Що таке солідарний туризм і як розвивають галузь під час війни

У Чернівцях недавно пройшов Перший туристичний форум «Chernivtsi Tourism Forum 2023». На ньому туроператори, екскурсоводи, готельєри дискутували, як привабити туристів у відносно безпечні міста, коли країна перебуває у стані війни, та що можна їм запропонувати.

Кореспондент Укрінформу зібрав думки експертів із цих питань і зауважив, що війна для галузі туризму принесла не лише суцільні збитки, а й нове бачення та форми розвитку, які будуть актуальними ще довго, навіть після нашої перемоги.

ПОЇЗДКИ У ЗРУЙНОВАНІ ОКУПАНТАМИ МІСТА

На першій дискусійній панелі форуму на тему «Туризм в умовах війни та «драйвери перезапуску індустрії гостинності після Перемоги» спікери зосередились на обговоренні впливу війни на індустрію і на тому, що слід зробити, аби відновити сферу гостинності.

«Головне питання, яке зараз хвилює абсолютно всіх у цій галузі – «Чи можливий туризм під час війни?» Так, однозначно. А якщо ми говоримо про міжнародний туризм, про в’їзний? Чи можливий узагалі приїзд іноземців у країну, яка воює? І першою відповіддю на це питання буде «Ні». Бо хто ж у здоровому глузді з іноземців захоче їхати у країну, де щохвилини можуть оголосити повітряну тривогу, де щодня можуть бути «прильоти». Це відбувається рандомно, ми не знаємо, де й коли щось вибухне. Наше ППО, звичайно, працює чудово, але жодне ППО у світі не може на 100% захистити від таких масованих атак», – говорить віцепрезидентка Асоціації в’їзних туроператорів України, співзасновниця туристичної компанії «Орнамент України» Олена Казьміна.

Водночас вона вважає, що перспективи приваблення міжнародного туриста в українські міста в умовах війни є. Для цього слід розвивати нові для нас напрямки туризму – волонтерський, солідарний, діловий тощо.

«Навіть у перші дні повномасштабного вторгнення до України їхали іноземці – це були представники делегацій, урядових чи неурядових організацій, це були волонтери, які везли допомогу. Тобто, іноземці в Україну приїздили. Звичайно ж, вони потребували поселення, харчування, для них організовувався транспорт, мовний супровід. Це те, що ми називаємо послугами ділового туризму», – пояснює експертка.

З часу повномасштабного російського вторгнення ситуація в цій галузі поступово змінюється. І якщо на початку великої війни міжнародний туризм обмежувався вищезгаданою формою ділового, то пізніше залучення іноземних туристів в Україну трансформувалося. Зокрема, з’явилися такі форми туризму як волонтерський і солідарний.

«Ми спостерігаємо упродовж цього часу повномасштабного російського вторгнення, що у світі з’являється дедалі більше людей, які не пов’язані з дипломатією чи різними організаціями, але також мають потребу приїжджати до нашої країни із солідарною метою. Ці люди своїм приїздом кажуть: «Ми з вами, для нас Україна важлива, ми хочемо знати про вас більше». Наприклад, ми у квітні організовували поїздку до Добропарку під Києвом. Це один із найкращих приватних сучасних дендропарків, де висаджені сотні тисяч різноманітних квітів. Але ця локація була під окупацією, всі будівлі на території знищено, але квіти лишилися… Під час тієї туристичної поїздки проходив благодійний концерт, була лекція і майстер-клас для дітей, всі учасники поїздки спільно садили велику клумбу з пряними й ароматичними рослинами. Перед цим у березні ми їздили до Ірпеня і під час цієї поїздки садили кущі калини на місцевій набережній. Це є приклади волонтерського туризму», – зазначила Олена Казьміна.

Також вона розповіла і про солідарний туризм. Це такий формат, коли в результаті поїздок відбувається усвідомлена підтримка місцевих громад і локальних бізнесів. Приміром, це може бути замовлення обідів у ресторані в Бучі, співробітники якого пережили окупацію, може бути оплата вхідного квитка якихось послуг, наприклад в екопарку. І ці кошти заклади використовують, щоб відновити свою територію, поповнити колекцію тварин.

Також прикладом солідарного туризму може бути дегустаційний візит на грибну ферму в Яблунівці. Хоч ця територія і не була під окупацією, але ця ферма відома тим, що на початку повномасштабної війни віддала на потреби ТрО 60 тонн печериць. Тому ці локації потребують підтримки, а туристи, які там бувають і залишають свої кошти, цю підтримку дають”, – розповідає експертка.

Вона вважає, що такі форми туризму потрібно розвивати і під час війни, і вже після перемоги, адже бажання допомогти нашій країні у міжнародного та внутрішнього туриста буде ще довго.

За її словами, уже зараз можна бачити досить багато туристів на вулицях Львова. Причому там гуляють туристи не лише з нашої країни, приїжджають цілі групи іноземців із сусідньої Польщі.

І це дуже правильний меседж, який Україна відправляє світові. Бо простий іноземець у себе в країні в основному бачить повідомлення про війну, руйнування, загиблих під час війни. Це також потрібно показувати, щоб ми продовжували отримувати допомогу від наших іноземних партнерів. Але варто доносити іноземцям і те, що не вся територія України є зруйнована, у нас чимало відносно безпечних міст у країні. І цей меседж нам потрібно доносити до наших закордонних партнерів як на рівні бізнесу, так і на державному.

«А де тут “АТБ”?»

Про те, як змінювалися запити внутрішніх туристів після початку повномасштабного російського вторгнення та якими стали ці туристи, розповів екскурсовод, член ГО «Гільдії Гідів» Ярослав Адамчук, відомий як автор тематичних екскурсій – пан Ярко. Він розповідає, що перші тижні чи навіть місяці після початку великої війни екскурсійної роботи у нього не було взагалі, бо не було туристів і відповідних замовлень.

«Потім моя екскурсійна зайнятість почала поступово відроджуватись. До мене зверталося багато моїх друзів, знайомих, до яких переїхали вимушені переселенці, яким потрібно було показати місто. Також екскурсії почали замовляти і самі вимушені переселенці, які хотіли дізнатися більше про місто, куди вони переїхали. Відповідно змінилися й запити. Скажімо, до 2022 року турист першим ділом просив показати наш університет, старовинну архітектуру, придбати квитки у театр, відвідати музеї тощо. А от після початку повномасштабного вторгнення у моїх клієнтів суттєво змінилися запити, вони стосувалися більше побутових речей. Наприклад, часто питали: «А де у вас “АТБ”? Чому немає його в центрі?» Тобто, акценти змінилися, виникли питання, де зупинитися, похарчуватися, де отримати необхідну медичну допомогу, соціальні якісь послуги тощо», – ділиться пан Ярко.

Пізніше, вже влітку екскурсійна діяльність у Чернівцях почала поступово повертатися у звичне русло. При цьому екскурсії могли замовляти ті ж самі люди, що й навесні, але запити у них були вже інші. Їх знову цікавила історія регіону, архітектура, наш театр, університет.

«По-перше, вони побачили, що можна іти на звичайні екскурсії, що тут доволі безпечний регіон, сюди можна запросити своїх рідних, знайомих із Харкова, Дніпра, Києва, які залишилися в тих містах. І такі туристи у мене замовляють екскурсії досі. Крім того, є й інша категорія українців, які розуміють, що існують відносно безпечні місця, і починають приїздити. Навіть сьогодні у мене вже є заплановано три екскурсії – це все люди, які самостійно приїжджають сюди для туризму. Вони хочуть подивитися місто, послухати екскурсію, відпочити у нас. Скажу, що це доволі платоспроможна категорія туристів, раніше вони могли собі дозволити відпочити 5-7 днів за кордоном, зараз вони на ці 5-7 днів приїздять у такі міста як Чернівці», – продовжує екскурсовод.

