Дефіле побєдобєсія: Георгіївський парад «Діти Переможців» та «Безсмертний полк»
У минулій подачі ми розглянули зліт і бюрократизацію георгіївської стрічки як символу російської агресії, а також моду на військову уніформу, що з'явилася в ерефії, особливо – на недорогі пілотки із зірочкою, які можна роздавати безкоштовно.
Наступний за важливістю елемент побєдобєсія – російські масові ходи, на яких все описане можна одягати і демонструвати. На перший погляд може здатися, що з цим усе зрозуміло: «Безсмертний полк» і годі! Але виявляється, що все не так, була альтернатива. І це окремий цікавий, але маловідомий сюжет.
ПРАВОСЛАВНІ СЛІДОПИТИ ТА РЕНЕССАНС ГЕОРГІЯ ПЕРЕМОЖЦЯ
У пам'ятному 1991 році з благословення нещодавно обраного патріарха рпц Алексія II було створено нову скаутську організацію – Федерацію православних слідопитів. Вона відразу ж почала проводити щорічні Георгіївські паради – 6 травня, у день поминання Святого Георгія Переможця. Звісно, у перекличці з 9 травня як Днем перемоги. Нагадаю суть цієї парної дати: 6 травня - 9 травня.
У 1945-му третій рейх почав зазнавати остаточної поразки у квітні-травні. І так збіглося, що того року православний Великдень випав на 6 травня. Глава рпц Алексій I у великодньому посланні тоді прямо пов'язав перемогу СРСР та Великдень як символ відродження. Семінарист Сталін, який недовчився, вирішив підтримати асоціювання з Перемогою багатозначного образу Георгія Переможця (до революції той вважався «покровителем російського воїнства» і, до речі, мовою країн-союзниць по антигітлерівській коаліції Грузія – це Georgia). Схоже, ще й тому в ніч із 8 на 9 травня капітуляцію Німеччини від СРСР приймав Георгій Жуков. Слідом, 24 червня, Парад Перемоги на Красній площі приймав, причому на коні (як на іконі із зображенням Переможця), також Жуков. Стрічку наймасовішої медалі "За перемогу над Німеччиною" (з написом "Ми перемогли" під зображенням Сталіна) зробили оранжево-чорного кольору, як у дореволюційній системі нагород Орденів Св. Георгія (включаючи солдатський Георгіївський хрест).
У 1990-ті роки на росії взагалі був ренесанс Георгія Переможця, особливо в москві. 1993 року мосміськдума повернула зображення святого на герб міста. Тоді ж відновилися роботи, що довго відкладалися, з будівництва Парку Перемоги на Поклонній горі. І там постать цього святого була однією з головних. Велика статуя святого біля підніжжя Монумента Перемоги (автор – друг мера Лужкова Зураб Церетелі) та неподалік – Храм Георгія Переможця. Парк Перемоги було відкрито до 50-річчя закінчення війни – у 1995-му. Тоді це ще здавалося не побєдобєсієм, а звичайною роботою зі збереження пам'яті про минуле.
ГВАРДІЙЦІ РПЦ – ЦЕ ЯК ГВАРДІЙЦІ КАРДИНАЛА, ТІЛЬКИ НАВПАКИ?
Але повертаємось до Федерації православних слідопитів та їхніх щорічних Георгіївських парадів. У 2000 році, після приходу до влади володимира путіна, назву уточнили, зробивши її більш традиційною, «скріпною» – Братство православних слідопитів.
З 2005 року меморіалізація, збереження пам'яті про війну та перемогу вийшло в росії на якісно новий рівень, який визначається словом «побєдобєсіє». Обраний у 2009 році новий патріарх кирило завзято заходився працювати. Тим більше, що попереду був черговий ювілей Перемоги, хай не такий круглий, 65-річчя, але у новій атмосфері – надзвичайно важливий.
У 2010-му було заявлено, що скромна раніше молодіжна організація БПС має розгорнутися не більше - не менше, як у… «гвардію Церкви»! Керівник інформаційно-видавничого управління Синодального відділу у справах молоді моспатріархату ієромонах Димитрій (Першин) пояснив, що завдання молодіжної «гвардії Церкви» – це місія; «гвардійці» повинні донести до сучасної молоді християнські цінності, засвідчуючи свою «віру і вірність Батьківщині, Богу та ближньому», демонструючи готовність до служіння нужденним, до турбот про відродження храмів, збереження природи тощо. Ну, тобто, «гвардійці патріарха» – це як «гвардійці кардинала», тільки навпаки.
Також було заявлено, що відтепер Георгіївський парад проходитиме у Парку Перемоги на Поклонній горі з вітальним словом від патріарха особисто (після літургії у місцевому Храмі – природно! – Георгія Переможця).
ВИСОКІ АМБІЦІЇ ГЕОРГІЇВСЬКОГО ПАРАДУ «ДІТИ ПЕРЕМОЖЦІВ»
Але й все це не може описати всю міру амбітності заявлених цілей. Ось як підсумував плани організаторів куратор від патріархії: «Відповідаючи на запитання журналістів, о. Димитрій [Першин] висловив сподівання, що Георгіївський парад згодом вийде за межі росії й може бути проведений у Празі, Берліні та навіть у США. "Той, хто придумає свято, той і виграє сьогодні битву за молодь", – сказав представник Синодального відділу».
Стривайте… Переможна хода за межами росії «в Празі, Берліні й навіть у США»?.. Адже це… це ж «Безсмертний полк»! Дякую о. Димитрію, що проговорився. Взагалі, ступінь відвертості на тій пресконференції вражає. Свято ще й у межах росії не стало масовим, загальноприйнятим, а вже щиро говориться, що поставлене завдання вивести його на світовий рівень. І так само чесно – про те, що у «битві за молодь» свято треба «вигадати».
І саме таке свято було придумане і справді вийшло на всесвітній рівень. Щоправда, воно виявилося не молодіжним, а спільним для всіх, і не християнським, а язичницьким, і звалося воно не «Георгіївський парад», а «Безсмертний полк»…
Втім, повернемося до Параду. Його у 2010 році провели, проте на тлі інших заходів він не був особливо помічений. Щоправда, за православно-скаутський Парад ще кілька років поборолися. Наприклад, подовжили назву, щоб прояснити його побєдобєсну суть – Георгіївський парад «Діти Переможців». Але це не допомогло та й не могло допомогти. Оскільки захід мав надто вузьку базу поширення, навіть у росії (не кажучи вже про весь світ): лише молодь, лише скаути і православні. У найкращі роки у заході у Парку Перемоги брали участь тисяча-півтори. Патріарх кирило востаннє взяв участь у Георгіївському параді у 2013 році (як незабаром побачимо, на той час уже робилася ставка на конкуруючий та перспективніший винахід).
Невдовзі Георгіївському параду довелося залишити престижний масштабний майданчик на Поклонній горі й повернутися туди, звідки він починався у 1991-1992 роках – на Крутицьке патріарше подвір'я у москві.
ТОМСЬКА АКЦІЯ «БЕЗСМЕРТНОГО ПОЛКУ» І ЦАР МІДАС НАВПАКИ
2012 року три томські журналісти Сергій Лапенков, Ігор Дмитрієв та Сергій Колотовкін організували та вперше провели у місті акцію «Безсмертний полк». Суть її була в тому, щоб вийти на спільну ходу, пройти маршем із портретом своєї близької людини, предка, який брав участь у «Великій Вітчизняній війні» (або – трудівника тилу, в'язня нацистських концтаборів, блокадника, дитини війни). Захід від початку заявлявся як громадянська ініціатива – некомерційна, неполітична, недержавна. Її висвітлював популярний томський незалежний канал ТВ2 (телеканал буде закрито у 2015 році, інформагентство, що з'явилося на його руїнах, – у 2022-му). Подія набула дуже великого резонансу.
І практично відразу почалося рейдерське захоплення такого перспективного заходу. Вже у 2013 році московський депутат Микола Земцов («Єдина росія») разом із народним артистом СРСР Василем Лановим вперше провели ходу «Безсмертного полку» у москві на Поклонній горі (взяли участь близько тисячі осіб). А в ювілейно-побєдобєсному 2015 році Лановий ішов на чолі 50-тисячної колони «Безсмертного полку» Тверською вулицею москви поруч із президентом путіним.
Після цього інфраструктура «Полку» почала стрімко розгортатися у рф, а там – і «в Празі, Берліні й навіть у США». Усього – приблизно в 90 країнах світу! Його організація в росії та за кордоном отримувала повне фінансове, адміністративне (і дипломатичне) забезпечення рф.
До кожного заходу ставилося завдання максимально роздмухувати, «накручувати» кількісні показники, в межах росії – за допомогою адміністративного ресурсу. Метою були мільйони учасників, як в ерефії, так і за кордоном, у всьому світі. Особлива увага приділялася залученню молоді (куди йшла наснага, невитрачена на заглухлий Георгіївський парад). Тим, хто приходив по рознарядці, роздавали заздалегідь підготовлені портрети не їхніх родичів, а умовних загиблих героїв. Неодноразово фіксувалися факти, як після проведення маршу «Безсмертного полку» ці зображення складалися купами «на викидання».
Так щира ініціатива томських журналістів перетворилася на грандіозне пропагандистське шоу несмаку. При його описі у російських ліберальних колах популярним став вислів, що путін – «цар Мідас навпаки». Якщо в античного героя все, чого він торкався, перетворювалося на золото, то у господаря кремля – на лайно.
НАДІЙНИЙ ДАХ «БЕЗСМЕРТНОГО ПОЛКУ» І СВІТОВЕ ОХОПЛЕННЯ
Так, як уже зазначалося, хедлайнерами цієї події стали путін і Лановий. Для путіна, який брав участь у марші «Полку» з портретом батька-ветерана, це ставало чудовою нагодою показати своє єднання з народом. Важливою була й участь популярного артиста. Василь Лановий грав головну роль у культовому радянському фільмі «Офіцери» (1971). Тобто, був привабливим зовні символом радянського/російського офіцерства. Показово, що у тій картині відкрито та схвально показано традиції «гібридної війни», практику участі радянських офіцерів у військових діях під виглядом місцевих громадян. Так герой Ланового у Народно-визвольній армії Китаю легендований китайським воєначальником. Не менш важливим є й те, що цей актор – етнічний українець, його батьки родом з півночі Одеської області. Але за своїми поглядами Лановий був відвертим російським шовіністом, який заперечував існування українського народу та культури.
«Безсмертний полк» став надзвичайно цінною знахідкою для кремлівського режиму. Протистояти йому в світі було дуже складно, оскільки захід проводився під ідеологічно бездоганним та всім зрозумілим «дахом» перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. При цьому марші «безсмертних полків» усім світом, з використанням радянської та російської символіки, давали можливість фіксувати та розширювати кремлівський вплив.
Крім того, після початку гібридної війни проти України у 2014 році в росії та на тимчасово окупованих українських територіях у цих маршах почали використовувати вже й портрети загиблих окупантів та колаборантів. А це докорінно змінювало всю концепцію. Вона мутувала з акції пам'яті загиблих у «Великій Вітчизняній» – в дещо більш загальне, універсальне: вираз пошани всім учасникам усіх воєн росії, імперських, загарбницьких; поклоніння їм.
У результаті такої універсалізації події стала більш очевидною його язичницька підкладка. Наприклад, подібність до Дня мертвих у Мексиці та країнах Центральної Америки (використання фотографій загиблих родичів) та Гелловіну (масова хода). При цьому, повторюся, обмежувати поширення планетою російсько-імперського «Безсмертного полку» до 2022 року було дуже складно. Російська дипломатія відразу розпочинала виття, що це нібито перегляд підсумків Другої світової війни, Нюрнберзького процесу; реабілітація фашизму/нацизму тощо… І лише повномасштабна агресія проти України, яка оголила лукавість, брехливість мілітаристських акцій з імперською підкладкою, організованих кремлем, зробила це можливим.
Сьогодні ми побіжно згадали відкритий у 1995 році московський Парк Перемоги. Наступного разу ми побачимо, як він розширювався за путіна, а також розглянемо інші сакральні «місця сили» побєдобєсія. Насамперед – парк «Патріот» у Підмосков'ї з його «перлиною» – головним храмом зм росії кольору хакі.
Олег Кудрін, Рига
