Покарання за колабораціонізм: презентація аналітичного звіту правозахисників

Організатори: Медіацентр Україна – Укрінформ.

Спікери: Альона Луньова - директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA; Онисія Синюк - правова аналітикиня ZMINA; Андрій Черноусов - провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень.

Питання до обговорення:

• Які проблеми та ризики виникають при притягненні до відповідальності за співпрацю з ворогом?
• Як поліпшити законодавство для покарання за колабораціонізм?
• Як практика притягнення до відповідальності за колабораціонізм може вплинути на майбутню реінтеграцію деокупованих територій?

Чому це цікаво?

Після початку повномасштабної війни в українському законодавстві з’явилися поняття “колабораційна діяльність” (стаття 111-1 КК України) та “пособництво державі-агресору” (стаття 111-2 КК України). Так держава намагалася охопити всі види можливої співпраці населення з окупантами та встановити чіткі межі дозволеної та забороненої діяльності на окупованих територіях. Проте ці статті несуть і ризики для українців, які залишились в окупації. 

Формат заходу – офлайн (Зала 1).

Журналісти зможуть поставити запитання офлайн та в чаті трансляції на YouTube.

Прохання прибувати за пів години до заходу.

Акредитація представників ЗМІ здійснюватиметься перед заходом в агентстві.

Адреса Укрінформу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16.

Захід транслюватиметься на YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/@UkrinformTV, а також  ютуб-каналі Ukraine Media Center Ukrinform: https://www.youtube.com/@mediacenterukraine-ukrinfo5672/about, на фейсбук-сторінці  Ukraine Media Center Ukrinform: https://www.facebook.com/UkraineMediaCenter/.

Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. У разі демонстрації ролика в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.

Читайте Пресцентр Укрінформу в Telegram: https://t.me/presscenter_ukrinform?fbclid=IwAR0st84A_-gZzdo-Yej3lg_laJJuJ1ImX1BcnOYGJ4BVfV0io9vdlyfFP3w.

Підсумкові матеріали:

ZMINA презентувала аналітичний звіт "Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його удосконалення"

У кримінальному законодавстві наразі нечітко окреслені види колабораційної діяльності, що несе ризики для українців, які залишилися в окупації.

Про це повідомила на презентації звіту "Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його удосконалення" в Медіацентрі Україна – Укрінформ директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова

"Наразі в кримінальному законодавстві під відповідальність підпадає дуже багато видів діяльності, яку можна реалізовувати на окупованих територіях. Ці види діяльності окреслені недостатньо чітко, через це вони несуть ризики для українців, які залишились в окупації", - сказала вона.

За її словами, після початку повномасштабної війни в українському законодавстві з’явилися поняття "колабораційна діяльність" (стаття 111-1 ККУ) та "пособництво державі-агресору" (стаття 111-2 ККУ). Так держава намагалася охопити всі види можливої співпраці населення з окупантами та встановити чіткі межі дозволеної й забороненої діяльності на окупованих територіях.

З метою виявлення системних проблем у вересні 2023 року був проведений аналіз 691 вироку за різними частинами статей про колабораційну діяльність, зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За статтею 111-2 ККУ в Єдиному державному реєстрі судових рішень вдалося знайти сім вироків. Щонайменше один вирок за частиною 7 статті 111-1 ККУ винесений неповнолітньому громадянину України.

Також на даний момент вдалося встановити лише шість вироків апеляційної інстанції у справах щодо колабораційної діяльності. П’ять справ були розглянуті за апеляційними скаргами органів прокуратури, лише одна була ініційована стороною захисту.

Експерти вважають, що наявне законодавство щодо співпраці з державою-агресором, зокрема введені у Кримінальний кодекс України у березні–квітні 2022 року статті 111-1 («Колабораційна діяльність») та 111-2 («Пособництво державі-агресору»), недосконалим, що зумовило розробку щонайменше одинадцяти проєктів змін до цих статей. Законопроєкти на даний момент залишаються без розгляду.

У звіті йдеться, що дублювання складів злочинів і відсутність чіткого розмежуванням між суміжними статтями 111-1, 111-2 та 436-2 ККУ також призводить до неспівмірності та неодноманітного застосування покарання – правоохоронці ті ж самі діяння в одному випадку кваліфікують за статтею, яка передбачає відповідальність за проступок і містить м’якше покарання, а в іншому – за статтею, яка передбачає відповідальність за злочин і містить тяжче покарання, навіть позбавлення волі на тривалий термін.

В єдиному виправдовувальному вироку за статтею 111-2 ККУ міститься посилання саме на недостатність та неналежність таких доказів.

На презентації зауважили, що розгляд справ щодо колабораційної діяльності також зазнає суспільного впливу, враховуючи загальний інтерес до проблеми і, як наслідок, тиск на правоохоронні органи та суддів щодо розгляду цієї категорії справ. Вплив також проявляється у вигляді соціального тиску на сторону захисту, внаслідок чого захисник ототожнюється з обвинуваченим.

Як зазначив на заході провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень Андрій Черноусов, йому дуже непросто було знайти респондентів. "Ніхто не хоче говорити на цю тему", - зауважив він.

Представники як правоохоронних органів, так і адвокатури, суддівського корпусу відзначають значну перевантаженість системи правосуддя. Відсутність достатніх ресурсів призводить, зокрема, до зниження якості розслідування, додав він.

