Хресна хода УПЦ МП - масштабна російська провокація. Якою буде наша відповідь?

Хресна хода, що її здійснює зараз УПЦ Московського патріархату – є акція політична і виразно антиукраїнського характеру,  до релігії, чи питань віри, вона не має жодного стосунку, тож оцінювати її в цьому сенсі – безглуздо.

Окрім очевидної і чергової спроби Кремля дестабілізувати (цього разу - використовуючи міжконфесійні протиріччя в Україні) нашу внутрішньополітичну ситуацію, бачимо також і своєрідну відповідь Росії на наші зусилля створити канонічну помісну українську православну церкву. Росія таким чином попереджає і Вселенського Патріарха у Стамбулі-Константинополі, і глав помісних православних церков в інших країнах, і, головне, вище політичне керівництво України, що московська церква не має жодних намірів поступатися своєю «українською» частиною. І задля її збереження готова, за потужної підтримки російської держави, на будь-які кроки аж до провокування прямих зіткнень віруючих.

Чому наші спецслужби взагалі допустили проведення цієї акції – через свою слабкість, відсутність відповідного наказу від вищого політичного керівництва держави чи на даний момент це неможливо, оскільки СБУ в принципі не працює брутальними методами «чекістів» – питання риторичне. Звісно, якісь, оперативні ходи українські спецслужби здійснюють, у тому нема сумнівів, але що то за люди в камуфляжі, які московську хресну ходу, нібито охороняють? Хто їх організував і оплатив?

Наразі маємо те, що маємо: хода йде і 26 липня має намір дійти до Києва.  На перший погляд, все це виглядає для організаторів безпрограшною акцією за будь-якого розвитку подій. Якщо ходу розженуть чи спробують розігнати (влада або, швидше, українські радикали на кшталт «Правого сектора») – буде гарна картинка для звинувачень України – влади чи суспільства - в агресивності, нетолерантності, неєвропейськості, нарешті. І якщо при цьому будуть кров і трупи (бажано – богомольних жіночок) – то взагалі повний ажур! Очевидно, що українська влада має вжити усіх можливих заходів, аби крові не було.

Якщо ж не розженуть – то буде показана слабкість і боягузтво перед Росією чинної української влади та «особливу впливовість» «русского мира» в Україні. А неминуча в такому разі нова хвиля критики влади з боку тієї частини українського суспільства, яка вимагає безкомпромісності у стосунках з Кремлем, поглиблюватиме розколи в країні.

Однак це тільки на перший погляд. Зрештою, хресна хода в даному випадку – всього лише публічна демонстрація, значення і вплив якої на політичну ситуацію визначається насамперед її масовістю порівняно з демонстрацією протилежних політичних сил. Іншими словами, якщо «московська» демонстрація збере в столиці, скажімо, 10 тисяч учасників, а «київська» - 30, 40 чи 50 тисяч (чим більше – тим краще), то «хресна хода» Московського патріархату закінчиться пшиком. Знову ж таки, це якщо не допустити крові.

Власне, саме це, по суті, пропонує архієпископ Чернігівський і Ніжинський, секретар синоду УПЦ Київського Патріархату, голова інформаційного управління Київської патріархії єпископ Євстратій (Зоря). У своєму блозі він пише, що найкращою відповіддю має бути зібрання української громади на Хресну ходу 28 липня – від Володимирського Собору до пам’ятника св. Володимиру: «Максимально численне і багатолюдне зібрання! 30 листопада 2013 року Українська Церква захистила право свого народу на Майдан. 28 липня 2016 року народ має нагоду стати на захист незалежності своєї Української церкви. Мирно. І тому – переможно». І важлива обставина, на яку звертає увагу єпископ Євстратій: заплановані заходи МП та УПЦ (КП) не перетинаються ні у часі, ні в просторі: хресна хода МП планується 27 липня від Володимирської гірки в Лавру, хода УПЦ (КП)– 28 липня від Володимирського собору до Володимирської гірки.

Паралелі з Майданом, які недвозначно наводить єпископ Євстратій, цілком доречні. Майдан як вияв єдності усіх українських патріотів – це те, проти чого у Кремля просто немає ефективної протидії. Антимайдан як противага Майдану вже був, і закінчився він цілковитою поразкою. Росія, виходить, наступає на ті самі граблі: пробує показати те, що «не показується», тобто, що їхніх прихильників у Києві (в Україні) більше, ніж усяких «бандерівців» та «хунтівців». Але, з іншого боку, що Кремлю залишається? Силою зброї повністю зруйнувати українську державу не вдалося, тож «граблям» просто нема альтернативи. Парадокс: усі спроби – більш чи менш успішні, неважливо - Кремля розхитати внутрішню ситуацію в Україні об’єктивно ведуть і до того, що мобілізують «майданну» частину українського суспільства. А це вже безпрограшна ситуація не для Росії, а для України.

Юрій Сандул, Київ

«У держави є СБУ, є розвідувальні органи, які мають не допустити зловживання релігією в антидержавних цілях»

Віктор Єленський, народний депутат, доктор філософії, релігіознавець

По-перше, це відповідь на народний рух щодо створення помісної церкви в Україні. Це також відповідь на традиційну ходу Київського патріархату, яка завжди відбувається 28 липня до пам’ятника князю Володимиру.

По-друге, це прагнення продемонструвати вплив «русского мира». Зрозуміло, що ця хода замислювалася в Москві, а не в Україні.

Нині громадськість обурена, що ідуть люди у камуфляжах з Харкова, демонструючи георгіївські стрічки. Всі розуміють, що це провокація. А називати її ходою за мир – це блюзнірство. Якщо це хода за мир, то учасники мали здійснити ходу навколо Кремля.

