1000 і один спосіб обійти ProZorro. Може досить?
ProZorro кажете? Державні закупівлі звільнено від корупції? Чим більше прозорості, тим більше корупційного креативу! Система публічних закупівель ProZorro функціонує лише два роки, а вже показала масштаб національного лиха - розкрадання під назвою «державні закупівлі». В минулому році система стала обов’язковою для здійснення усіх державних закупівель на суми, що перевищують «порогове» значення у 200 тис грн. і виявилося, що справжня боротьба ще тільки починається. Тендерна мафія будь-що намагається пристосуватися до нової публічної реальності і обійти її, вигадуючи все нові схеми наживи на бюджетній «годівниці». Корупціонери не страждають відсутністю винахідливості і, нажаль, тішаться безкарністю.
Як то бачити, коли ласий державний шматок пливе із рук
Згідно Закону «Про публічні закупівлі», система ProZorro з 2016 року стала обов’язковою для здійснення закупівель державними замовниками. Спочатку для центральних органів виконавчої влади і великих держпідприємств, а з 1 серпня — для всіх державних замовників. Йдеться про товари і послуги вартістю 200 тис. грн і вище або роботи вартістю 1,5 млн грн і вище. Добровільно замовники можуть підключати до ProZorro й «допорогові» тендери, тобто на суми, менші двохсот тисяч гривень.
Держава є найбільшим замовником в Україні. За інформацією Мінекономіки, у 2014-2015 р.р. обсяг держзакупівель становив 250 млрд грн щороку. При цьому у 2015-му обсяг тільки «надпорогових» закупівель перевищував 190 млрд грн. За весь час існування системи ProZorro державі вдалося заощадити на держзакупівлях близько 17 млрд грн.
Починаючи з серпня 2016 року, коли система стала обов’язковою для всіх держзамовників, у ній були опублікувані заявки загальною вартістю 278,38 млрд грн. Щоправда, тендери на 78 млрд грн, тобто майже четверта частина, були визнані неуспішними - постачальників або виконавців робіт знайти не вдалося.
В чому проблема? З одного боку, власне у відсутності культури електронної комерції у представників держсектору та недовірі з боку бізнесу, а також у певній недосконалості інноваційної платформи. А з іншого (і це, мабуть, основне), у патологічній пристрасті причетних до закупівель набивати власні кишені за державний кошт.
Вхід лише під заставу
Наприклад, одна із самих простих схем – участь у тендері «псевдофірм», які у випадку перемоги, ні з того, ні з сього відмовляються підписувати договор із замовником. У такому випадку або ж підписується договір з наступним за переможцем, або ж потрібно проводити тендер заново. Інколи недобросовісні саботажники таким чином підтасовують процедури в інтересах зацікавлених третіх осіб, або тиснуть на замовника, щоб той змінив тендерні умови. У 2014 році в розпал бойових дій на Донбасі, подібні випадки частенько траплялися при армійських закупівлях Міністерства оборони. Тоді час ішов на лічені години і кожен такий «псевдопереможець», створюючи проблеми для боєздатності ЗСУ, фактично діяв на користь агресора.
Підчас нещодавнього візиту президента Петра Порошенко до Івано-Франківської області та наради його з головами облдержадміністрацій була висловлена ідея аби учасники тендерів вносили заставу, яка буде гарантувати реальні наміри фірм. Якщо відмова учасника тендеру виявиться необґрунтованою, то застава не повертається. Очікується, що до певної міри це стримуватиме охочих до тендерного махлювання.
Хто добре заховався і швидко знайшовся - той не винуватий
Але цим перелік «маленьких хитрощів» від тендерної мафії не обмежується. Однією з фундаментальних основ ProZorro – це її публічність, яку спритні комбінатори навчилися обходити. Найпоширеніший виверт держзамовника: спробувати «заховати» в електронній системі тендер, щоб потенційні учасники не змогли його знайти і подати свої пропозиції. А «довірені» постачальники, звичайно ж, про все дізнаються вчасно. Для цього зазвичай пишуть назву тендера з граматичними помилками, наприклад "Закупівля машін", кваліфікують це не як автомобільний транспорт, а як "Електроустаткування, інше", підгружають нечитабельну тендерну документацію і оголошують тендер, в надії, що його не помітять інші учасники, а знайдуть тільки "свої люди".
Ще один спосіб привести в тендер лише "потрібних" підрядників: виділити для подання пропозицій дуже короткий період часу, всього кілька годин. Наприклад, оголосити тендер пізно ввечері, а на ранок вже провести торги та оголосити переможця. Звичайно ж, "свої" компанії вчасно дізнаються про тендер і подадуть заявки на торги. А ось чужі можуть і не встигнути. Останній приклад — "Укрзалізниця" пізно ввечері оголосила тендер на поставку постільної білизни на суму 999 тис. грн, а вранці на наступний день підприємство вже підписало договір. Однак під тиском центру протидії корупції "Укрзалізниці" договір довелося розірвати.
