Останні п'ять років українсько-турецьких відносин були дуже динамічними, успішними та насиченими подіями історичного значення. Зокрема, йдеться про закупівлю та постачання в Україну «байрактарів», створення формату «Квадрига», підписання Угоди про вільну торгівлю, активне розширення співпраці у військово-технічній сфері, зростання двосторонньої торгівлі та інше. На цей період припали пандемія та широкомасштабне вторгнення Росії в Україну.

Весь цей час Послом Туреччини в Україні був кадровий дипломат, випускник одного з найпрестижніших вищих навчальних закладів Туреччини, пан Ягмур Ахмет Гюльдере. Про підсумки дипломатичної каденції Укрінформ поспілкувався з ним перед від’їздом з Києва.

ВИКЛИКИ ТА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ЛИШ ПОСИЛЮЮТЬ НАШІ ДРУЖБУ ТА БРАТЕРСТВО

- Пане Посол, за час вашого перебування на посаді відбулося багато важливих, навіть історичних подій. Що ви вважаєте своїми найбільшими досягненнями? Чи є щось, чим ви особливо пишаєтеся?

- Передусім хотів би сказати, що це честь і привілей – бути тут послом Туреччини. Протягом цих майже 5 років усе, що я бачив від України, – це завжди гостинність, співпраця та добра воля. Якщо ви не маєте такої атмосфери у країні перебування, не має значення, наскільки ви здібний посол, ваші досягнення будуть обмеженими. Тому я хотів би почати з подяки моїм українським друзям та колегам, які завжди робили все можливе, щоб відповісти взаємністю на те, що ми намагалися зробити.

Як ви згадали, під час мого перебування на посаді відбулося кілька важливих подій. Але я не можу назвати їх особистими досягненнями, тому що турецько-українські відносини дуже широкі та комплексні, і щомиті відбувається щось інше. Було підписано Угоду про вільну торгівлю, і я дуже радий, що це відбулося, поки я був тут, бо знаю, що можливості турецько-української економічної співпраці є величезними, і, не максимізуючи їх за допомогою такої угоди, ми просто зв’язуємо одне одному руки. Вона поки що не набрала чинності, внутрішній процес ратифікації ще триває з обох сторін.

Також нам було дуже важко під час пандемії. Ми намагалися не припиняти виконання своїх звичайних дипломатичних обов’язків, але наша робота під час пандемії була схожа на боротьбу зі стихійними лихами. У той непростий період ми чудово співпрацювали з українськими друзями. Я пам’ятаю, як Туреччина відправляла в Україну медичну допомогу (медичні гаджети, маски, дезінфекційні засоби тощо), і як я зустрічав їх в аеропорту «Бориспіль» з моїм колегою з Анкари Василем Боднаром, який тоді був заступником міністра.

А коли почалася війна, все перевернулося з ніг на голову. Знову настали дуже важкі часи… З початком війни турецький народ і турецький уряд стояли пліч-о-пліч з Україною. А потім у Туреччині стався руйнівний землетрус, і цього разу Україна направила потужну команду для пошуково-рятувальних операцій. Ці кризи перевірили і підтвердили нашу міцну дружбу, наше братерство.

- Чи змінилося ваше бачення України, українців і турецько-українських відносин за ці роки? Як саме?

- Я б не сказав, що змінилося. До призначення на посаду посла тут я працював заступником директора напрямку Східної Європи в Міністерстві закордонних справ Туреччини. Я був учасником двосторонніх зустрічей на найвищому рівні. Мені доводилося кілька разів відвідувати Київ. Тож коли приїхав сюди, у мене вже було загальне уявлення. Але, звичайно, приїхати сюди на кілька днів – це одне, а жити тут і пережити всі ці важкі часи – це зовсім інше. Озираючись, я можу легко сказати: все, через що я тут пройшов, лише підтвердило моє початкове переконання, що Туреччина та Україна створені для співпраці. Наші економіки доповнюють одна одну, ми маємо безліч можливостей для співпраці в різних сферах: від сільського господарства – до туризму. Ця війна, очевидно, змінила характер нашої взаємодії в економіці, але, незважаючи на це, минулого року наша торгівля побила рекорд навіть без чинної Угоди про вільну торгівлю – ми мали товарообіг майже 8 мільярдів доларів.

Це чіткі сигнали, що все буде тільки поліпшуватися і міцнішати в усіх сферах: від оборони – до туризму, від сільського господарства – до будівництва, від спільного виробництва – до спільних інвестицій. У нас є величезний потенціал, і я сподіваюся, що ми зможемо використати його у майбутньому.

