Заяви Шольца із тривожними нотками? Не варто перейматися!
Багато хто сподівався, що нова коаліція у ФРН, в яку увійшли Вільна демократична партія (ВДП), Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) та Зелені, займе більш приємну для України позицію, ніж їх попередники під проводом Ангели Меркель. Але виявилося, що це не так, причому, буквально з першого ж дня: відмова дати Україні зброю, відсутність спільної думки щодо російського проекту «Північний потік-2», тощо. Із зовсім «свіжого» – заява бундесканцлера Олафа Шольца, яку він зробив за підсумками зустрічі з Путіним в Москві: «Це була дуже інтенсивна, дуже довірча розмова». З ким довірча розмова – з людожером, який буквально кілька днів тому відкрито погрожував Україні ґвалтуванням? Ясно, що все це дипломатія і таке інше. Але українців це страшенно тривожить та дратує. І в купі з іншими заявами герр Шольца вносить дуже тривожні нотки.
…Олаф Шольц, під час свого українсько-російського турне, багато чого сказав. Зокрема й давно, ніби й чуте, що прийняття України в НАТО не стоїть «на порядку денному зараз і в найближчому майбутньому». А ще – про нібито «тверду обіцянку» Києва підготувати «для обговорення» законопроекти щодо статусу Донбасу, змін до Конституції і підготовки до виборів. Українців це неабияк переймає. Одні пишуть про зраду, застерігаючи владу від подібних кроків, інші висловлюють впевненість, що Глава держави на це не погодиться, що ні Верховна Рада, ні народ України не дозволять ухвалити жодних законів про особливий статус ОРДЛО та інших змін до Конституції. «Ніхто не потакатиме Російській імперії», «Розглянути не означає набрати 300 голосів для зміни Конституції!», «Ну і як в умовах, коли територію контролюють московіти, проводити вибори? Там же жодна партія не зможе навіть зареєструватись, окрім ОПЗЖ», «Ніякого «особливого статусу» і виборів без деокупації та відновлення українських інституцій на окупованих трикольоровими московськими орками територіях Криму, Луганщини і Донеччини».
Що тут додати – українці в Мережі сказали своє слово. Перейти червоні лінії – означає наткнутися на шалений супротив.
Між тим, навколо Путіна вимальовується на найближчу перспективу дуже цікава картина під назвою «Поганий поліцейський/хороший поліцейський» (Good cop/bad cop). Хто і яку роль виконує – догадатися не важко. «Хороші поліцейські» – Шольц з Макроном. Саме вони висловлюють симпатію очільнику Кремля, розуміння, готовність підтримати. Ну, а «погані» – Байден з Джонсоном, які поводиться протилежним чином. Втім, може, ми помиляємося, чогось не розуміємо?
«Насправді, і Шольц, і Макрон вели себе приблизно однаково. І під час візитів в Київ, і під час візитів в Москву. Канцлер ФРН був навіть менш улесливим щодо Путіна, ніж французький президент. Попри те, що обидва вони говорили і про дружній, і про конструктивний характер розмови. Це треба чітко розуміти. Тобто нічого в дусі «зради» або чогось нового в негативному для України контексті ми тут не побачили», – коментує Укрінформу політолог, дипломат Вадим Трюхан.
Втім, продовжує він, насправді були дві дражливі теми, які дещо стурбували експертне середовище в Україні.
«Це членство України в НАТО, а також законопроекти по Донбасу, включаючи зміни до Конституції, які нібито Зеленський пообіцяв внести до парламенту. Так от, по першій темі абсолютно нічого нового Шольц не сказав. Фраза, що за його з Путіним каденції питання членства України в НАТО не розглядатиметься – відображає суть позиції нинішнього Альянсу», – зауважив експерт. І наголошує, що нам ніхто не обіцяв, що до січня 2023-го, 2025-го чи 2032-го року Україна буде в НАТО: «Нам пообіцяли ще в 2008 році, підтвердивши це декілька разів, зокрема, під час останнього брюссельського саміту, який відбувся в червні 2021 року, що наша держава разом із Грузією стануть членами Альянсу, але без конкретизації коли саме це станеться. Ще раз наголошую: абсолютно нічого страшного в тому, що Шольц це сказав під час пресконференції з Путіним – немає. Ніякої зради особисто я тут не бачу».
