Чого варта токсична дружба з Кремлем: дайджест пропаганди за 10 серпня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 10 серпня 2023 року.
- П’ять тез щодо контрнаступу від західних аналітиків
- Захід не втомиться підтримувати Україну зброєю
- Росія стане ще більш поліцейською державою
- Від Петрушево до Ганновера: долі путінських «друзів»
П’ять тез щодо контрнаступу від західних аналітиків
Тема темпів контрнаступу, здається, не дає спокою пропаганді більше ніж самим українцям та їх міжнародним партнерам. Щодня з Москви лунають відповідні недорікуваті висновки із залученням різного штибу «військових експертів».
НАСПРАВДІ, є кілька правил успішного контрнаступу, які мають знати не тільки українці. До того ж військові аналітики провідних світових видань спростували основні наративи кремлівської пропаганди про провал контрнаступу ЗСУ.
– Українське просування мізерне чи відсутнє
За даними Reuters, з початку контрнаступу ЗСУ звільнили понад 200 км² – не менше 10 км² щотижня.
– Російські лінії оборони – непереборні
Foreign Policy нагадує, що майже щодня надходять повідомлення про успішне просування українських підрозділів до Мелітополя та Бердянська, а також, з початку серпня, далі від Старомайорська, вбиваючи клин між окупованими частинами Донецької та Запорізької областей.
– Якщо наступ України повільний – його, вважайте, немає
У ЗСУ поки що відсутня кількісна перевага особового складу. Крім того, просто нераціонально кидати все і вдаряти точково, коли можна бити в тил, водночас повільно, але впевнено розбиваючи оборону ворога. Україна показує себе у найкращому із можливих за наявними обставинами сценарію – The Atlantic.
-В українців немає стратегії, ЗСУ воюють навмання
The Economist з посиланням на британських військових ветеранів та експертів називає український підхід тактикою «виснажити, розтягнути сили ворога та вдарити у слабке місце».
– Пізно, контрнаступ провалився
Українські сапери очистили сотні км від мін, а бригади ЗСУ активно просуваються на південь (на схід – також, але меншою мірою). Україні до осіннього «сезону бруду» залишається достатньо часу перерізати наземне сполучення РФ з Кримом, підкреслює The Telegraph.
«Ми на етапі, де українські військові скомбінували всі найкращі практики, і наразі починаємо спостерігати масовий відступ росіян», – резюмують експерти The New York Times.
Захід не втомиться підтримувати Україну зброєю
В інформпросторі регулярно з’являються повідомлення про надання Україні нової партії (а також видів) озброєння. В Росії, відповідно, не менш регулярно триває його «масове знищення». Наприклад, 10 серпня з’явилося фото «пари підбитих БМП М2 Bradley на Запорізькому напрямі».
НАСПРАВДІ, подібні повідомлення свідчать, насамперед, про продовження «переможного» окозамилювання. По-друге – мають посіяти зневіру українців щодо кількості та якості західної допомоги. По-третє, примусити партнерів України засумніватися з приводу ефективності продовження такої допомоги. (Щодо останнього, то серед українців також часто-густо лунають думки про те, що Захід зрештою втомиться нам допомагати).
Факти – річ вперта. А факт полягає в тому, що виручка топ-25 військово-промислових корпорацій Заходу в першому півріччі цього року вже зросла на 11% і досягла $212 млрд. За весь рік очікуваний продаж зброї складатиме $448 млрд, що на $47 млрд (або 10%) більше, ніж торік.
Топ-10 корпорацій західного ВПК за очікуваною цьогоріч виручкою (у $ млрд із показниками зростання до 2022 р. у відсотках) виглядає наступним чином:
Серед лідерів, як бачимо, Boeing, що в основному робить зброю, яка активно йде Україні: БПЛА ScanEagle, ЗРК Avenger, ракети Harpoon, Hellfire, бомби GLSDB.
З продукції Raytheon на балансі ЗСУ: ЗРК Patriot, NASAMS, Hawk та Sea Sparrow, ракети Excalibur, Sidewinder, HARM, ADM-160, ПТРК Javelin та TOW, ПЗРК Stinger та інше.
Від США до Києва незабаром надійдуть перші танки Abrams, що робить General Dynamics. Від Франції отримано ракети великої дальності SCALP, які виготовляє MBDA (спільне підприємство BAE Systems, Airbus та Leonardo). Очікуються винищувачі F-16, що робить Lockheed Martin, а поки що прийшли її РСЗВ MLRS, HIMARS, M270. Також розробкою цієї корпорації є ракети ATACMS.