- Посольство Туреччини одне з останніх призупинило роботу в Києві після масштабного вторгнення. Ви особисто залишалися в Києві максимально довго. Чому так? Ви сподівалися, що Велика війна ніколи не відбудеться, чи це була демонстрація підтримки?

- За винятком трьох послів, які не виїздили з Києва, я був останнім, хто виїхав, і першим, хто повернувся. Ми були тут до 11 березня, а повернулися 5 квітня. Головна причина в тому, що ми мали роботу. Вона полягала в безпечній евакуації громадян Туреччини. Коли почалася війна, у нас тут було близько 24–25 тисяч турецьких громадян. Ми здійснили евакуацію 18 тисяч людей під керівництвом нашого штабу в Анкарі. Початкова частина цієї операції була завершена ще до того, як ми тимчасово переїхали в Чернівці.

Водночас ми спілкувалися з нашими українськими друзями, щоб знайти дипломатичне рішення. Ми провели зустрічі в Анталії та Стамбулі, щоб зробити свій внесок у пошук дипломатичного рішення.

ОДИН З НАШИХ ПРІОРИТЕТІВ – РАТИФІКАЦІЯ УГОДИ ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ

- Угода про вільну торгівлю між нашими країнами була підписана за кілька тижнів до того, як Росія розв’язала війну. Як просуваються справи щодо її ратифікації двома парламентами? Зазначалося, що в документ можуть бути внесені зміни з огляду на вплив війни на економіку України. Чи справді це планується зробити?

- Ми на зв’язку щодо цього питання з уповноваженими українськими органами. Сама угода перебуває на стадії ратифікації обома сторонами. Оскільки угода вже підписана, я вважаю, що найпершою метою має бути ратифікація. Коли мова про внесення змін до угоди, ми, очевидно, бачимо і розуміємо, що тепер в Україні надзвичайні обставини, і умови значно відрізняються від тих часів, коли ця угода була підписана. Але ми маємо необхідні інструменти для розв’язання цієї проблеми. Це не статична угода. Вона містить положення, які дають змогу сторонам вносити корективи та зміни, якщо це необхідно. Я впевнений, що наші фахівці зможуть досягнути взаєморозуміння.

- Туреччина доклала значних зусиль для запуску та підтримки «зернового коридору». Але під час останнього візиту президента Ердогана в Сочі прориву не сталося. Як ви вважаєте, чи можливе відродження Чорноморської зернової ініціативи найближчим часом?

- Ми вважаємо, що зернову ініціативу можна відродити. Наші профільні департаменти підтримують зв’язок зі своїми колегами. Як відомо, ця ініціатива стала реальністю завдяки співпраці Туреччини з ООН, Україною та Росією. Таким чином, наші контакти з усіма цими гравцями тривають. Ми підтримуємо зв’язок з іншими сторонами, які також можуть відіграти роль у відновленні дії угоди. Так, тепер ми перебуваємо на тому етапі, коли дехто вважає цей коридор таким, що «віджив». Але ми вважаємо, що це не так, і продовжуємо наші дипломатичні зусилля, щоб його відновити.

ОБОРОННІ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ МАЮТЬ ЗНАЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

- Від початку війни турецькі «байрактари» стали справжньою легендою в Україні. Тепер співпраця з компанією «Baykar» активно розвивається. Коли потенційно з конвеєра зійдуть перші українські дрони? Як рухається проєкт?

- Під час свого останнього візиту до Києва генеральний директор компанії «Baykar» поділився деякою інформацією про поточний стан, розмір інвестицій та терміни, які вони мають на увазі. Я б не хотів давати жодних інших коментарів, тому що це їхнє підприємство. Але як посол у Києві я хочу підкреслити те, що ще до призначення сюди я знав зі своєї попередньої посади, що є неймовірний потенціал співпраці між оборонною промисловістю Туреччини та України. Контакти між нашими оборонними галузями почалися давно, як на офіційному рівні, так і між приватними компаніями. І я впевнений, що вони зростатимуть, оскільки це сфера, де наші сектори доповнюють одне одного. Є багато виробів, в яких використовують взаємні елементи. Наприклад, дрони з українськими двигунами. Були товари, які наші країни разом виробляли, а потім експортували в треті країни. Тому оборонна промисловість – це дуже особлива сфера, де наші країни в майбутньому ще більше співпрацюватимуть. Активна участь Туреччини в оборонному форумі в Києві кілька тижнів тому стала яскравою демонстрацією нашої готовності реалізувати цей потенціал разом з українськими партнерами.