У звіті наголошується, що опитані адвокати зазначали фактичну безальтернативність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як проблему. «Це формально передбачена альтернатива, але вона така примарна. Альтернатива - це жодний запобіжний захід не застосовувати, але реально вірити в те, що по такій статті ніякого запобіжного заходу не застосується – смішно», зазначив в інтерв'ю представник адвокатури.

Тримання під вартою з практики захисників також застосовується без урахування тяжкості злочину, наявності дітей або ж осіб з інвалідністю у піклуванні обвинувачених.

Крім того, у практиці розгляду статей 111-1 та 111-2 ККУ прослідковується обвинувальний ухил. Зокрема, встановлено лише два виправдовувальні вироки за обома статтями, а також лише один розгляд в апеляційній інстанції, що був ініційований стороною захисту і передбачав покарання м’якше, ніж у першій інстанції.

З метою дослідження практики застосування статей 111-1 та 111-2 ККУ впродовж липня–серпня 2023 року ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» на замовлення ZMINA провела 20 глибинних інтерв’ю з представниками правоохоронного сектору (Національна поліція, ДБР та СБУ), суддями та адвокатами, які працюють зі справами щодо колабораційної діяльності, зокрема адвокатами системи безоплатної правової допомоги (5 інтерв’ю); представниками СБУ (3 інтерв’ю); представниками ДБР (1 інтерв’ю); представниками Нацполіції (4 інтерв’ю); представниками прокуратури (4 інтерв’ю); суддями (3 інтерв’ю).

Як повідомляв Укрінформ, з початку цього року СБУ ідентифікувала та задокументувала діяльність понад 30 зрадників і колаборантів, які у складі «силових структур» співпрацюють з окупаційним режимом на Луганщині.

Влада має розглянути люстрацію як вид покарання для колаборантів – ZMINA

Владі треба розглянути можливість виокремлення найменш серйозної категорії злочинів, які підпадають під статті про колабораційну діяльність, а також забезпечити механізм люстрації щодо осіб, які мають пом’якшувальні обставини.

Про це повідомила на презентації звіту "Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його удосконалення" в Медіацентрі Україна – Укрінформ директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.

“В повній мірі зараз немає інших чинників, які можуть вирішити ці питання (питання співпраці з ворогом - ред). Зараз тільки кримінальна відповідальність може бути відповіддю на співпрацю громадян України з країною-агресором. І це треба усвідомлювати тому, що зараз законодавець не посилаючи інших сигналів тільки кримінальною відповідальністю закриває такий великий запит на те, як жити в окупації. Кримінальна відповідальність не може бути єдиною мірою, треба думати над механізмом люстрації", - сказала вона.

Люди які залишались в окупації погоджуюсь на посаду могли допомагати іншим людям на тимчасово окупованих територіях. Тобто, такі питання треба розслідувати і врахувати, зауважила Луньова.

У звіті також йдеться, що варто розглянути можливість виведення найменш серйозної категорії порушень зі сфери кримінальної юстиції і забезпечити люстраційні заходи та розглянути можливість розробки законодавства про аміністію. Такі кроки дозволять не лише вирівняти розрив між суспільною небезпечністю діяння і покаранням за нього, але й сприятимуть розвантаженню правоохоронної системи та системи правосуддя, а також процесам реінтеграції деокупованих територій України та громадян України, які там проживають.

Для ефективного розслідування справ, пов’язаних із вчиненням злочинів, передбачених статтями «колабораціонізм» (111-1), «пособництво державі-агресору» (111-2) КК України, варто розробити єдиний підхід правоохоронних органів, що працюють з цією категорією справ. Така стратегія має передбачати рамки співпраці між різними відомствами для попередження дублювання дій, чітко окреслювати розмежування між різними статтями.

Статті про колаборацію сформульовані дуже нечітко, наголошується у звіті правозахисників. В результаті мешканці окупованих територій не розуміють, що можна робити, а що ні. Це залякує населення, створює корупційні ризики, підриває довіру до українського правосуддя та може завадити реінтеграції звільнених територій.

Правоохоронні органи «завалені» справами про колабораціонізм. Але при цьому немає «пріоритезації справ», зазначається у звіті ZMINA. Тобто керівництво не пояснило слідчим, які справи розслідувати в першу чергу, а які можуть почекати.

Правозахисники також зауважили, що у справах про колабораціонізм існує «обвинувальний ухил». Це виявляється у тому, що суди, за словами опитаних адвокатів, ґрунтують рішення на сумнівних доказах. Наприклад, на свідченнях людей, які не були прямими свідками злочину, а чули про порушення від когось. У справах про колабораціонізм поки що винесений лише один виправдувальний вирок, наголошується в звіті.

Також, згідно зі звітом, на дії правоохоронців та суддів негативно впливає суспільний тиск та їхнє власне упереджене ставлення до обвинувачених.

Автори звіту знайшли у реєстрі судових рішень 788 вироків за статтею «колабораціонізм» та проаналізували 691 з них (решта закриті). Частина з них розглядалася заочно — без обвинуваченого.

Як повідомлялось, у Верховній Раді зареєстровано вже 12 законопроєктів про внесення змін до статей «колабораціонізм» та «пособництво державі-агресору».

Відео:

Video:

Замовити фото натисніть тут - Фотобанк