- Прозорість парламенту є одним із ключових принципів. Як особисто ви дотримуєтеся і стежите за прозорістю роботи парламенту, які принципи використовуєте? І як ставитеся до того, що деякі народні депутати під час засідань проводять прямі включення з сесійної зали у своїх соцмережах?

- Хочу нагадати, що відповідно до Конституції України парламент є не просто органом державної влади, а є єдиним законодавчим органом. У нас немає тих, хто над нами, немає тих, хто під нами, це єдиний законодавчий орган і він чітко розташований в одній будівлі на Грушевського, 5. І виходячи з цього, в перші дні, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, в парламенті була прийнята постанова з тим, що ми чітко розуміємо, що в балансі безпеки інформованості суспільства ми маємо забезпечити в тому числі й інституційну продовжуваність парламенту як інституції. І було ухвалено рішення, що будь-які інформаційні речі, які відбуваються в парламенті, ми подаємо суспільству, але через годину після того, як завершиться засідання тут. Це збалансована норма.

Але, на превеликий жаль, не всі депутати-нормотворці, які пишуть закони тут, дотримуються їх. І дехто з них почали на тому роботи своє ім’я. «Хайпожерити», те що зараз називається модним словом. Я абсолютно цього не сприймаю. Розумію, що ситуація багато в чому змінилася від початку повномасштабного вторгнення, ви бачите, що тут працюють в тому числі й журналісти, які мають можливість отримувати напряму інформацію. Але в мене тоді питання, чому журналісти дотримуються цього порогу, розуміючи рівень своєї відповідальності не тільки юридичної, але й за майбутнє нашої країни, а деякі народні депутати цього не роблять. Я думаю, що це питання в тому числі до цих народних депутатів, дехто з них сколотив собі інформаційний капітал на цьому. Це є, на мою думку, не дуже правильно з етичної точки зору, тому що, в принципі, це могли б робити й інші, але роблять одиниці, порушуючи рішення Верховної Ради.

- Не тільки з етичної точки зору, але й, пане Руслане, з безпекової точки зору.

- Безперечно. 

- На початку повномасштабного вторгнення було обмеження, що не раніше, аніж через дві години можна публікувати будь-які відомості про те, що відбулося засідання. Зараз це наче все відбувається в прямому ефірі. Є якісь можливості зупинити цей процес, ви як голова Верховної Ради можете на це повпливати?

- Давайте ще раз зазначимо, хто такий голова Верховної Ради. Тому що у нас чомусь вважають, що голова Верховної Ради – це директор парламенту. Ні, це не так, це просто перший серед рівних, і на мене покладаються тільки обов’язки організаційні. Тому що я точно такий самий депутат, як і будь-хто інший, але просто обтяжений тими чи іншими повноваженнями в силу регламенту, закону про статус народного депутата, і не більше. Все, що від мене залежить, я роблю, бо був автором цієї постанови. Я постійно по два, по три рази в день закликаю їх до цього порядку. Але, на превеликий жаль, це вже питання мабуть не до голови, а до тих народних депутатів, які «хайпожерять» на тому. І мені абсолютно слушно задають питання журналісти, що якщо їм можна, чому нам не можна? І оце намагання хизуватися серед інших – це не найкраща риса, яка притаманна особам, які обтяжені статусом народного депутата.

- Чи є проблеми з кворумом під час голосування у парламенті, і як удається забезпечувати виконання рішень – тих, які були ухвалені під час війни?

- У парламенті дев’ятого скликання, ми пам’ятаємо всі ж попередні скликання – і кнопкодавство, і все інше, немає ні проблем із кнопкодавством, ні в принципі проблем із кворумом. Всі важливі закони приймаються, голосуються, а найбільш важливі голосуються конституційною більшістю. І ще раз, користуючись нагодою, я хочу подякувати народним депутатам, які свідомо виконують свій обов’язок, свою клятву народного депутата, яку вони давали в стінах парламенту. І це справді є, але у нас модно в державі тільки хаяти парламент, депутатів, бо це така українська традиція.

- Це правда.

- Але я думаю, що все це історія оцінить – те, що зробив цей парламент, і в цьому абсолютно переконаний. Тому що це перший і, дай боже, єдиний парламент за історію України, який працює в період воєнного стану. Бо будемо відверті, пам’ятаю, який шлях пройшли ми з моменту першого вторгнення повномасштабного, і коли я приїхав із наради від Президента України і відкрив двері в зал, найбільший страх був побачити напівпорожню залу, але ні – всі були на місці, всі були збентежені, але всі виконували свій громадянський і професійний обов’язок. І я думаю, що про це також треба говорити. І тому, якщо ми говоримо про кворум, будь ласка, 226+ є, і всі необхідні для держави рішення приймаються. 

- Ви неодноразово наголошували про важливість закордонної дипломатії. Чи є ви прихильником так званого парламентського туризму, коли народні депутати їздять на конференції, форуми за кордон, і чи відомо, яка кількість народних депутатів постійно виїжджає, хто найчастіше, і чи хтось моніторить, контролює результативність цих поїздок?

- Найважливіше слово ви сказали в кінці. Тому що для мене питання будь-якого явища, будь-якого процесу, який здійснюється, – це питання ефективності. І я таку ж вимогу ставлю до себе, тому й ніколи не катаюся там по тижню-два, а я знаю чітко, скільки є графіків, у які я повинен вкластися. І в мене, наприклад, бували такі дні, що за два дні було близько 32-х  двосторонніх зустрічей, але й кількість неважлива. Важливо, який результат ти привозиш із цієї міжпарламентської діяльності. Що ти не їздиш туди в цей, як ви правильно сказали, депутатський туризм, прикриваючись якимись чи конференціями, чи ще чимось, а є результат. Я вам ці результати можу абсолютно чітко назвати. Перше – це підтримка з боку всіх парламентів України, українського парламенту. Друге – це приклад, що нам удалося вирішувати деякі питання тиску на окремі уряди через парламенти. Третє – це  фінансова підтримка України, тому що, будемо відверті, рішення щодо фінансування України ухвалюються парламентами тих країн, які дають допомогу. Як приклад, я завжди нагадую лист спікерів до спікера Джонсона, тоді підписалося 28 спікерів, коли у нас тоді була проблема з виділенням коштів для України, і цей лист спрацював. Це підтримка України на рівні нашої історичної пам’яті. Я хочу нагадати, що за останніх три роки повномасштабного вторгнення нам удалося більше ніж удвічі збільшити кількість парламентів, які визнали Голодомор геноцидом українського народу. Крім цього, нагадаю про консолідацію спікерського середовища та інших депутатів навколо України. Зокрема, останній форум в Бучі «Буча-саміт», нам удалося в Україну запросити і привезти 21-у делегацію. Такого Україна ніколи не знала, не знає, і я не знаю, чи буде в майбутньому знати, коли спікери і президенти парламентів приїхали в Україну для того, щоб підтримати в такий скорботний день. Це є результативна парламентська дипломатія. Хочу подякувати багатьом нашим депутатам, які справді цим займаються. І хочу особливо відмітити нашу Парламентську Асамблею. Парламентська Асамблея в Раді Європи має фантастичні результати в тиску з боку Ради Європи на Російську Федерацію. Парламентська Асамблея в НАТО, Парламентська Асамблея в ОБСЄ, Парламентська Асамблея Чорноморського басейну. Дуже багато речей, які робляться, і вони робляться ефективно,  без хайпу, але в цьому є результативність, про яку ви говорите.

- А хто найбільше і найчастіше все-таки їздить, і як ви даєте дозвіл на відрядження чи не даєте? Тому що часто представники опозиції скаржаться на те, що ви їм не даєте дозволу, а вони роблять дуже велику роботу для України.

- Відрядження – це уповноваження з боку Верховної Ради України на представлення тих чи інших інтересів. Це не просто дозвіл на виїзд із країни, це представлення, а значить людина, яка туди їде, вона повинна їхати з конкретною метою. Їхати для того, щоб представити інтереси українського парламенту, повернутися і, відповідно до закону, прозвітувати про те, що вона вже зробила. Деякі з великих дипломатів за три роки не подали жодного звіту.

- Це хто?

- Зокрема, Петро Олексійович Порошенко, жодного звіту, чим він займався упродовж трьох років, активно представляючи українську дипломатію. Є колеги, які беруть відрядження в одне місце, а потім їдуть в інше. В мене теж питання до таких наших колег: чи це ефективна парламентська дипломатія. Тому давайте ще раз: хто хоче їхати з країни, є дуже багато інших способів, які не пов’язані з відрядженням Верховної Ради. Відрядження Верховної Ради має чітких 8 пунктів: це запрошення спікера іноземної країни, це робота в Групах дружби, участь у Парламентських Асамблеях, участь у засіданнях Європейських партій і ряд інших менших дрібніших, але чітких парламентських вимог. Я усвідомлюю, що не всіх це влаштовує, але думаю, що порядок повинен починатися з того порядку, який ти ставиш перед собою. Щодо того, хто їздить найбільше, – звичайно, це люди, які очолюють ті чи інші напрямки. Зокрема, Марія Мезенцева – людина, яка очолює Парламентську Асамблею у Раді Європи, зрозуміло, що у неї більше виїздів. Климпуш-Цинцадзе Іванна Орестівна, яка очолює євроінтеграційний комітет, у неї більше виїздів, й інші колеги. Але ще раз говорю: дуже важливо, щоб ці виїзди були збалансовані, сплановані та з ефектом для України і українського парламенту.

