$1 млрд в кишені! А Меморандум «про пенсії та землю» - то таке…
Меморандум між Україною та Міжнародним валютним фондом (МВФ) за програмою розширеного фінансування EFF узгоджено і підписано. Вкотре. У березні Україна отримає черговий транш у сумі $1 млрд - четвертий із запланованих дев’яти, що разом мають скласти $ 17 млрд.
Текст нового меморандуму ще не опублікували, і дехто з політиків та громадських діячів уже починає нервувати, кричати «зрада», аби набирати PR-бали. Адже за словами міністра фінансів Олександра Данилюка, одного із підписантів документу, в новому меморандумі знову йдеться про земельну, пенсійну банківську та інші важливі реформи. За відсутності офіційного першоджерела можна лише припускати, що мова йде про обіцянки України відкрити нарешті ринок сільськогосподарських земель (тобто зняти мораторій на продаж), узаконити підняття пенсійного віку та зменшити частку державного капіталу в банках (перепродати, наприклад, націоналізований Приватбанк, чи якусь його частину). Хвилювання суспільства зрозумілі. Люди хочуть знати, що наобіцяли та за чий рахунок буде банкет. Можемо лиш трохи заспокоїти – так, як ми навчилися імітувати, не уміє ніхто. А попереду ще 5 траншів – якраз до наступних парламентських виборів часу та натхнення вистачить.
МВФ наче і штовхає у вірному напрямку, але якось мляво
Звернімо увагу - вимоги щодо необхідності проведення кардинальних змін у вищеозначених сферах є структурними маяками, тобто обов’язкові до виконання. Але, як ми зараз побачимо, маяки кочують із меморандуму до меморандуму, а віз і нині там. Українські політики щосили опираються непопулярним рішенням, на які їх підштовхують західні кредитори.
Зрештою, і самі кредитори розуміють, що не все із обіцяного буде виконано українською стороною. Тому формулюють вимоги таким чином, щоб залишалась можливість для пояснень штибу «вибачте, у нас не вийшло, але ми дуже старалися». Укрінформ прийшов до такого висновку, переглянувши тексти попередніх меморандумів. Передостанній з них – від 1 вересня 2016 року (дивіться ТУТ). Чесно кажучи, були здивовані дипломатичними вихилясами та розмитістю формулювань. Судіть самі, «ми налаштовані», «ми розуміємо необхідність», «ми маємо намір забезпечити» і таке інше. І це обіцянки кредиторам, щоб ви розуміли.
Нема сумніву, що МВФцям таки вдасться коли-небудь примусити нашу країну зробити рішучі кроки у визначених напрямках. Але очевидно, що у рішеннях МВФ політичної складової теж більше, ніж економічної.
Наприклад, у тому ж таки вищезгаданому меморандумі про економічну та фінансову політику (МФЕП), значився такий маяк: парламентарі мають внести до Верховної Ради законопроект про ринок земель. І де той законопроект? Досі тільки на вустах депутатів, які постійно чубляться навколо цього питання. Ходять чутки, що таких проектів уже штук п’ять і ні один не наважуються зареєструвати.
Те саме і з пенсійною реформою. Ще до кінця грудня 2015 року Україна обіцяла не тільки реформувати деякі елементи солідарного рівня, але й створити законодавчу базу для запровадження другого, накопичувального рівня пенсійної системи. Потім виявилось, що ситуація у пенсійній системі для політиків є більшим випробуванням, аніж гадалось. І Україна тихенько «сповзла» на так звану параметричну реформу системи пенсійного забезпечення. Тобто коли міняється не зміст і навіть не форма, а лише коригуються окремі параметри - пенсійний вік, принципи нарахування пенсії, перелік професій, які мають право на достроковий вихід на пенсію і таке інше.
І на диво, кредитори погодилися. Їх запевнили в тому, що поки всі параметричні заходи не будуть прийняті і пенсійна система не стане на ноги (бюрократичною мовою - стійкі засади), Україна утримається від запровадження другого рівня пенсійної системи. На дворі вже 2017 рік, а «стійких засад» кіт наплакав. Виходить, в такому режимі від кардинальних змін можна утримуватись довго?
Врахування вимог «методом кантування»
«З одного боку, така зміна умов у меморандумі з МВФ свідчить, що ця інституція не є послідовною у своїй політиці щодо виведення України з кризового стану. Рішення приймаються політичні, а не економічно обґрунтовані. І тим більше без урахування їх безпосереднього впливу на людину. З іншого боку, наші політики можуть трактувати такі дії МВФ як сигнал, що й надалі, для того щоб отримати черговий транш, не обов᾿язково виконувати умови меморандуму. Сьогодні це стосується пенсійної реформи, а завтра – антикорупційної, судової, податкової…», - зазначала Маріанна Онуфрик, керівник суспільних програм Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД). Її точку зору розділяє і голова Transparency International Хосе Угас. На його думку, Україна не демонструє достатній прогрес у боротьбі з корупцією, і тому чергові транші – це своєрідні політичні аванси з боку кредиторів.
За словами пані Онуфрик, структурні маяки, зокрема, по пенсійній реформі «переходять» із меморандуму до меморандуму, бо не виконуються взагалі, або виконуються не в повній мірі. «Цей «дощ» надовго», - з іронією визнає експерт. Наприклад, по її інформації, документ про підвищення пенсійного віку для виходу на пенсію і подальшого скорочення переліку осіб, що мають право на достроковий вихід на пенсію; встановлення більш жорстких вимог до мінімального віку виходу на пенсію; об’єднання пенсійного законодавства, яке наразі представлене приблизно двадцятьма законодавчими актами, і т.д. – не те, що не поданий до ВР, як того вимагав МВФ ще раніше, його навіть у проекті не існує.
Іншими словами, виконання вимог кредиторів «методом кантування» продовжується…
Оксана Поліщук, Київ
Перше фото з сайту like.sumy.ua
