Архітектурна катастрофа в центрі Харкова
Друге за величиною місто України - Харків - на додаток до знищених протягом останніх 5 років старовинних будівель може втратити ще кілька пам'яток історії та архітектури. Причина є простою: будівлі з таким статусом розташовані в центральній частині міста, що має особливе значення для представників бізнес-кіл. Саме тут харків'ян розглядають не як звичайних земляків, а насамперед як споживачів послуг – від торгових до розважальних.
ЗНИКАЮЧІ ПРИКМЕТИ МІСТА І ЧАСУ
Велика кількість споживачів - це прибуток, тому наступ сучасних капіталістів на будівлі, зведені протягом минулих століть знаменитими архітекторами і пов'язані з біографіями кращих представників мегаполісу, триває, і йому не заважають ні пам'ятні таблички на фасадах, які свідчать про те, що будинок охороняється законом, ні протести архітекторів і краєзнавців, ні громадська думка.
Про це з болем говорять активні, небайдужі харків'яни. Вони об'єднуються в ініціативні групи та громадські організації, щоб привернути увагу владних і правоохоронних структур до порушення закону і зупинити знищення пам'яток історії та архітектури, які є впізнаваними принадами міста.
Про технологію системного знищення цих пам'яток кореспонденту Укрінформу розповіли координатор ініціативної групи #SaveKharkiv, директор Благодійного фонду "Харків з тобою", член Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті будівництва та архітектури Харківської ОДА Олена Рофе-Бекетова та професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ "ХПІ", член Консультативної ради з охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму ХОДА Михайло Красиков.
РЕКОНСТРУКЦІЯ ЗАМІСТЬ РЕСТАВРАЦІЇ
"У реєстрі пам'яток архітектури Харківської області значиться понад 600 об'єктів. Дві третини з них розташовані у Харкові, причому більша частина – в центральних районах міста, найбільш ласих для бізнесу. Щоб отримати бажаний об'єкт в своє користування, достатньо діяти за схемою: старовинна будівля, чи то житловий будинок, чи то офісне приміщення, за актом купівлі-продажу переходить з комунальної власності в приватну. Мешканців або орендарів відселяють, причому люди дають свою згоду, бо жити у новому будинку, з новими комунікаціями краще, ніж у старому.
На рівні купівлі-продажу все здійснюється законно, а потім закон поступається місцем самоуправству. Новий власник будівлі-пам'ятки замість того, щоб зберегти її у первісному вигляді, в тому числі завдяки реставрації, починає її реконструкцію. Здійснюють це без паспорта об'єкта (стенда з інформацією про забудовника, проєктну організацію, головного архітектора проєкту, їх контактними телефонами) і без дозвільних документів. Ці документи повинні узгоджуватися з місцевими органами влади, після чого їх подають до Державної Архітектурно-Будівельної Інспекції (ДАБІ). Ба більше, якщо мова йде про пам'ятку архітектури, то дозвіл дає не місцева ДАБІ, а столична. Сьогоднішні забудовники ці правила ігнорують - не знають або не хочуть знати. Але після їх "реставрації" будівля змінюється до невпізнання і втрачає статус пам'ятки епохи, повернути який практично неможливо. Хіба лише за рішенням суду про знесення незаконних надбудов, але такого прецеденту в Харкові я не пригадаю", – пояснює Олена Рофе-Бекетова.
За її словами, свіжим прикладом знищення культурного надбання стала пам'ятка архітектури по вулиці Гоголя, 2 у самому центрі міста. Особняк, зведений у XIX столітті, сьогодні у будівельних лісах: новий власник зводить третій, а, можливо, буде і четвертий поверх, і будівля втратить свій статус, що охороняється законом.