Державна влада має не допустити провокацій, якими ФСБ не може не скористатися у воюючій країні. У держави є законодавча база. Є СБУ, є розвідувальні органи, які мають не допустити зловживання релігією в антидержавних цілях і порушенні громадського порядку.

«В Києві на них вже чекає відповідна агентура»

Тарас Возняк, публіцист, головний редактор журналу «Ї»

Це чергова провокація ФСБ і РПЦ як її підрозділу в Україні. Черговий виклик. Тому що очевидно: мова йде не про єдність України, а про те, щоб призвести до максимальної напруги в країні. Якщо будуть якісь ексцеси (а ці ексцеси, безумовно,  може спровокувати сторона, яка все організувала), . для Путіна це привід зробити жорсткішою свою позицію на Донбасі, де він буде «змушений» в  черговий раз захищати «русскоязычное население» та «истинную православную церковь». Провокацію треба було припиняти на самому початку. Це те саме, що було з Кримом. Якщо було б показано спокійну рішучість на початку, то можливо Крим і не був би анексований Росією. Але влада, перепрошую, шмарклі жувала, і в результаті сталось те, що сталось. Те саме маємо й зараз: якщо не буде жорстких заходів по нейтралізації провокації, це може закінчиться дуже сумно в Києві, тому що в Києві на них вже чекають - і відповідна  агентура, і зазомбовані, і ті, хто не розуміє, що робить.

«Це великий прокол наших спецслужб»

Юрій Касьянов, волонтер

Я можу сказати одне: це великий прокол наших спецслужб, великий прокол нашої державної політики... Так само, як було в Криму свого часу, так само, як було на Донбасі, влада, на жаль, в плані інформаційної політики практично нічого не зробила для того, щоб цих людей повернути в лоно держави... на жаль, багато ошуканих людей, людей які не звикли думати, які звикли в усьому покладатися, як вони кажуть, на волю Божу... Може бути все, що завгодно, це велика маса організованих людей, які одурманені пропагандою. Це такі ж люди, які свого часу в Німеччині труїли євреїв, які ненавидять всіх. Чим це закінчиться, важко припустити.

«Сама організація цієї ходи є провокацією»

Володимир Фесенко, політолог

Я боюсь, що з наближенням ходи до Києва можуть виникнути інциденти. Очевидно,  цей проект був, скажімо так, зрежисований не УПЦ російського патріархату, а ФСБ. Тож його мета - не мир, а спровокувати конфлікт, дестабілізувати ситуацію. Щоб потім як мінімум звинуватити Україну у порушенні прав людини, у порушенні релігійних свобод. А взагалі, вони сподіваються продовжити так звану «російську весну». Цього разу  вони  використовують УПЦ МП – нібито, хода за мир, але насправді, сама організація цієї ходи є провокацією.

Треба активно взаємодіяти з організаторами для того, щоб, по-перше, не було російської і сепаратистської символіки, георгіївських стрічок, портретів Сталіна і Миколи ІІ. Треба попередити організаторів, що використання подібної символіки може розглядатися як пропаганда сепаратизму, як провокування конфліктних ситуацій, і якщо це буде продовжуватися, хода може бути просто заборонена. Треба діяти гнучко і обережно, але якщо конфліктність буде наростати, я думаю, що ходу треба буде припинити, оскільки вона провокує, а не замирює. Про це треба попередити публічно.

«Я б на місці влади це заборонив»

Олександр Скіпальський, генерал, екс-заступник голови СБУ

Коли вбивають українських вояків, а хресна хода йде з георгіївськими стрічками і з портретами російських імператорів, то добром це не закінчиться.  Я б на місці влади це заборонив. Це спецоперація російських спецслужб, вони вирішили використати релігійне протистояння як детонатор до внутрішнього вибуху. У СБУ на сьогодні найважливіше завдання – ліквідувати цей фактор і адміністративними, і оперативними заходами. Потрібна жорстка політична воля, до ворогів треба бути нещадними.

Влада не мала права допустити цей похід в умовах гібридної війни, і ця колона «замаскована рясами» – це як «зелені чоловічки» в Криму.

«Треба вийти на ієрархів УПЦ МП… на багатьох цих діячів є досить багато компромату»

Олексій Гарань, професор політології НАУКМА, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»

Це крок, який може призвести до дестабілізації,  і ієрархи УПЦ Московського патріархату мають це розуміти. Треба сказати, що спецслужби Росії працюють – шукають, як дестабілізувати ситуацію, і використовують все, що можна використати. От, на жаль, ієрархів УПЦ МП… Нам найкраще було діяти на стадії, коли запускався цей сценарій.

Для російських спецслужб ідеальною була б картина сутички між прибічниками різних церков. Для них це було б просто знахідкою. Тож найважливіше - запобігти саме цьому сценарію. Якщо не знайдеться варіантів відвернути цю процесію від центру Києва, то тоді - локалізувати за допомогою міліції. І, дуже важливо, якомога менше приділяти цьому уваги.

Чи можна знайти привід, щоб не пустити їх у Київ? Умовно кажучи, з метою недопущення сутичок. Це можна зробити навіть на околиці Києва, адже не обов’язково йти до Лаври: у нас є багато знакових монастирів, де можна помолитися. Для того, щоб так діяти, треба вийти на ієрархів УПЦМП і пояснити, що є певна межа, яку вони не можуть переходити. Насправді, на багатьох цих діячів є досить багато компромату. Тобто, це в їхніх інтересах не допустити якихось сутичок...

Записала Юлія Горбань