На його думку, Чернівці зараз мають унікальний шанс залишити певні маяки про туристичний потенціал регіону для нинішніх вимушених переселенців. Щоб уже після перемоги кількість внутрішніх туристів у це місто суттєво збільшилася.

«Нещодавно я проводив безкоштовну збірну дитячу екскурсію. І там були люди з Криму, які жили в Ірпені після 2014 року. Зараз вони у нас живуть із двома дітками. І в людей запити досить незвичні як для нас. Вони, наприклад, попросили мене показати їм бук, дерево. Адже Буковина – це буковий регіон. І для наших людей це точно не відкриття. А вони хочуть просто побачити, обійняти це дерево. Тож ми організували їм таку можливість», – додав екскурсовод.

ШЛЯХ ДО СЕРЦЯ ТУРИСТА ЛЕЖИТЬ ЧЕРЕЗ ШЛУНОК

Він зауважує, що внутрішній турист у нас любить добре поїсти, тому важливо, щоб у місті продовжували працювати ресторани, відкривалися нові заклади, які пропонуватимуть національну кухню, якісь місцеві кулінарні особливості.

«Кілька місяців тому в мене виникла ідея організувати до нашого регіону гастротур. І от я побачив ту людину, власницю однієї садиби, яка там приймає на обід. І вона каже, що вони тоннами готували для військових їжу, спалили духовку. І я бачу, що цій людині потрібна підтримка, вона «вигорає». Треба везти до неї людей. Це дуже важливо, щоб отак підтримувати, розповісти туристам про ту садибу. Тут не стоїть питання якихось моїх високих прибутків. Але це шанс зараз вловити момент і поширювати інформацію про всі ці місця. У цьому гастротурі були внутрішньо переміщені особи з Миколаївської області, Херсонщини, Харківщини, які пережили окупацію, але зараз тут. Вони там мали можливість приміряти вишиванні сорочки в музеї, і вони кажуть: «Боже, дякуємо вам дуже. Ми всю цю культуру так перейняли, ми перейнялися дуже сильно нею, ми хочемо і будемо це поширювати. Наразі я вже кілька таких турів провів», – поділився враженнями Ярослав Адамчук.

Таким чином спікери поступово підійшли до теми другої дискусійної панелі – «Мандрівка зі смаком: розвиток гастротуризму як інструменту просування туристичної дестинації». Учасники форуму обговорювали зростання гастрономічного туризму та його потенціал.

Зокрема, активніше долучатися до приваблювання туристів у наш регіон та вносити частки гастротуризму в розклад вистав та інших заходів планують у Чернівецькому обласному театрі імені Ольги Кобилянської. Там хочуть подумати над створенням якісних вистав із демонстрацією буковинських гастрономічних особливостей. Експертка з місцевого економічного розвитку зауважила, що подібні вистави успішно ставлять в Івано-Франківському театрі, після їх перегляду одразу хочеться зайти у якийсь ресторан чи кафе.

Присутній на форумі директор Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської Іван Бутняк анонсував нову виставу, яку готують до ювілею письменниці Ольги Кобилянської цієї осені. Перед показом планують організувати театралізоване дійство з демонстрацією буковинських особливостей, зокрема і з наїдками.

«Вистава називатиметься «Вовчиха», вона буде присвячена ювілею відомої буковинської письменниці Ольги Кобилянської. Концепцію святкування цієї дати ми уже пропрацьовували з управлінням культури Чернівецької ОВА. До прем’єри ми напрацювали ідею того, що відбуватиметься навколо вистави. Це буде представлення буковинських додаткових опцій, яке ми назвемо «Вовчі ягоди»», – сказав Іван Бутняк.

Він додав, що там будуть і гастрономія, й етнографія – те, що дасть людині, яка не знайома з Буковиною, з нашими традиціями, побачити, відчути, зокрема й на смак, частинку нашого регіону.

Віталій Олійник, Чернівці