Козацький човен у 3D

До Запоріжжя приїхали представники шведської науки і музейної справи, аби зробити цифрові копії козацьких човнів, піднятих з дна Дніпра. Пам'ятки оцифровують на випадок влучання російської ракети в ангар, де вони зберігаються. Зарубіжні фахівці, хоч і уcвідомлюють небезпеку перебування у прифронтовому місті, кажуть: для них досі важить обіцянка підтримувати Україну, що її дав шведський король понад 300 років тому.

ВСТИГНУТИ ЗРОБИТИ ФОТО

Якщо не пощастить, це може стати історією про «фото на згадку». Тільки тут буде кілька тисяч фото, і вони стануть не просто згадкою, а важливим документом, який розповідатиме про українське суднобудування з часів запорізького козацтва.

- Я тут для того, аби допомогти нашим колегам з національного заповідника "Хортиця" документувати човни, які є важливою складовою українського культурного спадку, – говорить науковий директор Музею Васа (Стокгольм) Фред Хокер.

Він займається вивченням підводної історії Швеції. Ми познайомились в ангарі, де зберігаються човни, знайдені на дні Дніпра запорізькими науковцями. Йдеться про піднятий у 1999 році козацький човен, бригантину, яку дістали у 2004 році, та дубель-шлюпку і байдак, які витягли у 2005-му. Все це унікальні пам’ятки, кажуть науковці. От тільки росіянам то байдуже, і ніхто не знає, якою буде наступна ціль для їхніх ракет...

- Один зі способів, якими ми можемо допомогти, – це створити електронну копію, 3D-модель цих човнів на той випадок, якщо щось трапиться і їм буде завдано шкоди, – пояснює Фред.

Перемістити експонати в якесь безпечне місце фізично неможливо, тож науковці роблять тисячі фотографій, які потім перетворяться на електронну модель.

- Ми використовуємо два різних способи документування, потім комбінуємо їх, щоб створити найкращу модель судів. Ми розробили цей метод в Музеї Васа в Стокгольмі і дійшли висновку, що він є досить швидким і доволі точним. Потім ці дані можуть бути використані для того, щоби створити віртуальну експозицію, та для подальшого дослідження човнів… У нас буде 5-6 днів роботи тут в ангарі, а потім ми оброблятимемо дані у себе в Швеції, бо ж не знаємо, чи тут не впаде на нас ракета за 5 хвилин чи за годину, – говорить науковець.

До Запоріжжя шведські науковці приїхали на волонтерських засадах. Це стало можливим завдяки особистим зв’язкам завідувача відділу археології та охорони пам'яток Національного заповідника "Хортиця", кандидата наук Дмитра Кобалії. Як виявилось, проєкт оцифровування експонатів обговорювався ще задовго до початку повномасштабного вторгнення, та постійно відкладався через ті чи інші обставини. Коли ж почалася велика війна, шведські науковці зрозуміли, що треба поквапитися.

Питаю у пана Кобалії, чи складно було під час війни вмовити фахівців такого рівня приїхати до Запоріжжя. Відповідає, що іноземні колеги самі виступили з ініціативою.

ДОГОВІР МІЖ ШВЕДСЬКИМ КОРОЛЕМ ТА ПИЛИПОМ ОРЛИКОМ

Перш ніж шведи приїхали до Запоріжжя, чотири працівниці заповідника "Хортиця" побували в Музеї Васа в Стокгольмі. Це був перший візит української сторони у Швецію, він стався в березні. Тоді наші науковці поділилися досвідом того, як вони захищали, зберігали культурний спадок у Запорізькій області.

- Це було корисно для нас, бо і ми у Швеції постали перед питанням, як захищати свої культурні надбання від того самого "сусіда" – адже загрозу він становить для нас усіх. Спочатку були лише теоретичні міркування, бо ми не мали уявлення, як усе може статися насправді. Але завдяки досвіду, яким поділились наші колеги із заповідника "Хортиця", ми отримали більш точне розуміння того, що може відбуватись і що ми маємо робити для захисту наших культурних пам'яток, – зазначає Фред.

Сьогодні науковці згадують та цитують один важливий лист, знайдений в архівах. Він був написаний королем Карлом ХІІ до Пилипа Орлика.

