З архіву: заповіт Петлюри на користь Кравчука та видворення рубля (1992)
У перший рік існування незалежна Україна утверджувала свою державність шаленими темпами. Своя фінансова система, своя церква, свої освітні заклади, свій футбольний чемпіонат… Здавалося, головне зроблено. Укрінформ радісно рапортував про рішучі зміни в усіх сферах… Хто тоді міг подумати, що й чверті сторіччя виявиться замало, аби розірвати пуповину імперії. Ми й досі – в процесі.
АРХІЄРЕЙСЬКИЙ СОБОР У ХАРКОВІ
29 травня. ХАРКІВ. УКРІНФОРМ. «27-28 травня в Харкові з благословення Московського патріархату відбувся «архієрейський собор УПЦ».
Довідково: На ньому засудили курс на відділення УПЦ від РПЦ, митрополиту Філарету висловили недовіру, а новим Предстоятелем УПЦ обрали митрополита Володимира (Сабодана). Таким чином був зафіксований розкол в українському православ`ї на УПЦ КП й УПЦ МП.
А почалося все з того, що в листопаді 1991 року Собор УПЦ офіційно звернувся до Москви з проханням про автокефалію, але ця ідея не знайшла там підтримки. Мало того, на Соборі РПЦ в Москві в 1992 році змістили Філарета і вирішили, що зараз автокефалію надавати не на часі. 7 квітня 1992 року Філарет повідомив, що обов'язки глави УПЦ з себе не складе, як того зажадали у Москві. Оформити «переворот» в УПЦ і мав Харківський собор.
Пізніше Рада у справах релігій при Кабінеті міністрів України зробила заяву з приводу Харківського собору єпископів УПЦ. В ній було сказано, що факт скликання собору є внутрішньою справою церкви, проте він може істотно вплинути на обстановку в державі. Адже і саме скликання собору за вказівкою Московської патріархії, й прийняття на ньому рішення щодо предстоятеля суперечать церковним правилам і статуту УПЦ, який зареєстровано в державному органі незалежної України. Рада заявила, що вона визнає і надалі визнаватиме ті церковні рішення, які приймаються у відповідності з діючим законодавством та статутом церкви.
Тим часом митрополит Філарет зареєстрував УПЦ Київського патріархату, оформлену установчим собором 25-26 червня 1992 року в Києві.
ВІДРОДЖЕННЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ
9 червня. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «Минулої суботи, а саме 6 червня, в Києві біля Покровської церкви на Подолі відбулися урочисті сходини Києво-Могилянського братства, присвячені відновленню університету «Києво-Могилянська академія».
Довідково: Того року академія відчинила свої двері для двохсот студентів, які почали навчатися на трьох факультетах. Під час відкриття академії керуючий справами патріархату Української автокефальної православної церкви митрополит Антоній відправив урочистий молебень. Також виступали ректор академії, доктор філологічних наук В`ячеслав Брюховецький, професор Ратгерського університету США Тарас Гунчак та інші.
24 серпня 1992 року відбулося офіційне відкриття університету «Києво-Могилянська академія» і посвята перших вступників у студенти. Урочистості з цього приводу розпочалися на площі біля святої Софії святковим передзвоном і піснями. Преамбулою до офіційного відкриття академії стали виступи акторів із монологами про історію славетного українського вузу.
Роком раніше було видане розпорядження Голови Верховної Ради України «Про відродження Києво-Могилянської академії на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу України – Унiверситету «Києво-Могилянська академія» і призначено ректором-організатором УКМА доктора філологічних наук В'ячеслава Брюховецького.
ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ З ФУТБОЛУ
22 червня. ЛЬВІВ. УКРІНФОРМ. «Чемпіонські золоті медалі першого незалежного чемпіонату України – у сімферопольської «Таврії».
Довідково: Срібні медалі тоді здобуло київське «Динамо, а бронзові – дніпропетровське «Дніпро». Разом із нагородами кияни і кримчани здобули право виступати в європейських турнірах, як і одеський «Чорноморець» – володар Кубка України.
Чемпіонат стартував 6 березня. Щоб встигнути заявити призерів у єврокубки і перейти на схему «осінь-весна», чемпіонат провели за три з половиною місяці. Сенсацією стала перемога «Таврії», яка посіла лише шосте місце в першій лізі й не виступала навіть у вищій лізі останнього чемпіонату СРСР.
У першому чемпіонаті країни брало участь 20 команд, розбитих на дві групи. У фінальному матчі у Львові на стадіоні «Україна» зустрілися дві команди – «Таврія» і «Динамо». Київський клуб програв з рахунком 0:1. На 77-й хвилині за кримчан головою забив гол Сергій Шевченко. «Була домовленість, що ми виграємо, у нас запланований банкет, в Києві нас повинен салют зустрічати. А ми до цього місяць не тренувалися практично, виходили на ігри й на класі вигравали», – згадує колишній футболіст «Динамо» Олег Саленко. За цю поразку керівництво «Динамо» оштрафувало гравців на $2 тисячі кожного, притому що провідні футболісти в місяць отримували тисячу.
У Кубку чемпіонів «Таврія» слави не здобула – пройшла ірландський «Шелбурн», але в 1/16 фіналу програла швейцарському «Сьону».
ПЕРШИЙ ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ УКРАЇНЦІВ
21 серпня. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «Птахи, як у польоті тягнуться до тризуба – ця емблема прикрашає буклет-програму Всесвітнього форуму українців, який відкрився 19 серпня».
