Чотири передноворічні новели про те, як і чим ми живемо

Чотири передноворічні новели про те, як і чим ми живемо

Укрінформ
«Укрінформ» відібрав з новинного потоку кілька повідомлень, за якими можна дізнатися чимало про історичну мить, яку переживає Україна

Ці чотири, ледве не навмання вибрані повідомлення - це про все, що нам потрібне сьогодні: віра, терпіння і твердість. Це так, тому що сьогодні ми живемо між минулим і майбутнім. Це важко, але інакше не буває. З Наступаючим!

Київ стає “розумним містом”

А до 2020-го стане зовсім розумним, завдяки реалізації спеціальної програми, прийнятої міською владою

У Києві на площі Перемоги встановлено перше і єдине (поки що) інформаційне табло сервісу Kyiv Maps. Цьому передував успішний запуск одноіменного інтернет-порталу, – який створений на основі популярного сервісу Google Maps і збирає інформацію про найцікавіші події в місті – концерти, спортивні змагання, заходи зі святкування Нового року тощо. За допомогою цього табло кожен може розрахувати свій маршрут або ж знайти довідкову інформацію – наприклад, про найближчі відділки поліції чи інші державні установи.

Звідки на це гроші? Виділила міська влада. Адже Kyiv Maps – це лише один із кроків впровадження в Києві концепції створення “розумного міста” до 2020 року, що була нещодавно затверджена Київрадою. Система проста: громадяни ініціюють проект, отримують кошти на його реалізацію і контролюють виконання.

Глобальна мета – покращити життя міста за допомогою сучасних технологій. У рамках Kyiv Smart City реалізуються багато інших проектів. Нещодавно було встановлено близько 400 камер відеоспостереження та створено координаційний центр, працівники якого збирають інформацію про правопорушення. За допомогою цієї ініціативи вже розкрито кілька резонансних злочинів. Останній приклад – гучна справа щодо викрадення дитини з дитсадка на Оболоні подружжям з Вишгорода.

Крім того, наразі триває розробка електронних сервісів запису до лікарів, у дитячі садки, контролю пересування комунальної техніки тощо. До 2018 року також планується встановити на сіх зупинках міста електронні табло з інформацією про рух громадського транспорту, а до 2020-го – покрити мережею wi-fi значну частину міста, а саме – станції метро, зупинки громадського транспорту і визначні культурні місця (Майдан Незалежності, Пейзажну Алею та ін.)

Суддя Лінник, виявляється, донецький, і сидить в «Однокласниках»

Кінець року позначено обвалом суддівських рішень, які здаються дивними… А насправді – нічого дивного!

У п’ятницю, 22 грудня, суддя Лінник виносить ганебний вирок у справі вбивства журналіста Веремія, за що суспільство йому відповідає великим обуренням. А вже у вівторок, 26-го, попри це обурення, відпускає “тітушок”, поплічників вбивці Крисіна, під домашній арешт. Схоже – дуже в багатьох з’являється це відчуття - суддя Лінник просто насміхається над усіма нами – інакше такі обурливі й алогічні рішення просто не виходили б з зали Шевченківського райсуду в такій концентрації.

Втім, якщо зазирнути в біографію судді (у відкритих джерелах), це уже може не видаватися настільки дивним. Скажіть краще, що ця людина з професорською борідкою досі робить на місці судді у залі засідань, сидячи у суддівській мантії під гербом України? Що, судової реформи для нього немає, чи, може, вона його дивним чином оминає. Судіть самі.

Олег Лінник – уроженець Макіївки (Донецька область), близький друг генпрокурора часів Януковича Віктора Пшонки. Лінник служив в армії на території Росії, а згодом, в 1988 році закінчив вищу школу міліції в Нижньому Новгороді (Росія). Тоді ж повернувся в Україну, отримавши посаду у відділі податкової міліції міста Мар’їнки. Дата його народження, як виявилось, засекречена – в декларації під грифом “конфіденційна інформація”, але судячи з того, коли він закінчив міліцейську школу, можна припустити, що йому років 54-55. За інформацією порталу argumentua.com, суддею Лінник став від безвиході – бувши податковим міліціонером, він сфабрикував справу проти мар’їнського підприємця Володимира Ополєва, і за сприяння тодішнього прокурора Донецької області Пшонки подався в судді, ховатись від покарання за суддівською недоторканістю.

Отримавши роботу в Шевченківському райсуді, Лінник переїхав до столиці лише в 2011 році. Запам’ятався своїми рішеннями і під час Майдану – коли позбавляв права керувати транспортними засобами активістів Автомайдану, мовляв, вони не зупинялись на вимогу працівників ДАІ. Вже в 2015 році Вища кваліфікаційна комісія суддів виявила порушення в його діях, але саме тоді ну дуже дивним чином сплив термін притягнення його до відповідальності. Проте адвокат родин героїв Небесної сотні Роман Маселко запевняє інакше: «просто ВККС не захотіла його карати». Але факт залишається фактом, а Олег Лінник – суддею.

У деклараціях про доходи пана Лінника за 2014, 2015, 2016 роки, що цікаво, не зафіксовано жодного нерухомого майна – ні в нього, ні в його родини – вони нічим не володіють і нічого не орендують. Відтак, де весь цей час проживає суддя Лінник – незрозуміло.

Водночас, за інформацією порталу cenzor.net, суддя Лінник дотримується сепаратистських поглядів, є палким прихильником “руського міра” - зокрема, про це свідчить його сторінка в російській соціальній мережі “Однокласнікі”. Він неодноразово вподобав дописи, в яких українська влада названа “бендери” та “фашисти”, підписаний на сторінки “Антимайдану” та терористичних організацій “ЛДНР”, а серед його друзів вистачає осіб, які зазначають “ЛДНР” як своє місце проживання.

А нині Олег Лінник масово виправдовує майданівських “тітушок” - відвертий криміналітет, коли людина, яка організувала банду, що вчинила вбивство, і сама до того найтяжчого у світі злочину доклала руку, по факту - взагалі не отримує покарання.

Такі рішення мають стати для Лінника доленосними. У нас взагалі, здається, судова реформа на завершальному етапі. Активна частина українського суспільства налаштована серйозно, як ніколи, і якщо законної люстрації Лінник уникне, то не виключено, що люструють його “по-народному”.

У новій школі більше не треба сидіти за партою!

100 шкіл України уже розпочали вчити першокласників за новою методикою – без примусу, через гру

З 1 вересня року, що минає, у 100 школах України було запущено пілотний проект в межах концепції Нової української школи, які працюватимуть за методикою LEGO, тобто навчання через гру, спільну працю, пізнання, спілкування. Методика LEGO розвиває в дітей творче мислення та навчає вирішувати проблемні завдання. У цілому ж така методика покликана мотивувати дітей на ефективне подальше самонавчання на все життя, а не просто задля складання іспитів.

Ще наприкінці жовтня міністр освіти і науки України Лілія Гриневич та генеральний директор The LEGO Foundation Джон Гудвін домовилися про співпрацю, в ході якої 100 шкіл, які зараз пілотують новий стандарт початкової освіти, отримають набори для навчання «Шість цеглинок». Передбачається, що виконуючи веселі завдання і граючись набором з шести різнокольорових цеглинок LEGO, діти тренуватимуть пам’ять, розвиватимуть моторику і мислитимуть творчо. Методику LEGO планують поширити у всіх школах України з 2018 року.

Взагалі ж, педагогіка концепції Нової української школи, яку поступово впроваджуватимуть по Україні впродовж десятиріччя (а в пілотних школах уже зараз), ґрунтуватиметься передусім на партнерстві між учнем, учителем та батьками, замість авторитарної комунікації вчитель-учень. Також, згідно з новою методикою навчання, учні молодших класів не зобов’язані весь час сидіти за партами, дотримуючись суворої дисципліни. Буде використано, зокрема, новітні мобільні робочі місця, які легко трансформувати для групової роботи, і також для навчання виділятимуться окремі приміщення з відкритим освітнім простором.

Крім того, за новою концепцією дітям у початковій школі не ставитимуть оцінок, буде забезпечено неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня, подолано будь-яку дискримінацію, відзначатимуться зусилля й успіхи всіх учнів. Учні також матимуть свободу вибору предметів і рівня їхньої складності.

Завдяки грабіжникам можна дізнатися про дивні речі

Наприклад, про 15-мільйонні накопичення у головного галузевого спеціаліста МОЗ

Стало відомо про пограбування 68-річного Юрія Ф. який дав свідчення, що грабіжники викрали у нього готівку і прикраси, що в сумі становило 15 мільйонів гривень. Звісно, нормальних людей такі речі обурюють.

Тим часом, якби не грабіжники, ніхто б не дізнався про такі статки очільника однієї з медичних установ Національного рівня? Як повідомляє ТСН, на початку 2017 року Юрій Ф. скаржився, що заклад перебуває у скрутному становищі: зарплатню співробітникам не видають, і навіть немає грошей, щоб годувати пацієнтів. Відтак медики зверталися до громадськості із закликом про доброчинну допомогу.

У декларації цього пана за 2016 рік: дві квартири, недобудований будинок у Києві, дві земельні ділянки – особисто у нього; квартира, будинок із земельною ділянкою загальною площею 15000 кв. м у Сваляві, нежитлове приміщення площею у 634 кв. м у Ялті – у дружини. Подружжя також задекларувало коштовні швейцарські годинники та ювелірні вироби, вартість яких, щоправда, не зазначена в декларації. Серед іншого привертають увагу і гонорари доктора медичних наук від фармацевтичних фірм – «Астразенека» та «Санофі» – розміром 2 947 047 гривень та 1 206 881 гривень відповідно. Але це – вже окрема розмова.

Юлія Горбань, Микола Романюк, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-