ДІЇ ТУРЕЧЧИНИ ЩОДО «ЗЕРНОВОГО КОРИДОРУ» НЕ Є ЛОБІЮВАННЯМ ІНТЕРЕСІВ РОСІЇ

- Останнім часом Туреччина активно лобіює певні проєкти, які, зрештою, вигідні Росії. Йдеться про транспортування російського газу в Європу через турецький хаб і пом’якшення санкцій на експорт сільськогосподарської продукції «зерновим коридором». У чому причина цього і чи погодитеся ви з припущенням, що такі ініціативи (на відміну від дій західних держав) можуть економічно зміцнити Росію для продовження війни в Україні?

- По-перше, хотів би уточнити щодо енергетичного питання. Протягом багатьох років ми зосереджуємося на диверсифікації джерел і постачальників. Ще одним пріоритетом було стати енергетичним хабом. Бо, як відомо, на схід від нас є енергетичні ресурси, а із заходу є великий попит. Тому для нас природно діяти як хаб і робити свій внесок у регіональну енергетичну безпеку. Ще раз наголошу, що цей підхід виник не 2–3 місяці тому. Якщо країна А чи країна Б звертається до нас із пропозицією, ми, звичайно, її розглядаємо. Характеризувати це як «активне лобіювання» чиїхось інтересів чи сприяння розвиткові потенціалу іншої країни означає виводити це суто економічне питання на зовсім інший рівень.

Якщо говорити про «пом’якшення санкцій» для «зернового коридору», як ви сказали, тут є кілька моментів, наприклад, реінтеграція Россільгоспбанку в систему «SWIFT». Я не думаю, що це означає послаблення так званого режиму санкцій, тому що ця торгівля вже відбувається, і, зробивши цей крок, ми будемо рухатися до відновлення дії «зернового коридору», що вигідно й Україні.

Ми також маємо розуміти, що «зерновий коридор» є питанням глобального значення, тому що він сприяє стабільності поставок зерна у світовому масштабі. Мільярди людей безпосередньо страждають від наявності чи відсутності зерна та добрив з України та Росії. Ось чому ми робимо все можливе разом з Організацією Об’єднаних Націй, щоб побачити, чи можна відновити цю угоду. До речі, це корисно і для України, оскільки Україна експортувала цим коридором понад 33 мільйони тонн свого зерна.

ТУРЕЧЧИНА ЗАВЖДИ ГОТОВА ВІДІГРАТИ СВОЮ РОЛЬ У ДОСЯГНЕННІ СПРАВЕДЛИВОГО МИРУ

- Туреччина неодноразово заявляла про свою готовність – і робила практичні кроки (переговори в Анталії та Стамбулі) – сприяти мирним переговорам і забезпечити платформу для досягнення справедливого миру з повагою до територіальної цілісності та суверенітету України. Анкара також не раз закликала до припинення вогню. Останнім часом прозвучали заяви про те, що Росія нібито готова до мирних переговорів, але також що ця війна буде довгою. Як Туреччина бачить мирний процес? Чи дійсно є бачення, що в разі припинення вогню Росія виведе свої війська з окупованих територій?

- Очевидно, що коли мова про переговори, то йдеться про процес. І без реальних переговорів передчасно казати про можливий результат. Коли ми говоримо про припинення вогню, нашим головним пріоритетом, звичайно, є припинення страждань людей, на яких впливає війна. Тому наш президент сказав, що в мирі немає переможених, а у війні немає переможців. Ґрунтуючись на цьому розумінні, з самого початку війни ми розглядали можливість для зброї замовкнути, а потім створити умови для справедливого, сталого та тривалого миру в нашому регіоні. Працюючи в Туреччині, ви розумієте, наскільки це впливає і на нас. Те саме стосується інших країн. Тому, якщо у нас є шанс зробити свій внесок у досягнення дипломатичного рішення, ми завжди будемо готові відіграти свою роль.

- Зустріч українського та російського омбудсменів за посередництва Туреччини відбулася в Анкарі на початку цього року. Під час зустрічі були передані списки мирних жителів (зокрема, людей старшого віку та хворих), яких незаконно утримує Росія. Також повідомляли, що Туреччина нібито надає сприяння у звільненні дітей, яких викрала Росія. Питання звільнення полонених (цивільних і військових) планували порушити на зустрічі президентів Ердогана та Путіна в Сочі. Чи триває тепер робота з цього приводу? Чи порушували це питання на зустрічі в Сочі і якою була відповідь?

