Скампавея, струг, байдак: У Миколаєві презентували моделі козацьких суден

Миколаїв традиційно вважався містом кораблебудівників. І на цьому тривалий час, не без успіхів, спекулювала кремлівська пропаганда. Росіяни перекручували історичні факти й наполягали, що суднобудування на Півдні України, зокрема в Миколаєві, з’явилося після приходу Російської імперії.

Миколаївські музейники розвінчують ці міфи в межах проєкту «Переосмислення культурно-історичної спадщини Миколаївщини в Козацьку добу: традиції козацького суднобудування та його вплив на розвиток регіону в ХV–XVIII ст.», у межах якого місцеві судномоделісти представили свої роботи.

НЕ НА ПОРОЖНЬОМУ МІСЦІ

- Довго в нас панували наративи, що Миколаїв – дітище Російської імперії, яка прийшла, коли тут нібито був голий степ, – каже завідувачка Миколаївського музею суднобудування та флоту, кандидат історичних наук Тетяна Мітковська. – Але це не так. Ще набагато раніше тут були поселення козаків, це підтверджують науковці та краєзнавці.

Йдеться, зокрема, про регіональні утворення часів Нової Січі, що розташовувалися на теренах сучасної Миколаївщини: Бугогардівської, Інгульської та Прогноївської паланок, а також Бузького козацького війська, яке зберігало традиції Запорозької Січі.

За словами Мітковської, для розвінчування російських міфів слід переосмислити низку історичних подій, що відбувалися на теренах Північного Причорномор’я. Росіяни ж на цій території свого часу широко застосовували козацький досвід у власних інтересах. І йдеться не лише про використання флотилій у бойових діях та знань у лоцманській справі. А й про те, що на місцях колишніх поселень запорожців та їхніх риболовецьких артілей Російська імперія споруджувала свої кораблебудівні підприємства.

- Відомий факт: коли флот Григорія Потьомкіна під час війни  розбили, він звернувся до козаків, щоб допомогли взяти Очаків.

А історик Чорноморського флоту Микола Кумані писав, що на території Миколаївщини ще з незапам’ятних часів були козацькі поселення Бугогардівської паланки. Російські кораблі, як згадується в історичних документах, приходили на ремонт до берегів Інгулу. Але не на порожнє місце, а туди, де були козацькі кузні та верфі, – каже Мітковська.

Щоб заповнити штучно створений вакуум у минулому України, яка віками боролась за свою незалежність, наукові співробітники Миколаївського музею суднобудування та флоту по крупинках збирають інформацію, працюючи з історичними джерелами в архівах, бібліотеках.

СТВОРИЛИ П'ЯТЬ НАПІВМОДЕЛЕЙ КОЗАЦЬКИХ СУДЕН

Досі поширена думка, що в запорожців був один тип корабля – чайка. З нею дійсно пов’язано багато військових здобутків українців на морі. Ці перемоги були настільки гучними, що саме завдяки їм, значною мірою, і збереглась пам’ять про чайку. Та все ж таки козаки будували та ефективно використовували й інші судна.

Миколаївські судномоделісти, художники-декоратори, реставратори створили моделі та напівмоделі різних козацьких човнів, турецької галери, а також макети фортець, муляжі клейнодів, зброї, одяг козака XVIII ст.

- Завдяки цьому наш музей зможе суттєво розширити експозицію, присвячену козацтву. Був лише макет козацької чайки, його доповнять кораблями та суднами часів козацької доби, – зауважує завідувачка музею.

І додає, що вже виготовили моделі турецької бойової галери та козацького бойового човна дуба, з якого козаки висаджували десант під час російсько-турецької війни, а також п’ять стендових напівмоделей козацьких суден: скампавеї, струга, дубка, байдака та баркаса. Крім того, планується доповнити експозицію макетами фортець «Очаків» та «Кінбурн».

Галеру виготовив Сергій Пастикін, а дуба – Валерій Кіщук. Автор напівмоделей – майстер спорту України міжнародного класу із судномоделювання, інженер-кораблебудівник Олег Лісовенко. Він працював на Миколаївському суднобудівному заводі, керував клубом юних техніків.

- На створення п’яти напівмоделей пішло два місяці. Було складно, адже бракувало інформації, яким був козацький флот XV–XVIII століть. Десь знаходилися креслення, історичні довідки, але основна робота – за фотографіями. Допомагали працівники музею. Було дуже цікаво, працював із захопленням. Тепер моделі виготовляють за допомогою новітніх технологій, на 3D-принтерах. А це – робота руками, вона унікальна. Основний матеріал – дерево, трішки дроту, клей. Під час конструювання моделей я намагався дотримуватися технології тих часів. Йдеться, зокрема, про просочення та обробку деревини, виготовлення вітрил, весел тощо. Моделі виконані в різних масштабах, від 1:25 до 1:75, –  розповідає Олег Лісовенко.

Майстер займається судномоделюванням близько 60 років. Спочатку це було дитяче захоплення, а згодом уже не уявляв без нього свого життя. Лісовенко – учасник та переможець різних змагань, українських і міжнародних конкурсів. Коли у Миколаєві процвітало суднобудування, то перш ніж виготовити судно чи корабель, потрібно було зробити його модель за кресленнями. Тому роботи не бракувало. За своє професійне життя він сконструював понад 100 моделей різних суден та кораблів. Найулюбленіша – крейсер «Очаків», на виготовлення якого пішло півтора року. Ця робота отримала близько 15 нагород на різних конкурсах.

Тепер пан Олег привчає до цієї творчості 13-річного сина Андрія. Хлопчик відвідує гурток судномоделювання міської станції юних техніків. Майстер зауважує, що сучасна молодь не дуже охоче займається судномоделюванням.

«КОЗАЦЬКИЙ ЧОВЕН» ВИКРЕСЛИЛИ ЗВІДУСІЛЬ

За словами завідувачки відділу експозиційної роботи музею суднобудування та флоту Олени Пучинян, козацький флот із плином часу модернізувався, конструкції човнів ставали дедалі  складнішими.

- На жаль, ми мало знаємо про розвиток тогочасного українського суднобудування, бо в Російській імперії термін «козацький човен» був викреслений звідусіль. Деякі з човнів називали кременчуцькими, бо їх там будували. Головна причина – Катерина ІІ після ліквідації Запорозької Січі наказала ніде не згадувати про запорожців, – розповідає Пучинян.

Вона стверджує, що кожен тип човна, моделі яких поповнили експозицію музею, був виготовлений за власною технологією, мав своє призначення. Скажімо, скампавею, яка розвивала високу швидкість, використовували для абордажного бою, а ще для розвідки і висадки десанту. Струг – для перевезення людей і вантажів, провізії. Байдак був вантажним, а дубок – рибальським судном.

Слід зазначити, що козаки у мирний час займалися різними промислами, адже були на самозабезпеченні. А ще у ХVІІІ сторіччі Півднем України проходив розвинений міжнародний торговий шлях. Тож це й зумовило створення нових суден.

Цікава деталь: флот запорожців переважно складався з невеликих кораблів, та це не заважало йому досить довго панувати на Чорному морі. Турецькі капітани, побоюючись нападів козацьких флотилій, з великим острахом виводили свої велетенські галери з портів. Як відомо, історія розвивається по спіралі. Тож не дивно, що й сьогодні маломірні бойові одиниці ВМС України завдають втрат російському флоту. Ще більше, дістають ворога навіть біля берегів Кавказу. І це символічно, бо саме так до нас повертається морська слава запорозьких козаків.

Проєкт реалізує ГО «Центр навчання і освіти дорослих "Південь"» за підтримки Українського культурного фонду в партнерстві з Миколаївським обласним краєзнавчим музеєм, Миколаївським музеєм суднобудування і флоту та Агенцією розвитку Миколаєва.

Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото авторки