"Члени групи #SaveKharkiv кілька місяців тому звернулися за роз'ясненням до представника забудовника. Той запевнив, що будівлю не надбудовуватимуть і оформлять необхідні документи, але через місяць ситуація не змінилася. Не допомогло і звернення до Департаменту будівництва та архітектури Харківської ОДА, хоча там після нашого звернення відразу ж видали забудовнику припис зупинити роботи. Потім ми звернулися до прокуратури, але вона "перекинула" цю справу Київському райвідділу поліції, проте начальник слідчого відділу не знайшов складу злочину у зведенні несанкціонованих надбудов на будівлі-пам'ятці архітектури та у факті непокори вимозі департаменту ХОДА, яке від імені держави здійснює охорону цих пам'яток. Ми побували на місці події і не вперше переконалися, що будівництво триває, попри заборону: працює будівельний кран, на місці і бригада робітників. До слова, викликані нами туди поліцейські лише констатували факт, що бачили на об'єкті людей, але вони, мовляв, не обов'язково робочі, і претензії пред'явити нікому. Якщо все триватиме й надалі, то пам'ятки архітектури не стане", – додала Олена Рофе-Бекетова.
За її словами, група #SaveKharkiv зверталася до влади і з приводу інших пам'яток архітектури та історії, які опинилися під загрозою знищення: "Однак наших зусиль недостатньо, це той випадок, коли треба "владу використати", адже зі зникненням таких пам'яток Харків втратить свою історію".
"Примітно, що до суду активісти звернутися не можуть, тому що нібито не є постраждалою стороною. Це незрозуміло, адже ми - представники громади, тобто, держави, і закон апріорі захищає наші інтереси. У цьому випадку саме прокуратура, а не громадська організація або окремі громадяни, повинна звернутися до суду. Але прокуратура візьметься за справу тільки у разі, якщо ми наведемо факти бездіяльності державних органів або безрезультатності їхніх дій. Поки суд та діло, чергова пам'ятка архітектури - а будівельники працюють швидко - остаточно втратить свою автентичність і боротися буде нема за що. Питання: чи не є корупційною змовою уся ця безглузда система, починаючи від доведення об'єкта до аварійного стану, щоб потім було що реконструювати?
Висновки повинні зробити правові інстанції. Ми як громадська організація можемо тільки виявляти факти порушення закону і домагатися покарання для порушників. Ми також ратуємо за розробку конкретної програми охорони культурної спадщини за умови її фінансування з місцевого бюджету, і створення благодійного фонду, де будуть накопичуватися додаткові кошти для реалізації програми", – підкреслила Олена Рофе-Бекетова.
Для неї, як з'ясувалося, охорона культурної спадщини та створення ініціативної групи #SaveKharkiv має особливе значення, адже Олена є праонукою знаменитого земляка, академіка архітектури Олексія Бекетова, за проєктами якого наприкінці XIX - на початку XX століття був забудований весь центр Харкова, а це не менше сорока будівель. Пам'ятники Бекетову, встановлені біля двох вишів, в яких готують архітекторів, є нагадуванням про його внесок в історію рідного міста. І хоча Олена за освітою математик, вона, як і прадід, бачить в архітектурі той вид мистецтва, який здатний пережити століття за умови охорони, тому разом з іншими активістами має намір продовжувати бити на сполох з кожного приводу, пов'язаного зі знищенням визначних пам'яток.
ЯК ЗУПИНИТИ "РЕСТАВРУЙНАЦИЮ"?
Для професора культурології НТУ "ХПІ" Михайла Красикова, який відомий численними дослідженнями у сфері культурної спадщини Харкова та області, кожен старовинний будинок – це ще й пам'ятка історії.
"Є два головних критерії для внесення об'єктів до списку пам'яток історії: вони повинні зберігати свою автентичність і бути пов'язані з відомими діячами або подіями історії. Якщо ці критерії порушені, пам'ятник втрачає свій статус. Порушення ж відбуваються через змішування понять "реконструкція" та "реставрація". Деякі "фахівці" вважають, що це одне і те саме. Реставратори з цього приводу придумали слівце" реставруйнація", тобто доведення об'єкта до руїни або повного спотворення в результаті псевдореставрації.
Реставрація та реконструкція – це абсолютно різні речі: реконструкція – це перебудова об'єкта, Реставрація – збереження у справжньому вигляді.
Якщо говорити про вже згадану будівлю по вулиці Гоголя, 2, то вона зведена у 1818 році в стилі класицизму – з трикутним фронтоном, пілястрами і декоративними лиштвами – архітектором Євгеном Васильєвим, на рахунку якого і знаменита, найвища у Харкові, дзвіниця Успенського собору, добудована іншим відомим архітектором – Андрієм Тоном. Згодом одноповерхову будівлю по вулиці Гоголя, 2 з мезоніном викупив у вдови Васильєва і добудував другий поверх той же Андрій Тон. З 1840 року в цій будівлі проживав пастор і працювала лютеранська школа, внаслідок чого будинок був центром культурного життя цієї релігійної громади протягом майже століття.
До червня 2020 року будівля зберігала всі риси класицизму, адже її фасад не змінився, це був відмінний наочний посібник з вивчення архітектури. Тому Центр охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму ХОДА був просто зобов'язаний внести її до реєстру історичних пам'яток, тобто додати новий статус до наявного статусу пам'ятки архітектури. Але ніхто навіть пальцем не поворухнув. Порівняно недавно у більшої частини будівлі змінився власник, який вирішив розширити свою площу шляхом реконструкції, – і почалося описане вище знищення будівлі-пам'ятника", – пояснив Михайло Красиков.
ВРЯТУВАТИ БУДИНОК БОРТКЕВИЧА
За його словами, є й інший історичний об'єкт, який готують вже не до реконструкції, а до знесення. "Це двоповерховий особняк по вулиці Сумській, 28, відомий як "Будинок Борткевича", зведений у середині ХІХ століття, причому будівля відображена на найперших харківських фотографіях, зроблених у 1864 році знаменитим фотографом Василем Досекіним, і вже один цей факт зобов'язував би нащадків зберегти куточок старого Харкова, який не змінився за 156 років", – зазначає історик.
Щодо історії будинку, як розповів Красиков, свого часу його купив промисловець і меценат Едуард Борткевич, його син Сергій став знаменитим музикантом, якого називали "останнім романтиком у музиці" і "українським Рахманіновим". Після революції 1917 року він пов'язав своє життя з Австрією, де був професором Віденської консерваторії.
"Наразі цій будівлі загрожує знесення, на її місці зведуть торгово-офісний центр, причому цей проєкт схвалений Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини при Департаменті будівництва та архітектури ХОДА", – каже історик.
На початку ХХ століття, в роки, що передували революції, у будинку розташовувалася кав'ярня, яка була місцем явок більшовиків. Саме тому будівля була внесена до Держреєстру як пам'ятка історії.
"Однак нинішній власник - приватна фірма - скористався процесом декомунізації, який почався у 2015 році, і через суд домігся розірвання охоронного договору з органом охорони культурної спадщини. Тоді в процес втрутилися активісти групи "SaveKharkiv". За підтримки керівництва ХОДА до Міністерства культури і туризму України відправлені документи на присвоєння будівлі охоронного номера як пам'ятника історії, але вже як будинку, в якому народився і мешкав Сергій Борткевич", – каже Михайло Красиков.
В УКРАЇНІ ПОТРІБНА АРХІТЕКТУРНА ПОЛІЦІЯ
За його словами, сумною є доля і будинку по вулиці Свободи, 35, зведеного на початку ХХ століття в стилі модерн: "Свого часу колишній губернатор Харківської області, базуючись на висновках київських експертів, розпорядився вивести будівлю з реєстру пам'яток архітектури, хоча не мав таких повноважень. Після цього будинок був фактично доведений до аварійного стану. З історичної точки зору об'єкт цікавий тим, що тут мешкав радянський воєначальник Іона Якір, репресований у 1937 році, а пізніше розташовувався готель для вищих осіб держави, де зупинялися Леонід Брежнєв, Володимир Щербицький та інші радянські чиновники, а також високі зарубіжні гості. Зараз будівлю реконструюють, після чого вона навряд чи збереже свій стиль у первозданному вигляді".
Якщо як слід придивитися, що до цього, що до попереднього прикладу – з будинком Борткевича, можна розгледіти певну хитрість, якою користуються власники історичних будівель, якщо хочуть їх не зберегти, а пристосувати під свої бізнес-інтереси. У хід йде будь-яка кон'юнктура, навіть процес декомунізації: мовляв, якщо ці будівлі якось пов'язані з більшовиками, такими персонажами, як якір або Брежнєв, то чи варто взагалі їх зберігати?
Але ж у світі далеко не завжди руйнують пам'ятки, які уособлюють і більш суперечливі, і навіть трагічні сторінки історії: в'язниці, концтабори. Навпаки, їх зберігають для нащадків, звичайно, з відповідним інформаційним супроводом. Так працює історична пам'ять. Тому навіть з історичної точки зору (про архітектурну цінність вже і не говоримо) ці будівлі повинні бути збережені.
Можна було б врятувати і столітню будівлю, нині колишню пам'ятку архітектури по Театральному провулку, 6, в стилі модерн, відому як "Дах світу".
"З даху цієї будівлі, зразка архітектури початку ХХ століття, відкривається приголомшливий вид на місто, що є знахідкою для туристів. Однак будівля піде під знесення за рішенням квітневої сесії Харківської міськради. На сесії затверджено проєкт, за яким у цьому провулку об'єднуються дві земельні ділянки, тому загальна площа земельного наділу складе більше 35 соток. Тут зведуть житловий будинок, підземну парковку і протизсувну споруду. І вже не залишиться пам'яті про творіння архітектора-голландця Льва Тервена, який звів цей прибутковий будинок для здачі квартир в оренду елітним постояльцям.
Туристам було б цікаво дізнатися, що квартири тут були площею 180-200 кв.м, а стелі прикрашала ліпнина у вигляді ангелів, що тримають в руках лаврові вінки.
За радянських часів тут розмістився гуртожиток для співробітників гідрометеорологічної служби, а під час Другої світової – німецький штаб. Після війни будинок заселила інтелігенція, включно з артистами.
У 1980 році сталася пожежа, мешканців виселили. Очевидці впевнені в умисному підпалі. Однак і після пожежі більша частина будівлі залишалася цілою. Будинок намагалися відновити для житла, але коштів на це не знайшли. Наприкінці 1980-х був розроблений проєкт, згідно з яким будівлю збиралися реконструювати під засновану у ХІХ столітті одну з перших в Російській імперії наукових медичних бібліотек, де було зібрано 1,5 млн томів найціннішої літератури. Однак коштів і на цю реконструкцію під кінець СРСР не знайшлося. Будівля "Даху світу" офіційно була пам'яткою архітектури, мала Охоронний номер 230, а значить, за законом, новий власник будівлі зобов'язаний був підтримувати її у належному стані. Однак йому це було невигідно, і він домігся виключення її зі списків пам'яток архітектури, що наводить на думку про корупцію", – вважає Михайло Красиков.
За його словами, була у Харкові і "літературно-мистецька" пам'ятка, яку вже не повернеш. Йдеться про садибу сестер Синякових у провулку Микитинському, 22.
"Тут на початку ХХ століття жила відома художниця Марія Синякова, бували Борис Пастернак, Велемір Хлєбніков, Микола Асєєв та інші відомі діячі культури. Будинок знесений у 2018 році. На запит активістів у харківській мерії відповіли, що пам'яткою історії будинок не був і на балансі міста не знаходився. Водночас протягом кількох років відомий харківський історик Андрій Парамонов не раз звертався до міської влади з пропозицією передати будівлю під заснований ним Музей міської садиби. Парамонов також не раз звертався до Центру охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму ХОДА з пропозицією оформити документи щодо внесення садиби сестер Синякових до реєстру пам'яток історії. Однак нова власниця будівлі, не чекаючи дій чиновників, просто знесла її, щоб побудувати на її місці багатоповерхівку. І її не можна притягнути до відповідальності. А ось керівника Центру охорони культурної спадщини можна - за статтею, пов'язаною зі злочинною бездіяльністю, що спричинило втрату пам'ятки історії", – каже Михайло Красиков.
Ще одним об'єктом, який загинув у нерівній боротьбі з жадібними забудовниками і байдужими чиновниками, став колишній готель у Лопатинському провулку. Ця будівля, зведена у XIX столітті, за словами історика, вважалася пам'яткою історії і мала Охоронний номер: свого часу тут мешкала родина знаменитого українського актора і режисера Марка Кропивницького. "Однак новий господар будівлі зніс її, щоб побудувати на пустирі новий будинок. За фактом незаконності знесення будівлі Департамент культури і туризму ХОДА звертався до прокуратури, але вона жодних дій щодо притягнення злочинців до відповідальності так і не вжила", – констатує краєзнавець.
Він переконаний, що в Україні має бути створена "спеціальна архітектурна поліція".
"Потрібна окрема служба, яка б займалася моніторингом ситуації, контролем, і накладала без зволікань реальні санкції на вандалів, які знищують пам'ятки архітектури та історії. Але такої служби немає. Громадські організації б'ються в зачинені двері, вони не можуть змусити чиновників вжити реальних заходів для порятунку пам'яток, які нібито охороняються законом. Тотальна імпотенція держави у галузі охорони культурної спадщини може знищити залишки нашої історії", - резюмує Красиков.
ЩО СПІЛЬНОГО МІЖ РЕСТАВРАЦІЄЮ ТА НЕЙРОХІРУРГІЄЮ
За його словами, усі пам'ятки архітектури та історії можна зберегти для потомства за допомогою професійних реставраторів.
"Однак таких фахівців у нас обмаль. Річ у тому, що років п'ять тому у вишах України перестали їх навчати: мовляв, нашій країні такі фахівці не потрібні. Залишилося лише кілька спеціалізованих кафедр, у тому числі в Харкові. Але якщо раніше там фундаментально навчали вузьких фахівців-реставраторів, то зараз архітекторам лише дають певні знання з реставрації. Але ж підготовка справжнього реставратора - це те саме, що підготовка космонавта", - розповідає Красиков.
За його словами, висококласні фахівці здатні за типом кладки, за різними історичними нюансами з точністю до десятиліття визначити, коли зведена та чи інша будівля. У сучасного архітектора таких знань немає. До того ж ухвалена постанова, яка дозволяє займатися реставрацією людям, які отримали сертифікат після складання мінімальних іспитів. "Це все одно, що лікувати серйозну хворобу у фельдшера або ветеринара. Реставрація - як нейрохірургія, і звичайний хірург, навіть дуже фаховий, не зробить операцію на мозку. Рік тому громадськість країни ініціювала збір підписів за те, щоб повернути в Україну цю спеціальність, але петиція не добрала голосів і не потрапила на розгляд Верховної Ради", – каже історик.
Крапку у нашій розмові з приводу охорони пам'яток архітектури та історії поставила архітектор-реставратор, член Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті містобудування та архітектури ХОДА, лауреат Державної премії України в галузі архітектури Катерина Кублицька. Вона підкреслила: забудовники повинні пам'ятати про те, що реконструкція не є реставрацією. І що відповідати за порушення правил охорони пам'яток архітектури та історії доведеться за ч.2 ст. 298 Кримінального кодексу України.
Світлана Лігостаєва, Харків
Фото з відкритих джерел
Перше фото: "Дах світу" у Харкові, photographers.ua