Довідково: Форум проходив у дні святкування першої річниці проголошення незалежності України. Під час його роботи було створено Українську Всесвітню Координаційну Раду – організацію, яка здійснює державну політику щодо закордонного українства. Також у день закриття форуму в Львові було відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. Рішення про його спорудження у Львові було ухвалено ще у 1987 році, проте жоден конкурс на кращій проект не дав результатів. Тож міськрада Львова довірила спорудження пам'ятника молодим скульпторам Сухорським. Кошти на нього дала українська діаспора.
В дні проведення форуму до Києва з'їхалося майже 5 тисяч представників української діаспори. На ньому виступив Президент України Леонід Кравчук. Він сказав: «Шановні делегати та гості форуму. Я маю щасливу можливість зустрітися з вами на цьому високому зібранні. Вперше українці з усього світу, люди різних політичних поглядів, віросповідань та соціального стану зібралися у власній столиці, на своїй тепер уже землі!»
А найголовнішим результатом роботи останнього дня форуму став Маніфест політичних партій, рухів, обєднань, громадських організацій як України, так і зарубіжного українства. В ньому задекларовано прагнення до злагоди та взаєморозуміння, до згоди у великому сімействі державного народу України в ім`я свободи, демократії та справедливості.
Нині, за різними оцінками, за межами України проживає від 15 до 20 мільйонів українців.
ЗАЯВА МИКОЛИ ПЛАВ'ЮКА ПРО ПРИПИНЕННЯ РОБОТИ УРЯДУ УНР В ЕКЗИЛІ
26 серпня. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «...Президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав`юк, передав Президентові України Заяву і Грамоту про складання повноважень і припинення діяльності Державного центру УНР в екзилі».
Довідково: Передача Заяви і Грамоти відбулася 22 серпня під час урочистого засідання з нагоди святкування першої річниці проголошення незалежності України.
Складаючи повноваження, Микола Плав'юк виконував постанову Трудового Конгресу УНР 1919 року, яка була підписана головою Директорії Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави.
24 серпня 1992 року, у Маріїнському палаці, делегація ДЦ УНР передала українській владі Грамоту про припинення діяльності та Заяву про правонаступництво України від УНР, клейноди гетьмана Мазепи та інші державні атрибути Республіки.
Варто нагадати, що після поразки українських визвольних змагань, за результатами Ризького договору 1921 року, територія УНР була анексована Польщею і Радянською Росією. 12 листопада 1920 року голова Директорії Симон Петлюра затвердив прийнятий Радою Міністрів УНР «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народні Республіці». Цим законом встановлювалися правила обрання глави держави на випадок його смерті, або добровільної відставки, а також наголошувалося, що закон є чинним до часу створення нового парламенту незалежної Української держави.
Після смерті Симона Петлюри у травні 1926 року, його обов'язки виконував тодішній голова уряду УНР Андрій Лівицький. Було вирішено скасувати рішення про утворення Ради Республіки, натомість створити Державний Центр УНР в екзилі. Згодом осередки Центру почали створюватися у багатьох європейських столицях, його представники вели активні переговори з іноземними урядами, запевняючи їх, що саме УНР, а не УРСР, репрезентує спадкоємність ідеї державної незалежності України.
У 1948 році Державний Центр УНР було реформовано: запроваджено інститут президента УНР, віце-президента, Української Національної Ради (парламенту) та Уряду. Останнім Президентом УНР в екзилі у 1989-1992 роках був Микола Плав'юк. На урочистому засіданні Верховної Ради 22 серпня 1992 року він наголосив: «Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі діяв безперервно від 1920 року за кордоном. Як легітимний речник і оборонець інтересів українського народу, ДЦ УНР в екзилі зберіг на довгі роки посольства і місії УНР в столицях прихильних до України держав, на форумі Ліги Націй, а пізніше майже в усіх важливих країнах світу діяли Представництва ДЦ УНР, які проробили величезну дипломатичну, політичну й інформаційну працю... З великою радістю і сатисфакцією ми прийняли Вашу перемогу, перемогу народу України в 1991 році. Бо саме вона найкраще доказує, що 70 років діяльності Державного Центру УНР в екзилі були потрібні Україні!»
ПРИПИНЕНО ОБІГ РАДЯНСЬКОГО РУБЛЯ
13 листопада. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «Починаючи з 23 години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України».
Довідково: 10 січня 1992 року розпочалася перший етап з введення української валюти – випуск в обіг купонів, які виконували функції готівкових грошей і були еквівалентні до рублевих купюр відповідного номіналу. Випуск в обіг купонів був викликаний лібералізацією цін у Росії, недоліком рублевої готівки та захистом споживчого ринку.
З 12 листопада 1992 року почався другий етап – купони були введені в безготівковий оборот. Єдиним законним платіжним засобом в Україні став український карбованець, представлений у готівковому обігу купоном НБУ. З 16 листопада 1992 року всі розрахунки проводилися тільки в українських карбованцях.
Тимчасовий статус українського карбованця знецінив результати грошової реформи 12 листопада 1992 року. Всі наявні в Україні ресурси направлялися на підтримку функціонування неефективної економіки, що і стало причиною швидкого падіння обмінного курсу карбованця.
З виходом із рублевої зони Україна заклала організаційно-правові основи для створення національної грошової одиниці.
(далі буде)
Хроніка попередніх років: 1918, 1919, 1920-1921, 1922-1923, 1924-1925, 1926-1927, 1928-1929, 1930-1932, 1933-1934, 1936-1937, 1937-1938, 1939, 1940, 1941-1943, 1944, 1945, 1946-1947, 1948, 1949, 1950, 1951, 1953, 1954, 1955-1956, 1957, 1958-1959, 1960, 1961, 1962-1963, 1964, 1965, 1966, 1967-1968, 1970, 1971, 1972, 1973-1975, 1976-1977, 1978, 1979-1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985, 1986, 1987-1988, 1989, 1990, 1991