Наприклад, КП ""Дніпроводоканал" Дніпровської місьради оголосило закупівлю лабораторного посуду на 642 тис. грн. Закупівлю було оголошено 13 січня, термін періоду уточнень збігав о 12-00 18 січня. Цього ж дня об 11-37 замовник схаменувся і згадав, що не попросив у учасників ряд документів, як, наприклад, довідку з податкової про відсутність заборгованості по податкам. Все б гаразд, але будь-кому відомо, що ДФС видає довідку лише через 5 днів після запиту, а пропозицію учасники мали подати вже 23 січня. Не зважаючи на це, п'ятеро учасників подали пропозиції та троє з них дуже активно торгувались на аукціоні. Три найкращі по ціні пропозиції давали економію до 55%, але замовник чомусь відхилив усі економічно вигідні пропозиції, саме через відсутність довідки з податкової. І підписав угоду з тим єдиним учасником, у якого вона була. За ціною - рівною визначеному бюджету закупівлі.
Не пхай до рота великий шматок – дрібні «переварюються» швидше
У недобросовісних замовників дуже часто складається ситуація, коли ніби гроші є, але ти не можеш гарантувати їх кумові, що саме він їх отримає. Вихід із скрути був знайдений через «допороги», коли сума розбивається на більш дрібні, які проходять у звичайному «неконкурсному» режимі.
Наприклад, експерти Центру «Ейдос» провели моніторинг всіх департаментів житлово-комунального господарства обласних центрів і виявилось, що чиновники обласних центрів витратили 300 мільйонів на комуналку через систему ProZorro і 700 мільйонів – без будь-яких конкурсів.
Саме у «допорогових» торгах найбільше випадків завищення реальних цін закуплених товарів. Тут взагалі будь-якому товару можна «намалювати» будь-яку ціну! Аби вона лише не перевищувала встановлений ліміт. І тобі за це нічого не буде.
Наприклад, Бабинська сільська рада Гощанського району Рівненської області намагалася заплатити за "Ноутбук Asus X541SA з маніпулятором" рівно 199 тисяч 999 гривень 80 копійок! В той час, коли в будь-якому магазині побутової техніки такий ноутбук коштує не більше 7 тис. грн.
Визнаним рекордсменом в допорогових торгах на сьогодні є ДП "Селидіввугіля". З серпня 2016 року підприємство оприлюднило в сиcтемі ProZorro звіти про 409 укладених договорів закупівлі на суму 1,044 млрд грн. Цікаво, що державна шахта майже всі тендери провела з використанням допорогових процедур, тобто на суму менше 200 тис, що дає можливість замовнику не проводити відкритий аукціон для закупівлі товарів. Так, в закупівлях ДП "Селидіввугіля" 340, або 83%, від загальної кількості договорів — на суму 199 999 грн.
І було би все нормально, якби замовник намагався закупити продукцію якщо не по ринковим цінам, то хоча би наближеним до них. Але коли за 2 кг алебастру, 50 лопат, 1 розетку, 3 водопровідних крана та замок заплачено по 199 999 грн, то постає питання – за кого він нас має? Далі більше - 50 кг м’яса по 4000 грн за кіло, 270 літрів води по 740 грн за літр. Це м’ясо мабуть поставляється з Аргентини, а вода, напевно, «жива».
«До кінця року будуть імплементовані зміни у законодавства, аби зменшити «поріг» хоча б до 50 тисяч грн», – каже Максим Нефьодов. Дійсно, статистика по добровільним тендерам доводить, що немає жодних проблем у використанні допорогової процедури по всім закупівлям. Але чи врятує від тендерних махінацій зниження порогу, якщо за зловживання практично ніяк не наказують? Хіба що доганою, чи звільненням, і то – лише під тиском громадськості. На наш погляді, допоки за тендерні махінації зловмиснику не маячитиме реальний термін ув’язнення – мало що зміниться у ставленні до державних закупівель. І в суспільно-політичній системі взагалі.
Проблема в тому, що бюджетні гроші, які витрачаються без тендерів, через схеми фіктивних робіт та фіктивних підрядників, частково розподіляються між політичними командами, які утримують владу на місцях. «Наприклад, у місті "N" управління капбуду без тендеру заключило контракт з ФОП на ремонт дороги на 1,4 млн грн. Фактично ремонт не відбувся. Гроші через систему інших ФОПів виводяться в готівку, яка повертається "відкатами" за мовчазну згоду у порядку спадання: оточенню мера, начальнику управління капбуду, і дрібним виконавцям. Відповідно ці гроші частково згодом витрачаються на правоохоронні органи чи суди. А також на підкуп виборців на наступних виборах. Через що оточення мера знову приходить до влади, щоб продовжити "освоювати" бюджет міста», - привів приклад Максим Нефьодов. На його думку, саме тому деякі градоначальники так опираються прозорим та чесним торгам.
Оксана Поліщук, Київ.