Тож чутки про західну втому від виробництва та надання Україні зброї надто перебільшені. Скоріше окозамилювачі втомляться.
Росія стане ще більш поліцейською державою
Очільник МВС РФ Колокольцев 10 серпня заявив, що «некомплект особового складу дуже великий. Я сказав би, критичний. За минулий місяць звільнилися 5000 співробітників. Складна ситуація. Насамперед для задоволення попиту населення на захист прав і свобод, передбачених законодавством».
НАСПРАВДІ, Колокольцев ще у жовтні минулого року казав, що до 2026 року МВС РФ знадобиться 52 тисячі співробітників поліції у «нових регіонах» — на окупованих Росією територіях України. У листопаді Колокольцев скаржився, що не вистачає вже 90 тисяч співробітників.
Проблема цілком зрозуміла: з урахуванням того, що путінський режим увійшов у режим війни на два фронти (проти України і проти власного народу), силовий ресурс, відповідно, витрачається вдвічі швидше і його вже на все не вистачає.
Хоча з іншого (і головного) боку, якби Путіну дійсно було б цікаво «задовольнити попит на захист прав і свобод росіян», то існуючого особового складу МВС, Росгвардії та інших (вже далеко не внутрішніх) силових органів, йому вистачило б.
Особливо з урахуванням того, що штатна чисельність співробітників тільки МВС (922 тисяч) на душу населення (145 млн) — у РФ одна з найвищих у світі. На кожні 100 тисяч росіян припадає 635 поліцейських. Для порівняння: у США (станом на 2019 рік) на ту ж кількість громадян припадало 242 (це не тільки копи, а й співробітники ФБР, ЦРУ та інших силових відомств), у Китаї – 143 (дані за 2018 рік). У Великій Британії – 227 (дані за 2021 р.).
Тобто у МВС РФ за фактом надлишок співробітників. Але війна на два фронти вимагає подвійних жертв. Тим паче, що втеча темпами 5 тисяч на місяць засвідчує, що ніхто з російських ментів не хоче до України.
Від Петрушево до Ганновера: долі путінських «друзів»
Цього тижня стало відомо, що ексголова МЗС Австрії (2017-2019) Карін Кнайсль наразі живе в селі Петрушово на Рязанщині. Відомою широкому загалу Кнайсль стала в 2018 році, коли вальсувала з Путіним (той подарував молодятам картину, маслодавку та самовар) на власному весіллі.
НАСПРАВДІ, Кнайсль (дипломована арабістка) після відставки не прижилася в Лівані. Їй не дозволили працювати у Франції (навіть відкрити там банківський рахунок). Вона входила до складу ради директорів «Роснафти». Три роки тому Маргарита Симоньян оголосила, що Кнайсль буде писати колонки для RT (першу вже навіть опублікувала – про те, на яких машинах їздитимуть після коронавірусу). Востаннє Кнайсль бачили у червні на ПМЕФ-2023, де та відверто заявила, що «серйозно розглядає можливість переїхати до Росії». Ось і переїхала.
Менш за все вона, звісно, думала, що її дружба з Путіним заведе її до Петрушево. «Мені довелося залишити своє колишнє життя, почати все спочатку, а у 60 років це непросто», – жаліється Кнайсль.
Зважаючи на долю ексголови МЗС Австрії, варто згадати ще одну впливову свого часу людину із занадто приятельськими стосунками з Кремлем.
Ці стосунки навіть стали причиною такої заяви: «Якщо я захочу продавати паштет на Красній площі, я продаватиму його». Йдеться про колишнього прем’єр-міністра Франції Франсуа Фійона, якого засудили у своїй країні за корупцію, а місцеві ЗМІ називали його «другом Путіна».
А з «паштетною» заявою колишній прем’єр виступив у парламенті з нагоди розслідування своєї діяльності (після відставки) у російських компаніях «Сибур» та «Зарубежнефть». Трагікомізму цій історії додає той факт, що розслідування ініціювало «Національне об’єднання» на чолі із ще однією путінською фавориткою Марін Ле Пен.
Про неприємності третього відомого «приятеля Путіна» – ексканцлера ФРН Герхарда Шрьодера відомо багато. Торік до них додалося позбавлення звання «почесний громадянин Ганновера». До Шрьодера аналогічне трапилося з Гітлером (посмертно).
А повертаючись до Кнайсль, як писав BILD: «її шлюб розпався, а дружба з Путіним залишилася».
Доля цих трьох колись впливових європейських чиновників є яскравим прикладом того, що честь треба берегти з політичної молодості. Бо за старості Путін руки не подасть і на вальс не запросить. Навіть, в Петрушево. Не кажучи вже про Ганновер.