- У цьому листі він обіцяв Пилипу Орлику, що Швеція буде завжди підтримкою та захистом України. І ми відчуваємо, що маємо дотримуватись цієї обіцянки, – говорить Фред.

- В Європі люди пам'ятають свою історію. Документи, які, здається, вкрились пилом століть, все ще мають вагу і значення. Добре, що ми маємо таких партнерів, які нам допомагають не лише в плані забезпечення українських військових, а й у збереженні української культури, – додає Кобалія.

ОБСТРІЛ ПОСИЛИВ БАЖАННЯ ДОПОМОГТИ

Утім, приїхати до прифронтового Запоріжжя для співробітників стокгольмського музею було непросто.

- Нам довелось пояснювати нашим колегам в Швеції, куди ми їдемо і що будемо там робити. Оскільки я є державним службовцем, держава каже, що я б не мав робити подібні речі. Довелось довго домовлятися, щоб нам узагалі дозволили вирушити до України. Я і мій колега Ларс Амреус (генеральний директор усіх морських музеїв та музеїв транспорту Швеції. – авт.) мали підготувати купу пояснень і розпоряджень на випадок, якщо ми не повернемося, і це було непросто, – розповідає Фред.

Дорога до Запоріжжя була доволі довгою, через Варшаву і Київ, передбачала два нічних переїзди. Хокер не приховує здивування, що в умовах війни "Укрзалізниця" продовжує працювати, а потяги курсують за розкладом і приходять вчасно.

- У Запоріжжі кілька днів поспіль вночі, та й удень дуже гучно. Ви чули вибухи? Не шкодуєте, що зважилися приїхати? – питаю його.

Фред каже, що, дійсно, в одну з ночей його розбудив звук "прильоту".

- Звідси справді чутно війну. Але це, навпаки, посилило моє розуміння, навіщо ми тут. Ми маємо приїздити і це робити, бо війна настільки близько, а ці знахідки дуже важливі для історії України. Ці кораблі є особливими, повірте, я у своєму житті бачив багато човнів. Вони важливі, бо свідчать про історію човнобудування саме на Дніпрі. Вони є зразками приблизно одного періоду і дуже яскраво ілюструють саме цей відтинок історії. Ці човни демонструють, як козаки на цій ділянці Дніпра спілкувалися з рікою, яка була навігація. Я в захваті від цієї історії, – говорить науковець.

ДОРОГИЙ ЧАС

Протягом кількох днів в ангарі працювало кілька команд: фотографи робили модель за допомогою фотограмметрії. Як пояснив Кобалія, це такий метод, коли комп'ютер опрацьовує фотографії (було зроблено близько 2000 знімків лише козацького човна), знаходить спільні "мітки" і "зшиває" усі зображення в модель.

Водночас команда геодезистів робила модель з "хмари точок" за допомогою лазерного обладнання – спеціального, надточного.

- Потім ці два зразки будуть поєднані між собою, і ми отримаємо точну в інженерному плані тривимірну модель кожного експонату. Їх можна використовувати в різноманітних віртуальних інсталяціях, а з іншого боку — вони мають унікальну наукову цінність, бо завдяки їм можна отримати інформацію, як човни будувались, за якими принципами, яка була логіка. Тривимірна модель – це такий пакет документів, який можна використовувати протягом багатьох років, – пояснює Дмитро Кобалія.

У Запоріжжі науковці виконали, так би мовити, польову частину робіт. Потім отриману інформацію треба буде опрацювати на спеціальних комп'ютерах, яких немає у Запоріжжі, але вони є в Києві, Одесі і в Швеції. На цей етап проєкту знадобиться кілька місяців.

Всі витрати, пов’язані з приїздом до Запоріжжя, шведські науковці взяли на себе. Крім того, вони привезли із собою дороговартісне обладнання, якого в Україні немає.

- Вартість цих робіт вимірюється не грошима, а часом, – каже Фред.

Завдяки співпраці із фахівцями Швеції запорізькі науковці можуть навчитися новим методам оцифровування, які можна застосовувати для створення 3D-моделей не лише кораблів, а й інших об'єктів Хортиці.

Працівники заповідника кажуть, що шведи дуже багато роблять для збереження культурного надбання України. І ця допомога особливо цінна в такі складні для нашої країни часи.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка