знижки на газ вже цієї зими».
Політолог нагадав, як в минулий опалювальний сезон Україна закуповувала електроенергію з Білорусі та РФ. «Тобто прецедент уже є. Кремль хоче «додавити» Київ, який у черговий раз не прочитав усіх ризиків і не перестрахувався навесні та влітку, коли ціни були удвічі нижчими», - додав Максим Ялі.
...але варіанти все ж є
Якщо для Кремль, принаймні, поки що, немає жодних санкційних ризиків, то чим же іще може відповісти Європа – варіанти є? Особисто ми їх бачимо в пошуках альтернатив, зокрема, у нарощення поставок сланцевого газу зі США. І тоді має спрацювати ринок як такий. У тій же Польщі, яка вже кілька років вважається одним із ключових європейських партнерів Вашингтона у газовій сфері, є відповідний LNG-термінал. Так, наразі такий термінал один, у Свіноуйсьце, втім, поляки планують побудувати ще два – у 2022 і 2023 роках, зокрема, у Гданську. До слова, в цей процес може активно включитися також Україна зі своєю ГТС, якій аналітики пророкують у майбутньому роль потужного газового хабу регіонального, а то й загальноєвропейського значення.
Зрештою, допомогти європейському континенту зменшити залежність від російських енергоносіїв може і транспортування газу з країн Перської затоки або ж східного Середземномор’я, після нормалізації відносин між Ізраїлем та найбагатшими країнами арабського світу – це уже не видається ненауковою фантастикою…
А ще є перспектива побудови 1900-кілометрового трубопроводу EastMed (нагадаємо, що у 2020 році Греція, Кіпр та Ізраїль підписали угоду про будівництво цього проекту), який, за оцінками експертів, здатен забезпечити приблизно 10% потреби Європи в природному газі.
«Альтернатива, безумовно, є, але… Для її реалізації необхідна політична воля і час. На жаль, в ЄС фундаментальне проросійське лобі, особливо в Німеччині, а також у Франції, Австрії та Італії. Саме завдяки цьому лобі Москві вдалося, фактично, посадити ЄС на енергетичну голку», - каже Олександр Коваленко. І додає, що відповідь Заходу може бути досить простою: «Для початку, ЄС варто запитати в Росії, чому вона не збільшує транзит газу українською ГТС, навіщо штучно створює критичну ситуацію в регіоні, дотримуючись рівня транзиту через Україну в межах 40 млрд кубометрів на рік, в той час, як кілька років тому цей обсяг перевищував 90 млрд кубометрів газу?»
Простіше кажучи, використовуючи потужності ГТС України можна було б уникнути нинішньої ситуації. «Але Москва цього не робить», - підкреслив пан Коваленко.
Таку ж думку висловив в інтерв’ю «Главком» голова «Нафтогазу України» Юрій Вітренко: «Ми пояснили нашим німецьким партнерам, що проблему з дефіцитом газу в Європі та рекордно високими цінами можна вирішити дуже швидко. Якби «Газпром» хоча б спробував показати, що він готовий працювати за правилами – він повинен розблокувати доступ до української ГТС для тих європейських компаній, які хочуть отримувати газ на кордоні Україна – Росія. Тоді прямо зараз в Європу можуть піти додаткові обсяги газу та ціни впадуть».
Для цього, каже пан Вітренко, потрібно лише створити на платформі «Газпром експорту» точку продажу, до прикладу, на газовимірювальній станції «Суджі» на кордоні Україна – РФ, і, умовно кажучи, післязавтра на цій точці можна буде продавати додаткові обсяги газу, щоб вони пішли до Європи, а європейські компанії бронювали потужності в Україні.
«Це моментально вирішить проблему з дефіцитом та моментально знизить ціни. Тоді буде менше приводів казати, що «Газпром» використовує газ як геополітичну зброю», - наголосив глава «Нафтогазу».
Додамо до цього, що в цій ситуації не сказали свого слова ще Сполучені Штати, а всі цього слова чекають. Росія діє абсолютно відкрито, демонстративно, тож ті, чиїм інтересам та безпеці ця «ПП-2 змова» загрожує, – в праві відповідати симетрично. Почекаємо.
…Опалювальний сезон вже близько, а відтак невдовзі побачимо, що переможе: сила аргументів та конкретних кроків на користь розблокування доступу до української ГТС, чи сила газового «лому» від «Газпрому».
Мирослав Ліскович. Київ
P.S. Надвечір 16 вересня стало відомо, що Президент Володимир Зеленський створив робочу групу, яка займатиметься напрацюванням пропозицій щодо зменшення окремих загроз у безпековій та енергетичній сферах, а також щодо мінімізації загроз від будівництва газопроводів в обхід України. Щонайперше - це стосується «Північного потоку-2». (Детальніше - тут).
Що відомо про склад групи?
Очолив її глава ОП Андрій Єрмак. Також до групи увійшли: голова Служби безпеки України Іван Баканов; голова правління «Нафтогазу» Юрій Вітренко; міністр енергетики Герман Галущенко; секретар РНБО Олексій Данілов; міністр юстиції Денис Малюська; голова Служби зовнішньої розвідки Олександр Литвиненко; посол в США Оксана Маркарова; посол в Німеччині Андрій Мельник; віце-прем'єр з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина; заступник глави ОП Юлія Свириденко; заступник глави ОП Андрій Сибіга.
Повідомляється, що за згодою робочу групу можуть доповнити радник міністра енергетики Олена Зеркаль та надзвичайний та поважний посол Олександр Чалий.
