Прецедент Хоми: Чому мер Перемишля став нев'їзним до України?
Мер польського міста Перемишль Роберт Хома отримав п'ятирічну заборону на в'їзд в Україну. Чи не вперше представник місцевої польської влади, й до того ж важливого міста в українсько-польських відносинах, потрапляє у "чорні списки" СБУ. Спробуймо розібратися в мотивах цього кроку української спецслужби і його можливих наслідках.
НОВОРІЧНИЙ "ПОДАРУНОК"
Заборона на в'їзд мерові Перемишля стала несподіванкою не лише для самого Хоми, але й для багатьох людей, які цікавляться українсько-польськими відносинами. У перші хвилини після появи цієї інформації в соцмережах багато людей назвали її фейком. І справді, вона виглядала досить неправдоподібною. Однак усі сумніви незабаром розвіяв сам мер під час брифінгу для ЗМІ у Перемишлі. На ньому він повідомив, що 17 січня при спробі перетину кордону у пункті "Медика-Шегині", коли прямував до Львова на новорічну зустріч у польське генконсульство, йому було вручено документ СБУ про заборону в'їзду в Україну. За його словами, у документі скупою офіційною мовою вказувалася стаття, за якою йому заборонено в'їзд, без детального пояснення цього кроку. Хома відразу поінформував про заборону МЗС Польщі, яке обіцяло розібратися зі справою, а також посольство України у Варшаві та генконсульство України в Любліні. Він відразу попередив, що не коментуватиме справи до появи більш детальної інформації з цього приводу.
А вона не забарилася. Речниця СБУ Олена Гітлянська поінформувала, що Хомі заборонено в'їзд на п'ять років, а рішення ухвалене для забезпечення безпеки України. Деякі ЗМІ повідомили, що це рішення було прийнято ще торік влітку. Утім, сам мер Перемишля зазначив, що востаннє він перетинав польсько-український кордон 25 листопада, а вручений йому документ датований 29 грудня. За неофіційною інформацією польських ЗМІ, рішення українською стороною про заборону було ухвалено після інциденту 26 червня в Перемишлі, коли польські націоналісти побили українську релігійну процесію.
МІСТО ІНЦИДЕНТІВ З УКРАЇНЦЯМИ
Перемишль є першим відносно великим містом (понад 60 тис. населення) на шляху з України в Польщу, розташованим фактично на самому кордоні з Україною. У місті також проживає хоч і не дуже чисельна (кількасот осіб), але згуртована меншина українців-автохтонів. Відтак, місто є своєрідним міжлюдським та міжкультурним "мостом" між обома країнами. Тисячі українців, які прямують на заробітки до Польщі та й інші країни Європи, часто починають свою подорож саме з вокзалу у Перемишлі. Однак, останнім часом цей "міст" чомусь почав ставати "греблею". За останні кілька років, й особливо після Революції Гідності й початку війни України з Росією, в Перемишлі почастішали випадки агресивного ставлення поляків як до місцевих українців, так і громадян України, яких багато приїжджає до Перемишля, наприклад у рамках Місцевого прикордонного руху. Місто стало основним "запальним пунктом" на карті українсько-польських відносин, а апогей цього припав саме на 2016 рік. Чому це відбувається, є окремою історією. Варто лише зазначити, що в місті дуже активними стали сили, які вже й не приховують свого неприхильного ставлення до українців, що нібито є реакцією на зростання в Україні агресивного націоналізму і культу УПА та Бандери. Як не дивно, ці самі люди й організації дуже часто демонструють тепле ставлення до сучасної Росії, з розумінням ставляться до політики нинішньої російської влади, зокрема й у питаннях, наприклад, Криму та Донбасу. Очевидно, що місто стало предметом особливого зацікавлення російських спецслужб, як дуже сприятливий майданчик для розпалювання ворожнечі між Польщею та Україною.
Мер Перемишля Хома неодноразово заявляв, що місто є прикладом позитивного ставлення до іноземців, зокрема українців. Але він лукавить. Саме в Перемишлі останнім часом трапляється дуже багато дрібних інцидентів, щодо яких українці, як правило, не звертаються до поліції, але про які можна прочитати в Інтернеті. Наприклад, вибиті шибки в автомобілях з українською реєстрацією за український прапорець під лобовим склом, лайка услід людям, які говорять українською, антиукраїнські написи на будівлях, чи навіть відверті залякування не є вже й такою рідкістю. І мер, якщо він дійсно цікавиться суспільними процесами у своєму місті, просто зобов'язаний про це знати. Досвідчений керівник Хома з майже 15-річним стажем управління Перемишлем, не може не знати про існуючі проблеми і їхні витоки, але воліє вдавати, що місто є зразком мультикультурної толерантності. І до певної межі з цим навіть можна було миритися.