- Абсолютно з вами погоджуюсь. Неодноразово суспільство спостерігало за тим, як деяких народних депутатів викривали в корупції. Скільки народних депутатів позбавлені мандата за корупцію і чи планується посилення відповідальності, за, даруйте на слові, але злочинні діяння таких народних депутатів?

- Якщо дозволите, почну з кінця. Як ви правильно сказали, має бути доведеність того чи іншого злочинного діяння. Не підозра, не обвинувачення, а тільки рішення суду, яке набуло законної сили, є підставою для того, щоб народний депутат був позбавлений достроково мандату і позбавлений своїх повноважень. Якщо взяти передісторію цього питання, то в 2019 році саме цей парламент першим своїм рішенням провів скасування депутатської недоторканності, і саме це стало причиною того, що антикорупційні органи, багато з яких також створені цим парламентом, почали активну діяльність, в тому числі й щодо депутатів. Їм тепер не потрібно отримувати дозвіл у зали на притягнення, на вчинення тих чи інших дій, що було вісім скликань до того, і саме це збільшило кількість депутатів, які просто почали потрапляти в поле зору правоохоронних і антикорупційних органів. Це теж заслуга цього парламенту. Щодо того, скільки депутатів узагалі позбавлені були мандату за весь період цього скликання, – 54 депутати достроково були позбавлені прав за різними причинами: хтось тому, що пішов на роботу в уряд, хтось тому, що втратив громадянство, хтось по причині смерті, хтось за власним бажанням. За пунктом набуття рішення суду на даний момент немає жодного депутата, який утратив мандат. Це пов’язано з тим, що розгляд у суді – це питання тривале, але як тільки ми отримуємо таке рішення, безперечно, такий депутат буде позбавлений права, достроково позбавлений повноважень народного депутата України. Тому що ми діємо, діяли і будемо діяти в межах, які передбачені Конституцією України. Як показує практика, це дуже правильний підхід. Наприклад, народний депутат Медведчук, якого ми позбавили достроково повноважень, зараз судиться з поновлення своїх повноважень. І тільки тому, що ми зробили це не на рівні емоцій, а відповідно до Конституції, я спокійний за цей позов у судах. І так ми будемо чинити і на майбутнє, і лише в межах і в спосіб, передбачений Конституцією України.

- Пане Руслане, на початку повномасштабного вторгнення у ЗМІ неодноразово була інформація про те, що викривали помічників народних депутатів, які працювали на користь держави-агресора. Чи здійснюють якісь заходи щодо народних депутатів, зокрема, щоб убезпечити їхню доброчесність, особливо в умовах війни?

- У нас режимний об’єкт Верховна Рада України. І звичайно, ми активно співпрацюємо з усіма тими органами, які забезпечують безпеку тут: це Управління державної охорони, це Служба безпеки України й інші органи. І безперечно, такі-от факти були, такі факти викривалися. Але знову ж таки, я парламентар, а не правоохоронний орган, не суддя, якщо такі факти є, вони повинні бути розслідувані. Якщо для цього є підстава, справа передана в суд і повинно бути рішення суду. Не політичні заяви, не політичні викрики, а лише на підставі й у спосіб, який передбачено в рішеннях суду. Але ще раз кажу, я абсолютний прихильник, що будь-хто – чи то помічник, чи то депутат, якщо він винний і вчинив якесь протиправне діяння, що підтверджено рішенням суду, яке вступило в законну силу, він повинен понести юридичну відповідальність. Тому що всі, хто приходили в цей зал, давали присягу народного депутата, всі чітко усвідомлювали той рівень відповідальності, який покладається на кожного з нас. Тому я вважаю, що якраз у цьому повинна бути відповідь на той запит і спраглість на справедливість, яка сьогодні є в суспільстві.

- Пригадую, свого часу була ініціатива про детектор брехні, але якось воно залишилося на рівні ініціативи. Чи є у вас якась інформація? Розробляється, можливо, законопроєкт про детектор брехні, чи це все залишилося на рівні ініціативи?

- Зараз у мене такої інформації немає, що якось там активізовані питання по цьому. Я не є великий спеціаліст у питаннях доступу до цих засобів, які дають можливість виявити правду, але якщо з технічної точки зору буде доведена їхня ефективність, думаю, що законодавець знайде можливість закріпити і це. Але з обов’язковим дотриманням прав і свобод людини і громадянина.

- Які розробляються ініціативи для підтримки переселенців, військових, ветеранів війни і їхніх сімей?

