Докопатися до істини: запорізький історик досліджує затонуле судно-драгу

Це міг би бути чудовий експонат музею судноплавства. Але через відсутність грошей та зацікавленості з боку пам'яткоохоронних органів унікальна драга, що має складну і загадкову історію, лежить безборонною на мілководді Дніпра.

“ВАГОН”, ЯКИЙ ВИЯВИВСЯ ДРАГОЮ

Про те, що в одному з районів Запоріжжя у Дніпрі “ховається” якась велика знахідка, місцеві рибалки знали давно. Щоправда, ходили чутки, що під водою лежить вагон чи щось типу того. Знахідку частково було розкрито минулого року, після того, як російські окупанти підірвали Каховську ГЕС.

- Коли 6 червня минулого року росіяни підірвали Каховську ГЕС, водосховище перестало існувати, вода сильно впала, і батько Дніпро нам подарував своєрідну загадку. Видно, що це судно. Воно дубове, зроблене з міцних дубових брусів. Тип судна визначити ми змогли – це драга. Вона здійснювала днопоглиблювальні роботи, забезпечуючи прохід кораблів. Судно датоване кінцем ХІХ століття. Це можна стверджувати абсолютно точно, – розповідає кандидат історичних наук Олександр Олійник, який має навички роботи як під водою, так і над нею.

Олександр Олійник

Олександр каже: коли вперше побачив цей об'єкт, то не одразу зрозумів, що ж воно таке.

- У цій знахідці мені цікаво все. Уперше побачив таке судно. Наскільки знаю, нічого подібного в цій частині Дніпра ніколи не знаходили. Я все життя займався історією козацтва, вивчав зимівники, та коли побачив цей об'єкт, не зміг пройти повз нього, прикипів. Як то кажуть: що невідоме, то дуже цікаве, – говорить історик.

ШЛЯХ ДО ЧОРНОГО МОРЯ

Олександр приходить на це місце ледь не щодня. Він не приховує: вивчати та досліджувати такий об'єкт самому складно, навіть більше – неможливо.

Попри це, науковець зробив деякі заміри та визначив, що, наприклад, товщина дубових брусів, з яких виготовлена драга, сягає 17 см. Проте варто враховувати, що судно тривалий час перебувало у воді. Ймовірно, раніше дошки були товщими – близько 20 см. Довжина брусів – метр і більше. А довжина всього судна – 18 метрів.

- Ширину судна важко встановити, бо верхньої частини немає, вона зрізана чи зламана кригою. Ще значна частина – під водою і засипана ґрунтом чи піском. Але можна припустити, що ширина судна – більше 6 метрів, – говорить науковець.

Побудована драга була, скоріш за все, на верфі міста Олександрівська – так до 1921 року називалось Запоріжжя.

Судно було не самохідним, а буксирувалося, бо жодних агрегатів типу гвинта, який би забезпечував самостійний рух, наразі не знайдено. Олександр припускає, що драгу ставили на якір і вона виконувала днопоглиблювальні роботи.

- Це судно є яскравим доказом того, що судноплавство на Дніпрі існувало з давніх-давен, до будівництва каскаду гребель, і забезпечували його ось такі драги. Вони давали хід усім суднам, які курсували від Олександрівська до Херсона, можливо, навіть до Чорного моря, – говорить Олександр Олійник.

Приблизно за 40 метрів від драги, також під водою, але на більшій глибині є човен. Історик не виключає, що той належав до цього судна.

- Човен зеленого кольору, і в такий самий колір був пофарбований кран, встановлений на цьому великому судні-дразі: залишки фарби є, і їх можна розгледіти. Човен дерев'яний і обшитий металом зсередини. На ньому екіпаж міг розвозити якорі й розставляти їх, або ж діставатися з берега до драги, – говорить Олександр.

ТАЄМНИЧИЙ ВИБУХ

В умовній кормовій частині судна було три каюти, ще дві – з протилежного краю, а посередині – “серце”, машинне відділення. Зараз судно лежить на боці, добре видно деякі агрегати. Серед них – шестерня, яка була частиною механізму, що допомагав піднімати і опускати якір, а також займатися швартовими роботами.

Науковець каже, що корми і носа як таких у судна немає. Натомість з обох боків є товсті металеві пластини, завтовшки 5 мм. Посередині судна встановлено двигун. Він працював на мазуті. Зроблений в Англії. Його можна побачити і зараз.

- Двигун виготовила компанія «Річард Хорнсбі і сини». Напис є, і його видно. Фірма була заснована у 1815 році й проіснувала до 1917-го. Вона виготовляла двигуни для сільськогосподарської техніки. Ця фірма відома тим, що зробила трактор у тому розумінні, в якому ми його знаємо. Але і для кораблів вони робили двигуни. Саме цей працював на мазуті. На судні є бак, і навіть сьогодні видно залишки мазуту на поверхні води поблизу драги, – каже співрозмовник.

Якщо встановити потужність двигуна, то можна буде зрозуміти приблизний обсяг ґрунту, який переробляла драга. Але поки це зробити не вдалося.

Двигун, як і саме судно, частково зруйнований унаслідок вибуху. Причина і дата кораблетрощі наразі не відомі.

- Це встановити можливо за допомогою архівних документів, тогочасної періодики. Я думаю, що судно зірвало з якоря і потягло вздовж річки. Сталося перекидання, двигун вибухнув – він лежить частинами. Ми спробуємо встановити дату цієї події, – каже Олександр.

ЖЕРТВА ВАНДАЛІВ

Поза двигуном була облаштована кухня, де стояла плита, зроблена з металевого кутника й обкладена вогнетривкою цеглою гарної якості. Проте на плиті не було жодних клейм. На жаль, її вже встигли поцупити “металісти”. Вони ж украли і кнехт – тумбу для закріплення канатів. Ці речі Олександр устиг побачити і сфотографувати до появи спритних вандалів.

Від крана, який піднімав ґрунт під час днопоглиблювальних робіт, лишилась величезна купа металу. Добре зберігся підйомний механізм та залишки троса.

- Ця конструкція зроблена французькою фірмою “Провіданс”. Це був французько-бельгійський змішаний капітал. Фірма мала філію у місті Маріуполь і в реєстрах числилась як “Руський провіданс”. Вона проіснувала до 1917 року. Потім унаслідок перевороту вона була націоналізована і, власне, є першозасновницею підприємства, відомого як завод імені Ілліча. Більша частина конструкції крану знаходиться під водою. Шкода, що ця знахідка не викликала інтересу у наших правоохоронних органів. Це унікальне судно, яке виконувало специфічну роботу. Це не баржа, не пароплав, не баркас риболовецький, це судно, яке цінне як частина історії судноплавства на Дніпрі. Воно могло би бути чудовою ілюстрацією технічного розвитку річкової культури, бо борт зроблений у нас, – говорить історик.

У судна було подвійне дно, частина якого була забетонована. Це робило його більш стійким та нерухомим під час виконання робіт.

Всі деталі на дразі клепані, бо зварювання тоді ще не було, і це говорить про те, що вона виготовлена саме у ХІХ, а не ХХ ст.

- З точки зору технічного насичення судна, воно було дороге і екіпаж мав бути навченим, кваліфікованим. Думаю, що кількість екіпажу була не менше 5-6 чоловік, бо забезпечити роботу цих механізмів можна лише такою кількістю, – пояснює історик.

Як воно називалося, коли та чому затонуло? Відповіді на ці питання Олійник спробував віднайти в обласному державному архіві, але там його переадресували до архіву річкового флоту в Києві. Також треба шукати в періодиці тих часів повідомлення про кораблетрощу на воді.

Перш ніж цю унікальну знахідку розграбують крадії металобрухту і зруйнують вандали, її треба ретельно дослідити, провести віртуальну реконструкцію, а в ідеалі треба було б розібрати, відреставрувати і музеєфікувати.

- Тут має працювати експедиція. Потрібні кошти. Спочатку треба відділити металеву частину від корпусу. Корпус треба дослідити, але роботи на воді через війну заборонені, – говорить Олександр.

Він звернувся до приватних структур, аби ті допомогли врятувати судно. Керівник відомого запорізького музею “Фаетон” зацікавився знахідкою. Наразі це єдиний шанс на порятунок драги, яка ніби виринула з минулого, аби показати, хто і як проводив розбудову судноплавства на Дніпрі більше сотні років тому.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка