10 українців, які нас здивували в 2015 році

Кіборг, національний лідер, в'язні сумління, волонтер, що прийшов у владу, і президент, який очолив область, - вони змусили заговорити про себе

03.12.2015 14:14

03.12.2015 14:14

Рік, що минає, був неймовірним за кількістю відкриттів - нових смислів, нових людей, нових віянь. Скільки подій, які ми й уявити собі не могли, скільки вчинків людей, від яких ми цього не очікували! Як багато наших співвітчизників нас здивували в найкращому сенсі цього слова. Виділити з них декількох було дуже важко. Але все ж спробуємо.

Надія Савченко Наш біль і наша любов. Вона не припиняла нас дивувати і своєю мужністю в суді, і під час оголошеного голодування, і своєю посмішкою, і своєю жіночністю - бо вміє залишатися красивою, незважаючи ні на що, - і ляльками, які робить власноруч і відсилає з тюремної камери як звісточки в світ. І відданістю Батьківщині - у написі на саморобному плакатику в залі суду: «Люблю Україну. Сильно, сильно!". Сльози навертаються на очі. І розумієш: це не ми підтримуємо Надю, а вона нас.

Мустафа Джемілєв Лідери кримськотатарського народу змусили про себе говорити, зважившись на блокаду півострова. Рішучість і безкомпромісність - після півтора року, здавалося б, упокорювання долі, здивували своєю раптовістю. Бути відзначеними заслужили і Рефат Чубаров, і Ленур Іслямов, і весь кримськотатарський народ, що не здається. Але без рішення Джемілєва, напевно, нічого б цього не було. Немолодий чоловік, який натерпівся в житті і, здавалося, стомився від нього. Але його неймовірна міцність на злам змусила багатьох сказати собі: «От би нам такого президента». Він один з небагатьох сучасників, які отримали право повторити за пророком: «Let My peоple go».

Олег Сенцов Якщо Надія Савченко - це приклад незламного воїна, то режисер Олег Сенцов, засуджений до 20 років російської в'язниці, - приклад справжнього інтелігента. Ми довго жили під враженням від його останнього слова, сказаного на неправедному суді: «Велика зрада починається з маленького боягузтва", сказав він, звертаючись до російського народу. І ще: «Я не хочу, щоб вами правили злочинці. Я хочу побажати росіянам навчитися не боятися».

Міхеїл Саакашвілі Він дивував постійно. Відтоді, як погодився очолити Одеську ОДА. Повідомлення про це спочатку навіть вважали фейком: настільки неймовірним видавалося рішення колишнього президента однієї з прогресивних європейських країн піти «на область». А потім були його карколомні кадрові рішення, поїздки на велосипеді і в автобусі, розчищення морського узбережжя від корупціонерських особняків, перемога в конфлікті з авіаційним начальством. Програш на міських виборах одеський обиватель злорадно коментував: «Одеса якомусь грузину не здасться». І це теж здивувало.

Рахман (Андрій Гречанов) Без нього, лише днями звільненого з неволі, цей рейтинг ніяк не міг відбутися. Хоча й слово «здивував» тут недоречне. Від легендарного «кіборга №1» народ іншого й не очікував. Дивовижні лише дві речі. Доля, яка приготувала Рахману такі тяжкі випробування і, разом з тим, благоволила до нього, залишивши живим. І скромність людини, яка пройшла пекло Донецького аеропорту і якій плоскогубцями ламали пальці в полоні: «Зі мною були і яскравіші хлопці...», - оцінює він свій подвиг. Можливо, і справді, героїзм і скромність нероздільні?

Георгій Тука Призначення волонтера і учасника Євромайдану на посаду голови Луганської військово-цивільної адміністрації було сюрпризом. Здивувало й рішення Порошенка, але не менше - згода самого Туки. Волонтерство і різкість критики - це одне, а керівництво напівзруйнованим, нашпигованим сепаратистами регіоном - інше. Тука епатував ще не раз. Звинуваченням бійців 92-ї бригади в пособництві контрабандистам і вбивствах військовослужбовців, словами «бандити» на адресу «айдарівців», своїм похмурим песимізмом. Але з часом став мудрішим. Схоже, експеримент вдався.

Руслан Кошулинський Учасник Євромайдану, віце-спікер революційної Верховної Ради, що взяла на себе у скрутний час управління країною, він здивував тим, що після складання депутатських повноважень, у лютому року, що минає, пішов за повісткою служити в ЗСУ. Танкістом. Сержантом. Хтось вважав це піаром, хтось вимагає доказів: «Де саме в АТО служив пан Кошулинський?». Але факт залишається фактом: випадок, коли чиновник (хоч і у відставці, але високого рангу), без сумнівів іде виконувати військовий обов'язок нарівні з пересічними громадянами, не шукаючи привілеїв, а відповідно до свого військового звання і військової спеціальності, - це ледь не виняток. Застереження «ледь не» - на той випадок, якщо хтось назве інші подібні випадки.

Мішель Терещенко Дивно не те, що за нього як за мера проголосувала більшість жителів Глухова. Це зрозуміло: нащадок відомої династії українських промисловців і меценатів - він дарує надію на майбутнє процвітання міста. Вражає те, що уродженець Парижа, успішний бізнесмен ризикнув спробувати побудувати Європу в цьому тераріумі регіоналів. Незважаючи на хвилю бруду, вилиту на нього колишніми господарями міста, на чотири кримінальні справи, заведені на його фірму. Втім, Мішелю Терещенку відступати нікуди. Адже для справжнього аристократа, як писав Шпенглер, доля землі його предків дорожча, ніж власне життя.

Юрій Милобог Місцеві вибори відкрили багато нових імен. Кандидат біологічних наук, еколог Юрій Милобог - один з них. Здивував тим, що, безнадійно програючи в першому турі виборів у вотчині соратників Януковича - Кривому Розі, зміг у другому надолужити відставання в 35% від старшого Вілкула і майже перемогти. Йому забракло кількох сотень голосів, а, можливо, - кількох чесних членів дільничних комісій. Чим би все не закінчилося - за Милобогом майбутнє. Адже місто, в якому мером буде людина з таким прізвищем, ніколи не залишиться забутим Богом.

* * *

Рік тому ми вже складали подібний список.

Ніхто з нього не здивував нас знову. З багатьох причин. Стосовно одних неординарність їхніх вчинків стала настільки звичною, що вже не дивує. Інші просто опинилися на своєму місці і без зайвого ажіотажу займаються важкою повсякденною роботою із захисту Батьківщини і просування реформ. Хтось просто розчарував. Хтось - зі шкіри ліз, щоб нас здивувати, але так і не зміг.

Чого очікувати від нинішньої десятки? Хотілося б здивуватися швидкому звільненню в'язнів совісті, поверненню солдатів з фронту, Криму в Україну, успіхам тих, хто послужив прикладом і став новим обличчям влади на місцях.

Люди, здатні дивувати, не переведуться. Головне - щоб ми самі не втомилися дивуватися.

Євген Якунов, Віктор Мішковський

Олег Сенцов / Фото: Грані ТБ, Юрій Милобог Фото: facebook.com Надія Савченко / Фото: http://www.kommersant.ru, Дмитро Лебедєв; Антон Наумлюк, Укрінформ