З архіву: повернення військового параду на тлі відмови від ядерних ракет (1994)

Тоді, у 90-і роки ми думали, що ознака державності – це окрема українська команда на Олімпійських іграх, всенародно обраний столичний мер і парад на Майдані незалежності. І гадки не мали, що все це колись доведеться захищати зі зброєю в руках. Тепер розуміємо, що непогано, аби ця зброя була ядерною. Але тоді вона лякала, здавалася привидом радянського минулого, зайвою статтею бюджетних витрат… Сьогодні вже нічого не повернеш, рядки зі старих повідомлень Укрінформу не викреслиш. Але прийдешнім поколінням їх варто читати якнайчастіше.

ПЕРШІ ЗИМОВІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ УКРАЇНИ

14 лютого 1994 року. УКРІНФОРМ. «Четвертий день над Олімпійським Ліліхамером палає священний вогонь зимових Ігор, які стали історичними для України: наша держава вперше бере участь у таких змаганнях самостійною командою».

Довідково: Уперше в своїй історії наша команда на відкритті Олімпіади йшла самостійно – під державним синьо-жовтим прапором, а не в складі збірної СРСР.  

Першим для України стало і олімпійське золото, завойоване фігуристкою Оксаною Баюл. Її особисто привітав телеграмою Президент України Леонід Кравчук.

Чемпіонство далося нелегко. Напередодні під час тренування сталося фатальне зіткнення Оксани Баюл з німецькою фігуристкою українського походження Танею Шевченко. Оксана отримала травму, і їй було накладено кілька швів на нозі. Незважаючи на це й на те, що арбітри з Великобританії та Канади поставили несправедливі бали, більшість суддів оцінила виступ нашої фігуристки справедливо.

16-річна спортсменка, вихованка Галини Змієвської і Валентина Ніколаєва стояла на найвищій сходинці п'єдесталу пошани, і вперше на іграх лунав державний гімн України, а під склепіння Палацу було піднято наш прапор. Не обійшлося, щоправда, й без курйозів – касету із записом гімну України організатори змагань довго не могли знайти.

ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЧЕМПІОН ІЗ БОКСУ

10 травня. ДНІПРПЕТРОВСЬК. УКРІНФОРМ. «Киянин Андрій Синєпупов перший з українських боксерів-професіоналів став чемпіоном світу!».

Довідково: Того дня в присутності 5500 глядачів на рингу зустрілися українець Андрій Синєпупов та англійський боксер Марк Рамсей.

У 12 раундах наш боксер технічно переграв Рамсея – усі арбітри на чолі з рефері-німцем Вільгельмом Гребером віддали превагу українцеві.

З рук президента WBO пана Томаса Хоггена український боксер отримав чемпіонський пояс.

Андрій Синєпупов дебютував серед професіоналів ще у серпні 1990-го року і провів дев'ять переможних двобоїв.

На початку 90-х років бокс в Україні був любительським і погано фінансувався. Проте в 1994 році було вирішено провести двобій за титул чемпіона світу з одним із спортсменів з країн СНД. Спочатку ставки робилися на російського боксера Сергія Клокова. Але росіянин напередодні у Ялті програв свій бій, тому право зустрітися з Марком Рамсеєм отримав українець, який випередив росіянина в рейтингу. 24-літній боксер із британського Бірмінгема Марк Рамсей на прізвисько Бритва на той момент уже провів 27 боїв і в жодному не програв. Але проти нашого Андрія Синєпупова у нього не знайшлося аргументів.

ВИБОРИ КИЇВСЬКОГО МЕРА

15 липня. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «...Після перших за умов незалежності Української держави справді демократичних виборів до місцевих Рад кияни у більшості своїй обрали сорокачотирирічного Леоніда Косаківського головою Київської міської Ради народних депутатів».

Довідково: Леонід Косаківський – уродженець села Чернівці Вінницької області. З 1988 по 1991 рік працював першим секретарем Печерського райкому компартії України, потім головою районної ради. У 1993 призначений представником Президента у Печерському районі столиці.

Вибори мера 1994 року стали першими в історії Києва. Косаківський на них набрав 54,6% голосів виборців проти 40,3% , відданих за його опонента – представника Народного Руху Володимира Черняка.

Із набранням 12 червня 1997 чинності Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова Київради Косаківський Л.Г. набув статусу Київського міського голови.

ПАРАД НА ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

26 серпня. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «24 серпня Україна відзначила третю річницю проголошення незалежності».

Довідково: День незалежності України вперше було відзначено так масштабно. Хрещатиком пройшов військовий парад, який приймали начальник Київського округу Іван Біжан та міністр оборони Віталій Радецький. Хрещатиком пройшли лише військовослужбовці, військова техніка не була залучена. По всій Україні пройшли святкові концерти, виставки й масові гуляння. Кияни стали свідками святкового салюту.

БУДАПЕШТСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ

8 грудня. БУДАПЕШТ. УКРІНФОРМ. «Борис Єльцин, Білл Клінтон, Леонід Кучма, Джон Мейджор підписали Меморандум про надання Україні гарантій безпеки».

Довідково: 5 грудня в Будапешті був підписаний Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, за яким в обмін на відмову від ядерної зброї Україні були надані гарантії дотримання положень Заключного акта НБСЄ, Статуту ООН і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Таким чином, згідно з цим документом, наша країна добровільно позбулася ядерного потенціалу і стала без'ядерною державою.

Варто зазначити, що після розпаду СРСР Україна успадкувала 176 міжконтинентальних балістичних та понад 2,5 тис. тактичних ядерних ракет і стала третьою після США і Росії ядерною державою. Однак, володіючи таким арсеналом, ми не мали контролю над своєю ядерною зброєю, що на той час здійснювався із командних центрів на території РФ. Разом із тим, через економічну кризу початку 1990-х Україна не мала засобів навіть для обслуговування ракет, тому в 1992 році тодішнє українське керівництво погодилося на переговори щодо відмови від ядерної зброї.

Цікава деталь: жодна з країн так і не ратифікувала Будапештський меморандум, посилаючись на одне з його положень, за яким він набував чинності з моменту підписання. Франція і Китай, два інших учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, надали аналогічні гарантії, зробивши відповідні заяви, але не поставили свої підписи під Будапештським меморандумом.

Питання про статус Меморандуму як юридично обов'язкового для сторін документа вперше постало в Україні у вересні 2003 року в період російського-українського конфлікту довкола острова Тузла. Згодом з питанням про статус меморандуму та за його перегляд виступав президент Ющенко, проте міжнародна конференція для підготовки нового договору про гарантії безпеки і заміни Будапештського меморандуму так і не була скликана.

Саме цим і скористалася Росія, коли 1 березня 2014 року Рада Федерації дозволила використання Збройних сил Росії на території України, анексувавши Крим.

 (далі буде)

Хроніка попередніх років: 1918,  1919,  1920-1921,  1922-1923,  1924-1925,  1926-1927,  1928-1929,  1930-1932,  1933-1934,  1936-1937,  1937-1938,  1939,  1940,  1941-1943,  1944,  1945,  1946-1947,  1948,  1949,  1950,  1951,  1953,  1954,  1955-1956,  1957,  1958-1959,  1960,  1961,  1962-1963,  1964,  1965,  1966,  1967-1968,  1970,  1971,  1972,  1973-1975,  1976-1977,  1978,  1979-1980,  1981,  1982,  1983,  1984,  1985,  1986,  1987-1988,  1989,  1990,  1991,  1992,  1993