- Ви знаєте, у нас дуже активно в цьому контексті працюють наші комітети, які безпосередньо мають предметом діяння ці питання. Це і комітет оборони, і комітет соціальної політики. Багато ініціатив уже реалізовано, зокрема і питання, які формують так званий статус помічника ветерана, питання ветеранської політики, питання інклюзивності, питання доступу до тих чи інших професій. Питання, коли ветеран повертається, для того, щоб була, по-перше, якщо йому необхідний рівень реабілітації, по-друге – інтеграція його в суспільство. Бо крім цього, на рівні економіки і бюджетної політики, саме ці люди мають доступ до тих програм кредитування, до тих програм іпотеки, яких не має ніхто інший. Держава не тільки створює усі необхідні передумови для того, щоб ми мали можливість перемогти у цій війні, але й для того, щоб ці люди, які своє життя чи здоров’я віддали, вони чи їх рідні мали право скористатися всіма пільгами максимальними, які надає держава. Тому таких ініціатив дуже багато, вони дуже активно і практично конституційною більшістю підтримуються в залі Верховної Ради України.

- На жаль, ворог продовжує обстрілювати наші мирні міста, і звичайно-що, людей дуже цікавить відновлення житла та інфраструктури і що буде після війни, як ми будемо відбудовуватися. Які законопроєкти передбачають відновлення житла, інфраструктури, ви можете назвати?

- Тут якраз я би розділив на два блоки: внутрішній і міжнародний. На міжнародному блоці ми, в тому числі й парламент, активно працюємо над питанням компенсаційного механізму, який включає в себе декілька складових. Перший уже запущений, це Реєстр збитків, після цього має бути компенсаційний фонд, компенсаційна комісія, які мають це все легалізувати. І ми будемо мати юридичну підставу для репарацій до Російської Федерації після завершення цієї війни. Тому що, на моє глибоке переконання, я говорю це всім партнерам, виграти у цій війні – це одне, але дуже важливо, що фактор справедливості повинен спрацювати і тоді чек за цю війну повинні отримати Путін і російський народ, от у цьому є справедливість. І ми працюємо над міжнародним механізмом. І ви знаєте, що ми зараз працюємо в контексті Європи, паралельно створюючи відповідний механізм, який буде працювати на міжнародний трибунал. І всередині країни у нас дуже багато законодавчих змін ухвалено, зокрема, щодо можливості фіксації збитків, які були завдані, через Дію, передача на розгляд цих скарг. Було прийнято з десяток законів, які дають можливість тим особам, які зазнали ушкоджень, руйнування їхньої власності й інших питань, можливості реєстрації отримання компенсації за ті чи інші речі. Зрозуміло, що хотілося, щоби все це відбувалося швидше, але задача парламенту – створити механізм. Після цього разом з урядом ми маємо віднайти ті кошти, які будуть компенсувати особам. І тоді юридично ці компенсовані кошти мають лягати в той борг, який повинна виплатити Російська Федерація. Отаке коло сьогодні парламентом на рівні закону прийнято. І я думаю, що тепер питання реалізації нам вдасться.

- Бізнес, як і всі ми, виживає під час війни. Які ініціативи парламентом ухвалюються для зниження податкового тиску на бізнес? Тому що все-таки крайня ініціатива, яка була щодо підвищення податків, негативно була сприйнята нашими підприємцями.

- Давайте будемо чесними з вами, що все-таки війна – це найдорожча річ, яка тільки може бути.

- Погоджуюсь.

- І та кількість коштів, яку нам сьогодні передали партнери, – це унікальний результат роботи всієї української дипломатії на чолі з Президентом України. Тому що сьогодні в кожній гривні близько 70 копійок – це гроші, які ми отримали від наших партнерів. І наші партнери говорять, що, друзі, ви теж маєте робити щось для того, щоб демонструвати, що ви налаштовані. І тому єдина ініціатива така, яка проходила в залі – це підняття військового збору. Мені здається, що це логічно, що на третьому році війни можна поставити питання про справедливість збільшення на 3,5% військового збору. Я розумію, що це складно, але без фінансування нашої перемоги, нашого спротиву, цю війну виграти неможливо…

- Пане Руслане, постраждали в основному ті, які найменше заробляють, це державний сектор, тому що і так низькі зарплати, і ще збільшився податок. А зарплати в державному секторі не піднімаються зі зрозумілих причин.

