Археологи досліджують скельний монастир у селі Оксанівка на Вінниччині

«Мета наших досліджень скельно-печерного комплексу в Оксанівці полягає в тому, щоб провести моніторинг наскельних зображень та приміщень, перевірити їх стан у порівнянні з 2013 роком, дослідити схил під печерами та залишками приміщень, аби знайти культурний шар та речі, пов'язані зі штучними приміщеннями і наскельними зображеннями. Одне із завдань – додаткова фотофіксація приміщень та наскельних зображень, а також топозйомка окремих об'єктів для того, щоб видати монографію-фотоальбом, присвячену оксанівському скельно-печерному комплексу», - зазначив Нечитайло.

Археологи досліджують скельний монастир у селі Оксанівка на Вінниччині / Фото: Павло Нечитайло та Анастася Кулік

За його словами, дослідження показали, що територія під важкодоступними печерами, які використовувались як житлові приміщення і келії ченців, була перепланована у 1970 – на початку 1980-х років. Тоді проводилось штучне терасування схилів, висадка кримської сосни та глобальні ландшафтні зміни каньйону за допомогою техніки, які, можливо, були пов'язані з будівництвом каскаду ГЕС на Дністрі. Археолог припускає, що, ймовірно, у цей період культурний шар, пов'язаний з келіями ченців, був знищений.

Нечитайло додав, що вочевидь комплекс №1, де збереглися наскельні зображення та печерна церква, використовувався ченцями виключно для молитовних практик і спільних богослужінь.

Як показали зондажні шурфування під печерами та залишками скельних приміщень, схил під ними та ґрунтові нашарування не порушені й автентичні. Там виявили дві кулі XVII століття, розплющені об скелю, а це показує, що хтось обстрілював ченців.

«Перший комплекс скельно-печерного монастиря достатньо унікальний, оскільки в ньому збереглось 11 залишків приміщень. Їх стінки підрубані на висоту від двох до шести метрів. Швидше за все, це мало на меті укріпити їх та запобігати зсувам. Таке явище не трапляється в інших відомих нам скельно-печерних комплексах Дністра. Воно пов'язане з тим, що скельна порода оксанівських скель дуже крихка. Нижче печерної церкви ми виявили кований гак, який, імовірно, використовувався для навішування дерев'яних дверей у печерну церкву», - сказав археолог.

Як розповіла голова громадської організації «Туристична Ямпільщина» Мирослава Марченко, ініціативу археологів підтримала Ямпільська міська рада. Кошти на ці роботи спрямував благодійник із Києва.

«Для того, щоб зберегти цю пам’ятку, ми плануємо в майбутньому передати її державному історико-культурному заповіднику «Буша» або, можливо, це буде оксанівський філіал заповідника. Там є можливість створити туристичний центр та сувенірну крамницю. Маємо екскурсоводів, зокрема, людину, яка може розповісти про Оксанівку англійською мовою. Ми в цьому напрямку плануємо продовжувати роботу, бо зараз вся Україна шукає витоки своєї ідентичності», - сказав начальник відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міськради Віктор Замишляєв.

Марченко додала, що після Оксанівки археологи поїдуть досліджувати село Слобода-Підлісівська у Ямпільській громаді, де є давні печери.

Як повідомлялося, Оксанівські печери в урвищах на лівому березі Дністра виявили ще у другій половині ХІХ ст. У них знайдені різночасові петрогліфи – від епохи бронзи до пізнього середньовіччя – та залишки мегалітичних конструкцій біля печер і підйомний матеріал епохи палеоліту. А на початку 2000-х років науковці віднайшли там залишки печерної церкви ХVІІ століття – монастиря-фортеці.

Це унікальна пам’ятка культової та оборонної скельної архітектури. Там налічується 27 приміщень, вирубаних у 47-метровій товщі крейдяних відкладень. На стінах всередині та зовні зафіксовано декілька десятків наскельних зображень, викарбуваних у породі та намальованих фарбою. Серед них переважають хрести і геометричні фігури, а також є вершники, зооморфні фігури та корабель, літери і написи.

Наскельні зображення в печерах Оксанівки не мають аналогів в Україні.

Як повідомляв Укрінформ, археологи виявили на північному сході Великої Британії понад 800 предметів, які датуються І століттям нашої ери. Це найважливіші та найбільші скарби залізного віку, коли-небудь знайдені у країні.