- Це дуже важливе і чутливе питання. Маючи з обома країнами канали діалогу, що добре функціонують, ми прагнемо зробити свій внесок у його вирішення. Є попередні приклади, коли ми сприяли таким обмінам, і люди були звільнені. Я, звичайно, не став би розкривати якісь деталі, але можу підтвердити, що ми продовжуємо працювати в цьому напрямі. Як ви розумієте, для цього потрібно багато закритих переговорів і координації. Тому ми будемо вдячні, якщо зможемо працювати без надмірної до нас уваги.

ТУРЕЧЧИНА ТА ТУРЕЦЬКИЙ БІЗНЕС ГОТОВІ БРАТИ АКТИВНУ УЧАСТЬ У ВІДБУДОВІ УКРАЇНИ

- Турецькі компанії продовжують досить активно працювати в Україні, незважаючи на війну, яка триває, також готові ділитися досвідом з іншими країнами, зокрема для відновлення нашої країни після закінчення війни. Які основні проєкти тепер реалізуються і в яких масштабах? Крім того, які плани щодо післявоєнної відбудови?

- Дозвольте мені почати з того, що я висловлюю свою вдячність турецьким компаніям, що залишилися в Україні після початку війни. Вони як продовжували свої звичайні зусилля з будівництва, так і реалізували багато проєктів соціальної відповідальності, як-от надання житла та їжі людям, що цього потребують. Однією із них є Onur Construction зі Львова. Мені було приємно отримати нагороду від Президента Зеленського разом із власником компанії паном Онуром Четінджевізом, адже це свідчить про високу оцінку роботи турецьких компаній від української сторони. Ця компанія також працює над реконструкцією відомого мосту в Ірпіні.

Є й інші турецькі компанії, які реалізують інші проєкти, але те, що ми бачимо сьогодні, насправді дуже мала частина того, що ми хочемо зробити. Ми координуємося з українською стороною щодо проведення зустрічі, на якій зберемо турецьких і українських офіційних осіб і приватний сектор для обговорення співпраці стосовно післявоєнної відбудови. Я впевнений, що турецькі компанії, які мають великий досвід роботи у вашій країні, будуть одними з ключових партнерів України під час робіт з реконструкції. Турецькі будівельні компанії є світовим брендом. Немає обмежень щодо проєктів, які ми можемо реалізувати. Мова про інфраструктурні проєкти, будівництво доріг і мостів, відновлення інфраструктури тощо. Я був у різних куточках України після війни, і там є величезний обсяг роботи. Залишившись тут під час війни, ми будемо тут і після війни, у набагато більших масштабах, щоб разом лікувати рани та відбудовувати Україну.

ТУРЕЧЧИНА ПІДТРИМУВАТИМЕ УКРАЇНУ І ПІСЛЯ ВІЙНИ

- Пане Посол, Туреччина допомагає Україні та українцям гуманітарною допомогою з перших днів широкомасштабного російського вторгнення. Діти з одеського дитячого будинку «Сонечко» знайшли притулок в Анкарі, є й інші приклади. Ми вдячні за вашу підтримку та допомогу. Розкажіть, будь ласка, докладніше про ці проєкти…

- Насправді ми розпочали програми гуманітарної підтримки ще до початку війни. Щороку влітку ми приймали на оздоровлення дітей, які постраждали внаслідок ситуації на Донбасі. Ця програма сьогодні реалізується у різних форматах. Як ви згадали, тепер у Туреччині приймають дітей з Одеси та інших куточків України. У рамках програми, яку започаткували наші перші леді Еміне Ердоган та Олена Зеленська, ми приймаємо близько 1,7 тисячі людей, з яких 1,2 тисячі – діти.

Якщо повернутися до перших днів війни, то загалом ми відправили в Україну понад сто вантажівок гуманітарної допомоги. У нас також була мобільна кухня від AFAD, яка протягом багатьох місяців безкоштовно забезпечувала їжею тисячі українців. Почали вони у Львові, потім діяли у Києві, Бородянці, Чернігові. Був також автомобіль для роздавання допомоги від Турецького Червоного Півмісяця Kızılay. Ми також надали багато медичного обладнання, яке надіслало наше Міністерство охорони здоров’я. Через ТІКА (Турецька агенція зі співробітництва та координації, – ред.) ми відправили сотні генераторів у різні куточки України. Ми також пам’ятаємо, як Україна підтримала нас після трагічного землетрусу і направила велику групу рятувальників.

До кінця цієї війни наша гуманітарна допомога триватиме. Після війни наша співпраця та допомога стануть співпрацею у сфері відновлення та реконструкції.

Ольга Будник, Анкара