Презентація віртуальної виставки «Депортації. Візуальна пам’ять»

Організатори: Громадська організація “Після тиші” за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.

Учасники: Софія Олійник - координаторка програми «Сприяння демократії» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна; Анна Яценко - культурознавиця, голова правління ГО «Після тиші», координаторка проєкту; Тамара Вронська - докторка історичних наук, дослідниця історії радянських масових депортацій, експертка проєкту; Андрій Усач - історик, голова ГО «Після тиші», експерт проєкту, модератор.

Коротко. Віртуальна виставка “Депортації. Візуальна пам’ять” – це перша спроба упорядкувати та критично проаналізувати фотографічний спадок людей, яких радянська влада депортувала з Західної України до Сибіру, Далекого Сходу та Середньої Азії упродовж 1944-1953 років. Примусова праця, житло, вбрання, похорони, весілля, дитинство, жіночий досвід – ці фотографії демонструють різні аспекти режимного повсякдення. Вони зберігаються у приватних архівах тих, хто пережили депортацію або їхніх нащадків. 

Команда ГО “Після тиші” оцифрувала тисячі фотографій та залучила до їхнього опрацювання експертів та експерток у сферах історії та культурної антропології. Виставка “Депортації. Візуальна пам’ять” – це початок подальших критичних досліджень візуальної спадщини радянського періоду та досвіду примусових міграцій у минулому та сучасному.

Питання до обговорення:

Чому важливо досліджувати сімейні фотоархіви людей, які пережили радянські масові депортації 1944-1953 років?

Чи всі аспекти життя депортованих потрапляли в об’єктив фотокамер?

Чи вдалося встановити імена тих, хто фотографував депортованих?

Які перспективи проєкту та загалом дослідження візуальної спадщини радянського масового насильства?

Акредитація представників ЗМІ: anna@ukrinform.com

У зв’язку з карантинними обмеженнями кількість місць обмежена.

Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/user/UkrinformTV

Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Демонструючи ролик в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.

При вході в Укрінформ обов’язкове вимірювання температури тіла безконтактним термометром і прохід через дезинфікуючу рамку. Відповідно до Постанови МОЗ №-18 від 19 жовтня 2021 року присутність на заході лише за наявності в усіх його учасників Covid-cертифікату або негативного ПЛР-тесту (строк дії 72 години) та обов`язкової наявності засобів індивідуального захисту (захисних масок, респіраторів) за дотримання соціальної дистанції 1,5 м.

Підсумкові матеріали:

У Києві презентували віртуальну фотовиставку «Депортації. Візуальна пам’ять»

У Києві презентували віртуальну фотовиставку «Депортації. Візуальна пам’ять» про депортованих із Західної України людей в 40-50-ті роки минулого століття.

Проєкт представила в Укрінформі Громадська організація “Після тиші” за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.

Віртуальна виставка “Депортації. Візуальна пам’ять” – це перша спроба упорядкувати та критично проаналізувати фотографічний спадок людей, яких радянська влада депортувала із Західної України до Сибіру, Далекого Сходу та Середньої Азії упродовж 1944-1953 років.

Як розповів історик, голова ГО «Після тиші» Андрій Усач, проєкт зосереджений на фотографічному спадку депортованих і проведенні з ними усних інтерв’ю.

“Ми шукаємо людей тих травматичних подій. Це переважно люди віком 80-90 років, які були депортовані, або їхні діти, які народилися в місцях спецпоселень, куди їх депортували із Західної України. Нас особливо цікавить, як у цих сім’ях зберігали цю пам’ять, коли про це радянське насильство взагалі було заборонено говорити”, - сказав Усач.

За його словами, часто дуже важко працювати з цим фотоматеріалом, оскільки немає вже тих, хто зображений на них, а нащадки теж цього можуть не знати. Відтак, з 3 тис. світлин із 19 приватних архівів для виставки було відібрано лише 58.

Як розповіла культурознавець, голова правління ГО «Після тиші» Анна Яценко, зібрані фотографії тих часів розділили на категорії: примусова праця, житло, вбрання, похорони, весілля, дитинство, жіночий досвід тощо.

“Ці фотографії демонструють різні аспекти режимного повсякдення. Вони зберігаються у приватних архівах тих, хто пережили депортацію або їхніх нащадків. Ми категоризували ці фото за 20-ма темами, які час від часу представлені в архіві кожного оповідача, з яким ми спілкувалися, або представлені тільки в однієї людини, але є унікальними по своїй суті”, - сказала Яценко.

Команда проєкту оцифрувала тисячі фотографій та залучила до їхнього опрацювання експертів у сферах історії та культурної антропології. Одна з них - доктор історичних наук, дослідниця історії радянських масових депортацій Тамара Вронська вважає досвід проєкту безцінним для істориків.

“Без цих фотографій і спогадів історикам дуже важко писати як фундаментальні дослідження, так і вужчі — приміром, про життя й побут депортованих у місцях заслання. Сухі документи, як то звіти ГУЛАГУ, архіви СБУ чи МВС не дають жодної уяви, і це все сухий наратив. І лише живі люди й фотосвідчення дають таку уяву”, - зазначила науковець.

Учасники проєкту повідомили, що виставка “Депортації. Візуальна пам’ять” – це лише початок подальших критичних досліджень візуальної спадщини радянського періоду та досвіду примусових міграцій у минулому та сучасному і запропонували усім, хто має сімейні фотоархіви тих часів, звертатися до проєкту.

Відео:

Замовити фото натисніть тут - Фотобанк