На порозі ЄС: чиє обличчя збережуть європейські політики

Як відомо, Європейська комісія в середині червня оголосила своє рішення рекомендувати надати Україні статус кандидата в члени ЄС.  Символічно, що фактично паралельно з рішенням Європейської комісії щодо кандидатства для нашої країни, уряд України впровадив візовий режим з рф: зближаючись з європейськими намірами і цінностям, українці водночас віддаляються від російських пут. Тепер про те, чи надавати Україні статус кандидата на вступ до ЄС, вирішить Європейська рада на засіданні 23-24 червня. Тож, Україна продовжує йти до перемоги і не лише на полі бою, а й на політичній міжнародній арені. І на цьому шляху вдалося заручилася підтримкою навіть тих країн, які вважаються скептично налаштованими до євроінтеграційних намірів України. Серед них –  Данія, Нідерланди, Франція, Німеччина. Тож, довгоочікуване  «так» від європейців  для України означатиме, що вперше в історії ЄС може підтвердити євроінтеграційні наміри для  країні, яка перебуває в стані війни.

Україна обрала європейські цінності і впевнено рухається в цьому напрямку, змінюючи своє законодавство, погляди і сподівання в бік ЄС. Безумовно, ЄС очікує від України більшого прогресу, наприклад, в судовій реформі та боротьбі з корупцією. Але, як неодноразово підкреслював президент України Зеленський, сам факт того, що Україна залишалась уламком Європи сприяв тому, що у росії розвинувся агресивний апетит на захоплення сусідів. Безперечно, рекомендація Європейської комісії надати Україні статус кандидата на членство в ЄС є великим визнанням зусиль України. А нещодавні візити до Києва президента Франції Еммануеля Макрона, канцлера Німеччини Олафа Шольца та  прем'єр-міністра Італії Маріо Драгі безумовно вплинуть на рішення надання Україні статусу кандидата в ЄС. Цей візит став політично важливим і для України, і для ЄС.

Тож, минулого тижня Україну відвідали одразу чотири європейських політики найвищого рангу – президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц,  прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі та президент Румунії Клаус Йоханес. Варто згадати, мабуть, і той факт, що усі вони, за винятком румунського лідера, раніше висловлювалися і діяли доволі неоднозначно щодо українського питання. Наприклад, Шольца критикували за те, що його слова про конкретну підтримку України у війні проти рф все ж до цього розходяться із реальним обсягами такої допомоги. Макрон взагалі полюбляє телефонувати російському диктатору і навіть закликав не принижувати країну-агресорку та зберегти обличчя путіну.  Драгі також мав свій план припинення  війни в Україні, який отримав шквал критики і несприйняття як в нашій країні, так і за її межами. Тепер же лідери країн ЄС, США та представники міжнародних організацій наполягають на тому, що вибір, на яких умовах буде укладено мир між росією та Україною, робитимуть виключно українці. 

Тему ЄС не оминули і російські політики, який для них вже давно теж перетворився на вороже об’єднання. Заявляючи про те, що росія ніби не проти кандидатства України, російські посадовці дозволяють собі агресивні висловлювання щодо самого Євросоюзу. Наприклад, представник росії при ООН  нєбєнзя звинуватив ЄС у відсутності самостійної позиції. Паралельно російські чиновники намагаються демонструвати свою незалежність та продовжують ширити загальний наратив про відсутність шкідливого впливу санкцій на економіку країни. Про це президент росії вкотре розповів на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Його підтримали інші російські політики, які паралельно не забули висловити своє розчаруванням французьким президентом Макроном, бо ж він не захотів подбати про те ж «обличчя путіна», а таки  підтримав Україну. Ще одним ударом для росіян стало те, що президент Казахстану Токаєв, виступаючи на панельній дискусії того ж форуму відмовився визнавати так звані республіки ДНР, ЛНР та назвав Донецьк та Луганськ квазідержавними територіями. Тож, замість збереження «обличчя» російського диктатора він фактично отримав ляпаса по тому ж обличчі.  Сам президент рф під час Петербурзького міжнародного економічного форуму заявив, що росія не проти членства України в Євросоюзі. Але вірити словам путіна – себе не поважати. Та й , очевидно, тут варто згадати, якою була реакція росії на європейські сподівання українців у 2013 році, що став справді переломним. Тоді колишній президент Янукович відмовився укладати вже підготовлену Угоду про асоціацію з Євросоюзом, натомість вирішив, що кращою ідеєю для Києва буде митний союз з росією. Наслідком таких проросійських дій колишнього українського президента став Євромайдан, а згодом і розв’язана росією війна та анексія українського Криму та окупація інших територій України, що триває і до нині.

Та повномасштабна війна, яку розгорнула  росія, тільки пришвидшила шлях України до ЄС, адже вже на п’ятий день після вторгнення російських загарбників Україна подала заявку на вступ до Євросоюзу. І вже на початку червня Європарламент рекомендував надати Україні статус кандидата до ЄС. Остаточне ж рішення – за державами-членами Євросоюзу і воно має стати своєрідним  політичним сигналом про підтримку нашої країни, а також  сигналом про те, що усі сподівання та намагання кремля впливати і порядкувати на території суверенної держави –  марні.

 Речник кремля пєсков заявив, що рішення ЄС надати Україні статус кандидата вимагає підвищеної уваги з боку росії. Та сподіванням пєскова на те, що  європейські лідери під час візиту до Києва мають переконати українську владу в тому, що Україна повинна відмовитися від окупованих росією територій не судилося здійснитися. Попри бажання самого пєскова і, вочевидь, його кремлівського патрона, європейські лідери підтримали надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС, а також наголосили, що не вимагатимуть від України завершувати війну. Крім цього, Президент Франції оголосив про надання Україні додаткової військової допомоги . Очевидно, що кремль дратує сам факт такого візиту, така увага до України, і підтримка нашої держави з боку європейських лідерів. Ще більше його дратує перспектива надання Україні статусу кандидата в члени ЄС. Продовжують росіяни і активно розповсюджувати наратив про те, що Україні необхідно погодитись на територіальні поступки, аби відновити мир. Однак,  спроби схилити українську владу до компромісу та втрат територій на користь агресора, як і спроби заручитися підтримкою лідерів країн ЄС на цьому шляху, залишаються марними. Лідери країн ЄС та США неодноразово наголошували, що вирішувати, на яких умовах укладатиметься мир, мають лише українці, і ніхто з них не намагається переконати Україну в необхідності територіальних поступок.  Подібні заяви в рамках нещодавнього візиту до України зробили й лідери європейських країн – Німеччини та Франції. Так, президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Німеччина та Франція ніколи не вестимуть переговори за спиною України. Також Макрон зазначив, що Україна має виграти війну з Росією та зберегти територіальну цілісність та суверенітет.

Як бачимо, риторика і позиція західних лідерів змінилася. Якщо раніше Макрон заявляв про можливість якогось умовного компромісу з рф та навіть пропонував частково поступитися суверенітетом, аби зберегти обличчя путіну то тепер запевнив, що ЄС не тиснутиме на Київ  з вимогою територіальних поступок. І навіть чітко проголосив, що Франція, Німеччина, Італія та Румунія підтримують надання Україні статусу кандидата в ЄС. Варто згадати, що раніше той же Макрон пропонував створити окрему європейську політичну спільноту, що стане частиною шляху України до Європи. Напередодні візиту до Києва президент Франції запевнив, що вірить у перемогу України, але все ж додав, що вести переговори з кремлем доведеться. Критики впродовж тривалого часу зазнавав і німецький канцлер Шольц, який також доволі м’яко формулював своє ставлення та засудження рф, закликав не принижувати росіян. Тепер же з уст німецького лідера українці і світ почули про посилення підтримки Німеччини та про те, що Європа має на меті змусити росію відступити.  Тож, візит лідерів провідних країн ЄС до Києва разом із зустріччю Рамштайн-3,  де країни НАТО сформували план збройної допомоги нашій країні справді продемонстрував зміну настроїв європейців та підкреслив що Європа все ж обрала своє власне обличчя, а не путінське, що цілком очевидно і зрозуміло  на тлі загрози російської агресії для усього цивілізованого світу, а не лише України. Зрозуміло, що питання українського членства в ЄС буде вирішуватися впродовж тривалого часу та потребуватиме зусиль, як України, так і наших європейських партнерів. Але очевидним є і той факт, що така підтримка чітко вказує шлях для росії  і це –  відстійник історії, її глухий кут,в який прямує москва і сприятимуть цьому навіть її колишні політичні прихильники.    

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства