- Так, вони спочивають у Глухові, в Трьох-Анастасіївському храмі. У 2003 році я був присутній при ексгумації тіла Миколи Артемовича Терещенка, який заповідав, щоб його поховали у цьому місті. Коли відкрили гробницю, я побачив - не повірите! - цілком нетлінне тіло прапрадіда. Виглядало воно так, ніби він помер учора, а не 100 років тому. Це було якесь диво. Я можу пояснити його тільки тим, що мій прапрадід все життя займався благодійністю. На його гроші створювалися безкоштовні лікарні для бідних, нічліжки, освітні установи, музеї. Але це не єдине диво. У 1943 році, під час війни, в храм, де знаходився саркофаг із тілом, потрапила величезна 300-кілограмова авіабомба і... не вибухнула. Коли я вийшов із храму, то раптом зрозумів, що повинен жити і працювати тут, на землі моїх предків.

- У Києві я живу на Оболоні, це не історичний центр. Це більше схоже на Америку, ніж на історичний Париж. І там все є - навіть більше, ніж у Парижі. В 11-12 годин ночі я можу купити делікатеси, є стоянка для машини з охороною. Видно Дніпро, він дуже красивий. Тут дуже якісне життя, все є. Я не можу сказати, що тут гірше, ніж у Парижі. Навіть, навпаки, тут краще, а тим більше - дешевше.

- У Вас троє дітей: донька і два сини. Як вони поставилися до такого рішення?

- Схвально. Вони поважають мій вибір.

- Ви пристойно розмовляєте російською, а як щодо опанування української?

- Коли вперше приїхав в Україну, я спілкувався французькою, англійською, і для спілкування тут мені був потрібен перекладач. За час перебування на землі предків вивчив російську, хоча, бачите, розмовляю з акцентом. А за три місяці до виборів почав вивчати із репетитором українську. Щоправда через завантаженість довелося зробити перерву, однак зараз знову повернусь до цього процесу. Мер українського міста повинен знати мову своїх виборців.

- У Франції часто буваєте?

- 3-4 рази на рік, коли випадає нагода, на свята. Спілкуюся з дітьми, з онуками, як це прийнято в кожній родині...

-  Тепер повернімося до поточного моменту - виборів, а також того, що їм передувало. Ви вже тривалий час живете в Україні, знайомі з її реаліями. Чи були для вас якісь нові відкриття під час нинішньої виборчої кампанії, очікували, що в ній буде стільки бруду та негативу?

- Я не очікував такої навали „чорного" піару, що проти мене використовуватимуть і всю держструктуру, і брудні політтехнології, яких після Майдану, я думав, вже не може бути. Не сподівався, що буде так сприйняте прохання до мене глухівчан йти на вибори.

- Це йшло з боку основного конкурента, діючого мера Юрія Бурлаки, який балотувався від „Волі народу"?

Відразу після реєстрації кандидатури на вибори прокуратура відкрила проти мене 4 кримінальні провадження

- Глухівчани знають, що їхнє місто - це вотчина нардепа Андрія Деркача, який і „замовляє" тут музику. Хто б не приходив на посаду Президента, Деркач постійно на „плаву", у парламенті. Нехай працює, якби тільки ті, хто його обирає, не жили у злиднях, якби були робочі місця, не процвітала корупція. І коли діюча система відчула, що її хочуть змінити, вона почала робити все можливе, аби не допустити цього.

Прокуратура відкрила проти мене відразу після реєстрації кандидатури 4 кримінальні провадження, які я вважаю політично мотивованими. І у нас кошти обмежені, щоб ми використовували половину часу тільки на відповіді на питання за порушеними справами, щоб захищати нашу фірму, наших людей від тиску, який на них чинився.

- Це було бажання глухівчан. Я не політична людина. Але на півночі Сумської області склалася така ситуація, що тут все помирає, бо вже 18 останніх років тут при владі керівники, яким вигідно, аби люди були бідними і без роботи. Для них це краще, оскільки у такому випадку вони можуть контролювати вибори, купувати всіх задешево і зібрати для себе весь адмінресурс. В результаті цього протягом останніх 10 років у Глухові втрачено 10 тисяч робочих місць. Я можу говорити, що ситуація в місті катастрофічна.

Але на прикладі мого підприємства, яке інвестувало гроші і врятувало Інститут луб'яних культур, відродило пенькозавод і дало робочі місця півтори сотні місцевим жителям, ми показали, що, нехай і не такими темпами, як того б хотілося, можна забезпечувати людей роботою. Але рухатися у цьому напрямку заважає корупція. Було кілька інвесторів, які хотіли відкрити тут маленькі виробництва, але зробити цього не могли, бо відразу у них вимагали хабара, не давали землю...

У Глухові люди завжди були патріотичними, і після Майдану вони  хочуть жити по-новому. Однак, як це зробити в умовах економічної кризи, іде війна, відсутні перспективи, а влада не міняється? Змінювалися хіба що партійні етикетки, але суть залишалася та ж сама. Директор школи, директор університету, головний лікар  - це все „регіонали", вони все контролюють. Корупція залишається на тому ж рівні, а може й зросла.

Були парламентські вибори, народний депутат від Глухова залишився той самий - Андрій Деркач. Під час Майдану голова райдержадміністрації відправляв до Києва сотні „тітушок" розганяти активістів, а Деркач після цього говорить, що він непогана людина, і замість люстрації його знову беруть на роботу.

Тому нинішні місцеві вибори - це шанс щось змінити у кращий бік, і люди попросили мене йти  на мера.

- За нашими даними, місто було нашим на 80 відсотків. Але було декілька фальсифікацій, які не дали можливості вийти на цю цифру. Було декілька каруселей, у людей купували паспорти на добу за 500 гривень, у 2 години ночі вони спробували змінити протокол, були тітушки.

Але ми швидко реагували на кожне протиправне діяння, що стало сюрпризом для наших опонентів. У нас були мобільні бригади для охорони міста, в останній день нам допомагали працівники обласної міліції та СБУ.

Несподіванкою для мене на цих виборах стало те, що моїми основними агітаторами стали люди середнього та похилого віку. Я думав, що мені допомагатиме молодь, тому що я європейська людина, я пропоную європейські перспективи, робочі місця, і для стареньких це буде не так цікаво. Однак несподівано відчув з боку бабусь фантастичну підтримку. Ми спілкувалися з ними на вулиці, бо мені не дали жодного білборду, жодного приміщення, включаючи й ті, що будували мої предки, для зустрічі з виборцями. І після цього вони йшли у дворі до своїх сусідів і переповідали сказане мною. Для мене бабусі були найкращими агітаторами, своєрідним фан-клубом.

- Чи буде у вас більшість у міськраді, аби почати задекларовані зміни?

- Наразі до міськради проходять 19 кандидатів від „Партії простих людей", „Самопомічі", „За Україну", „УКРОПа", „Батьківщини" і „Радикальної партії", які підтримували мене на виборах. У „Волі народу", від якої йшов на вибори Юрій Бурлака, 13 кандидатів. Ще  2 депутати представлятимуть БПП „Солідарність", і я сподіваюся, що в міськраді вони задекларують свою підтримку діючого Президента.

Навіть маленьке місто в Україні може жити, як в Європі

Наш пріоритет зараз - показати, як швидко, ефективно і рішуче ми можемо проводити зміни. Я розумію, що в даний момент ми будемо ніби під мікроскопом: вся Україна дивитиметься на Глухів і чекатиме звідти новин. Для мене, як для українського європейця і європейського українця, важливо показати людям, що навіть маленьке місто в Україні може жити як в Європі. І якщо я не зможу очистити місто від корупції, залучити інвестиції і запропонувати перспективу, це буде означати, що цього не зможе зробити ніхто. Це буде сигнал всій Україні, а головне - моїм виборцям, які можуть повністю втратити надію на зміни.

Тому я хочу заручитися особистою підтримкою Президента і проситиму надати нам допомогу виконавчої вертикалі влади, аби очистити місто і область від людей, які заважають рухатися вперед.

Не виключаю, що будуть спроби купувати депутатів, але я знаю, що зараз у нас сильна народна підтримка, і ніхто не захоче у це гратися.

- Ваші перші кроки на посаді мера?

- Аудит. Треба з'ясувати, хто що вкрав за 18 років і судити за це. Зараз, наприклад, глухівчани повинні платити 5 тисяч гривень за право використовувати кладовище, яке приватизоване. При цьому, для облаштування приватизованого кладовища з міського бюджету було виділено 800 тисяч гривень. За це треба відповідати. Але для цього треба провести кадрові зміни - і у виконавчих, і правоохоронних, і в судових органах, і в митниці. У нас за 12 кілометрів починається кордон з Росією. А ми нічого не контролюємо. Поки є санкції проти Росії, французький сир іде в Москву через Глухів. А що везуть у зворотньому напрямку - ніхто не знає. Але митниця - це не компетенція мера. І коли я говорю, що мені потрібна допомога державних структур, то це означає, що мені потрібна допомога Президента.

- В першу чергу намагатимемося відродити виробництво. Потрібно реанімувати суконну фабрику. Там є 47 верстатів, вони зараз стоять, не працюють більше 2 років, є колектив, є директор, який все зберіг. Фабрика може виготовляти той же брезент, який потрібний українській армії, і який вона імпортує, знаєте, звідки? З Росії. Також у планах налагодити виробництво продуктів харчування. У нас зараз багато яблук, які важко реалізувати. Між тим, з них можна робити сидр, є попит на натуральні соки біовиробництва.

Потрібно відродити свій хлібозавод, м'ясний, молочний заводи. Це додаткові 50-100 робочих місць. Може, й невелика цифра, але й вона буде виграшною в нинішніх умовах, коли ми не можемо розраховувати на інвесторів, які б вклали у виробництво на кордоні з Росією кошти і створили, скажімо, відразу півтори тисячі робочих місць.

Ще один важливий напрямок - розвиток туризму. Треба зробити історичну центральну площу Глухова такою, якою вона була за часів моїх предків: з фонтанами, кафе. Ми можемо побудувати тут з моделей мініатюрне містечко і показати, якою раніше була столиця Гетьманщини. На місці пам'ятника Леніну, а він обов'язково в цивілізованому порядку буде прибраний, встановимо справжню ялинку, і тут відзначатимемо різноманітні свята, влаштовуватимемо ярмарки. Це невеликі інвестиції, але їх вкладання дозволить залучити до Глухова, хай навіть, з урахуванням відсутності пристойного готелю, на один день, велику кількість гостей. А це ще 150-200 додаткових робочих місць.

- Судячи з повідомлень у соцмережі, вас з обранням мером привітали сотні людей, в тому числі і з-за кордону.

Перший дзвінок-привітання надійшов із Чикаго від української діаспори

- Перший дзвінок був із Чикаго від української діаспори, потім посипалися повідомлення у Фейсбук. Одна з поважних французьких газет помістила на своїх шпальтах моє фото з інформацією про обрання. Щодня я прибираю по 200 повідомлень, щоб не „забити" сторінку. Дякую всім, хто вірить у мене, у мою команду. Це додає наснаги і водночас - відповідальності: перед собою, перед виборцями, перед Україною.

Довідково: Мішель Терещенко, нащадок сахарозаводчиків, меценатів, народився 1954 року в Парижі. Закінчив  вищу школу економіки та бізнесу ESSES. Служив офіцером-танкістом французької армії.

З 1981 по 2001 роки займався будівництвом обладнання для підводних досліджень в різних країнах. В 2002 році вперше відвідав Глухів і незабаром переїхав в Україну.

У Глухові займався вирощуванням та переробкою льону та коноплі. На його підприємствах працевлаштовані 153 глухівчанина. В 2013 році була відновлена робота колишнього Глухівського пенькозаводу.

 В 2010 році Мішель Терещенко заснував Фундацію спадщини Терещенків, завданням якої є підтримка поточної діяльності в будівлях, побудованих Терещенками в Києві та Глухові більше 100 років тому.

21 березня  Президент Петро Порошенко вручив Мішелю Терещенку паспорт громадянина України, як особі, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес.

Це дозволило йому згодом балотуватися на пост Глухівського міського голови, боротьба за який з його опонентами наробила великого розголосу не тільки на Сумщині, а й за її межами.

 Сергій Ханін, Суми.