Підрив Каховської ГЕС: гинуть літописні ліси та сотні тисяч рідкісних особин

Через підрив росіянами Каховської ГЕС під удар потрапили території, що мають міжнародні природоохоронні статуси, зокрема, Рамсарські угіддя, об’єкти Смарагдової мережі. Ми можемо втратити рештки природних літописних лісів – так звану Гілею, загинуть ендемічні види рослин, територію захоплять бур’яни, втрат зазнає тваринний світ. Під загрозою як затоплені місцевості, так і ті, що висихають через стрімке обміління Каховського водосховища.

Наразі вчені, екологи, природоохоронці не мають доступу до цих територій, тому ми кажемо тільки про можливі втрати. Про них Укрінформу розповідає член правління Української природоохоронної групи, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко.

МИ ВТРАТИМО ГІЛЕЮ?

Якщо говорити про затоплення з точки зору охорони дикої природи, то постраждає близько 50 об’єктів природно-заповідного фонду. У тому числі Чорноморський біосферний заповідник, три національні природні парки – Нижньодніпровський, Білобережжя Святослава та Олешківські піски. У біді й велика кількість малих об’єктів: заказники, пам’ятки природи й садово-паркового мистецтва, регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса».

Як зазначає Іван Мойсієнко, ці території мають багато різних міжнародних статусів. Зокрема, у зону лиха потрапили водно-болотні угіддя міжнародного значення (так звані Рамсарські) площею 33 тис. гектарів у дельті Дніпра. Також постраждає сім об’єктів Смарагдової мережі. Ця місцевість має статус Важливої орнітологічної території (ВОТ) (Important Bird and Biodiversity Area; IBA), необхідної для збереження популяції птахів.

- Це якщо казати з формальних позицій. А якщо з неформальних, то йдеться про те, що буде знищена велика кількість особин багатьох видів, у тому числі включених до Червоної книги України. Постраждають угруповання Зеленої книги України і біотопи, які охороняються Резолюцією №4 Бернської конвенції. Мова про сотні об’єктів охорони. Я можу назвати по кожній позиції яскраві приклади. Наприклад, у нас є ендемічні види рослин, які зустрічаються лише на Нижньодніпровських пісках. Ми бачимо по динаміці, що ці піски топляться вздовж лівого берега заплави Дніпра, тож при цьому степові, лучні, лісові види рослин вимокають, – каже вчений.

Наприклад, волошка короткоголова – місцевий ендемік, у світі зустрічається лише на пісках Нижнього Дніпра. І сьогодні значна частина її популяції затоплена, а це ксерофіт (рослина сухих середовищ. – авт.). Тому професор Мойсієнко прогнозує, що на затоплених територіях вона загине.

Також, скоріше за все, у випадку тривалого підтоплення зазнають втрат справжні соснові ліси – природні, не штучно висаджені.

- У нас є залишки Гілеї – це природні, літописні ліси, які 2400 років тому відвідував Геродот, писав про велику лісову країну в пониззі Дніпра, – зазначає професор.

За його словами, навіть у «звичайні» роки з високим рівнем ґрунтових вод спостерігається загибель берези у гайках, і основна причина – саме вимокання. А нині йдеться про тотальне затоплення. Цей ендемічний вид берези має навіть подвійний статус – включений до Червоної книги України, а її угруповання – до Зеленої книги України. Дерево росте по низинах, де вода напевне затримається, тому можна прогнозувати, що велика частина популяції загине.

Під загрозою і дубові лісочки – теж залишки легендарної Гілеї.

- Найбільші дуби-велетні на Херсонщині мають 3-4 м в обхваті, частина з них розташовані якраз у Збур’ївському лісництві біля берега Дніпра. Просто от закінчується очерет – і вони ростуть. Ці дерева теж не витримують тривалого затоплення, є великий ризик, що вони будуть ушкоджені, – розповідає професор.

Та ж ситуація – з дубами у Миколаївській області. На західній частині Кінбурнської коси – величезні дуби, зокрема і той, більше 5 м у діаметрі, що у Чорноморському заповіднику. Можливо, вони і виживуть, але це буде залежати від тривалості затоплення.