- Почнемо з того, що складно сьогодні всім, усій Україні, і ми усвідомлюємо, що дуже важливо, щоб те, що проводиться державою, було справедливо по відношенню до кожного. Я погоджуюся, що при такому підході були закиди, що більше страждає білий сектор, тому що він сплачує всі податки. Але завдання, і це вже мабуть не парламенту, а тих органів, які займаються чорним сектором, організувати питання відбілювання. І тому ми окремо ще і вирішили питання, які стосуються підняття акцизів на тютюн і алкоголь, вони також були підняті і всі кошти реалізуються на Збройні сили України. І взагалі, я хочу, щоб ви зрозуміли одну логіку: все, що заробляє сьогодні Україна з податків, у нас нема іншого способу заробляти, все йде на наші сили оборони. Все, що Україна може зібрати як податки, як тарифи, як мита, як інші речі, це все йде на Українську армію. Тому-от ми самі для себе маємо зрозуміти, чому ми фінансуємо Українську армію. Нізвідки не беруться гроші на озброєння, на снаряди, на артилерію, на забезпечення наших військових, які отримують сьогодні заробітні плати: хто на передній лінії, ви знаєте, доплата там 100 тисяч, хто на інших лініях – там 30 тисяч. Ті, хто взагалі на нулі, мають свою систему компенсацій, це ж гроші, це ж математика. Це тяжка фінансова математика війни, але це доросла розмова, яка має бути в суспільстві: що ми або фінансуємо свою армію, або фінансуємо чужу армію. Третього вибору не може бути. І тому справді дискусія в суспільстві є, але це математика фінансів у державі. На превеликий жаль, парламенту доводиться приймати і такі непопулярні рішення.

- Ще одне непопулярне рішення, яке сколихнуло нещодавно суспільство, – це про те, що в черговий раз підняли заробітну плату народним депутатам України. Чи це так? Спростуйте чи підтвердіть, будь ласка, цю тезу.

- Заробітна плата народних депутатів України чітко закріплена в Законі про статус народного депутата України, вона визначається прив’язкою до мінімальної заробітної плати. В той час, коли в державі зростає заробітна плата і те, що прив’язано до заробітної плати, воно компенсується на той рівень збільшення заробітної плати депутата.

- Тобто у зв’язку з тим, що збільшилася мінімальна заробітна плата, і збільшилася зарплата депутатська?

- Як і у всьому суспільстві, є прив’язаність до т.зв. соціальних мінімумів. У нас є декілька соціальних мінімумів – це мінімальна заробітна плата, середня заробітна плата, мінімальний споживчий рівень і т.д., й у нас заробітні плати в державному секторі, у всьому, практично, прив’язані до цих соціальних мінімумів. Коли вони якимось чином корегуються, коригується тільки ця прив’язка і більше нічого. Був факт, справді, що на початку 2022 року, десь упродовж півтора року, якщо я не помиляюся, у нас був такий період, що депутатам у 2 рази була менша заробітна плата, ніж це було за законом.

- Підтверджую, був факт.

- Але в суспільстві це ж нецікаво обговорювати, цікаво обговорювати інше, розумієте.

- Але давайте ми про це згадаємо, заради справедливості.

- Це заради справедливості маємо сказати і ви можете подивитися. В чому особливість народних депутатів, як і інших високопосадовців: усе, що ми маємо, – все в наших деклараціях, і всі ці декларації може бачити будь-хто, і шляхом нескладних математичних порівнянь можна чітко зрозуміти – хто, де, як, що і скільки заробляє в державі. Це є великий плюс, це та прозорість, про яку ми почали говорити на початку нашої розмови.

- Дякую вам і за цю відвертість, і за це порівняння, тому що це справді було, і це об’єктивна реальність, просто суспільство, дійсно, не хоче це сприймати, тому що суспільство хоче сприймати те, що хоче. Пане Руслане, я розумію, що уже неодноразово ви на це питання відповідали, але, тим не менше, глядачі і читачі мені не пробачать, якщо я у вас це не запитаю: як ви оцінюєте можливість проведення парламентських і президентських виборів у 2025 році? Тому що тут уже штаби готуються, тут інші вже не готуються, тут треті вже наполягають на виборах, четверті не хочуть цих виборів, а в країні триває війна.

- Я би дуже просив усіх дивитися на чинне законодавство, де у Виборчому кодексі та в Законі про режим воєнного стану чітко сказано: під час воєнного стану вибори не проводяться. Все інше – маніпуляції, це як у спортзал ходити – періодично політичним партіям треба ходити в спортзал, вони підкачують свої м’язи. Я переконаний, що в Україні буде дотримано питання чинного законодавства, тільки після завершення воєнного стану ми можемо говорити про початок тих чи інших виборів. Крім цього, ці вибори, для нас дуже важливо, щоб були, насамперед, демократичними і визнаними світом. Ми ще стикнемося з багатьма викликами, на які повинні дати відповідь. Як будуть голосувати наші військові, а це буде залежати від того, як буде завершений воєнний стан. Далі, як будуть голосувати наші громадяни, які знаходяться за межами, третє – як ми запросимо сюди спостерігачів…

- І як будуть голосувати переселенці, буду доповнювати вас.

- Так, як переселенці, тому тут дуже багато таких специфічних питань, на які нам треба буде дати відповідь, і ця відповідь має бути в цьому парламенті, тому що унікальність теперішньої ситуації – що ті вибори, які будуть в Україні після завершення воєнного стану, вони не підпадають під жодну кваліфікацію, які є у нас у Конституції. У нас передбачені чергові або позачергові вибори, а це т.зв. постчергові, тобто поствоєнні вибори, і для їх проведення потрібен буде окремий законодавчий акт.

