З архіву: перша війна династії Кім та дебют «королеви полів» (1950)

Дві новини РАТАУ, несумірні за масштабом. Але дещо їх поєднує. Корейський півострів на початку 50-х років минулого століття міг стати ареною третьої світової війни. Причому – з обопільним використанням ядерної зброї. Американський генерал Макартур схиляв до цього президента Трумена, а Сталін у телеграмах – Мао Цзедуна. Хрущов, який у 1950 році починав  із сівби кукурудзи, в часи Карибської кризи привів світ на край ядерної прірви вдруге.

ВІЙНА У КОРЕЇ

25 червня 1950 року. РАТАУ з посиланням на ТАРС передало: «Як передає сеульський кореспондент агентства Рейтер, сьогодні ранком в районі 38 паралелі почалися воєнні дії між військами Південної і Північної Кореї».

Довідково: до початку Другої світової війни Корейський півострів належав Японській імперії. Після оголошення війни між СРСР і Японією у серпні 1945 року, радянські війська зайняли півострів. Згодом СРСР, США та Велика Британія домовилися розділити Корею на дві окупаційні зони, кордон між якими проходив би по 38-й паралелі. До Північної Кореї були введені радянські війська, а до Південної – американські.

У 1947 році США та Британія запропонували провести вільні вибори на всій території півострова, але Радянський Союз відхилив цю пропозицію. В результаті у серпні 1948 року на півдні було проголошено створення Республіки Корея, а у вересні на півночі – прокомуністичної Корейської Народно-Демократичної Республіки. Обидва уряди – півночі й півдня – вважали себе єдиною законною владою і не визнавали кордону. Зрештою, конфлікт перетворився у відкриту війну.

Вранці, 25 червня 1950 року, без попередження 90-тисячна північно-корейська армія за наказом Кім Ір Сена (діда нинішнього очільника КНДР) перетнула 38 паралель і почала швидке просування на південь. Того ж дня ввечері на позачерговому засіданні Ради безпеки ООН було прийнято резолюцію припинити бойові дії і вивести північно-корейські війська назад до КНДР.

27 червня президент США Гаррі Трумен оголосив, що для припинення корейського конфлікту і зупинення комуністичної загрози направляє до Південної Кореї свої війська. 28 червня Рада безпеки своєю резолюцією дала згоду на відправлення міжнародного контингенту під егідою ООН, загальне керівництво операцією покладалося на США.

У перші місяці війни міжнародні війська успішно протистояли армії КНДР, допоки в жовтні у війну на боці Північної Кореї не вступив Китай. Досвід негласного використання регулярної армії в якості «добровольчих іхтамнєтів», випробуваний Мао Цзедуном у Кореї, у новітні часи взяв на озброєння Путін.

Лише у травні 1951 року комуністи були відкинуті на північ за 38 паралель, і така ситуація з боями тривала до 27 липня 1953 року, коли було підписано договір про перемир'я і відновлення прийнятого у 1945 році кордону.

Однак, мирна угода між північною і південною Кореями не укладена й досі, і формально війна між ними триває.

СІВБА КУКУРУДЗИ

21 квітня. Київ. РАТАУ. «У колгоспах Київщини йде сівба кукурудзи. В Шполянському районі колгоспи ім. Сталіна, ім. Петровського, ім. Карла Маркса, ім. Леніна, «Перемога» та інші вже завершили сівбу. Сівба проведена квадратно-гніздовим способом з додержанням усіх вимог передової агротехніки».

Довідково: «любов» Хрущова до кукурудзи всім давно відома. Вважається, що ця рослина остаточно підкорила радянського керівника в Америці, де він побував з офіційним візитом уже в 1959 році. Того разу Микита Сергійович побував на фермі Роквела Гарста в штаті Айова. Американець продемонстрував гостеві поля гібридних сортів кукурудзи та показав свої корівники, де гостя приголомшили дорідні корови. «Чим ви їх годуєте?» – спитав Хрущов. «Кукурудзяним силосом!» – пролунало у відповідь. Згодом, повернувшись додому, Микита Сергійович начебто наказав засіяти кукурудзою весь Радянський Союз від півночі до півдня.

Однак, насправді, в Україні кукурудзяні посіви поширилися ще у 1949 році, коли Хрущов був першим секретарем республіки. Перед посівною кампанією 1950 року вся преса передруковувала хрущовську цитату: «Кукурудза – це сало, це м'ясо, необхідне для харчування населення».

Ставши очільником СРСР, Микита Сергійович забажав поширити український досвід по всьому Союзу, про що і заявив на пленумі ЦК КПРС 1954 року. З цього власне і почалась «кукурудзоманія» в колишньому СРСР. Тепер вже не тільки в Україні, а й у всьому колишньому союзі скоротили посіви пшениці та жита, натомість почали сіяти кукурудзу. «Королева полів», як тоді її називали, стала персонажем святкових концертів і навіть мультфільмів.

У 1956 році в Дніпропетровську (нині Дніпро) було створено Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи, який проводив дослідження для «збільшення виробництва зерна кукурудзи в країні».

До 1962 року посівні площі під кукурудзу постійно збільшували. Зрештою, все завершилося невдало: 1962-й був неврожайним – і СРСР довелося купувати зерно за кордоном. В країні почалися перебої з хлібом. Згодом вийшла постанова «Про наведення порядку у витратах ресурсів хліба», яка обмежувала продаж хліба – не більш як 2,5 кг в одні руки. З прилавків магазинів зникли не лише борошно, печиво та макарони, а й звичайний білий хліб.

(далі буде)

Хроніка попередніх років:  1918,  1919,  1920-1921,  1922-1923,  1924-1925,  1926-1927,  1928-1929,  1930-1932,  1933-1934,  1936-1937,  1937-1938,  1939,  1940,  1941-1943,  1944,  1945,  1946-1947,  1948,  1949