Трагічна і ситуація з тваринами. Наприклад, у зоні затоплення мешкає сліпак піщаний – ендемік Нижньодніпровських пісків, занесений до Червоної книги України.

- І багато інших – тут можна дуже довго розповідати, що ми можемо втратити з того, що намагалися зберегти, створюючи заповідні об’єкти. Зараз мова йде про загибель сотень тисяч  рідкісних особин, – зазначає професор.

Він наголошує: постраждають не тільки мешканці суходолу. Здавалося б, що може статися з водними екосистемами, водними рослинами – сальвінією, рясками тощо? Але річ у тім, що вони пристосовані до існування в умовах стоячих водойм або дуже повільної течії, яка була у  водосховищі.

- А зараз течія швидка, і це не їхній біотоп абсолютно. Прісноводні рослини просто викине в море, а вони не пристосовані до існування у солоній воді. Тому велика кількість водних рослин загине. Вони-то відновляться, але коли, скільки часу пройде? Основна популяція буде винесена в море і там загине. Це буде дуже сумна і довга історія, – каже вчений.

ВИЩЕ ГРЕБЛІ ЗНИКНЕ ЕКОСИСТЕМА, ЩО ФОРМУВАЛАСЯ 65 РОКІВ

Суттєва трансформація відбуватиметься також вище греблі Каховської ГЕС. І постраждають, у першу чергу, водні й прибережно-водні перезволожені ділянки.

- Там буде відбуватися процес осушення. Каховське водосховище – об’єкт штучний, але ж його створили 65 років тому, в 1958-му повністю була затоплена його чаша. За цей час там сформувалися екосистеми зі своїм рослинним світом, своїм світом риб, молюсків, птахів, тварин. Там досить багато рідкісних видів, наприклад, бобри, багато птахів, які включені до Червоної книги України. І тепер вода різко пішла. Загине дуже багато тварин. Очеретяні зарості, угруповання водних рослин загинуть, – каже Іван Мойсієнко.

Що стосується таких мобільних видів, як птахи, то частина їх популяції збережеться. Проте, скоріш за все, постраждають пташенята, адже зараз триває гніздовий період, вони якраз вчаться літати.

- Птахи напевне гинутимуть, але не так сильно, як, наприклад, молюски чи ракоподібні, які взагалі не можуть рухатися швидко. Я бачив жахливі кадри, коли біля Мар’янівки за Нововоронцовкою із зимувальної ями вода відійшла – і просто все дно всипане рибою. Риба не встигла піти за водою. Тобто навіть ті тварини, які можуть швидко рухатися, яким, здавалося б, нічого не загрожує, масово гинуть, – констатує вчений.

А на суходіл у перший же рік прийдуть бур’яни – такі, наприклад, як амброзія. Вони дуже мобільні, пристосовані до швидкого захоплення територій. Вчений каже, що бур’яни, як правило, не витримують конкуренції з місцевими видами, але ж місцеві види прийдуть через 10, 20, 30 або й 50 років, а ці дуже швидко налетять. За його словами, ми вже до кінця літа будемо мати бур’яни на осушених ділянках водосховища. І це, крім усього, дуже відчують на собі люди, схильні до алергій.

СИТУАЦІЯ КРИЧУЩА, АЛЕ ВЧЕНІ НЕ МОЖУТЬ ДОКУМЕНТУВАТИ ВТРАТИ

Іван Мойсієнко впевнений, що всі процеси, які він прогнозує, будуть відбуватися, але в яких об’ємах – цього ніхто не може сказати. Нині постраждала територія – лінія фронту, вона обстрілюється і замінована. Вчені не можуть зробити заміри, обстежити і, що важливо, задокументувати втрати. За його словами, наразі не можна потрапити навіть на ті території, які звільнили рік тому, бо вони ще не розміновані. Вчені виїжджали, наприклад, у Кам'янську Січ, але подивилися лише невеличку частину її, біля доріг.

- У степ нас ніхто не пускає, а ситуація кричуща, – констатує професор.

Ірина Староселець

Перше фото: Getty images