- Чи готується такий законодавчий акт? Тому що тут, дійсно, дуже багато нюансів. Звичайно, що все залежатиме від того, як завершиться ця війна. Але чи готуєте ви вже якісь законодавчі акти, тому що можна спокійно спрогнозувати, що людей швидко ми не повернемо, переселенці – як були, так і будуть, та будуть, зрештою, військові, тобто це все не вирішиться буквально за місяць? 

- Безперечно, і тому певні підготовчі дії, звичайно, для написання цього законодавчого акту ми робимо. Зокрема, ми зустрічалися з головою Центральної виборчої комісії, бо нам треба зрозуміти, що у нас робиться з реєстром виборців. По-друге, у нас є багато дискусійних питань, які потім ми маємо вирішити, зокрема, вибори – які вони будуть, знову ж таки, це залежить від того, коли і як завершиться воєнний стан, чи це будуть разом – вибори Президента, парламенту, місцеві, – чи це будуть окремо. Тобто тут дуже багато питань, на які зараз ми не готові дати відповідь, але ми пропрацьовуємо варіанти, плюси, мінуси по кожному питанню. А для того, щоб приймати його не з політичної доцільності, а з точки зору тієї прагматичної реальності, яка буде на момент завершення війни, а вона може бути різною.

- На вашу думку, як краще – щоби були проведені вибори, окремо всі три види, чи щось разом, щось окремо?

- Ми їх просто не зможемо, математично, провести всі разом, тому що, як мінімум, президентські можуть бути у два тури, розумієте, якщо буде два тури, то просто якийсь один із турів можна проводити одразу. Ці варіанти мають свої плюси та мінуси, той і інший варіанти мають свої ризики для проведення. Наведу вам приклад, умовно кажучи, що в Україні, дай Боже, все нормально, у нас вибори в один день, у неділю, і цілий день цей, попри відсутність воєнного стану, Росія підніматиме і саджатиме Ту-95 – і просто люди не матимуть можливості прийти на виборчі дільниці. Ми маємо дати відповідь на це питання? Безперечно.

- Звичайно.     

- І тому, щоб просто зараз щось заявити, я повинен глибоко бути переконаний у тих обставинах, які будуть існувати на той момент. Просто сказати, щоб десь, колись вийшов гучний заголовок, – це неправильно, я несу відповідальність за свої слова, тому буду готовий тільки тоді, коли ми будемо знати кінцеву ситуацію. Але ми пропрацьовуємо всі варіанти, всі плюси і мінуси, які можуть бути від того чи іншого рішення, яке буде імплементовано потім, інкрустовано в цей законодавчий акт.

- Гарне слово – інкрустовано. Гаразд, а голосування в Дії розглядається?

- Я думаю, що це нереалістично, що, на превеликий жаль, те, що сьогодні відбувається в технологічному просторі, діпфейки, коли вже навіть навчилися через діпфейки обходити деякі найсучасніші способи захисту, – це, я думаю, зараз нереалістично. Просто ми повинні зрозуміти, що це можна робити тільки тоді, коли на 300% гарантовано, що технологічно це буде достовірно, і це сприйме суспільство. Якщо цього не буде, це просто поле для маніпуляцій, звинувачень одне одного в тому, що хтось намагається це просунути, тому, мені здається, треба бути відвертим, що це питання не юридичне, це питання технологічне.

- Погоджуюся з вами, особливо з огляду на останні кібератаки, це дуже ризикована була б історія.

- Безперечно.

- Ще один запит гострий у суспільстві – на скорочення народних депутатів. І, очевидно, цей парламент теж має повноваження це зробити чи не зробити. Чи планується в цьому парламенті скорочення кількості народних депутатів?

- Я вам хочу нагадати, що ще 29.08.2019 року Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради зміни до Конституції, де передбачалося скорочення кількості народних депутатів.

- Ви так чітко пам’ятаєте дати!

- Я юрист, мушу цим володіти. Подав один із перших законопроєктів про зміни до Конституції України, де чітко передбачено, що скорочення народних депутатів до 300 чоловік. На превеликий жаль, попередній Конституційний суд дав негативний висновок на цей законопроєкт, чим заблокував його розгляд у Верховній Раді. Але я глибоко переконаний, що, безперечно, питання зменшення кількості народних депутатів стане в українському суспільстві, і не тому, що хтось когось любить, чи хтось когось не любить, тому що, об’єктивно, зменшилася кількість осіб в Україні, які будуть представлені в єдиному законодавчому органі. Коли було 52 мільйони – це одна розмова, коли сьогодні людей набагато менше – безперечно, питання представництва в суспільстві повинно бути переглянуто. І я думаю, що якраз цифра 300 – це та цифра, про яку ми можемо говорити, і та цифра, яка повинна стати розрахунковою для всіх подальших процесів.  

- Ви зазначали, що Україна потребує чіткого плану дій щодо інтеграції до Європейського Союзу. Які законодавчі ініціативи планується ухвалювати в 2025 році, щоб наблизити нашу інтеграцію в Європейський Союз?

- Уперше за всю історію, за 7 хвиль розширення ЄС, Україна – це перший приклад, коли ми інтегрували парламент у перемовний процес до нашого подальшого вступу  до Європейського Союзу, і близько 150-ти народних депутатів сьогодні працюють у переговорних групах по тих чи інших питаннях. Хочу нагадати, що всього є 36 розділів, по яких нам треба інтегруватися, з них три, які розділені на 6 кластерів. Наша задача, і це ми проговорювали і з урядом, – щоб у цьому році відкрити всі кластери і паралельно рухатися по тих чи інших питаннях. І тому коли в парламенті інколи ухвалюється велика кількість законів, хтось розказує: чим ви займаєтеся, вам нема чим займатися! Друзі, ви подивіться, там практично кожен другий законопроєкт – євроінтеграційний. І, можливо, так, він не є хайпом, але він наближає нас до Європи дрібними кроками.      

- Назвіть, який це законопроєкт, умовно кажучи? Що пригадуєте?

- Зокрема, в нас останній, який ми розглядали минулого тижня – про хміль і хмелепродукти, про такі ось речі, – це євроінтеграційний закон, тому що ми повинні по цьому відповідати всім директивам, які є в Європейському Союзі. Питання, пов’язані з виловом риби, – це теж наче такі дрібні законопроєкти, але це фундаментальні речі, які наближають нас, синхронізують з ЄС. Якщо не буде стояти галочка навпроти цього закону, ніхто не буде приймати Україну в ЄС, їх дуже багато, 36 розділів. Звичайно, перший і найбільш важливий розділ – це fundamentals, це фундаментальні речі, які складають основу, там більш цікаво, тому що там питання верховенства права, питання судоустрою, питання виборчих  нюансів. Але є ще 35 інших розділів, таких як, наприклад, fishing, рибне господарство, агрокультура, інші речі, по яких також ми повинні приймати законодавчі акти, без яких нічого не буде, вони не такі цікаві, вони не такі хайпові, але це рутинна робота кожного комітету і кожного народного депутата.

- Уточню для глядачів: тобто є 36 розділів, у кожному розділі є умовних 10, 15, 20 чи 30 пунктів…

- По-різному, багато, так.

- Я розумію. І по кожному тому пункту ми маємо ухвалити відповідний законопроєкт?

- Безперечно.

- Якщо ми щось не ухвалюємо, ми не проходимо екзамен?

- Тобто ми повинні дати відповідь не на те, що нам подобається, тому що не Європа до нас інтегрується, а ми до Європи. Буквально вчора у нас була велика організаційна зустріч між керівництвом Європарламенту і мною, керівниками наших комітетів, ми синхронізували, хто чим займається, в кого які плани, хто як готується. Це постійна рутинна робота, яка не така цікава суспільству, суспільству більш цікаві хайпові речі.

- Емоційні.

- Так, емоція, але шлях до Європейського парламенту – це не емоція, це чіткий, конкретний розрахунок, біля кожного пункту ти повинен мати галочку. Якщо ні, то тоді ти не будеш членом Європейського Союзу. І парламент рутинно працює в т.ч. і над тими питаннями, які дехто вважає не важливими. Це не є неважливі питання, це наш шлях, це кожен крок до Європейського Союзу.

- Які законодавчі ініціативи будуть ухвалені й спрямовані на спрощення отримання  міжнародної допомоги, і чи планується в парламенті створення спеціального комітету для дотримання, розподілу і контролю цієї допомоги?

- У нас у парламенті створена була тимчасова слідча комісія, вона зараз продовжила свою дію, яка очолюється представником опозиції, і яка спостерігає за розподілом всієї військової допомоги, яка надходила до України. Вона активно працювала, має свої висновки, результати на сайті Верховної Ради є, і тому парламент також бере свій парламентський контроль над тим, що ми отримуємо від наших партнерів, і це дуже важливо. Тому що я завжди, коли говорю зі своїми колегами-спікерами, пояснюю, що найцінніше, що ми здобули під час цієї війни, – це не HIMARS, не Patriot, це довіра одне до одного, це довіра, і ми не хочемо заплямувати її, тому для нас дуже важливо, щоб парламент здійснював у т.ч. і парламентський контроль над тим, що відбувається в Україні. Ми ж пам’ятаємо теж, що було дуже багато зловживань, у т.ч. й на місцевому рівні, у волонтерській допомозі та у всьому іншому, але ми повинні бути чесними перед нашими партнерами, і тому тут повинні працювати не тільки парламент, а в т.ч. правоохоронні та судові органи, які повинні виявляти і карати тих осіб, які хочуть нечесно збагатитися. А війна, ми чудово знаємо, за всю історію завжди була розплідником для людей, які нечисті на руку. Задача держави – зробити всі механізми, щоб ці люди були виявлені та понесли юридичну відповідальність.

