З архіву: український спів для Нью-Йорка та дублікат радянської конституції для республіки (1978)
Це були часи, коли закони ставали все демократичнішими, а політичний режим – все більш закритим і мстивим. Брежнєв уже отримав четверту зірку героя на піджак, і всі з переляком спостерігали по телевізору, як «великий американський друг радянського народу» боксер Муххамед Алі стиснув у обіймах і підняв над підлогою генерального секретаря озброєної до зубів ядерної держави, і той тільки й міг, що безпорадно дригати ногами. Американцям все ще впарювали про «мир і дружбу», про «нову конституцію», яка дає більше прав і свобод. І був ще можливим, хоч і обмежений, але культурний обмін… Та вже на горизонті маячив Афганістан.
АНАТОЛІЙ СОЛОВ`ЯНЕНКО У США
11 лютого 1978 року. Київ. РАТАУ. «Майже два місяці народного артиста СРСР Анатолія Солов`яненка не було «вдома», у Київському театрі опери та балету імені Т.Г. Шевченка. Співак, чиє мистецтво добре відоме в Болгарії і Угорщині, Чехословаччині і Румунії, Австралії, Італії, Канаді та інших зарубіжних країнах, цього разу гостював в США».
Довідково: Анатолій Солов'яненко став першим з українських оперних співаків, хто був запрошений у нью-йоркську «Метрополітен-опера» для участі в спектаклях. Варто зазначити, що в СРСР гастролями артистів за кордоном займалося Державне концертне об'єднання. Коли ж Солов'яненку прийшло запрошення у Нью-Йорк, то Москва йому про це навіть не повідомила. Однак, дирекція «Метрополітен-опера» була наполегливою і надіслала ще кілька телеграм із запрошенням. Зрештою, в Держконцерті погодилися і відпустили українця в Америку.
В «Метрополітен-опера» сезону 1977-1978 років Солов`яненко відіграв 12 спектаклів. Вистави за його участю транслювалася по радіо в Америці й Канаді, а унікальний запис голосу співака дотепер зберігається в Музеї «Метрополітен-опера».
Американці запрошували Солов`яненка і на наступні сезони. Проте, через рік СРСР ввів війська в Афганістан – і культурні відносини стали неможливими.
ОСТАННЯ КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
22 квітня. Київ. РАТАУ. «Це глибоко символічно: в переддень 108-ї річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна почала діяти нова Конституція Української РСР, де знайшли відображення ленінські принципи національної політики, великі соціальні завоювання українського народу, який у братній сім`ї радянських народів піднявся до вершин розквіту».
Довідково: 20 квітня 1978 року на позачерговій сесії Верховної ради УРСР було ухвалено четверту і останню українську Конституцію часів СРСР. Вона майже повністю повторювала союзний аналог, що був ухвалений 7 жовтня 1977 року.
Ще за часів правління Микити Хрущова, наприкінці 1950-х - початку 1960-х років, виникла потреба оновлення радянського конституційного законодавства. У 1962 році Верховна рада СРСР створила відповідну комісію, робота якої тривала до 1977 року, коли було ухвалено нову радянську конституцію. В Україні комісію з розробки основного закону УРСР очолив перший секретар ЦК компартії Володимир Щербицький.
Звісно, більшість статей нової Конституції мали лише декларативний характер. Скажімо, Українська республіка проголошувалася «суверенною радянською соціалістичною державою», а гарантією суверенітету нібито була норма на право вільного виходу з СРСР, хоча закону і механізму виходу не існувало. Разом із тим, за показним демократизмом приховувалися наявність цензури та політичних переслідувань, утиски віруючих, обмеження свободи пересування.
Але найбільше, що відрізняло Конституцію 1978 року – сумнозвісна 6-та стаття, яка запроваджувала однопартійну політичну систему на чолі з комуністичною партією, яка визнавалася «керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій».
Конституція УРСР діяла без змін до жовтня 1989 року.
Після ухвалення у липні 1990 року Декларації про державний суверенітет України, що запроваджувала недоторканість території республіки, поділ влади на три гілки, рівність громадян перед законом тощо, формально конституційний лад змінився, і у жовтні 1990 року тоді ще Верховна рада УРСР створила відповідну комісію для розробки концепції нової Конституції. Цей процес завершився 28 червня 1996 року ухваленням Основного закону Української держави.
(далі буде)
Хроніка попередніх років: 1918, 1919, 1920-1921, 1922-1923, 1924-1925, 1926-1927, 1928-1929, 1930-1932, 1933-1934, 1936-1937, 1937-1938, 1939, 1940, 1941-1943, 1944, 1945, 1946-1947, 1948, 1949, 1950, 1951, 1953, 1954, 1955-1956, 1957, 1958-1959, 1960, 1961, 1962-1963, 1964, 1965, 1966, 1967-1968, 1970, 1971, 1972, 1973-1975, 1976-1977