Однак своєрідну "червону" лінію ці процеси перетнули торік влітку, коли кілька груп агресивних молодиків із різноманітних націоналістичних організацій та місцеві футбольні хулігани напали 26 червня на щорічну українську релігійну процесію, яка прямувала на українське військове кладовище віддати шану похованим там воякам УНР. Брутальна лайка згодом переросла у побиття, в результаті якого постраждали учасники мирної процесії. Об'єднання українців у Польщі згодом ствердило, що поліція і влада міста не змогли забезпечити безпеку релігійної ходи, попри неодноразові завчасні попередження правоохоронців та влади з боку української громади про заплановані провокації. Мер Хома згодом заявив, що українці самі собі винні, оскільки вони спровокували цю ситуацію, зокрема червоно-чорними кольорами, які викликають вкрай негативні емоції в Польщі. "Провокацією" виявилася, зокрема, червоно-чорна вишиванка на одному з учасників ходи, яку йому успішно порвали польські "патріоти", а також один червоно-чорний прапор, який, як з'ясувалося згодом, розгорнув у середині української процесії провокатор із числа агресивних молодиків.
Утім, вся історія на цьому не закінчилася. Вже через кілька днів українці у Перемишлі змушені були скасувати запланований на 2 липня мистецький захід під назвою "Ніч на Івана Купала". І знову тут "своє слово" сказав мер Хома, який поінформував, що не гарантуватиме безпеку його учасників. Таку заяву він зробив на підставі "попередження" з боку фанатів місцевого клубу "Полонія" про необхідність скасування концерту в зв'язку з участю в ньому українського гурту Ot Vinta. Музикантів вони звинуватили у пропагуванні культу Степана Бандери й ОУН-УПА на основі знайдених в Інтернеті фото гурту під пам'ятником Бандері. Дарма, що Ot Vinta до цього багато разів виступали в Польщі, і з цим не було жодних проблем, і вони відмежувалися від закидів у пропагуванні націоналізму. З футбольними хуліганами, які в Польщі є окремою, дуже часто напівкримінальною кастою, Хома воліє мати добрі відносини і тому погодився на їхні "аргументи". Попри відміну концерту у Перемишлі, концерт Ot Vinta все ж мав відбутися у Варшаві. Однак, глава МВС Польщі Маріуш Блащак від гріха подалі все ж вирішив оголосити українських музикантів персонами нон-грата у Польщі, фактично використовуючи ті ж аргументи, що й мер Перемишля.
На початку грудня мер Перемишля очолив у місті "Марш львівських та перемишльських орлят" (польська молодь, які загинула під час українсько-польської війни в 1918 році), який організували місцеві патріотичні та націоналістичні організації.
Саме під час цього заходу один із учасників ходи кричав під українським Народним домом "Смерть українцям!". А поряд з мером у цій ході йшли відверто шовіністичні й антиукраїнські організації - такі як Національно-радикальний табір (ONR) чи Табір великої Польщі (OWP).
Ця остання організація навіть не приховує свою причетність до знищення українських пам'ятників на півдні Польщі в 2015-2016 роках. Однак, як не дивно, таке дуже суперечливе товариство не перешкоджає Хомі в його публічній діяльності.
«ПОСТРІЛ У НОГУ»?
Без сумніву, мера Перемишля важко назвати щирим другом України. Однак під великим питанням є те, чи своїми вище переліченими діями він "заробив" на статус персони нон-грата в Україні. Зарахуванням Хоми до персон нон-грата в Україні його автоматично поставлено в один ряд з відвертими антиукраїнськими провокаторами і ревізіоністами, наприклад Давідом Гудзєцом, який у Донецьку редагує польську сторінку сайту Novorossia.Today, Томашом Мацейчуком, який свого часу у добровольчих батальйонах на Сході України активно "шукав" нацистів на замовлення російських "грантодавців", чи діячами проросійської партії "Zmiana" (Зміна).
Хоча СБУ і не називає причину для заборони в'їзду Хомі в Україну, в соцмережах пліткують, що це може бути своєрідною відповіддю України за його внесок в заборону в'їзду до Польщі Ot Vinta. Якщо це справді так, хоча причини можуть бути й іншими, то чи цей крок є адекватним і взагалі потрібним, особливо в нинішніх реаліях? Залишається сподіватися, що українська спецслужба добре зважила всі "за" і "проти" цього кроку.
На рівні місцевого самоврядування Україна і Польща володіють тісними контактами, дуже багато українських міст і містечок мають своїх побратимів у Польщі. І зараз не складно собі уявити ситуацію, коли польські "друзі" України активно шукатимуть в Інтернеті фото мерів міст чи місцевих чиновників на фоні, наприклад, червоно-чорного прапора чи пам'ятника Бандері і писатимуть до МВС Польщі прохання заборонити комусь в'їзд у рамках відповіді. І посилатимуться при цьому на "прецедент Хоми".
Один із відомих польських журналістів із Перемишля висловив агентству думку: якщо СБУ не має якихось серйозніших підстав не впускати Хому в Україну, крім вище описаних, то це "постріл собі в ногу". Журналіст каже, що за багато років він жодного разу не чув від Хоми відвертих антиукраїнських висловлювань на кшталт повернути Польщі Львів, не впускати до Польщі українців чи визнати слушною політику Росії щодо України. Відтак, цей крок лише вносить додатковий елемент напруженості у й без того непросту ситуацію на польсько-українському прикордонні і може створити ще одне проблемне питання чи непорозуміння в українсько-польських відносинах. Цю думку також варто брати до уваги.
Юрій Банахевич, Варшава.