- У контексті оборони ви стверджували, що законодавче забезпечення оборонного сектору є критично важливим для нашої перемоги. Що в цьому напрямку робиться парламентом і як парламент стимулює внутрішнього виробника зброї, боєприпасів для того, щоб вони комфортно себе почували в умовах війни і наших реаліях?

- Я почну з бюджету. У нас, фактично, бюджет, який затверджується в парламенті вже 4-й рік поспіль, практично весь спрямовується на Збройні Сили України, левова частина. Крім цього, ми активно працюємо на міжнародному треку і нам вдалося отримати, після чеської ініціативи щодо снарядів для України, після ініціативи Європейського Союзу теж по снарядам Україні, нам вдалося отримати данську модель, тобто це коли вони збирають гроші й інвестують в український оборонний комплекс. Норвезьке підтримання, і в т.ч. це було проголосоване в норвезькому парламенті, – це велика кількість фінансової допомоги, яка йде в Україну. Крім цього, нам вдалося в межах українського парламенту ухвалити низку рішень, які спрямовані на стимулювання саме українського виробника. Ви знаєте, що ми ухвалювали багато законопроєктів щодо звільнення від митного і тарифного переходу будь-якого озброєння, комплектуючих, які надходили в Україну, в т.ч. ми створили і цілий ряд речей на багатьох рівнях, інвестиційних нянь і для тих, хто займається ІТ розробками, в т.ч. для нашого військово-промислового комплексу. Тобто дуже багато речей, які стимулюють саме наш військово-промисловий комплекс, і це дає свої результати. Сьогодні ми бачимо ті розробки, які є в Україні, то коли приїжджають мої колеги, вони в захваті, говорять, що вони не очікували того, наскільки ми будемо крокувати вперед. І вони бачать цю довіру й інвестують в український промисловий комплекс, у дронову, в антидронові розробки, в питання наших далекобійних речей, я не можу все називати, як член ставки, але повірте мені, що найближчим часом ми будемо свідками абсолютно нового ривка у розвитку нашого військово-промислового комплексу.

- А я, пане Руслане, коли приїжджаю до хлопців на передову, то вони мені кажуть, що методички НАТО в цій війні не діють.

- 100%.

- Чи готовий парламент розглядати законопроєкт про демобілізацію?

- Щодо законопроєкту про демобілізацію, моя позиція чітка і зрозуміла, і завжди такою була, що ми тут повинні покладатися на вище військове керівництво, ми не повинні зробити тієї політичної помилки, яку Українська Центральна Рада зробила в 1919 році, і ми не хочемо цього зробити. Для нас є дуже важливим питання справедливої ротації, питання справедливих відпусток, а якщо військове керівництво буде вважати, то є можливість починати говорити про демобілізацію. Але, наскільки я знаю, жодна країна під час війни, крім Української Народної Республіки, не проводила демобілізацію.

- І на завершення нашої розмови, зараз воюють усі, зараз служать всі у Збройних Силах України, і в т.ч. народні депутати і члени парламенту. На жаль, є загиблі. Чи маєте ви цю статистику і як особисто ви відноситеся, коли народний депутат поєднує і роботу в парламенті, і службу в армії?

- У теперішньому скликанні близько 20 народних депутатів мали своє відношення, в тій чи іншій формі, до служби. Я не буду нікого називати, щоб когось не образити, але це факт, і коли говорять, що йдіть воюйте ви, – у нас є люди, які воюють і воювали, в т.ч. й на передовій. На превеликий жаль, з нашого парламентського середовища, з народних депутатів попереднього скликання ми теж маємо людей, які загинули у цій війні, й пам’ятні дошки їм встановлені на стінах парламенту. В т.ч. ми маємо дуже багато людей з Апарату Верховної Ради, які сьогодні мобілізовані і, на превеликий жаль, є й загиблий один, і теж його ім’я увічнено. Тому парламент – це є зріз суспільства, і парламент так само бере свою участь як у прийнятті рішень, так і в безпосередніх військових діях. І я ще раз кажу, щиро вірю, що цей парламент найближчим часом має з парламенту війни стати парламентом країни-переможниці, я дуже цього хочу, як і все наше суспільство. І нехай так станеться!

- І нехай так і буде, пане Руслане, дякую вам за змістовну цікаву розмову, за ваш час, за вашу роботу.

- Дякую.

Розмову вела Христя Равлюк