Що стосується законопроектів по Донбасу…
«Є Мінські домовленості. І президент Зеленський, і його попередник Порошенко виступають за те, щоб вони виконувалися. І згадані Шольцом законопроекти якраз випливають із цих угод. Це факт. Однак задача української сторони полягає в наступному: тексти цих законопроектів мають бути виписані таким чином, щоби в них не містилося жодних несприятливих для української державності положень. Це завдання не Шольца, не Макрона, а саме українських юристів і нардепів, які ухвалюватимуть ці документи. Тому я тут теж ніякої зради не бачу», – каже пан Трюхан.
Більше того, він звертає увагу на те, що Шольц на пресконференції з Путіним з посмішкою говорив про те, що Мінські домовленості мають виконувати всі – не лише Україна, але і Росія, і Франція, і Німеччина.
«Ну, прекрасно! Навпаки, це новація. Москва постійно наполягає на тому, що немає жодного стосунку до «Мінська». Але… Коли в присутності Путіна про це кажуть настільки високого штибу європейські політики, а той, наче води в рот набрав, мовчить і не опротестовує – це позитив для України. А ще Шольц, виглядаючи на перший погляду дуже м’яким, з посмішкою на вустах повторив при Путіні увесь джентльменський набір занепокоєнь. Він чітко наголосив, що в разі чергової ескалації будуть наслідки, він зазначив, що буде політичною катастрофою визнання РФ незалежності так званих «ЛДНР». Це такий м’який варіант наступальної дипломатії у виконанні німців. Тобто вони м’яко стелять, але жорстко накривають», – переконаний дипломат.
Втім, є речі, які дещо розчарували. Зокрема те, що Німеччина, на фоні інших наших партнерів, дуже слабко показала себе під час візиту в Київ з погляду додаткових зобов’язань, спрямованих на підтримання України фінансово-економічно чи військово-технічно. Якщо президент Макрон під час свого візиту в Київ оголосив про 1,2 мільярда євро пільгових кредитів, то Німеччина взяла на себе зобов’язання в розмірі майже на порядок меншому -150 мільйонів євро.
«Це смішна сума. Далека, заокеанська Канада заявила про 400 мільйонів допомоги, а Німеччина, яка є економікою №1 в Європі з ВВП під 4 трильйона євро, заявила про 150 мільйонів. Те, що стосується військово-технічної співпраці – виключно на рівні обіцянок, мовляв, розглянемо усе на індивідуальній основі. Мені б хотілося, щоб німці були більш ґрунтовнішими, сміливішими в питаннях як фінансово-економічної підтримки України, так і військово-технічної співпраці», – каже дипломат.
Єдиний плюс у цій царині – було оголошено німецько-український бізнес-форум. Це позитив, але в цьому напрямку нам ще треба працювати.
«Чому на всі німецькі уряди – і Меркель, і зараз Шольца – так серйозно впливає російський фактор, їхнє лобі в Німеччині? А тому, що переважна більшість німецьких промислових гігантів, як от автовиробники тощо – безпосередньо присутні в РФ. В Калузі, наприклад, створено вільну економічну зону. От вони й тиснуть на уряд ФРН і кажуть: «Зробіть щось, аби ми далі могли працювати й відбивати свої інвестиції». – звертає увагу Вадим Трюхан. – Якби до нас зайшли ці німецькі гіганти, побудували тут свої підприємства з виробництва автомобілів, комп’ютерів, то… Надзавдання президента та уряду України не стільки у тому, щоб привезти ракети з Німеччини, ми їх можемо привезти з інших країн, як от Великої Британії, США, і так далі, а скільки в тому, щоб привезти інвестиції. Треба затягнути сюди німецького інвестора, німецького виробника. І для цього нашій країні треба створити найбільш сприятливі бізнес умови. Коротше, є над чим працювати».
У тому, що ніяких сенсацій і ніяких зрад не відбулося, також переконує політолог Володимир Фесенко. За його словами, про законопроекти, які згадав Шольц, йшлося ще в Берліні, на зустрічі політичних радників Тристоронньої контактної групи.
«Важливо зазначити, що це саме українська пропозиція – не Макрона, не Шольца, і навіть не Путіна. І ця пропозиція є, скажемо так, своєрідною тактикою, як ми можемо далі рухати переговори. Зокрема, на рівні ТКГ. Щоби було зрозуміло – пояснюю суть. Йдеться про чотири законопроекти, які, відповідно до Мінських угод, ми повинні обговорювати з іншою стороною, тобто з РФ. І є ще п’ятий законопроект, який пропонує Україна. Почну з останнього. Це законопроект про вільну економічну зону на Донбасі. Цей документ покликаний вирішити різні адміністративні, економічні питання, пов’язані з перехідним періодом в разі деокупації», – розповідає політолог.
Щодо чотирьох інших…
«Перший законопроект – про особливий статус», – додав пан Фесенко.
Відповідний закон у нас прийнято ще в 2014 році. Його номер 16807 – про особливий порядок самоврядування окремих районів Донецької і Луганської областей. І його дію парламент щороку продовжує. Останній раз це сталося в грудні минулого року.
«Цей документ можна поліпшувати. І якщо РФ хоче його обговорити – ми не проти. Але обговорювати не означає виконувати ультиматуми іншої сторони», – наголошує експерт.
Другий законопроект – про амністію, який, до речі, теж існує з 2014 року.
Третій – про перехідні вибори на Донбасі.
«Базові принципи виборів зазначені в додатку до вже згаданого закону про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, який був ухвалений у березні 2015 року. Коротко нагадаю про що там ідеться: підготовкою та організацією виборів займається українська ЦВК, до участі у виборах повинні бути допущені українські політичні партії, необхідне також належне функціювання на відповідних територіях правоохоронних органів, органів, що забезпечуватимуть безпеку, судів, банківських установ, українських засобів масової інформації, тощо. Тобто йдеться про базові принципи, які міститимуться в законопроекті. Можливо, його текст уже є – не знаю. Але тут теж без сенсацій і зрад», – підкреслив політолог.
Ну і, четвертий законопроект: «На жаль, у 2015 році ми погодилися на те, що будуть ухвалені зміни до Конституції, де був би зафіксований особливий статус ОРДЛО. (…) В тексті Мінських угод записано, що треба провести конституційну реформу в Україні на засадах децентралізації».
Реформа децентралізації у нас вже здійснюється. А законопроект про конституційне закріплення децентралізації – «лежить» у Верховній Раді.
«До цього документу є неоднозначне ставлення різних депутатів. Але він є. І його теж можна обговорювати. Там ніякого особливого статусу для ОРДЛО немає. Позиція української сторони така: зараз все місцеве врядування України отримає те, про що йшлося в Мінських угодах, тобто умовно особливий статус не тільки для ОРДЛО, а для всього місцевого самоврядування України. Але що важливо, що означає децентралізація? Це, дійсно, більш широкі повноваження, більша самостійність, але для кого – для місцевих територіальних громад, а не для регіонів. І це принципово важливо. Тож знову повернуся до того, з чого почав. Йдеться про тактику, тому що ніяких зрад в усіх цих законопроектів немає і близько», – акцентує Володимир Фесенко.
Проте є сумніви, що РФ і підконтрольні їй сепаратисти погодяться з українськими пропозиціями, тобто з текстами цих законопроектів.
«Але це також не означає, що і ми повинні погоджуватися на ультимативні вимоги іншої сторони. А тим більше, якщо зараз вони можуть піти на визнання «ЛДНР», – звертає увагу політолог. – Якщо так станеться, і Путін їх визнає, то політична частина угод втрачає сенс. І дуже важливо, що про це заявили і Шольц, і Макрон. Як буде далі? В Путіна є лише два варіанти: або не визнавати й, тим самим, продовжувати лякати Україну і Захід, або ж визнати».
На його думку, останній варіант з «визнанням» кардинально змінить стратегію РФ щодо тиску на Україну: «І тут головне для нас не потрапити вже в нову пастку. Ми повинні чітко заявити, що після визнання «республік» політична частина угод втрачає сенс. Але є безпекова частина…»
Фесенко переконаний, що вона має працювати.
«Чому? А тому. Якщо ми повністю відмовимося від Мінська – виникає ризик, що РФ буде нас примушувати до якихось нових угод, але вже напряму з так званими «ДНР» і «ЛНР», – застерігає політолог.
Мирослав Ліскович. Київ
